Постанова

від 25.02.2020 по справі 460/1343/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1343/19 пров. № 857/13252/19

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.

за участі секретаря судового засідання Кітраль Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року (суддя - Комшелюк Т.О., м. Рівне, повний текст судового рішення складено 05 вересня 2019 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БК Домінант до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою з обмеженою відповідальністю БК Домінант в червні 2019 року звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.05.2019 №№000910140, 0009111401. В обґрунтування позовних вимог вказує, що висновки відповідача про заниження податку на прибуток в сумі 63685 грн. за 2017 рік та заниження податку на додану вартість за 2017 рік та 2018 рік на загальну суму 483625 грн не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та нормах матеріального права. Зазначає, що операції з придбання товарів у ТОВ Ін Вест Метал носили реальний товарний характер, а висновки про реалізацію товарів нижче ціни придбання у серпні 2017 та червні 2018 року є безпідставними та зроблені без урахуванням пояснень підприємства про те, що бухгалтером при опрацюванні господарських операцій за вказаний період було допущено помилку та рознесено вказані господарські операції не на той бухгалтерський рахунок, що призвело до невірного відображення даних на аналітичному рахунку 702 у серпні 2017 року та рахунку 902 у червні 2018 року. Щодо наявної розбіжності в системі АІС Податковий блок по сформованому податкового кредиту з ТОВ Пром Гарант Плюс та ПП Автомікс-Спецтранс , то позивач вказує, що до податкового кредиту було включено податкові накладні, які належним чином зареєстровані в ЄРПН, а не відображення вказаними підприємствами відповідних сум у складі податкових зобов`язань з ПДВ не є наслідком виключення відповідних сум із податкового кредиту позивача.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року у справі №460/1343/19 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 28.05.2019 №0009101401 в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 28.05.2019 №0009111401 в частині збільшення грошового зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю БК Домінант за платежем податок на додану вартість на суму 476156 грн, в тому числі: за податковим зобов`язанням - 380925 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 95231 грн. В задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 28.05.2019 №0009111401 в частині збільшення грошового зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю БК Домінант за платежем податок на додану вартість на суму 7469 грн, в тому числі: за податковим зобов`язанням - 5975грн; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1494 грн. - відмовлено. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БК Домінант за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області судові витрати в сумі 18114,68 грн, в тому числі: судовий збір в сумі 8247,68 грн; судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9867 грн.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції безпідставно не враховано неможливості підтвердження факту поставки продукції, яка придбавалась позивачем у ТОВ Ін Вест Метал , так як її походження не підтверджується фактом (джерелом) законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва. Відповідач стверджує, що первинні документи, виписані ТОВ Ін Вест Метал на адресу позивача не носять юридичної сили первинного документа, тобто вважаються дефектними, операції мають формальний характер, тобто є безтоварними по ланцюгу постачання. Крім цього, відповідач наголошує, що в ході проведення перевірки встановлено постачання товару (будівельні матеріали) нижче ціни придбання за серпень 2017 року на суму 93846 грн, за червень 2018 року на суму 455080 грн, що призвело до заниження податкового зобов`язання з ПДВ за серпень 2017 року на суму 187692 грн, за червень 2018 року на суму 91016 грн. Вказує, що до перевірки надано регістри бухгалтерського обліку, а саме оборотно-сальдові відомості по рахунках 702 та 902 та серпень 2017 та червень 2018 року де відображено вказані порушення. Також, в ході перевірки в системі АІС Податковий блок встановлено наявність розбіжності між задекларованими показниками податкового кредиту та податковими зобов`язаннями у листопаді 2016 року на суму 5735,11 грн з ТОВ Пром Гарант Плюс , у грудні 2016 року на суму 14268,29 грн з ТОВ Пром Гарант Плюс , у червні 2017 року на суму 11453,08 грн з ПП Автомікс-спецтранс та грудні 2017 року на суму 5975 грн з ТОВ Рівнеспецкомплектація . На підставі вищевикладеного, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовні вимог відмовити повністю.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим з врахуванням всіх обставини справи та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі доводи щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що у період з 01.04.2019 по 26.04.2019 Головним управлінням ДФС у Рівненській області на підставі наказу від 22.01.2019 №210, направлень від 01.04.2019 №795/17-00-14-01, №796/17-00-14-01, №797/17-00-14-01 та №798/17-00-14-01 проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ БК Домінант , код ЄДРПОУ 40442698 з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків і зборів, а також дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.04.2016 по 31.12.2018, за результатами якої складений акт від 07.05.2019 №953/17-00-14-01/40442698.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем: п.44.1, п.44.2 ст.44, п.134.1 ст.134 розділу ІІІ ПК України, п.5, п.21 П(С)БО 15 Дохід , п.5 П(С)БО 11 Зобов`язання , ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, а саме підприємством занижено податок на прибуток в сумі 63685 грн. за 2017 рік; п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 386900 грн., в тому числі за листопад 2016 - 5735 грн., за грудень 2016 - 14268 грн., за серпень 2017 - 269906 грн., за лютий 2018 - 5975 грн, за серпень 2018 - 27731 грн., за листопад 2018 - 63285 грн.

На підставі акту перевірки, 28.05.2019 Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийнято спірні податкові повідомлення-рішення №0009101401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 63685 грн основного платежу та 15921 грн штрафних (фінансових) санкцій та №0009111401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість в розмірі 386900 грн основного платежу та 96725 грн штрафних (фінансових) санкцій.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не доведено вчинення ТОВ БК Домінант порушення пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 ПК України, та пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, а тому податкові повідомлення-рішення №0009101401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 63685 грн основного платежу та 15921 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0009111401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 70761 грн. основного платежу та 17690 грн. штрафних (фінансових) санкцій є протиправними та підлягають до скасування. Крім цього, суд першої інстанції вважав, що помилкове рознесення доходу від реалізації товарів на суму 2222405,75 грн без ПДВ у серпні 2017 року на рах. 703 Дохід від реалізації робіт і послуг замість рах. 702 Дохід від реалізації товарів , та списання матеріалів при виконанні будівельно-монтажних робіт у червні 2018 року на суму 652232,73 грн. на рах. 902 Собівартість реалізованих товарів замість рах. 903 Собівартість реалізованих робіт і послуг , не може свідчити про те, що позивачем реалізовувався товар нижче ціни придбання, а виключно свідчить про неналежне ведення бухгалтерського обліку. Таким чином, суд погодився з позицією позивача, що ним не було допущено порушення статей 188 та 201 ПК України в частині реалізації товарів, нижче ціни придбання, а тому податкове повідомлення-рішення №0009111401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 278708 грн. основного платежу та 69677 грн. штрафних (фінансових) санкцій є протиправним та підлягає до скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини першої статті 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - після її закінчення.

Згідно абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб`єкта господарювання кореспондує з положеннями розділів ІІІ, V ПК України, якими встановлено порядок формування платниками податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств і податком на додану вартість.

При цьому слід зазначити, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат та податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

З матеріалів справи встановлено, що у лютому 2017 року ТОВ БК Домінант придбало у ТОВ Ін Вест Метал труби ДУ в асортименті та арматуру на суму 424564,02 грн, у т.ч. ПДВ 70760,67 грн згідно видаткової накладної від 21.02.2017 №РН-0000005. На вказану суму ТОВ Ін Вест Метал була складена та зареєстрована в ЄРПН податкова накладна від 21.02.2017 №7. Оплата за товар проведена позивачем 21.02.2017 згідно платіжного доручення №558. Станом на 31.12.2018 кредиторська заборгованість по ТОВ Ін Вест Метал відсутня. Перевезення ТМЦ здійснювалось власним транспортом позивача, що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля від 1-28 лютого 2017 №121. Вказані ТМЦ позивач оприбуткував в бухгалтерському обліку наступними проводками: Дтрах. 202 Центральний склад , Дтрах 644 Податковий кредит , Ктрах. 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками . Придбані труби та арматуру Товариство використало в господарській діяльності шляхом наступного продажу для ТОВ Рівнеагроспецмонтаж згідно укладеного договору купівлі-продажу від 01.12.2016 №011216 та видаткової накладної від 28.02.2017 №15. Факт здійснення перевезення по вказаній господарській операції підтверджується товарно-транспортною накладною від 28.02.2017 №58. Оплата підтверджується копіями платіжних доручень від 17.03.2017 та 23.03.2017, які наявні в матеріалах справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в цій частині відповідач вказує, що первинні документи позивача з ТОВ Ін Вест Метал не носять юридичної сили первинного документа, а господарські операції мали формальний безтоварний характер, зважаючи на неможливість ТОВ Ін Вест Метал постачати вказаний товар через відсутність придбання по ланцюгу постачання, відсутність основних засобів, трудових та матеріальних ресурсів, непричетність директора до господарської діяльності ТОВ Ін Вест Метал , яку він підтвердив в протоколі допиту свідка від 01.03.2018.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги вказані твердження відповідача та з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

По-перше, з акта перевірки від 07.05.2019 вбачається, що контролюючим органом встановлена невідповідність отримання номенклатури товару контрагентів по ланцюгу постачання тільки за період з 01.02.2017 по 28.02.207, але не спростовує можливість придбання товару ТОВ Ін Вест Метал раніше вказаного періоду або у не платників ПДВ.

По-друге, контролюючий орган не наділений повноваженнями на власний розсуд визнавати недійсними ті чи інші юридичні документи, оскільки документи можуть бути нікчемними лише в силу вимог закону, або бути визнані недійсними за рішенням суду.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Судом встановлено, що реалізувавши ТМЦ, придбані у ТОВ Ін Вест Метал для ТОВ Рівнеагроспецмонтаж позивач зазнав змін у майновому стані, господарська операція мала на меті економічний зміст та отримання прибутку і підтверджується тим, що реалізувавши вказаний товар по ціні, вищій придбання позивач отримав відповідний прибуток.

Відсутність ресурсів у контрагентів позивача не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу (правова позиція Верховного суду, викладена у постанові по справі №2а/1770/3360/12).

Так, відсутність у контрагента трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ. Адже сторони самі призвані перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, - у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на кредит та витрати не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

По-третє, судом встановлено, що згідно узагальненої податкової інформації Головного управління ДФС у Івано-Франківській області від 12.06.2018 №172/09-19-12-01/39440514 щодо ТОВ Ін Вест Метал за січень 2016 по квітень 2018 року по ланцюгу постачання згідно баз даних ЄРПН встановлено наявність придбання послуг оренди приміщень та відшкодування комунальних послуг у ТОВ Бакалія , код ЄДРПОУ 01553273 за період з 30.06.2016 по 21.06.2017 (спірний період лютий 2017 року), а також оренда приміщень та відшкодування комунальних послуг у ТОВ 555-ІФ , код ЄДРПОУ 32076620 за період з 14.11.2016 по 30.09.2017, а також придбання транспортних та експедиційних послуг у інших контрагентів. Наведене спростовує твердження відповідача про відсутність орендованих основних засобів. Окрім того, суд констатує, що наявність у штаті працівників в кількості 6 осіб, є цілком достатнім для виконання своїх зобов`язань по договору щодо постачання ТМЦ.

Щодо наявності протоколу допиту свідка, директора ТОВ Ін Вест Метал ОСОБА_1 , який зазначив, що відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства не має, будь-яких документів він не підписував, фінансову звітність не подавав, а також про наявність кримінального провадження від 15.01.2018 №32018090000000002 за фактом фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, в тому числі ТОВ Ін Вест Метал , то апеляційний суд погоджується із твердженнями позивача, що такі відомості не можуть братись до уваги судом, виходячи з наступного.

По-перше, в зазначеному кримінальному провадженні відсутній вирок, по-друге, відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків до їх закріплення в належний спосіб процесуальним шляхом.

Щодо посилань на наявність протоколу допиту свідка ( ОСОБА_1 ), щодо непричетності його до господарської діяльності Товариства - контрагента та не підписання ним первинних документів, то вказаний протокол допиту не можна вважати документом, що встановлює факт підписання податкових накладних іншою особою та підставою для тверджень про неможливість їх врахування при визначенні суми податкового кредиту, оскільки такий є протоколом слідчої дії, який фіксує виключно її проведення. В свою чергу, інформація, викладена у протоколі допиту директора, не носить преюдиційного характеру та не може бути підставою для визначення правомірності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту в розумінні статті 83 ПК України. З урахуванням інформації, викладеної в протоколі допиту директора ОСОБА_1 , для підтвердження невідповідності податкових накладних вимогам законодавства необхідним є проведення експертизи, на вирішення якої повинно бути поставлено питання про здійснення ідентифікації особи, яка вчинила підпис виданих податкових накладних, відсутність такого висновку не дає підстави вважати, що підписи на податкових накладних, виданих позивачу, були оформлені неналежним чином і, як наслідок, позивач не мав права на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Окрім того, відповідні пояснення можуть бути надані з метою уникнення для себе негативних кримінально-правових наслідків.

Докази на які посилається відповідач не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні КАС України, оскільки контролюючий орган не довів, що такі отримано у розпорядження та, те що він має право їх використання у порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України (КПК України). В силу положень статті 95 КПК України, протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, до ухвалення вироку в рамках кримінального провадження (контролюючим органом не надано доказів наявності вироку у кримінальних провадженнях, в рамках яких проводився допит свідків), може бути визнаний як доказ в адміністративному судочинстві виключно за умови підтвердження таких показань особою у судовому засіданні під час розгляду справи, чого в мажах даної справи здійснено не було, а відповідачем клопотань з цього приводу не заявлялось (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19 березня 2019 року у справі №К/9901/50915/18).

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявність порушення ТОВ БК Домінант пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 ПК України, та пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, а тому податкові повідомлення-рішення №0009101401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 63685 грн основного платежу та 15921 грн штрафних (фінансових) санкцій та №0009111401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 70761 грн основного платежу та 17690 грн штрафних (фінансових) санкцій є протиправними та підлягають до скасування.

Крім того, проведеною перевіркою відображеного показника за період з 22.04.2016 по 31.12.2018 на підставі таких документів: видаткові накладні, акти приймання-передачі, акти виконаних робіт, оборотно-сальдові відомості та аналізи рахунку 36, 70, банківські виписки, головні книги, податкові накладні встановлено заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядках 1 Декларацій з податку на додану вартість на суму 278708 грн., у тому числі за серпень 2017 року на суму 187692 грн., за червень 2018 року - на суму 91016 грн. Розбіжність виникла, на думку контролюючого органу, за рахунок постачання товарів (будівельних матеріалів) нижче ціни придбання таких товарів за серпень 2017 року на суму 938461 грн, за червень 2018 року на суму 455080 грн, що призвело до заниження податкового зобов`язання по ПДВ за серпень 2017 року на суму 187692 грн, за червень 2018 року на суму 91016 грн.

В регістрах бухгалтерського обліку вчинено наступні записи: Серпень 2017 року: Дт 702 Дохід від реалізації товарів Кт 791 Результат операційної діяльності - 1517665,02грн Дт 902 Собівартість реалізованих товарів Кт791 Результат операційної діяльності - 2456125,70грн (2456125,70 - 1517665,02грн) = 938461 * 20 % = 187692грн. Червень 2018 року: Дт 702 Дохід від реалізації товарів Кт 791 Результат операційної діяльності - 745707,20грн Дт 902 Собівартість реалізованих товарів Кт 791 Результат операційної діяльності - 1200787,09грн (1 200 787,09 - 745 707,20 грн.) = 455080 * 20 % = 91016грн.Таким чином, на думку відповідача, позивачем занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 278708 грн.

Колегія суддів із вказаними висновками податкового органу не погоджується виходячи з наступного.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Згідно пункту 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.2015 №1307 (у редакції наказу Мінфіну від 17.09.2018 №763), у разі постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 ПК України, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг (зокрема, якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів/послуг, звичайної ціни самостійно виготовлених товарів/послуг або балансової (залишкової) вартості необоротних активів і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання / звичайна ціна / балансова (залишкова) вартість перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання), постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання / звичайної ціни / балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною, або може скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо за кожною операцією з постачання товарів/послуг.

У податковій накладній (в тому числі зведеній), яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до пункту 8 цього Порядку (15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 ПК України, над фактичною ціною постачання). Така податкова накладна отримувачу (покупцю) не надається. При цьому у рядках такої податкової накладної, відведених для зазначення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.

Відповідно до пункту 11 П(С)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186, із змінами і доповненнями рахунок 70 Доходи від реалізації призначено для узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг, доходів від страхової діяльності, про доходи від грального бізнесу, від проведення лотерей, а також про суму знижок, наданих покупцям, та про інші вирахування з доходу. Рахунок 70 Доходи від реалізації має такі субрахунки: 701 Дохід від реалізації готової продукції , 702 Дохід від реалізації товарів , 703 Дохід від реалізації робіт і послуг , 704 Вирахування з доходу , 705 Перестрахування . За кредитом субрахунків 701 - 703 відображається збільшення (одержання) доходу, за дебетом - належна сума непрямих податків (акцизного збору, податку на додану вартість та інших, передбачених законодавством); результат операцій перестрахування (у кореспонденції з субрахунком 705 Перестрахування ); результат зміни резервів незароблених премій (у страхових організаціях); та списання у порядку закриття на рахунок 79 Фінансові результати .

Рахунок 90 Собівартість реалізації призначено для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг. За дебетом рахунку 90 Собівартість реалізації відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), страхові виплати відповідно до договорів страхування, за кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 Фінансові результати .

Як вбачається з оборотно-сальдових відомостей за період з 01.08.2017 по 31.08.2017 позивачем по рах. 702 Дохід від реалізації товарів відображений дохід в розмірі 1821198,03 грн, по рах. 902 Собівартість реалізованих товарів відображено 2456125,70 грн. Таким чином, різниця складає 938461 грн.

На спростування вказаного порушення позивач вказує, що при відпрацюванні частини накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 2222405,75 грн без ПДВ було допущено бухгалтерську помилку, а саме дохід від реалізації товарів рознесений на рахунок - 703 Дохід від реалізації робіт та послуг бухгалтерським проведенням Дт 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями - Кт 703 Дохід від реалізації робіт та послуг на 2222405,75 грн без ПДВ, а необхідно було рознести на рахунок - 702 Дохід від реалізації товарів бухгалтерським проведенням Дт 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями - Кт 702 Дохід від реалізації товарів і як наслідок невірна інформація була відображена в головній книзі.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача пояснила, що бухгалтером при відпрацюванні господарських операцій за серпень 2017 року було допущено методологічну помилку та віднесено частину реалізованих накладних на рах. 703 Дохід від реалізації робіт та послуг замість рах. 702 Дохід від реалізації товарів . Вказане підтверджується звітом за господарськими операціями з 01.08.2017 по 31.08.2017, в якому відображено, що накладні на відпуск (реалізацію) товарів на контрагентів із зазначенням конкретної накладної, її дати та суми з ПДВ було помилково віднесено бухгалтерськими проводками на рах. 703 Дохід від реалізації робіт та послуг замість рах. 702 Дохід від реалізації товарів . Вказана помилка призвела до того, що по рах. 703 Дохід від реалізації робіт та послуг було завищено дохід від реалізації робіт та послуг на суму 2666886,90 грн з ПДВ. При правильному методологічному опрацюванні господарських операцій рах. 702 Дохід від реалізації товарів мав би запис 4488084,93грн, а тому реалізації товарів нижче ціни придбання у серпні 2017 року не було.

На підтвердження вказаних обставин позивачем також надано суду звіт по виписаних накладних за період з 01.08.2017 по 31.08.2017 в якому позивачем відображено по кожній виписаній накладній у серпні 2017 року ціну реалізації та ціну придбання товару. Із вказаного звіту вбачається, що ТОВ БК Домінант у серпні 2017 року не реалізовувався товар нижче ціни придбання.

Також, позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи, а саме договори, копії видаткових накладних на придбання та договори та копії видаткових накладних на реалізацію товарів, які підтверджують факт відсутності реалізації товару позивачем нижче ціни придбання.

Окрім того, зі звіту за господарськими операціями за червень 2018 року вбачається, що при відпрацюванні списання матеріалів, використаних при виконанні будівельно-монтажних робіт на суму 652232,73 грн без ПДВ, які обліковуються на рах. 201 Сировина та матеріали на суму 547036,36 грн без ПДВ та на рах. 203 Паливо на суму 105196,37 грн без ПДВ їх вартість було помилково рознесено на рах. 902 Собівартість реалізованих товарів , які мали бути рознесені на рах. 23 Виробництво та в подальшому на рах. 903 Собівартість реалізованих робіт і послуг , і як наслідок невірна інформація була відображена в головній книзі.

Зокрема, судом встановлено, що БМР по акту списання №37 від 27.06.2018, №75 від 27.06.2018 року, №72 від 27.06.2018, які міститься у матеріалах справи було відображено по рах. 902 Собівартість реалізованих товарів , замість рах. 903 Собівартість реалізованих робіт і послуг , оскільки матеріали списуються тільки під час виконання будівельно-монтажних робіт і відповідно розносяться на рах. 903 Собівартість реалізованих робіт і послуг . Таким чином, вказане призвело до завищення суми по рах. 902 Собівартість реалізованих товарів та заниження суми по рах. 903 Собівартість реалізованих робіт і послуг .

Таким чином, помилкове рознесення доходу від реалізації товарів на суму 2222 405,75грн без ПДВ у серпні 2017 року на рах. 703 Дохід від реалізації робіт і послуг замість рах. 702 Дохід від реалізації товарів , та списання матеріалів при виконанні будівельно-монтажних робіт у червні 2018 року на суму 652232,73 грн. на рах. 902 Собівартість реалізованих товарів замість рах. 903 Собівартість реалізованих робіт і послуг , на думку суду, не може свідчити про те, що позивачем реалізовувався товар нижче ціни придбання, а виключно свідчить про неналежне ведення бухгалтерського обліку. Але вказана обставина не підтверджує факту продажу товарів по нижче ціни придбання. Судом встановлено, що звіти про господарські операції за серпень 2017 та червень 2018 року надавались позивачем під час перевірки, проте ревізором не було їх взято до уваги.

Згідно абзацу 4 пункту 2) пункту 4 Розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Проте, суд констатує, що в акті перевірки не міститься відображення детальної інформації відповідачем по яких конкретно господарським операціям, накладних чи контрагентах у серпні 2017 та червні 2018 року позивачем продавався товар нижче ціни придбання. В порушення абзацу 4 пункту 2) пункту 4 Розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, та статті 188 ПК України, пункту 15 Порядку заповнення податкової накладної, відповідач зобов`язаний був виписати всі податкові накладні та операції, по яких відбувся продаж товару нижче ціни придбання, встановити таке заниження та відповідно до нарахувати податок на додану вартість. Вказаного відповідачем зроблено не було.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не було допущено порушення статей 188 та 201 ПК України в частині реалізації товарів, нижче ціни придбання, а тому податкове повідомлення-рішення №0009111401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 278708 грн основного платежу та 69677 грн штрафних (фінансових) санкцій є протиправним та підлягає до скасування в цій частині.

Крім того, в ході проведення перевірки відповідно до підсистеми АІС Податковий блок Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України , існують розбіжності між задекларованими показниками податкового кредиту та податковими зобов`язаннями в розмірі 37431, а саме: за листопад 2016 року на суму 5735 грн з ТОВ Пром Гарант Плюс , за грудень 2016 року на суму 14 268 грн з ТОВ Пром Гарант Плюс , за червень 2017 року на суму 11453 грн з ПП Автомікс-спецтранс та грудень 2017 року на суму 5975 грн з ТОВ Рівнеспецкомплектація .

Як зазначив відповідач у відзиві на позов та у апеляційній скарзі, позивач позбавлений права формувати податковий кредит за відсутності факту реєстрації податкових накладних у ЄРПН. Оскільки вказані розбіжності існують через відсутність реєстрації податкових накладних у ЄРПН, що стверджується на сторінці 13-14 акту перевірки, позивач не мав права включати зазначені суми ПДВ до податкового кредиту звітних періодів.

З приводу даного порушення судом встановлено наступне.

Згідно пункту 198.6 статті 196 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На виконання вимог суду, відповідачем надано розшифровки з Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України з якого вбачається, що розбіжність на суму 37431 грн виникла у зв`язку з не відображенням контрагентами ТОВ Пром Гарант Плюс , ПП Автомікс-спецтранс та ТОВ Рівнеспецкомплектація податкових зобов`язань в деклараціях з ПДВ по господарських відносинах з позивачем у листопаді та грудні 2016 року, червні та грудні 2017 року.

З цього приводу судом встановлено, що 16.11.2016 ТОВ Пром Гарант Плюс складено податкову накладну №1000073 на отримувача - ТОВ БК Домінант на суму ПДВ 3048,62 грн. Вказана податкова накладна зареєстрована в ЄРПН 23.11.2016, що підтверджується квитанцією від 23.11.2016 №1.

24.11.2016 ТОВ Пром Гарант Плюс складено податкову накладну №1000117 на отримувача - ТОВ БК Домінант на суму ПДВ 2675,63грн. Вказана податкова накладна зареєстрована в ЄРПН 30.11.2016, що підтверджується квитанцією №1 від 30.11.2016.

05.12.2016 ТОВ Пром Гарант Плюс складено податкову накладну №1000022 на отримувача - ТОВ БК Домінант на суму ПДВ 3048,62грн. Вказана податкова накладна зареєстрована в ЄРПН 21.12.2016, що підтверджується квитанцією №1 від 21.12.2016.

13.12.2016 ТОВ Пром Гарант Плюс було складено податкову накладну №1000056 на отримувача - ТОВ БК Домінант на суму ПДВ 6266,33грн. Вказана податкова накладна зареєстрована в ЄРПН 28.12.2016, що підтверджується квитанцією №1 від 28.12.2016.

16.12.2016 ТОВ Пром Гарант Плюс було складено податкову накладну №1000079 на отримувача - ТОВ БК Домінант на суму ПДВ 10,67 грн. Вказана податкова накладна зареєстрована в ЄРПН 02.01.2017, що підтверджується квитанцією №1 від 02.01.2017.

23.12.2016 ТОВ Пром Гарант Плюс було складено податкову накладну №1000089 на отримувача - ТОВ БК Домінант на суму ПДВ 1564,84грн. Вказана податкова накладна зареєстрована в ЄРПН 04.01.2017, що підтверджується квитанцією №1 від 04.01.2017.

28.12.2016 ТОВ Пром Гарант Плюс було складено податкову накладну №1000111 на отримувача - ТОВ БК Домінант на суму ПДВ 3070,09грн. Вказана податкова накладна зареєстрована в ЄРПН.

20.06.2017 ПП Автомікс-Спецтранс було складено податкову накладну № 149 на отримувача - ТОВ БК Домінант на суму ПДВ 11453,08грн. Вказана податкова накладна зареєстрована в ЄРПН 13.02.2018, що підтверджується квитанцією №1 від 13.02.2018.

Позивач зазначив, що не оспорює порушення в частині наявності розбіжності по ПДВ з ТОВ Рівнеспецкомплектація на суму 5975 грн та будь-яких доказів на спростування даного порушення не надав.

Таким чином, судом встановлено, що суми податкового кредиту, сформовані по господарським операціям з контрагентами ТОВ Пром Гарант Плюс та ПП Автомікс-Спецтранс були відображені на підставі зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, що не спростовано відповідачем.

Таким чином, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету або відображення його в податковій звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Окрім того, слід зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб`єкта господарювання додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного переконання, що висновки податкового органу про заниження податку на додану вартість в розмірі 31456 грн на підставі наявної розбіжності в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізів контрагентів на рівні ДПА України, є безпідставними, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0009111401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 31456 грн основного платежу та 7864 грн штрафних (фінансових) санкцій є протиправним та підлягає до скасування в цій частині.

З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Решта доводів апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться лише до цитування відповідних норм ПК України, дублюють аргументи відзиву на позовну заяву, належна правова оцінка яким була надана судом першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

В іншій частині - щодо відмови у задоволенні позову, рішення суду першої інстанції фактично не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення.

Керуючись частиною третьою статті 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 27 лютого 2020 року.