Рішення

від 02.09.2019 по справі 460/1343/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 вересня 2019 року м. Рівне №460/1343/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Трохимчук А.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Гуль Н.В.,

відповідача: представники Білик М.В., Голубенко Т.Б.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Домінант" до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою з обмеженою відповідальністю БК Домінант (далі - позивач), звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.05.2019 № 0009101401 та № 0009111401. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновки відповідача про заниження податку на прибуток в сумі 63685грн за 2017 рік та заниження податку на додану вартість за 2017 рік та 2018 рік на загальну суму 483625грн не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та нормах матеріального права. Зазначає, що операції з придбання товарів у ТОВ Ін Вест Метал носили реальний товарний характер, а висновки про реалізацію товарів нижче ціни придбання у серпні 2017 та червні 2018 року є безпідставними та зроблені без урахуванням пояснень підприємства, що бухгалтером при опрацюванні господарських операцій за вказаний період було допущено помилку та рознесено вказані господарські операції не на той бухгалтерський рахунок, що призвело до невірного відображення даних на аналітичному рахунку 702 у серпні 2017 року та рахунку 902 у червні 2018 року. Щодо наявної розбіжності в системі АІС Податковий блок по сформованому податкового кредиту з ТОВ Пром Гарант Плюс та ПП Автомікс-Спецтранс , то позивач вказує, що до податкового кредиту було включено податкові накладні, які належним чином зареєстровані в ЄРПН, а не відображення вказаними підприємствами відповідних сум у складі податкових зобов`язань з ПДВ не є наслідком виключення відповідних сум із податкового кредиту позивача. Просить суд позовні вимоги задовольнити.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що проведеною перевіркою було встановлено заниження податку на прибуток в розмірі 63 685 грн. та податку на додану вартість в розмірі 70760,67грн по господарських операціях з придбання товарів у ТОВ Ін Вест Метал . Зазначає, що зібраною податковою інформацією ГУ ДФС у Івано-Франківській області від 12.06.2018 року № 172/09-19-12-01/39440514 встановлено, що остання звітність по ПДВ подана за грудень 2017 року, по податку на прибуток за 2016 рік. Декларацій з податку на прибуток за 2017-2018 роки не подано, відсутні також відомості щодо орендованих основних фондів (В ЄРПН не виявлено послуг оренди), а також не можливо дослідити наявність основних засобів на підприємстві. Додатково також вказує, що слідчим управлінням ФР ГУ ДФС у Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32018090000000002 від 15.01.2018 року, внесеному за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212-1 та ч.2 ст. 205 КК України. Згідно протоколу допиту свідка від 01.03.2018 року директора та засновника ТОВ Ін Вест Метал - ОСОБА_1 , останній повідомив про непричетність до вказаного підприємства, ведення фінансово-господарської діяльності, оформленні будь-яких первинних документів. Таким чином, відповідач стверджує, що первинні документи, виписані ТОВ Ін Вест Метал в адресу позивача не носять юридичної сили первинного документа, тобто вважаються дефектними, операції мають формальний характер, тобто є безтоварними по ланцюгу постачання. В ході проведення перевірки також встановлено постачання товару (будівельні матеріали) нижче ціни придбання за серпень 2017 року на суму 93846грн, за червень 2018 року на суму 455080грн, що призвело до заниження податкового зобов`язання з ПДВ за серпень 2017 року на суму 187692грн, за червень 2018 року на суму 91016грн. Вказує, що до перевірки надано регістри бухгалтерського обліку, а саме оборотно-сальдові відомості по рахунках 702 та 902 та серпень 2017 та червень 2018 року де відображено вказані порушення. Також, в ході перевірки в системі АІС Податковий блок встановлено наявність розбіжності між задекларованими показниками податкового кредиту та податковими зобов`язаннями у листопаді 2016 року на суму 5735,11грн з ТОВ Пром Гарант Плюс , у грудні 2016 року на суму 14 268,29грн з ТОВ Пром Гарант Плюс , у червні 2017 року на суму 11 453,08грн з ПП Автомікс-спецтранс та грудні 2017 року на суму 5975грн з ТОВ Рівнеспецкомплектація . На підставі вищевикладеного, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовні вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 12.06.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.07.2019 року.

Ухвалою суду від 08.07.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відкладено підготовче засідання на 17.07.2019 року.

Ухвалою суду від 17.07.2019 року задоволено клопотання позивача та відповідача та відкладено підготовче засідання на 31.07.2019 року.

У підготовчому засіданні 31.07.2019 року судом оголошено перерву до 14.08.2019 року з метою долучення до матеріалів справи додаткових письмових доказів.

Ухвалою суду від 14.08.2019 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 28.08.2019 року.

У судовому засіданні 28.08.2019 року судом оголошено перерву до 02.09.2019 року в зв`язку з витребуванням додаткових доказів у сторін.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, тотожні викладеним у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представники відповідача в судовому засіданні надали пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов.

Заслухавши учасників справи, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

У період з 01.04.2019 по 26.04.2019 року Головним управлінням ДФС у Рівненській області на підставі наказу від 22.01.2019 року № 210, направлень від 01.04.2019 року № 795/17-00-14-01, № 796/17-00-14-01, № 797/17-00-14-01 та № 798/17-00-14-01 проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ БК Домінант , код ЄДРПОУ 40442698 з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків і зборів, а також дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.04.2016 по 31.12.2018 року.

07.05.2019 року за результатами проведеної перевірки складений акт № 953/17-00-14-01/40442698.

Перевіркою встановлено порушення:

п.44.1, п.44.2 ст. 44, п.134.1 ст. 134 розділу ІІІ Податкового кодексу України, п.5, п.21 П(С)БО 15 Дохід , п.5 П(С)БО 11 Зобов`язання , ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, а саме підприємством занижено податок на прибуток в сумі 63 685 грн. за 2017 рік.

п.188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 386 900 грн., в тому числі за листопад 2016 - 5735 грн., за грудень 2016 - 14 268 грн., за серпень 2017 - 269 906 грн., за лютий 2018 - 5975 грн, за серпень 2018 - 27 731 грн., за листопад 2018 - 63 285 грн.

28.05.2019 року ГУ ДФС у Рівненській області прийнято спірні податкові повідомлення-рішення № 0009101401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем Податок на прибуток в розмірі 63685грн основного платежу та 15921грн штрафних (фінансових) санкцій та № 0009111401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість в розмірі 386900грн основного платежу та 96725грн штрафних (фінансових) санкцій.

Оскаржувані податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправними, у зв`язку з чим звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи вказаний спір по суті та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України).

Правові основи оподаткування податком на прибуток та податку на додану вартість встановлено розділом ІІІ та розділом V Податкового кодексу України.

Згідно п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно ст.198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16.07.1999 року (далі - Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - після її закінчення.

Згідно абзацу 2 п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб`єкта господарювання кореспондує з положеннями розділів ІІІ, V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (надалі - Податковий кодекс України), якими встановлено порядок формування платниками податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств і податком на додану вартість.

При цьому слід зазначити, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат та податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Як вбачається з акту перевірки, вибірковою перевіркою повноти визначення задекларованих платником податків показників у рядку 01 Декларацій дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за період з 22.04.2016 по 31.12.2016 року встановлено його заниження на суму 353803грн.

Судом встановлено, що у лютому 2017 року ТОВ БК Домінант придбало у ТОВ Ін Вест Метал труби ДУ в асортименті та арматуру в розмірі 424564,02грн, у т.ч. ПДВ 70760,67грн згідно видаткової накладної № РН-0000005 від 21.02.2017 року. На вказану суму ТОВ Ін Вест Метал була складена та зареєстрована в ЄРПН податкова накладна № 7 від 21.02.2017 року.

Оплата за товар проведена позивачем 21.02.2017 року згідно платіжного доручення № 558. Станом на 31.12.2018 року кредиторська заборгованість по ТОВ Ін Вест Метал відсутня.

Перевезення ТМЦ здійснювалось власним транспортом позивача, що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля № 121 від 1-28 лютого 2017 року.

Вказані ТМЦ позивач оприбуткував в бухгалтерському обліку наступними проводками: Дтрах. 202 Центральний склад , Дтрах 644 Податковий кредит , Ктрах. 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками .

Придбані труби та арматуру Товариство використало в господарській діяльності шляхом наступного продажу для ТОВ Рівнеагроспецмонтаж згідно укладеного договору купівлі-продажу № 011216 від 01.12.2016 року та видаткової накладної № 15 від 28.02.2017 року. Факт здійснення перевезення по вказаній господарській операції підтверджується товарно-транспортною накладною № 58 від 28.02.2017 року. Оплата підтверджується копіями платіжних доручень від 17.03.2017 та 23.03.2017 року, які наявні в матеріалах справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в цій частині відповідач вказує, що первинні документи позивача з ТОВ Ін Вест Метал не носять юридичної сили первинного документа, а господарські операції мали формальний безтоварний характер, зважаючи на не можливість ТОВ Ін Вест Метал постачати вказаний товар через відсутність придбання по ланцюгу постачання, відсутність основних засобів, трудових та матеріальних ресурсів, непричетність директора до господарської діяльності ТОВ Ін Вест Метал , яку він підтвердив в протоколі допиту свідка від 01.03.2018 року.

Суд не бере до уваги вказані твердження відповідача та з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

По-перше, з акта перевірки від 07.05.2019 року вбачається, що контролюючим органом встановлена невідповідність отримання номенклатури товару контрагентів по ланцюгу постачання тільки за період з 01.02.2017 по 28.02.207 року, але не спростовує можливість придбання товару ТОВ Ін Вест Метал раніше вказаного періоду або у не платників ПДВ.

По-друге, контролюючий орган не наділений повноваженнями на власний розсуд визнавати недійсними ті чи інші юридичні документи, оскільки документи можуть бути нікчемними лише в силу вимог закону, або бути визнані недійсними за рішенням суду.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Судом встановлено, що реалізувавши ТМЦ, придбані у ТОВ Ін Вест Метал для ТОВ Рівнеагроспецмонтаж позивач зазнав змін у майновому стані, господарська операція мала на меті економічний зміст та отримання прибутку і підтверджується тим, що реалізувавши вказаний товар по ціні, вищій придбання позивач отримав відповідний прибуток.

Відсутність ресурсів у контрагентів позивача не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу (правова позиція Верховного суду, викладена у постанові по справі № 2а/1770/3360/12).

Враховуючи вимоги Першої директиви Ради ЄС Про координацію гарантій (застережних заходів), які вимагаються країнами-членами від компаній в рамках контексту другого абзацу Статті 58 Договору для захисту інтересів членів та інших з перспективою зробити такі гарантії однаковими в усьому Співтоваристві від 9 березня 1968 року № 68/151/ЄЕС, суд вважає правову позицію відповідача необґрунтованою та такою, що не відповідає національному законодавству.

Вищевказана Директива в ст.11 також проголошує, що закони країн-членів можуть не передбачати недійсність компанії у випадках відмінних від наступних: 1. Недійсність компанії повинна оголошуватись рішенням суду, що діє відповідно до норм статутного права; 2. Недійсність компанії може оголошуватись лише за наступними причинами: (а) жоден документ про заснування не був виконаний, або правила превентивного контролю чи вимоги стосовно юридичних формальностей не були дотримані; (б) цілі компанії є незаконними або протилежними суспільній політиці; (в) документ про заснування або устав не вказує назву компанії, кількість індивідуальних підписаних капіталів, загальну суму підписаного капіталу або цілей компанії; (г) незмога дотриматись положень національного законодавства стосовно мінімального розміру капіталу, що має бути оплаченим; (д) обмежена дієздатність всіх членів-засновників; (е) порушення національного законодавства, що регулює діяльність даної компанії, коли кількість членів-засновників є меншою за два.

Окремо від вищезгаданих підстав недійсності компанії, остання не підпадає не під які інші причини не існування, повної чи порівняльної недійсності або заяви про недійсність.

Так, відсутність у контрагента трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ. Адже сторони самі призвані перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, - у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на кредит та витрати не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

По-третє, судом встановлено, що згідно узагальненої податкової інформації ГУ ДФС у Івано-Франківській області від 12.06.2018 року № 172/09-19-12-01/39440514 щодо ТОВ Ін Вест Метал за січень 2016 по квітень 2018 року по ланцюгу постачання згідно баз даних ЄРПН встановлено наявність придбання послуг оренди приміщень та відшкодування комунальних послуг у ТОВ Бакалія , код ЄДРПОУ 01553273 за період з 30.06.2016 року по 21.06.2017 року (спірний період лютий 2017 року), а також оренда приміщень та відшкодування комунальних послуг у ТОВ 555-ІФ , код ЄДРПОУ 32076620 за період з 14.11.2016 по 30.09.2017 року, а також придбання транспортних та експедиційних послуг у інших контрагентів. Наведене спростовує твердження відповідача про відсутність орендованих основних засобів. Окрім того, суд констатує, що наявність у штаті працівників в кількості 6 осіб, є цілком достатнім для виконання своїх зобов`язань по договору щодо постачання ТМЦ.

Щодо наявності протоколу допиту свідка, директора ТОВ Ін Вест Метал ОСОБА_2 , який зазначив, що відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства не має, будь-яких документів він не підписував, фінансову звітність не подавав, а також про наявність кримінального провадження № 32018090000000002 від 15.01.2018 року за фактом фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, в тому числі ТОВ Ін Вест Метал , то суд погоджується із твердженнями позивача, що такі відомості не можуть братись до уваги судом, виходячи з наступного.

По-перше, в зазначеному кримінальному провадженні відсутній вирок, по-друге, відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків до їх закріплення в належний спосіб процесуальним шляхом.

Щодо посилань на наявність протоколу допиту свідка ( ОСОБА_2 ), щодо непричетності його до господарської діяльності Товариства - контрагента та не підписання ним первинних документів, то вказаний протокол допиту не можна вважати документом, що встановлює факт підписання податкових накладних іншою особою та підставою для тверджень про неможливість їх врахування при визначенні суми податкового кредиту, оскільки такий є протоколом слідчої дії, який фіксує виключно її проведення. В свою чергу, інформація, викладена у протоколі допиту директора, не носить преюдиційного характеру та не може бути підставою для визначення правомірності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту в розумінні ст. 83 Податкового кодексу України. З урахуванням інформації, викладеної в протоколі допиту директора ОСОБА_2 , для підтвердження невідповідності податкових накладних вимогам законодавства необхідним є проведення експертизи, на вирішення якої повинно бути поставлено питання про здійснення ідентифікації особи, яка вчинила підпис виданих податкових накладних, відсутність такого висновку не дає підстави вважати, що підписи на податкових накладних, виданих позивачу, були оформлені неналежним чином і, як наслідок, позивач не мав права на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Окрім того, відповідні пояснення можуть бути надані з метою уникнення для себе негативних кримінально-правових наслідків.

Докази на які посилається відповідач не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні КАС України, оскільки контролюючий орган не довів, що такі отримано у розпорядження та, те що він має право їх використання у порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України (КПК України). В силу положень ст.95 КПК України, протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, до ухвалення вироку в рамках кримінального провадження (контролюючим органом не надано доказів наявності вироку у кримінальних провадженнях, в рамках яких проводився допит свідків), може бути визнаний як доказ в адміністративному судочинстві виключно за умови підтвердження таких показань особою у судовому засіданні під час розгляду справи, чого в мажах даної справи здійснено не було, а відповідачем клопотань з цього приводу не заявлялось (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19 березня 2019 року К/9901/50915/18).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено наявність порушення ТОВ БК Домінант п.44.1, п.44.2 ст. 44, п.134.1 ст. 134 розділу ІІІ Податкового кодексу України, та п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а тому податкові повідомлення-рішення № 0009101401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем Податок на прибуток в розмірі 63685грн основного платежу та 15921грн штрафних (фінансових) санкцій та № 0009111401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 70761грн основного платежу та 17690грн штрафних (фінансових) санкцій є протиправними та підлягають до скасування.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 22.04.2016 по 31.12.2018 року на підставі таких документів: видаткові накладні, акти приймання-передачі, акти виконаних робіт, оборотно-сальдові відомості та аналізи рахунку 36, 70, банківські виписки, головні книги, податкові накладні встановлено заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядках 1 Декларацій з податку на додану вартість на суму 278 708 грн., у тому числі за серпень 2017 року на суму 187 692 грн., за червень 2018 року - на суму 91 016 грн.

Розбіжність виникла, на думку контролюючого органу, за рахунок постачання товарів (будівельних матеріалів) нижче ціни придбання таких товарів за серпень 2017 року на суму 938461грн, за червень 2018 року на суму 455080грн, що призвело до заниження податкового зобов`язання по ПДВ за серпень 2017 року на суму 187692грн, за червень 2018 року на суму 91016грн.

В регістрах бухгалтерського обліку вчинено наступні записи:

Серпень 2017 року: Дт 702 Дохід від реалізації товарів Кт 791 Результат операційної діяльності - 1517665,02грн Дт 902 Собівартість реалізованих товарів Кт791 Результат операційної діяльності - 2456125,70грн (2456125,70 - 1517665,02грн) = 938461 * 20 % = 187692грн.

Червень 2018 року: Дт 702 Дохід від реалізації товарів Кт 791 Результат операційної діяльності - 745707,20грн Дт 902 Собівартість реалізованих товарів Кт 791 Результат операційної діяльності - 1200787,09грн (1 200 787,09 - 745 707,20 грн.) = 455080 * 20 % = 91016грн.

Таким чином, на думку відповідача, позивачем занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 278708грн.

Суд із вказаними висновками податкового органу не погоджується виходячи з наступного.

Згідно п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

Згідно п.15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.2015 р. № 1307 (у редакції наказу Мінфіну від 17.09.2018 р. № 763, у разі постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг (зокрема, якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів/послуг, звичайної ціни самостійно виготовлених товарів/послуг або балансової (залишкової) вартості необоротних активів і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання / звичайна ціна / балансова (залишкова) вартість перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання), постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання / звичайної ціни / балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною, або може скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо за кожною операцією з постачання товарів/послуг.

У податковій накладній (в тому числі зведеній), яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до пункту 8 цього Порядку (15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання). Така податкова накладна отримувачу (покупцю) не надається. При цьому у рядках такої податкової накладної, відведених для зазначення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.

Відповідно до пункту 11 П(С)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186, із змінами і доповненнями рахунок 70 Доходи від реалізації призначено для узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг, доходів від страхової діяльності, про доходи від грального бізнесу, від проведення лотерей, а також про суму знижок, наданих покупцям, та про інші вирахування з доходу. Рахунок 70 Доходи від реалізації має такі субрахунки: 701 Дохід від реалізації готової продукції , 702 Дохід від реалізації товарів , 703 Дохід від реалізації робіт і послуг , 704 Вирахування з доходу , 705 Перестрахування . За кредитом субрахунків 701 - 703 відображається збільшення (одержання) доходу, за дебетом - належна сума непрямих податків (акцизного збору, податку на додану вартість та інших, передбачених законодавством); результат операцій перестрахування (у кореспонденції з субрахунком 705 Перестрахування ); результат зміни резервів незароблених премій (у страхових організаціях); та списання у порядку закриття на рахунок 79 Фінансові результати .

Рахунок 90 Собівартість реалізації призначено для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За дебетом рахунку 90 Собівартість реалізації відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), страхові виплати відповідно до договорів страхування, за кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 Фінансові результати .

Як вбачається з оборотно-сальдових відомостей за період з 01.08.2017 по 31.08.2017 року позивачем по рах. 702 Дохід від реалізації товарів відображений дохід в розмірі 1821198,03грн, по рах. 902 Собівартість реалізованих товарів відображено 2456125,70грн. Таким чином, різниця складає 938461грн.

На спростування вказаного порушення позивач вказує, що при відпрацюванні частини накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 2222 405,75грн без ПДВ було допущено бухгалтерську помилку, а саме дохід від реалізації товарів рознесений на рахунок - 703 Дохід від реалізації робіт та послуг бухгалтерським проведенням Дт 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями - Кт 703 Дохід від реалізації робіт та послуг на 2222405,75грн без ПДВ, а необхідно було рознести на рахунок - 702 Дохід від реалізації товарів бухгалтерським проведенням Дт 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями - Кт 702 Дохід від реалізації товарів і як наслідок невірна інформація була відображена в головній книзі.

В судовому засіданні представник позивача пояснила суду, що бухгалтером при відпрацюванні господарських операцій за серпень 2017 року було допущено методологічну помилку та віднесено частину реалізованих накладних на рах. 703 Дохід від реалізації робіт та послуг замість рах. 702 Дохід від реалізації товарів . Вказане підтверджується звітом за господарськими операціями з 01.08.2017 по 31.08.2017 року в якому відображено, що накладні на відпуск (реалізацію) товарів на контрагентів із зазначенням конкретної накладної, її дати та суми з ПДВ було помилково віднесено бухгалтерськими проводками на рах. 703 Дохід від реалізації робіт та послуг замість рах. 702 Дохід від реалізації товарів . Вказана помилка призвела до того, що по рах. 703 Дохід від реалізації робіт та послуг було завищено дохід від реалізації робіт та послуг на суму 2666 886,90грн з ПДВ. При правильному методологічному опрацюванні господарських операцій рах. 702 Дохід від реалізації товарів мав би запис 4488084,93грн, а тому реалізації товарів нижче ціни придбання у серпні 2017 року не було.

На підтвердження вказаних обставин позивачем також надано суду звіт по виписаних накладних за період з 01.08.2017 по 31.08.2017 року в якому позивачем відображено по кожній виписаній накладній у серпні 2017 року ціну реалізації та ціну придбання товару. Із вказаного звіту вбачається, що ТОВ БК Домінант у серпні 2017 року не реалізовувався товар нижче ціни придбання.

Також, позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи, а саме договори, копії видаткових накладних на придбання та договори та копії видаткових накладних на реалізацію товарів, які підтверджують факт відсутності реалізації товару позивачем нижче ціни придбання.

Окрім того, зі звіту за господарськими операціями за червень 2018 року вбачається, що при відпрацюванні списання матеріалів, використаних при виконанні будівельно-монтажних робіт на суму 652232,73грн без ПДВ, які обліковуються на рах. 201 Сировина та матеріали на суму 547036,36грн без ПДВ та на рах. 203 Паливо на суму 105196,37грн без ПДВ їх вартість було помилково рознесено на рах. 902 Собівартість реалізованих товарів , які мали бути рознесені на рах. 23 Виробництво та в подальшому на рах. 903 Собівартість реалізованих робіт і послуг , і як наслідок невірна інформація була відображена в головній книзі.

Зокрема, судом встановлено, що БМР по акту списання № 37 від 27.06.2018 року, № 75 від 27.06.2018 року, № 72 від 27.06.2018 року, які міститься у матеріалах справи було відображено по рах. 902 Собівартість реалізованих товарів , замість рах. 903 Собівартість реалізованих робіт і послуг , оскільки матеріали списуються тільки під час виконання будівельно-монтажних робіт і відповідно розносяться на рах. 903 Собівартість реалізованих робіт і послуг . Таким чином, вказане призвело до завищення суми по рах. 902 Собівартість реалізованих товарів та заниження суми по рах. 903 Собівартість реалізованих робіт і послуг .

Таким чином, помилкове рознесення доходу від реалізації товарів на суму 2222 405,75грн без ПДВ у серпні 2017 року на рах. 703 Дохід від реалізації робіт і послуг замість рах. 702 Дохід від реалізації товарів , та списання матеріалів при виконанні будівельно-монтажних робіт у червні 2018 року на суму 652232,73грн. на рах. 902 Собівартість реалізованих товарів замість рах. 903 Собівартість реалізованих робіт і послуг , на думку суду, не може свідчити про те, що позивачем реалізовувався товар нижче ціни придбання, а виключно свідчить про неналежне ведення бухгалтерського обліку. Але вказана обставина не підтверджує факту продажу товарів по нижче ціни придбання. Судом встановлено, що звіти про господарські операції за серпень 2017 та червень 2018 року надавались позивачем під час перевірки, проте ревізором не було їх взято до уваги.

Згідно абз. 4 п.2) п.4 Розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015 року, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Проте, суд констатує, що в акті перевірки не міститься відображення детальної інформації відповідачем по яких конкретно господарським операціям, накладних чи контрагентах у серпні 2017 та червні 2018 року позивачем продавався товар нижче ціни придбання. В порушення абз. 4 п.2) п.4 Розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, та ст. 188 Податкового кодексу України, п.15 Порядку заповнення податкової накладної, відповідач зобов`язаний був виписати всі податкові накладні та операції, по яких відбувся продаж товару нижче ціни придбання, встановити таке заниження та відповідно донарахувати податок на додану вартість. Вказаного відповідачем зроблено не було.

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача, що ним не було допущено порушення ст. 188 та 201 Податкового кодексу України в частині реалізації товарів, нижче ціни придбання, а тому податкове повідомлення-рішення № 0009111401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість в розмірі 278 708 грн. основного платежу та 69 677 грн. штрафних (фінансових) санкцій є протиправним та підлягає до скасування в цій частині.

Крім того, в ході проведення перевірки відповідно до підсистеми АІС Податковий блок Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України , існують розбіжності між задекларованими показниками податкового кредиту та податковими зобов`язаннями в розмірі 37431, а саме: за листопад 2016 року на суму 5735грн з ТОВ Пром Гарант Плюс , за грудень 2016 року на суму 14 268грн з ТОВ Пром Гарант Плюс , за червень 2017 року на суму 11453грн з ПП Автомікс-спецтранс та грудень 2017 року на суму 5975грн з ТОВ Рівнеспецкомплектація .

Як зазначив відповідач у відзиві на позов та у судовому засіданні, позивач позбавлений права формувати податковий кредит за відсутності факту реєстрації податкових накладних у ЄРПН. Оскільки вказані розбіжності існують через відсутність реєстрації податкових накладних у ЄРПН, що стверджується на ст.13-14 акту перевірки, позивач не мав права включати зазначені суми ПДВ до податкового кредиту звітних періодів.

З приводу даного порушення судом встановлено наступне.

Згідно п.198.6 ст. 196 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На виконання вимог суду, відповідачем надано розшифровки з Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України з якого вбачається, що розбіжність на суму 37431грн виникла у зв`язку з не відображенням контрагентами ТОВ Пром Гарант Плюс , ПП Автомікс-спецтранс та ТОВ Рівнеспецкомплектація податкових зобов`язань в деклараціях з ПДВ по господарських відносинах з позивачем у листопаді та грудні 2016 року, червні та грудні 2017 року.

З цього приводу судом встановлено, що 16.11.2016 року ТОВ Пром Гарант Плюс було складено податкову накладну № 1000073 на отримувача - ТОВ БК Домінант на суму ПДВ 3048,62грн. Вказана податкова накладна зареєстрована в ЄРПН 23.11.2016 року, що підтверджується квитанцією № 1 від 23.11.2016 року.

24.11.2016 року ТОВ Пром Гарант Плюс було складено податкову накладну № 1000117 на отримувача - ТОВ БК Домінант на суму ПДВ 2675,63грн. Вказана податкова накладна зареєстрована в ЄРПН 30.11.2016 року, що підтверджується квитанцією № 1 від 30.11.2016 року.

05.12.2016 року ТОВ Пром Гарант Плюс було складено податкову накладну № 1000022 на отримувача - ТОВ БК Домінант на суму ПДВ 3048,62грн. Вказана податкова накладна зареєстрована в ЄРПН 21.12.2016 року, що підтверджується квитанцією № 1 від 21.12.2016 року.

13.12.2016 року ТОВ Пром Гарант Плюс було складено податкову накладну № 1000056 на отримувача - ТОВ БК Домінант на суму ПДВ 6266,33грн. Вказана податкова накладна зареєстрована в ЄРПН 28.12.2016 року, що підтверджується квитанцією № 1 від 28.12.2016 року.

16.12.2016 року ТОВ Пром Гарант Плюс було складено податкову накладну № 1000079 на отримувача - ТОВ БК Домінант на суму ПДВ 10,67 грн. Вказана податкова накладна зареєстрована в ЄРПН 02.01.2017 року, що підтверджується квитанцією № 1 від 02.01.2017 року.

23.12.2016 року ТОВ Пром Гарант Плюс було складено податкову накладну № 1000089 на отримувача - ТОВ БК Домінант на суму ПДВ 1564,84грн. Вказана податкова накладна зареєстрована в ЄРПН 04.01.2017 року, що підтверджується квитанцією № 1 від 04.01.2017 року.

28.12.2016 року ТОВ Пром Гарант Плюс було складено податкову накладну № 1000111 на отримувача - ТОВ БК Домінант на суму ПДВ 3070,09грн. Вказана податкова накладна зареєстрована в ЄРПН.

20.06.2017 року ПП Автомікс-Спецтранс було складено податкову накладну № 149 на отримувача - ТОВ БК Домінант на суму ПДВ 11453,08грн. Вказана податкова накладна зареєстрована в ЄРПН 13.02.2018 року, що підтверджується квитанцією № 1 від 13.02.2018 року.

Позивач зазначив, що не оспорює порушення в частині наявності розбіжності по ПДВ з ТОВ Рівнеспецкомплектація на суму 5975грн та будь-яких доказів на спростування даного порушення не надав.

Таким чином, судом встановлено, що суми податкового кредиту, сформовані по господарським операціям з контрагентами ТОВ Пром Гарант Плюс та ПП Автомікс-Спецтранс були відображені на підставі зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, що не спростовано відповідачем.

Таким чином, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету або відображення його в податковій звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Окрім того, слід зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб`єкта господарювання додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12).

Таким чином, суд прийшов до переконання, що висновки податкового органу про заниження податку на додану вартість в розмірі 31456грн на підставі наявної розбіжності в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізів контрагентів на рівні ДПА України, є безпідставними, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0009111401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 31456грн основного платежу та 7864грн штрафних (фінансових) санкцій є протиправним та підлягає до скасування в цій частині.

Оскільки позивач не спростував наявність розбіжності по ПДВ в розмірі 5975грн за грудень 2017 року по ТОВ Рівнеспецкомплектація , то суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0009111401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 5975грн основного платежу та 1494грн штрафних (фінансових) санкцій є правомірним.

Згідно з підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи положення частини 3 статті 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судового збору в сумі 8358,85грн згідно платіжного доручення № 11015 від 06.06.2019, оригінал якого знаходиться у справі.

Відтак, судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору в розмірі 8247,68грн (вісім тисяч двісті сорок сім гривень, 68коп) підлягають відшкодуванню.

Щодо розподілу витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1).

При цьому, статтею 134 КАС України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2).

Разом з тим, частиною 3 статті 134 КАС України регламентовано, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Так, на підтвердження витрат на правову допомогу позивача надано договір про надання правничої допомоги № 17/07-2 від 17 липня 2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю БК Домінант та Адвокатським об`єднанням Прищепа і партнери ; ордер від 31.07.2019 серії РН-645 №204 на ім`я адвоката Гуль Н.В.; ордер від 17.07.2019 серії РН-645 № 198 на ім`я адвоката Денисюк О.І.; акт здачі-приймання наданих послуг від 30.08.2019 № 1 на суму 10000,00грн; рахунок на оплату послуг від 30.08.2019 № 30/08/19 на суму 10000,00грн; копію платіжного доручення від 30.08.2019 № 12609 на суму 10000,00грн з призначенням платежу: Оплата за надану професійну правничу допомогу згідно договору № 17/07-2 від 17.07.2019 та акту № 1 від 30.08.2019 у адміністративній справі № 460/1343/19 ; банківську виписку за 30.08.2019 року про підтвердження надходження коштів на рахунок Адвокатського об`єднання.

Згідно з умовами вищевказаного договору, адвокатське об`єднання, на підставі звернення клієнта, приймає на себе зобов`язання з надання наступної правничої допомоги (п.2.1), зокрема щодо представництва інтересів Клієнта в Рівненському окружному адміністративному суді, Восьмому апеляційному адміністративному суді та Верховному суді по справі № 460/1343/19 за позовом Клієнта до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00009101401 та № 0009111401. Вартість послуг становить 1000,00грн. за 1 годину роботи адвоката (п.4.1).

Відповідно до акту здачі-приймання наданих послуг від 30.08.2019 № 1, адвокатським об`єднанням згідно з умовами вказаного договору надано наступну правничу допомогу: опрацьовано зміст акту перевірки ГУ ДФС у Рівненській області від 07.05.2019 року № 953/17-00-14-01/40442698 та виявлені порушення в ході перевірки; представлено інтереси Клієнта в Рівненському окружному адміністративному суді 17 липня 2019 року під час проведення підготовчого засідання у справі № 460/1343/19 адвокатом Денисюк О.І.; представлено інтереси Клієнта в Рівненському окружному адміністративному суді 31 липня 2019 року під час проведення підготовчого засідання у справі № 460/1343/19 адвокатом Гуль Н.В.; представлено інтереси Клієнта в Рівненському окружному адміністративному суді 14 серпня 2019 року під час проведення підготовчого засідання у справі № 460/1343/19 адвокатом Гуль Н.В.; представлено інтереси Клієнта в Рівненському окружному адміністративному суді 28 серпня 2019 року під час розгляду адміністративної справи № 460/1343/19 по суті адвокатом Гуль Н.В.; підготовлено клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів від 05.08.2019 року, подано до суду 09.08.2019 року; підготовлено додаткові письмові пояснення по справі № 460/1343/19 від 28.08.2019 року, подано до суду 28.08.2019 року, що загалом становить 10 годин затраченого часу адвоката.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (№ 11-562ас18), судом висловлено правову позицію, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як зазначено в абзаці 268 Рішення ЄСПЛ у справі East/WestAllianceLimited проти України : Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії [ВП], заява N 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V) .

З огляду на викладене, з урахуванням складності справи та наданих позивачем доказів понесення витрат на правничу допомогу, суд вважає цілком обґрунтованою вартість послуг адвоката, які є співмірними виконаним адвокатом роботам (наданим послугам), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 17.07.2019 № 17/07-2.

Таким чином, з урахуванням положень ч.3 ст. 139 КАС України, суд присуджує на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9867грн (дев`ять тисяч вісімсот шістдесят сім гривень).

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 28 травня 2019 року № 0009101401 в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 28 травня 2019 року № 0009111401 в частині збільшення грошового зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Домінант" за платежем "податок на додану вартість" на суму 476156грн, в тому числі: за податковим зобов`язанням - 380925грн; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 95231грн.

В задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 28 травня 2019 року № 0009111401 в частині збільшення грошового зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Домінант" за платежем "податок на додану вартість" на суму 7469грн, в тому числі: за податковим зобов`язанням - 5975грн; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1494грн, - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Домінант" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області судові витрати в сумі 18114,68грн, в тому числі: судовий збір в сумі 8247,68грн; судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9867грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Домінант" (33016, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Будівельників, 7, код ЄДРПОУ 40442698);

2) відповідач - Головне управління ДФС у Рівненській області (33023, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Відінська, 12, код ЄДРПОУ 39394217).

Повний текст рішення складений 05 вересня 2019 року.

Суддя Комшелюк Т.О.