Ухвала

від 05.09.2019 по справі 240/9143/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

05 вересня 2019 року м. Житомир справа № 240/9143/19

категорія 109020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попової О. Г.,

секретар судового засідання Бойко Т.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Горкуші М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Вигнанської сільської ради Любарського району Житомирської області до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправними дій та скасування наказу,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась Вигнанська сільська рада Любарського району Житомирської області із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправними дій та скасування наказу, в якому просить винести рішення, яким визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, недійсною технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 18 жовтня 2013 року №193 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в урочищі "Окіп", "Лука", розташованих за межами населених пунктів на території Вигнанської сільської ради Любарського району Житомирської області, загальною площею 185,3328 га, із яких 82,0305 га пасовища та 103,3023 га рілля та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №234/а від 20 листопада 2013 року про затвердження вищевказаної документації із землеустрою.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи.

25 липня 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до відділу документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю (а.с. 90-95).

Крім того, 25 липня 2019 року до відділу документального забезпечення суду від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надійшло клопотання про залишення заяви без розгляду (а.с. 82-83).

В підготовчому засіданні, призначеному на 05 серпня 2019 року об 10:00, судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надійшло клопотання про залишення заяви без розгляду та про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 27 серпня 2019 року о 10:30 для надання додаткових доказів, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 05 серпня 2019 року.

В підготовчому засіданні, призначеному на 27 серпня 2019 року о 10:30, судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 05 вересня 2019 року об 11:00, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 27 серпня 2019 року.

В судове засідання, призначене на 05 вересня 2019 року об 11:00, прибули представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У відповідності до положень частини третьої статті 243 КАС України та зважаючи на складність справи, складення ухвали суду у повному обсязі відкладено на строк до п`яти днів.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі з наступних підстав.

Відповідно до змісту позовної заяви, позивачем поставлено питання про визнання протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, недійсною технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 18 жовтня 2013 року №193 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в урочищі "Окіп", "Лука", розташованих за межами населених пунктів на території Вигнанської сільської ради Любарського району Житомирської області, загальною площею 185,3328 га, із яких 82,0305 га пасовища та 103,3023 га рілля та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №234/а від 20листопада 2013 року про затвердження вищевказаної документації із землеустрою.

В обґрунтування заявлених вимог посилається, зокрема, на неврахування відповідачем рішення тринадцятої сесії ХХІІІ скликання Вигнанської сільської ради Любарського району Житомирської області "Про зміну місця розташування земель запасу, резерву колективної власності з метою створення пасовища для випасання худоби громадян" від 14 березня 2000 року (а.с. 15) та рішення двадцять сьомої сесії VI скликання Вигнанської сільської ради Любарського району Житомирської області "Про розгляд клопотання зборів громад с. Вигнанка Любарського району Житомирської області" від 10 липня 2013 року №111 (а.с. 17), що стосується створення із земель комунальної власності громадського пасовища для випасу худоби громадянами територіальної громади.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що до земель, які були проінвентаризовані та на сьогоднішній день роздані громадянам, ввійшли землі, які належать Вигнанській територіальній громаді та рішенням сільської ради були виділені громадське пасовище.

Частиною першою статті 1 КАС України визначено, що Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55 Конституції України та статті 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом першим частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №826/23586/15.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), що засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників регулюються Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року №435-IV.

У справі, що розглядається, існує спір про право цивільне, а тому цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Аналогічну правову позицію Європейський суд з прав людини також висловив у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України".

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (право на повноважний суд), ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Правова позиція суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 квітня 2018 року у справі №817/1048/16, постанові від 18 квітня 2018 року у справі №804/1001/16 та у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), які відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із суб`єктного складу сторін та предмету спору, суд дійшов висновку, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства Господарським судом Житомирської області.

Пунктом першим частини першої статті 239 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною другою статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Частиною другою статті 239 КАС України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись статтями 19, 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ухвалив:

Провадження у адміністративній справі №240/9143/19 за позовом Вигнанської сільської ради Любарського району Житомирської області до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправними дій та скасування наказу - закрити.

Роз`яснити позивачу, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу суду складено у повному обсязі: 06 вересня 2019 року.

Суддя О.Г. Попова