Постанова

від 05.09.2019 по справі 910/13780/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2019 р. Справа№ 910/13780/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Чорногуза М.Г.

секретар судового засідання Мельничук О.С.,

представники сторін:

від позивача не з`явилися,

від відповідача Назаренко С.М.,

розглядає апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 (повний текст ухвали складено 07.06.2019)

про залишення позову без розгляду

у справі №910/13780/18 (суддя Баранов Д.О.)

За позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясопродінвест"

про стягнення 117 462, 00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У 2018 році Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясопродінвест" про стягнення 117 462, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 року позов Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що зважаючи на належне повідомлення позивача про дати проведення підготовчих засідань, в той час, враховуючи неодноразову неявку уповноваженого представника у підготовчі засідання, та зокрема, неявку 05.06.2019 року, неповідомлення суд про поважність причин такої неявки, ненадання витребуваних ухвалою суду від 18.01.2019 року документів, в тому числі оригіналів, позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" слід залишити без розгляду, адже дії, які вчиняються позивачем, позбавляють суд можливості закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" подало до Північного апеляційного господарського суду з апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 року у справі №910/13780/18 та прийняти нове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що станом на 06.01.2017 року загальна заборгованість ТОВ М`ясопродінвест перед ПАТ ВіЕйБі за кредитним договором №114-2012 від 15.03.2012 року становить 72 994 720, 91 грн., а оскільки позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 762, 00 грн., а тому сума до стягнення з відповідача в рахунок часткового погашення становить 117 462, 00 грн. Також, позивач зазначив, що відповідно до розрахунку заборгованості від 30.06.2016 року, Банк просит стягнути проценти за користування кредитом за частину періоду з 15.03.2012 року по 31.03.2014 року 117 462, 00 грн.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2019 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Хрипун О.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки, подати докази сплати судового збору в сумі 1921 грн.

02.08.2019 року від Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 року у справі №910/13780/18 та призначено розгляд справи на 05.09.2019 року.

В судовому засіданні 05.09.2019 року представник відповідача надав усні пояснення по справ, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції до Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясопродінвест" про стягнення 117 462, 00 грн.

Позовні вимоги Банк обґрунтував тим, що він належним чином виконав свої зобов`язання відповідно до укладеного між сторонами, кредитного договору № 114-2012 від 15.03.2012 року, надавши відповідачу у користування кредитні кошти в розмірі 40 000 000,00 грн., проте, відповідач не сплатив відсотки за користування даними кредитними коштами, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2019 року підготовче засідання призначено на 13.02.2019 року. Також зобов`язано позивача в строк до 11.02.2019 року надати суду докази виконання зобов`язання за кредитним договором № 114-2012 від 15.03.2012 року (документальне підтвердження перерахування на поточний рахунок відповідача обумовлених договором кредитних коштів); детальний обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом за кредитним договором № 114-2012 від 15.03.2012 року у розмірі 117 462, 00 грн. Також, оригінали доданих до позовної заяви доказів надати для огляду у судовому засіданні. Явку позивача визнано обов`язковою. Попереджено позивача, що у разі ненадання господарському суду без поважних причин витребуваних судом документів або нез`явлення його представника у судове засідання, позов відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України може бути залишений без розгляду. (а.с. 83-85).

Зазначену ухвалу позивач отримав 29.01.2019 року про, що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. (а.с. 86).

06.02.2019 року позивачем подано заяву (а.с. 92) на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 18.01.2019 року в якій зазначено, що відповідно до розрахунку заборгованості станом на 30.06.2016 року за кредитним договором №114-2012 від 15.03.2012 року, який надано до позовної заяви, на першому аркуші даного розрахунку в заголовку Прострочена заборгованість за кредитом станом на 30.06.2016 року та в заголовку Розрахунок процентів за користування кредитом зазначено колонки період розрахунку , кількість днів в періоді , розраховано за період , заборгованість по процентам з яких вбачається саме нарахування відсотків за кредитом:

- частина періоду з 15.03.2012 року по 31.03.2014 року що складає 117 462, 00 грн.

Щодо надання оригіналів документів ПАТ ВіЕйБі Банк зазначив, що оригінали кредитного договору та договорів про внесення змін до кредитного договору, оригінали інших документів зазначеного кредитного договору передано Начальнику 3 відділення слідчого відділу ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, Керезвасу І.А. , на виконання вимог, що вказані у листі №51/12-061/12 від 17.11.2014 року.

Також позивачем зазначено, що оригінали вищевказаних документів не повернуто, оскільки визнані речовими доказами та зберігаються в матеріалах кримінального провадження, що підтверджується листом Головного слідчого управління Національної поліції України №2/24/1/2-2016.

Надано також копію меморіального ордеру №741035 від 15.03.2012 року на суму 40 000 000, 00 грн., який завірено невідомою особою, без зазначення прізвища особи, що завіряє документ, відтак колегія суддів критично ставиться до поданого позивачем меморіального ордеру. (а.с. 93).

Також, колегія суддів звертає увагу, що лист №51/12-061/12 від 17.11.2014 року містить посилання щодо надання оригіналів кредитних договорів укладених між Національним Банком України та позивачем, що не підвереджує доводи позивача стосовно того, що ним було надані оригінал кредитного договору №114-2012 від 15.03.2012 року до слідчого відділу ГУ СБУ у м. Києві та Київській області. (а.с. 94).

Колегія суддів також звертає увагу, що в листі Головного слідчого управління Національної поліції України №2/24/1/2-2016 від 31.12.2015 року не міститься посилання на оригінал кредитного договору №114-2012 від 15.03.2012 року. (а.с. 95).

Й наостанок, позивачем надано копію супровідного листа на виконання запиту №51/12-061/02 від 17.11.2014 року, з якої неможливо встановити, які саме оригінали кредитних договорів позивач направив до ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, оскільки замальовано номера договорів та сторін між, якими вони укладені.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів не може погодитись з позивачем, що ним належним чином виконано вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 18.01.2019 року.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивач у своїй заяву (а.с. 92) на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 18.01.2019 року посилається на розрахунок заборгованості станом на 30.06.2016 року, який долучено до позовної заяви, проте, як вбачається з матеріалів справи до позовної заяви позивачем долучено розрахунок заборгованості станом на 06.01.2017 року, що також викликає сумніви щодо надання позивачем належного та обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми.

Як вбачається з ухвали Господарського суду міста Києва від 13.02.2019 року, позивач не з`явився в судове засідання у зв`язку щ чим суд першої інстанції відклав підготовче засідання на 06.03.2019 року та повторно зобов`язав позивача надати оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду в засідання, а також повторно визнав явку позивача обов`язковою. (а. с. 101-102).

Зазначена вище ухвала отримана позивачем 21.02.2019 року про, що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. (а.с. 103).

В подальшому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2019 року задоволено клопотання позивача та продовжено строк розгляду справи у підготовчому провадженні на 30 днів, оголошено перерву в судовому засіданні до 03.04.2019 року, повторно зобов`язано позивача надати суду докази виконання зобов`язання за кредитним договором № 114-2012 від 15.03.2012 (документальне підтвердження перерахування на поточний рахунок відповідача обумовлених договором кредитних коштів) та надати оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду в засіданні. (а.с. 112-114).

В матеріалах справи також наявна розписка позивача про обізнаність щодо оголошення перерви в судовому засіданні 06.03.2019 року до 03.04.2019 року. (а.с. 119).

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці підготовче засіданні, призначене на 03.04.2019 року не відбулося, тому ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 року розгляд справи було призначено на 15.05.2019 року. (а.с. 120-121).

Зазначена вище ухвала отримана позивачем 11.04.2019 року про, що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. (а.с. 122).

Як вбачається з протоколу судового засіданні від 15.05.2019 року (а.с. 143) представник позивача в судове засідання не з`явився.

При цьому, в матеріалах справи наявне клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю уповноваженого представник по даній справі у судовому процесі по справі № 910/2995/19. (а.с. 137).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2019 року відкладено розгляд справи на 05.06.2019 року. (а.с. 147).

Зазначена вище ухвала отримана позивачем 22.05.2019 року про, що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. (а.с. 145).

Втім, як вбачається з протоколу судового засідання від 05.06.2019 року, позивач втретє не з`явився в судове засідання, про причини неявки суд не повідомив, та не надав суду витребуваних документів. (а.с. 148).

Згідно із статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VII суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Разом з тим, порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - ГПК України.

Приписами статті 2 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 7 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пунктом 2 частини першої та пунктом 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і в той же час, учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Частиною першої статті 120 ГПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Суд звертає увагу, що приписами ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відтак, бездіяльність позивача унеможливлює забезпечення стадійності процесу, зокрема, щодо з`ясування обставин та дослідження доказів, адже, докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого рішення.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник ) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до частини четвертої статті 202 ГПК України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Вказані норми процесуального законодавства не пов`язують можливість залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Однак наведене не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, однак звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 року у справі № 914/794/18, від 30.05.2019 року у справі № 921/502/17-г/8, від 07.08.2019 року у справі № 910/4923/14 та від 07.08.2019 року у справі № 916/81/17.

Відповідно до п.п. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.1, ч.4, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Неодноразове ухвалення судових рішень, які суперечать одне одному, може створити ситуацію юридичної невизначеності, що спричинить зменшення довіри до судової системи, тоді як ця довіра є важливим елементом держави, що керується принципом верховенства права (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Вінчіч та інші проти Сербії , заява № 44698/06).Право на справедливий суд, визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), також пов`язане з вимогами єдиного застосування закону. Розбіжності в тлумаченні правових норм можуть сприйматися як невід`ємна риса судової системи, що складається з певної мережі судів. Тобто різні суди можуть дійти неоднакових, але водночас раціональних та обґрунтованих висновків стосовно подібного юридичного питання, з подібними фактичними обставинами. Однак за певних обставин суперечливі рішення національних судів, особливо найвищих інстанцій, можуть становити порушення вимоги щодо справедливого суду, яку сформульовано в пункті 1 статті 6 Конвенції. У цьому контексті треба проаналізувати: чи глибинні та довготривалі розбіжності в судовій практиці національних судів, чи національне право пропонує засоби для подолання таких розбіжностей, чи ці засоби застосовуються, і якщо застосовуються, то якими є наслідки (рішення ЄСПЛ у справі Томіч та інші проти Чорногорії , заява № 18650/09, у справі Шахін і Шахін проти Туреччини , заява № 13279/05).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач участі уповноваженого представника в судове засідання втретє не забезпечило, причин неявки суду не повідомило, про дату, час та місце його проведення повідомлене належним чином (рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення), заяви про розгляд справи за його відсутності від позивача не надходило, вимоги ухвали суду першої інстанції від 18.01.2019 року належним чином не виконав, що також досліджено та встановлено вище колегією суддів, за таких підстав суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясопродінвест" про стягнення 117 462, 00 грн. без розгляду.

Разом з тим, скаржник не надав суду доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваній ухвалі.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано позивачеві вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 року у справі №910/13780/18 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 року у справі №910/13780/18 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13780/18.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.09.2019 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді О.О. Хрипун

М.Г. Чорногуз