Постанова

від 05.09.2019 по справі 823/943/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2019 року

Київ

справа №823/943/16

адміністративне провадження №К/9901/19375/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року (головуючий суддя - Орленко В.І.)

та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Земляна Г.В., судді - Межевич М.В., Сорочко Є.О.)

у справі №823/943/16

у справі за позовом Приватного підприємства Андіс-Техно

до управління Державної казначейської служби України у м. Черкасах Черкаської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області

про стягнення пені,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року Приватне підприємство Андіс-Техно (далі - Підприємство) звернулось в Черкаський окружний адміністративний суд з позовом до управління Державної казначейської служби України у м. Черкасах Черкаської області (далі - Відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області (далі - Відповідач 2, Головне управління), Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - Відповідач 3) про стягнення пені.

В обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначило про наявність підстав для стягнення на його користь пені, нарахованої на невідшкодовані позивачу протягом встановленого законом строку суми податку, що в силу ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю:

- стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Андіс-Техно" пеню в сумі 60 010 грн 49 коп. за період з 19 травня 2016 року по 07 липня 2016 року включно;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області на користь приватного підприємства "Андіс-Техно" витрати із сплати судового збору у сумі 1 378 грн 00 коп., сплачених відповідно до платіжного доручення №886 від 18 липня 2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій зазначили про правомірність стягнення з Державного бюджету України на користь позивача пені за несвоєчасне здійснення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з 19 травня 2016 року по 07 липня 2016 року та наявність підстав для стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області на користь Підприємства судового збору з огляду на порушення саме Відповідачем 2 строків виплати сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, Відповідач 2 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріально та процесуального права, просив змінити постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року в частині стягнення судового збору з Головного управління на користь ПП Адіс-Техно та скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що саме дії територіального органу ДФС призвели до порушення прав Підприємства, а тому судовий збір підлягає стягненню з Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області, а не з Головного упраління.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Андіс-Техно" пені в сумі 60 010 грн 49 коп. за період з 19 травня 2016 року по 07 липня 2016 року в касаційному порядку не оскаржуються, а тому не є предметом перегляду судом касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області.

12 грудня 2016 року від Підприємства надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій.

19 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи 06 лютого 2015 року ПП Андіс-Техно подано до Державної податкової інспекції у м. Черкасах податкову декларацію з податку на додану вартість за ІV квартал 2014 року, в якій позивач заявив про відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість в сумі 2 063 495,00 грн на рахунок підприємства.

Згідно акту документальної позапланової перевірки №559/23-01-15-0408/38646202 від 23.03.2015, податковим органом не встановлено порушень позивачем при відображенні в зазначеній декларації суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у м. Черкасах листом від 11.04.2016 №1049/23-01-200225 направлено до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області висновок про суми відшкодування податку на додану вартість від 03.03.2016 №9-07 на рахунки ПП Андіс-Техно в сумі 2 063 495, 00 грн.

Листом Головного Управління державної казначейської служби України у Черкаській області від 22.04.2016 №05-12/689-2733 повідомлено Державну податкову інспекцію у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про те, що на балансі Головного управління області відкрито рахунок за кодом класифікації доходів бюджету 14060200 Бюджетне відшкодування ПДВ на ім'я Управління державної казначейської служби України у м. Черкасах, вищезазначений висновок повернутий ДПІ у м. Черкасах для передачі його до Управління державної казначейської служби України у м. Черкасах, а відшкодування ПДВ не було проведено. Крім того, Головним Управлінням державної казначейської служби України у Черкаській області зауважено, що станом на 22.04.2016 до Головного управління не направлялось узагальненої інформації щодо (визначених у висновках) обсягів сум бюджетного відшкодування ПДВ.

Відповідно до платіжного доручення №1235 від 08.07.2016 Головним управлінням ДКСУ у Черкаській області здійснено відшкодування ПДВ на користь ПП Андіс-Техно за декларацією за грудень 2014 року у розмірі 2 063 495 грн.

Оскільки відшкодування ПДВ було здійснено лише 08.07.2016 позивач звернувся до суду про стягнення з Державного бюджету України пені за несвоєчасне здійснення бюджетного відшкодування за період з 19.05.2016 по 07.07.2016 включно.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення з Державного бюджету на користь позивача зазначених сум пені. Також суди зазначили про необхідність стягнення саме з Головного управління ДКСУ у Черкаській області судового збору, сплаченого позивачем за подання позову в цій адміністративній справі.

Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині розподілу судових витрат вказаним вимогам не відповідають в зв`язку з наступним.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 -1 .3 статті 200 -1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 -1 .3 статті 200 -1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п. 200.7 ст. 200 ПК України).

Пунктами 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу встановлено, що Контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Відповідно до п. 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39 затверджено Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок №39).

Цей Порядок визначає Механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до п. 6 Порядку №39 у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

Орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов`язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п`яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість (пункт 7 Порядку 39).

Пунктами 8, 9 Порядку №39 встановлено, що державна податкова служба надсилає на постійній основі до Державної казначейської служби узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках. Порядок та строки надсилання такої інформації визначаються Державною податковою службою.

На підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п`яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку

на додану вартість.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством встановлено чіткий порядок здійснення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Так, відповідне відшкодування здійснюється розпорядником бюджетних коштів на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках.

Під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій та у своїй касаційній скарзі Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області неодноразово зазначало про те, що порушення встановлених законом строків здійснення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість відбулось саме через протиправну бездіяльність Відповідача 3, що полягала у ненаданні узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, а також вказувало на те, що в день надходження від Відповідача 3 цієї інформації розпорядником бюджетних коштів невідкладно було здійснено відшкодування ПДВ на користь Підприємства у розмірі 2 063 495 грн.

Скаржник зазначив про безпідставність стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань саме Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, оскільки Головним управлінням жодним чином не порушено право позивача на відшкодування ПДВ.

Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки зазначеним доводам Головного управління, не встановили чи було дотримано Відповідачем 3 встановлений законом порядок здійснення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та хто саме з відповідачів допустив протиправну бездіяльність, яка призвела до нарахування зазначеної пені.

З огляду на вищевикладене, Верховний Суд вважає передчасними висновки суди попередніх інстанцій про наявність правових підстав для стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області на користь приватного підприємства "Андіс-Техно" витрат із сплати судового збору у сумі 1 378 грн 00 коп., сплачених відповідно до платіжного доручення №886 від 18 липня 2016 року та направлення справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області - задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області на користь приватного підприємства "Андіс-Техно" витрат із сплати судового збору у сумі 1 378 грн 00 коп., сплачених відповідно до платіжного доручення №886 від 18 липня 2016 року.

Справу №823/943/16 направити в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова