Постанова

від 03.09.2019 по справі 923/1199/16

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 року м. ОдесаСправа № 923/1199/16 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів секретар судового засідання Представники сторін: Від ОСОБА_6 Від банкрута ФОП Димокурова І. Ю. Богатиря К.В . Мишкіної М.А. , Поліщук Л.В . Арустамян К.А. адвокат Риженко Д.О., посвідчення № 449, дата видачі: 30.07.09 Ліквідатор - арбітражний керуючий Дудкін Р.А., посвідчення № 865, дата видачі: 24.04.16; розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу господарського суду Херсонської області від 18.04.2019 року (суддя суду першої інстанції: Пригуза П.Д.; час і місце винесення ухвали: 18.04.2019 о 09:34, вул. Театральна, 18, м. Херсон, Господарський суд Херсонської області, зал судового засідання № 214) у справі за позовом до відповідачів третя особа-1: третя особа-2: про в межах справи про банкрутство за заявою до боржника№ 923/1199/16 Ліквідатора ФОП Димокурова Ігоря Юрійовича арбітражного керуючого Дудкіна Романа Анатолійовича 1) ОСОБА_6 , 2) Димокурова Ігоря Юрійовича , Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма Диадема-Консалтинг Приватне підприємство Виробнича компанія Акватаврія виділення частки, яка належить банкруту в спільному майні, Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області Фізичної особи - підприємця Димокурова Ігоря Юрійовича ВСТАНОВИВ:

Справа про банкрутство порушена ухвалою господарського суду від 06.12.2016.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 17.01.2017 Фізичну особу-підприємця Димокурова Ігоря Юрійовича визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Дудкіна Романа Анатолійовича.

Ухвалою від 16.05.2018 суд прийняв позовну заяву ліквідатора та відкрив провадження у справі, встановив розглядати заяву про виділення частки у спільному майні за правилами загального позовного провадження, розглядати позовні вимоги у межах справи про банкрутство № 923/1199/16, у відокремленому провадженні за правилами позовного провадження, вжив заходи щодо забезпечення позову, витребував від учасників справи та інших осіб заяви по суті справи, певні відомості та докази.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог під час підготовчого провадження ліквідатор просить суд задовольнити такі вимоги до відповідачів:

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Димокурова Ігоря Юрійовича 500000,00 гривень грошової компенсації - частки в статутному капіталі Приватного підприємства Виробнича компанія Акватаврія (ідентифікаційний код 37744397).

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Димокурова Ігоря Юрійовича 3700000,00 гривень грошової компенсації частки в статутному капіталі Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Диадема-Консалтинг .

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Димокурова Ігоря Юрійовича 459527,96 гривень грошової компенсації частки майна Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма Диадема-Консалтинг (ідентифікаційний код 21278751).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.04.2018:

1. Заяву ліквідатора Дудкіна Романа Анатолійовича про виділення частки, яка належить банкруту в спільному майні ОСОБА_6 та Димокурова Ігоря Юрійовича - задоволено частково.

2. Стягнуто з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Дніпровським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області від 25.12.1997 року; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь Димокурова Ігоря Юрійовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) 500 000,00 (п`ятсот тисяч гривень 00 копійок) гривень грошової компенсації частки у спільному майні.

Стягнуті кошти зарахувати на спеціальний банківський рахунок ліквідатора - арбітражного керуючого Дудкіна Романа Анатолійовича (свідоцтво № 865 від 24.04.2013, вул. Мирний, 3, офіс 612, м. Херсон , ІПН НОМЕР_4 ).

3. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

4. Судові витрати покладено на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

5. Стягнуто з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Дніпровським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області від 25.12.1997 року; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь Державного бюджету України (р/р 31211256026001, Одержувач - ГУК у м. Києві/м. Київ//22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37993783, назва банку: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998) код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в сумі 7500,00 (сім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

Вказану ухвалу суд першої інстанції мотивував тим, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.12.2013 на день розірвання шлюбу між відповідачами до ЄДР внесено інформацію про юридичну особу Приватне підприємство Виробнича компанія АКВАТАВРІЯ , засновником якої є ОСОБА_6 , дата реєстрації 06.07.2011, статутний капітал - 1 000 000,00 гривень.

Також суд першої інстанції зазначив, що оскільки статутний капітал зазначеної юридичної особи є сформованим, а юридична особа Приватне підприємство Виробнича компанія АКВАТАВРІЯ зареєстрована під час шлюбу відповідачів, майно цього підприємства є спільною часткою відповідачів.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку стягнути з ОСОБА_6 на користь Димокурова Ігоря Юрійовича 500 000,00 гривень грошової компенсації - частки в статутному капіталі Приватного підприємства Виробнича компанія Акватаврія .

03.06.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_6 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 18.04.2019 року по справі № 923/1199/16 в частині задоволення заявлених вимог та апелянт просить винести нове рішення про відмову у задоволенні заяви ліквідатора Дудкіна Р.А. повністю.

Як на підставу викладених у скарзі вимог, апелянт посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що задовольняючи заяву ліквідатора судом не наведено жодного доказу того, що вказані грошові кошти, які на думку ліквідатора пішли на формування статутного капіталу Приватного підприємства Виробнича компанія Акватаврія є спільними з Димокуровим І.Ю. , тобто набутими до 05 грудня 2013 року.

Також апелянт звертає увагу, що ОСОБА_6 стала засновником ПП Виробнича компанія Акватаврія шляхом приймання корпоративних прав 14 листопада 2011 року, тобто формування статутного капіталу підприємства відбулося до дати переходу корпоративних прав до ОСОБА_6 Апелянт зазначає, що якщо статутний капітал і був сформований, то це відбулось за рахунок попереднього власника цього підприємства та ніяк не за рахунок спільних з Димокуровим І.Ю. грошей.

Апелянт наголошує, що суд першої інстанції незаконно не застосував строки позовної давності щодо вимог ліквідатора.

Крім іншого, на думку апелянта, суддя Пригуза П.Д. безпідставно звільнив ліквідатора від сплати судового збору, пославшись на норми права, які до нього не мають ніякого відношення, чим поставив сторони у нерівне положення, що свідчить про його необ`єктивність при вирішенні цієї справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 18.04.2019року у справі № 923/1199/16 залишено без руху; встановлено ОСОБА_6 строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду 1) доказів сплати судового збору у розмірі 11 250,00 грн., 2) договору чи витяг з договору про надання правової допомоги із відомостями щодо повноважень адвоката ОСОБА_9 на представництво інтересів апелянта у даній справі або довіренності, виданої адвокату Риженко Д.О. щодо представництва інтересів в суді по даній справі, а також 3) доказів надсилання з описом вкладення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів Димокурову І.Ю. за адресою АДРЕСА_3 - протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; роз`яснено ОСОБА_6 , що у разі невиконання вимог даної ухвали у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

04.07.2019року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання ОСОБА_6 про долучення до матеріалів справи доказів сплати судового збору у розмірі 11 250,00 грн., договору про надання правничої допомоги від 18.04.2019, а також докази надсилання з описом вкладення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів Димокурову І.Ю. за адресою АДРЕСА_3 .

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2019 поновлено ОСОБА_6 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Херсонської області від 18.04.2019 року у справі № 923/1199/16; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 18.04.2019 року у справі № 923/1199/16; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 30.07.2019; роз`яснено учасникам справи про їх право до 30.07.2019 подати до суду заяви чи клопотання стосовно призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо, а також надати заперечення на заяви та клопотання інших осіб із доказами направлення копій таких заяв або заперечень іншим учасникам справи; призначено справу № 923/1199/16 до розгляду на 20 серпня 2019 о 15:00.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 відкладено розгляд справи на 03.09.2019 року об 11:00.

Розпорядженням керівника апарату суду № 652 від 02.09.2019 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 923/1199/16, у зв`язку з перебуванням судді Бєляновського В.В. у відпустці.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2019 року визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Богатир К.В., судді: Мишкіна М.А., Поліщук Л.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2019 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 18.04.2019 року у справі № 923/1199/16 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді - Богатиря К.В., суддів: Мишкіної М.А., Поліщук Л.В. з призначеним розглядом на 03 вересня 2019 об 11:00.

У судове засідання 03.09.2019 з`явився представник відповідача-1 ОСОБА_6 та ліквідатор ФОП Димокурова Ігоря Юрійовича арбітражний керуючий Дудкін Роман Анатолійович, інші представники сторін в судове засідання не з`явивилися, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить штамп канцелярії Південно-західного апеляційного господарського суду на зворотній стороні ухвали від 20.08.2019, Рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, реєстр поштової кореспонденції Південно-західного апеляційного господарського суду, а також роздруківка з сайту Укрпошти.

Статтею 120 частиною 3, 6, 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено наступне:

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.08.2019року, якою було відкладено розгляд справи на 03.09.2019 року об 11:00 год., була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України 23.08.2019 . Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отримавши апеляційну скаргу ОСОБА_6 , яка була надіслана усім сторонам по даній справі, отримавши раніше ухвали апеляційного господарського суду, пов`язані із рухом даної справи, Сторони не були позбавлені можливості дізнатися в суді апеляційної інстанції про подальший перебіг питання щодо зазначеної апеляційної скарги та своєчасно ознайомлюватися з відповідними судовими рішеннями в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України .)

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 03.09.2019рік, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу по суті, до суду не повідомлялося.

Таким чином, на думку колегії суддів, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги по суті, не дивлячись на відсутність представників сторін, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників сторін у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

Відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Із змісту апеляційної скарги ОСОБА_6 вбачається, що апелянт оскаржує ухвалу Господарського суду Херсолнської області від 18.04.2019року лише в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь Димокурова Ігоря Юрійовича 500 000,00 гривень грошової компенсації частки у спільному майні (ч. 2 ухвали). Будь-які доводи апелянта щодо незаконності ухвали суду в іншій частині в апеляційній скарзі відсутні.

Іншими сторонами або учасниками процедури банкрутства ухвала господарського суду в частині відмови у задоволенні заяви ліквідатора про стягнення з ОСОБА_6 на користь Димокурова Ігоря Юрійовича 3700000,00 гривень грошової компенсації частки в статутному капіталі Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Диадема-Консалтинг та стягнення з ОСОБА_6 на користь Димокурова Ігоря Юрійовича 459527,96 гривень грошової компенсації частки майна Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма Диадема-Консалтинг не була оскаржена в апеляційному порядку.

Отже, колегія суддів переглядає ухвалу місцевого господарського суду лише в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь Димокурова Ігоря Юрійовича 500 000,00 гривень грошової компенсації частки у спільному майні, з якими не погоджується апелянт.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 06.12.2016 року порушено справу № 923/1199/16 за заявою Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області, м. Херсон про банкрутство Фізичної особи - підприємця Димокурова Ігоря Юрійовича.

Як свідчать матеріали справи, ліквідатором виявлено факт перебування у шлюбі боржника Димокурова Ігоря Юрійовича ІНФОРМАЦІЯ_2 з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 про що здійснено актовий запис № 865 від 12.10.1990 року та видано свідоцтво серії НОМЕР_5 від 12.10.1990 року.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 05.12.2013 у справі № 668/14394/13-11 зазначений шлюб, зареєстрований 12.10.1990 міським відділом РАГС управління юстиції м. Херсона, актовий запис № 865, між ОСОБА_6 та Димокуровим Ігорем Юрійовичем - розірвано.

Ліквідатором встановлено, що згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.02.2014 ОСОБА_6 належать об`єкти нерухомого майна, право власності на які виникли на підставі ухвали Суворовського районного суду м. Херсона від 16.12.2013 у справі № 668/15601/13-ц.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 17.11.2014 у справі № 22ц-791/2828/2014 переглянуто в апеляційному порядку ухвалу Суворовського районного суду м. Херсона від 16.12.2013 у справі № 668/15601/13-ц та залишено в силі.

Зазначеною ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 16.12.2013 затверджено мирову угоду, укладену між Димокуровим І.Ю. та ОСОБА_6 у цивільній справі за позовом Димокурова І.Ю. до ОСОБА_6 про поділ спільного майна, за умовами якої ОСОБА_6 виділяється із спільного сумісного майна та визнається за нею право власності на:

- земельну ділянку, площею 0,0478 га, вартістю 167 429,00 грн., яка розташована за адресою: АДРЕСА_10 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруджень (присадибна ділянка), кадастровий номер 0111946800:02:001:0300 ;

- нежилі приміщення першого поверху (літ. В) загальною площею 42,3 кв.м, вартістю 60 932 грн., які розташовані за адресою: АДРЕСА_11 ;

- квартиру АДРЕСА_12 ;

- земельна ділянка, площею 0,0578 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд, кадастровий номер 6510136900:21:001:0143

- житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- магазин павільйонного типу, площею 36 кв.м., який розташовано за адресою: АДРЕСА_8 ;

- автомобіль марки ГАЗ 33021, реєстр. № НОМЕР_21, 2003 року випуску, номер шасі 3302183192065833020030189823 ;

- автомобіль марки ГАЗ 33021, реєстр. № НОМЕР_9 , 2000 року випуску, номер шасі НОМЕР_10 ;

- автомобіль марки ГАЗ 33022, реєстр. № НОМЕР_22, 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_11 ;

- автомобіль марки Mersedes-Benz Sprinter 411 СDІ реєстр № НОМЕР_23, 2005 року випуску, номер шасі НОМЕР_12 ;

- автомобіль марки ГАЗ 3302, реєстр. № НОМЕР_24, 2005 року випуску, номер шасі НОМЕР_13 НОМЕР_14 ;

- автомобіль марки ІVЕСО Тиrbodaily, реєстр. № НОМЕР_25, 1996 року випуску, номер шасі НОМЕР_15 ;

- автомобіль марки ВМW 520і, реєстр. № НОМЕР_26, 2003 року випуску, номер кузову НОМЕР_16 ;

- автомобіль марки Нипdаі SantaFe, реєстр. № НОМЕР_27, 2012 року випуску, номер шасі НОМЕР_17 ;

- автомобіль марки Mersedes-Benz Аtеgо, реєстр. № НОМЕР_28, 2004 року випуску, номер шасі НОМЕР_18 ;

- автомобіль марки Mitsubishi Canter, реєстр. № НОМЕР_29, 2003 року випуску, номер шасі НОМЕР_19 ;

- автомобіль марки ІVЕСО МL, реєстр. № НОМЕР_30, 2003 року випуску, номер шасі НОМЕР_20 .

В свою чергу за умовами мирової угоди про поділ майна подружжя, ОСОБА_6 сплачується Димокурову І.Ю. компенсацію за його частку в спільному сумісному майні у розмірі 200 000,00 грн. в термін не більше ніж 1 місяць з дня набрання чинності ухвали Суворовського районного суду міста Херсона по цій справі про затвердження мирової угоди.

З наведеного вбачається, що з 05.12.2013 за відповідним рішенням суду припинено шлюб між Димокуровим І.Ю. та ОСОБА_6 , та згідно мирової угоди затвердженої відповідною ухвалою суду 16.12.2013 колишнє подружжя здійснило поділ набутого за час шлюбу спільного сумісного майна.

Ліквідатор стверджує, що при поділі спільного сумісного майна за мировою угодою Димокуровим І.Ю. та ОСОБА_6 не враховано іншого майна, яке було набуто ними за час шлюбу, та залишилося не поділеним між подружжям.

Так, ліквідатором встановлено, що станом на 05.12.2013 (дата розірвання шлюбу) ОСОБА_6 була засновником (учасником) Приватного підприємства Виробнича компанія Акватаврія (ідентифікаційний код 37744397). Розмір статутного капіталу: 1 000 000,00 грн., дата державної реєстрації 06.07.2011 року, місцезнаходження: м. Херсон АДРЕСА_1 .

Станом на 05.05.2018 засновником (учасником) ПП ВК Акватаврія є ОСОБА_6 , однак дані щодо розподілу часток, що являє собою внесок до статутного капіталу зазначених юридичних осіб, в спільному майні відсутні та умовами мирової угоди, затвердженої ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 16.12.2013 у справі № 668/15601/13-ц, не передбачені.

Таким чином, ліквідатор вважає, що боржник Димокуров І.Ю. та ОСОБА_6 мають спільну сумісну власність, а саме частку в статутному капіталі ПП ВК Акватаврія (статутний капітал - 1 000 000,00 гри.), яка є не розподіленою, і така частка має бути виділена із спільного майна з метою задоволення вимог кредиторів Димокурова І.Ю. у справі про банкрутство № 923/1199/16.

В статті 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом зазначено, що боржник - це юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності або фізична особа за зобов`язаннями, які виникли у фізичної особи у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності.

Згідно ч. 2 ст. 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , ліквідатор з дня свого призначення, окрім іншого:

- приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження;

- виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

- проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута;

- аналізує фінансове становище банкрута;

- виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

- очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

- подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника;

- вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до ст. 42 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Як передбачено ч. 10 статті 91 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом продажу підлягає все майно фізичної особи, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно ч. 1 статті 61 Сімейного кодексу України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Сімейного кодексу України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Частиною 1 статті 68 Сімейного кодексу України, визначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Згідно з нормами ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 71 Сімейного кодексу України визначено способи та порядок поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

За приписами ст. 364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 42 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом визначено джерела формування ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів. Так, ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки.

Згідно ч. 7 ст. 91 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ліквідатор відкриває спеціальний банківський рахунок, на який зараховуються кошти, отримані від продажу майна банкрута, та здійснюються розрахунки з кредиторами банкрута.

В матеріалах справи міститься Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи Приватного підприємства Виробнича компанія АКВАТАВРІЯ станом на 05.12.2013 (на день розірвання шлюбу між відповідачами), в якому зазначено:

Перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі частки кожного із засновників (учасників); прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код юридичної особи, якщо засновник - юридична особа:

ОСОБА_6 , індекс АДРЕСА_3 , розмір внеску до статутного фонду - 1000000.00грн.;

Дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) та про дату закінчення його формування:

1000000.00грн., 04.07.2011;

Прізвище, ім`я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи:

ОСОБА_6 , 14.11.2011 - керівник, ОСОБА_6 , 14.11.2011 - підписант.

Відповідно до положень статті 59 Сімейного кодексу України той з подружжя, який є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім`ї, насамперед дітей.

Одним із видів розпорядження власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

Порядок здійснення подружжям права спільної сумісної власності та право подружжя на розпорядження спільним сумісним майном визначено у статтях 63, 65 Сімейного кодексу України.

Підприємство є юридичною особою, йому належить право власності на майно, у тому числі і яке передане засновником до статутного фонду як внесок (статті 62, 66 Господарського кодексу України).

Так, з моменту внесення майна до статутного фонду підприємство є єдиним власником майна й це майно не може одночасно перебувати у власності інших осіб.

При цьому в разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, заснованого одним із них, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року № 6-79цс13.

Також у Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі № 1-8/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства ІКІО щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України при вирішенні питання відносно правового режиму майна фізичної особи - підприємця зазначено наступне.

Рівність прав і обов`язків у шлюбі та сім`ї включає в себе також їх рівність у майнових відносинах, які регулюються положеннями Кодексу та Цивільного кодексу України.

Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Кодексу).

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 Кодексу).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Кодексу. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 Кодексу), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

З наведених положень випливає, що власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Підставами набуття права спільної сумісної власності подружжя є юридично визначений факт шлюбних відносин або проживання чоловіка і жінки однією сім`єю, а особистої приватної власності кожного з подружжя є, зокрема, поділ, виділ належної частки за законом та спадкування.

Одним із видів розпоряджання власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом; законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (стаття 320 ЦК України).

В Україні залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу діють підприємства унітарні та корпоративні; унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства; унітарними є підприємства, засновані, зокрема, на приватній власності засновника (частини третя, четверта статті 63 Господарського кодексу України.

Матеріальну основу діяльності підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства; джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників ; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб`єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України (частини перша, друга статті 66 ГК України).

Вклад до статутного капіталу та виділене із спільної сумісної власності подружжя майно (кошти) передаються у власність приватного підприємства . Відповідно до статті 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності; до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом; підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю; підприємство або його частина можуть бути об`єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів. Тобто зі змісту цієї статті вбачається, що стосовно підприємства як єдиного майнового комплексу або його частини можуть виникати цивільні права і обов`язки.

Приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, - це окремий об`єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності .

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об`єктом їх спільної сумісної власності .

03.09.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду представником ОСОБА_6 - адвокатом Риженко Д.О. надано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 06.07.2011.

В судовому засіданні 03.09.2019 адвокат Риженко Д.О. пояснив, що означений Витяг до господарського суду Херсонської області не подавав до суду першої інстанції, оскільки сподівався на належне дослідження та надання судом першої інстанції правової оцінки наявним в матеріалах справи документам. Оскільки, як вважає апелянт, суд першої інстанції надав не вірну оцінку наявним в матеріалах справи документам, у тому числі Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи Приватного підприємства Виробнича компанія АКВАТАВРІЯ станом на 05.12.2013, адвокат подав до суду Витяг станом на 06.07.2011.

Дослідивши наданий Витяг (станом на 06.07.2011) та надані адвокатом пояснення щодо причин неподання означеного документу до суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку долучити Витяг до справи та надати йому відповідну правову оцінку.

Як стверджує адвокат Риженко Д.О., ОСОБА_6 не була первісним засновником Приватного підприємства Виробнича компанія АКВАТАВРІЯ , що підтверджується наданим Витягом станом на 06.07.2011, та не формувала статутний капітал у розмірі 1000000,00грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, ознайомившись з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи Приватного підприємства Виробнича компанія АКВАТАВРІЯ станом на 06.07.2011, встановила наступне:

Перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі частки кожного із засновників (учасників); прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код юридичної особи, якщо засновник - юридична особа:

ОСОБА_11 , індекс АДРЕСА_9 , розмір внеску до статутного фонду - 1000.00грн.;

Дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) та про дату закінчення його формування:

1000.00грн., 04.07.2011.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи Витяги станом на 06.07.2011 та станом на 05.12.2013 колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що при засновнику ОСОБА_11 статутний капітал становив лише - 1 000,00грн ., при цьому при засновнику ОСОБА_6 статутний фонд підприємства вже становив - 1 000 000,00грн ., з чого суд доходить до висновку, що мало місце суттєве збільшення статутного капіталу, яке було здійснено саме ОСОБА_6 як новим засновником.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником апелянта, ОСОБА_6 стала засновником ПП Виробнича компанія Акватаврія шляхом приймання корпоративних прав 14 листопада 2011 року, тобто перебуваючи в шлюбі з Димокуровим Ігорем Юрійовичем , а тому за вказаних обставин на думку колегії суддів статутний капітал та майно приватного підприємства починаючи з листопада 2011 року є об`єктом їх спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлено статус відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру. Так, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що станом на 05.12.2013, тобто на день розірвання шлюбу між відповідачами, до ЄДР внесено інформацію про юридичну особу Приватне підприємство Виробнича компанія АКВАТАВРІЯ , засновником якої є ОСОБА_6 , дата реєстрації 06.07.2011, статутний капітал - 1 000 000,00 гривень.

Відповідно до приписів ст. 63 Господарського кодексу України визначено види та організаційні форми підприємств. Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти, зокрема, приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи).

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут тощо. Унітарними є підприємства, зокрема, що засновані на приватній власності засновника.

Згідно приписів ст. 66 Господарського кодексу України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об`єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього. Реалізація майнових прав підприємства здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законодавчими актами України.

Приватне підприємство Виробнича компанія АКВАТАВРІЯ є унітарним підприємством, засновником якого є ОСОБА_6 , дата реєстрації 06.07.2011, статутний капітал - 1 000 000,00 гривень, який відображає майно підприємства.

Оскільки статутний капітал зазначеної юридичної особи є сформованим, а юридична особа Приватне підприємство Виробнича компанія АКВАТАВРІЯ зареєстрована під час шлюбу відповідачів, майно цього підприємства є спільною сумісною власністю відповідачів.

Будь-яких доказів того, що майно Приватного підприємства Виробнича компанія АКВАТАВРІЯ (в тому числі статутний капітал) було сформовано за рахунок особистої приватної власності одного з подружжя - ОСОБА_6 , ані до господарського суду, ані до апеляційного господарського суду не було надано.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 394/1155/14-ц провадження № 61-2620 св 18, від 13.03.2019 по справі № 756/10797/15-ц провадження № 61-40676 св 18.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з ОСОБА_6 на користь Димокурова Ігоря Юрійовича 500 000,00 гривень грошової компенсації - частки в статутному капіталі Приватного підприємства Виробнича компанія Акватаврія .

Щодо доводів апелянта про застосування строку позовної давності колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 Сімейного кодексу України, до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

У разі заявлення одним з подружжя вимоги про поділ спільного сумісного майна застосування позовної давності залежить від того, коли саме пред`являється позов: до або після розірвання шлюбу. Якщо позов пред`являється у момент, коли подружжя перебувають у зареєстрованому шлюбі, позовна давність не застосовується. Якщо позов подано після розірвання шлюбу, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки, яка обчислюється від дня, коли один з подружжя - позивач дізнався або міг дізнатися про порушення свого права.

Момент, з якого шлюб вважається припиненим у разі його розірвання, залежить від порядку розірвання шлюбу. Так у разі якщо шлюб розривається у судовому порядку, моментом його розірвання є день вступу в силу рішення суду (ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України).

Норма абзацу 2 частини 2 статті 72 Сімейного кодексу України сама по собі є відтворенням загального правила ЦК, що визначає порядок обрахування перебігу строку позовної давності (ч. 1 ст. 261 ЦК). Проте складнощі її застосування пов`язані з тим, що сам по собі факт розірвання шлюбу жодним чином не може порушити права жодного з подружжя. Скоріше , в більшості випадків розірвання шлюбу можна стверджувати про виникнення незручностей у подальшому сумісному здійсненні колишнім подружжям правомочностей власників, що пояснюється погіршенням стосунків, переїздом до іншого місця проживання та іншими причинами. З викладеного випливає, що якщо другий з подружжя жодним чином не обмежує позивача у володінні, користуванні або розпорядженні спільним майном, не заперечує проти позову, але разом з тим не бажає укладати договір про поділ спільного сумісного майна, позивачеві фактично неможливо обґрунтувати наявність порушення своїх прав.

В даному випадку з заявою про виділення частки у спільному майні, що стосується саме приватного підприємства та його статутного капіталу, жодний із подружжя до суду не звертався та вказане питання не було предметом судового розгляду.

Арбітражний керуючий Дудкін Р.А. був призначений ліквідатором у справі № 923/1199/16 про банкрутство Фізичної особи - підприємця Димокурова Ігоря Юрійовича - постановою від 17.01.2017.

З такою заявою звернувся ліквідатор Дудкін Р.А . 14.05.2018 вже після порушення справи про банкрутство та призначення арбітражного керуючого ліквідатором банкрута ФОП Димокурова Ігоря Юрійовича.

Таким чином колегія суддів вважає, що з дати розірвання шлюбу та до дати введення ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора банкрута Фізичної особи - підприємця Димокурова Ігоря Юрійовича права та інтереси жодного з подружжя в частині спільної сумісної власності у Приватному підприємстві Виробнича компанія АКВАТАВРІЯ не були порушені, що свідчить про відсутність обчислення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права саме у цей період.

Порушення прав засновника ПП Виробнича компанія АКВАТАВРІЯ для ОСОБА_6 як власника майна приватного підприємства можна пов`язувати із фактом подачі ліквідатором банкрута заяви до суду про виділ частки із спільного майна. Порушення прав для іншого подружжя Фізичної особи - підприємця Димокурова Ігоря Юрійовича , що пов`язані із спільною сумісною власністю на майно приватного підприємства, де його колишня дружина є засновником, повинно відраховуватися від дати винесення господарським судом постанови від 17.01.2017 про визнання банкрутом, введення ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора. Саме з цього моменту ліквідатор набуває повноважень щодо формування ліквідаційної маси банкрута з метою задоволення вимог кредиторів, в тому числі ліквідатор зобов`язаний відповідно до ст. 42 ч. 6 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушувати питання про виділення цієї частки.

З моменту призначення арбітражного керуючого Дудкіна Р.А. ліквідатором по справі № 923/1199/16 до моменту звернення ліквідатора із заявою до господарського суду про виділення частки, яка належить банкруту в спільному майні, минуло лише 16 місяців, тобто в даному випадку строк позовної давності для звернення ліквідатора до суду не сплинув.

Що стосується звільнення Господарським судом Херсонської області ліквідатора банкрута від сплати судового збору при поданні заяви про виділення частки із спільного майна та нібито нерівне положення сторін у даній справі, то вказані доводи апелянта не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки Законом України Про судовий збір ст. 8 ч. 2 передбачено право суду звільнити від оплати судового збору.

Питання щодо розподілу судового збору між сторонами було вирішено Господарським судом Херсонської області при винесені ухвали від 18.04.2019, яка є предметом оскарження.

Порушень закону в діях Господарського суду Херсонської області в цій частині Південно-західним апеляційним господарським судом не вбачається.

Отже порушення, нібито допущені судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, на які посилається апелянт, не знайшли свого підтвердження, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду Херсонської області від 18.04.2019 року у справі № 923/1199/16 в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь Димокурова Ігоря Юрійовича 500 000,00 гривень грошової компенсації частки у спільному майні.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269-271, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 18.04.2019 року в частині стягнення з ОСОБА_6 500 000,00 (п`ятсот тисяч гривень 00 копійок) гривень грошової компенсації частки в статутному капіталі Приватного підприємства Виробнича компанія Акватаврія - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ч. 3 ст. 8 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом у касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Повний текст постанови складено та підписано 09.09.2019.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: М.А. Мишкіна

Л.В. Поліщук