Ухвала

від 05.09.2019 по справі 910/1350/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

05.09.2019Справа № 910/1350/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Київ-Сервіс" на дії приватного виконавця Мельниченка Костянтина Павловича у справі № 910/1350/19 за позовом комунального концерну "Центр комунального сервісу" до товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Київ-Сервіс" про стягнення 464 480,51 грн.,

за участі представників:

стягувача: Шмигельської С.М. за довіреністю від 24 червня 2019 року № 76-Д;

заявника: не з`явився;

приватного виконавця Мельниченка Костянтина Павловича: Левченко В.І. за ордером від 2 вересня 2019 року серії КВ № 806051;

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року комунальний концерн "Центр комунального сервісу" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Київ-Сервіс" (далі - Товариство) про стягнення 404 185,62 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 лютого 2019 року (суддя Бойко Р.В.) відкрито провадження у справі № 910/1350/19, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 5 березня 2019 року.

5 березня 2019 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій комунальний концерн "Центр комунального сервісу" просив суд стягнути з Товариства, окрім основної суми заборгованості в розмірі 404 185,62 грн., також інфляційні втрати у розмірі 44 707,19 грн. та 3% річних в сумі 15 587,70 грн., що разом становить 464 480,51 грн. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28 березня 2019 року в даній справі вимоги позивача задоволено повністю. Стягнуто з Товариства на користь комунального концерну "Центр комунального сервісу" 404 185,62 грн. основного боргу, інфляційні втрати у розмірі 44 707,19 грн., 3% річних в сумі 15 587,70 грн., судовий збір у розмірі 6 967,21 грн., а також 3 200,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

На виконання наведеного рішення 15 липня 2019 року Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

27 серпня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла скарга Товариства на дії приватного виконавця Мельниченка Костянтина Павловича, в якій останнє просило визнати недійсною та скасувати постанову зазначеного приватного виконавця про арешт майна від 31 липня 2019 року ВП № 59688924, винесену під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 15 липня 2019 року у справі № 910/1350/19, а також зняти арешт з розрахункового рахунку боржника № НОМЕР_1 , відкритого в АТ "КБ Глобус", грошові кошти на якому були арештовані на підставі вищенаведеної постанови. В обґрунтування цієї заяви Товариство посилалося на те, що постановою приватного виконавця Мельниченка Костянтина Павловича від 31 липня 2019 року було накладено арешт на все майно боржника, у тому числі грошові кошти останнього, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ "КБ Глобус". Оскільки зазначений рахунок було відкрито Товариством з метою, зокрема, виплати заробітної плати, обов`язкових платежів до бюджету та оплати комунальних послуг, заявник вказував на те, що накладення арешту на кошти, які знаходяться на такому рахунку, суперечить положенням Закону України "Про виконавче провадження" та іншим імперативним приписам чинного законодавства.

27 серпня 2019 року на підставі розпорядження в.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва від 27 серпня 2019 року № 05-23/2057 у зв`язку із відпусткою судді Бойка Р.В. було проведено повторний автоматизований розподіл зазначених матеріалів судової справи, за результатами якого скаргу Товариства передано на розгляд судді Павленку Є.В.

Ухвалою суду від 28 серпня 2019 року (суддя Павленко Є.В.) розгляд вищенаведеної скарги призначено на 5 вересня 2019 року.

2 вересня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшли заперечення представника приватного виконавця Мельниченка Костянтина Павловича від 2 вересня 2019 року № 09/2019-1, в яких останній заперечив проти задоволення скарги Товариства з огляду на те, що заявником у встановленому законом порядку не було доведено того факту, що вищенаведений рахунок № НОМЕР_1 відноситься до банківських рахунків зі спеціальним режимом використання, а також не надано доказів здійснення заявником виплати заробітної плати із зазначеного рахунку.

Крім того, 2 вересня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшли заперечення комунального концерну "Центр комунального сервісу" від 2 вересня 2019 року № 02/14-747 на скаргу Товариства, в яких останній вказав, що арешт на кошти, які обліковуються на рахунку № НОМЕР_1 , вже був накладений в межах інших виконавчих проваджень. Крім того, скаржником, на думку стягувача, не було надано доказів того, що наведений рахунок використовується Товариством виключно для перерахування заробітної плати та встановлених законом платежів до бюджетів.

У судовому засіданні представники приватного виконавця Мельниченка Костянтина Павловича та стягувача заперечили проти задоволення вимог Товариства у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Скаржник про дату, час і місце розгляду скарги був повідомлений належним чином, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечив.

Відповідно до частини 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про розгляд скарги Товариства на дії приватного виконавця Мельниченка Костянтина Павловича у справі № 910/1350/19 без участі скаржника.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця Мельниченка Костянтина Павловича знаходиться виконавче провадження № 59688924 (що приєднане до зведеного виконавчого провадження № 59696177 згідно постанови цього приватного виконавця від 1 серпня 2019 року) про стягнення з Товариства на користь комунального концерну "Центр комунального сервісу" 404 185,62 грн. основного боргу, 44 707,19 грн. інфляційних втрат, 15 587,70 грн. трьох процентів річних, 6 967,21 грн. судового збору та 3 200,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Вказане виконавче провадження було відкрито постановою приватного виконавця Мельниченка Костянтина Павловича про відкриття виконавчого провадження від 31 липня 2019 року ВП № 59688924.

У межах виконавчого провадження № 59688924 приватним виконавцем Мельниченком Костянтином Павловичем винесено постанову про арешт майна боржника від 31 серпня 2017 року, якою накладено арешт на все майно боржника.

Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник посилався на те, що вказаною постановою про арешт майна боржника було арештовано, зокрема, грошові кошти останнього, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ "КБ Глобус". Оскільки зазначений рахунок було відкрито Товариством з метою, зокрема, виплати заробітної плати, обов`язкових платежів до бюджету та оплати комунальних послуг, скаржник вказував на те, що накладення арешту на кошти відповідно до цієї постанови, які знаходяться на такому рахунку, суперечить положенням Закону та іншим імперативним приписам чинного законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 10 Закону заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

За умовами частин 1, 2 статті 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до частини 3 цієї статті арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

У той же час за приписами частин 1, 2 статті 52 Закону виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Водночас зі змісту відомостей, розміщених у Автоматизованій системі виконавчих проваджень, вбачається, що постановою приватного виконавця Мельниченка Костянтина Павловича про арешт коштів боржника від 1 серпня 2019 року ВП № 59688924 з метою виконання рішення суду було накладено арешт, зокрема, на грошові кошти, що містяться на рахунку боржника № НОМЕР_1 , відкритому в АТ "КБ Глобус", МФО 380526, а також усіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у загальній сумі 937 894,80 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що арешт на грошові кошти боржника, що перебувають на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому Товариством в АТ "КБ Глобус", був накладений саме постановою приватного виконавця Мельниченка Костянтина Павловича про арешт коштів боржника від 1 серпня 2019 року ВП № 59688924, а не на підставі оскаржуваної постанови про арешт майна від 31 липня 2019 року ВП № 59688924.

У той же час товариством з обмеженою відповідальністю "Форвард Київ-Сервіс" у його скарзі не було висловлено жодних заперечень проти спірної постанови в частині накладення арешту на його рухоме чи нерухоме майно, а не грошові кошти боржника.

Зважаючи на вказані обставини, а також беручи до уваги відсутність у поданій Товариством скарзі на дії приватного виконавця Мельниченка Костянтина Павловича інших доводів та обґрунтувань, які б свідчили про незаконність спірної постанови та наявність правових підстав для її визнання недійсною і скасування, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги в частині вказаних вимог.

Також у своїй скарзі Товариство просило суд зняти арешт з розрахункового рахунку боржника № НОМЕР_1 , відкритого в АТ "КБ Глобус", грошові кошти на якому були арештовані на підставі вищенаведеної постанови про арешт майна боржника від 31 липня 2019 року ВП № 59688924.

Проте, як було зазначено вище, вказаний арешт грошових коштів, що містяться на розрахунковому рахунку боржника № НОМЕР_1, відкритому в АТ "КБ Глобус", постановою про арешт майна боржника від 31 липня 2019 року ВП № 59688924 не накладався.

У той же час постанова приватного виконавця Мельниченка Костянтина Павловича про арешт коштів боржника від 1 серпня 2019 року ВП № 59688924, якою було накладено такий арешт, Товариством в рамках справи № 910/1350/19 оскаржено не було.

Слід також зазначити, що статтями 8, 9, 68 Основного Закону в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно із статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 1 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 4 серпня 1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За умовами частини 5 статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Частиною 6 статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Зі змісту вищенаведених нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що накладення арешту на рахунок боржника, призначений для виплати заробітної плати працівникам підприємства, призводить до порушення їх конституційних прав.

У пункті 2 Наказу Міністерства доходів і зборів України від 9 вересня 2013 року № 453 "Про затвердження Порядку прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати" передбачено, що банки приймають від платників єдиного внеску грошові чеки, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником єдиного внеску розрахункових документів (документів на переказ готівки) про перерахування коштів для сплати сум єдиного внеску. Суми, сплачені за цими документами, повинні складати не менше 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати, зазначеної в грошових чеках, платіжних дорученнях та інших розрахункових документах.

Частиною 2 статті 48 Закону встановлено заборону на звернення стягнення та накладення арешту, зокрема, на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

За змістом частини 3 статті 52 Закону не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

Отже, держава гарантувала та захистила законом право фізичної особи на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Враховуючи викладене, накладення арешту на грошові кошти, за рахунок яких здійснюється виплата заробітної плати, є неправомірним.

У той же час Товариством не було надано суду жодних доказів, які свідчать про віднесення рахунку боржника № НОМЕР_1, відкритого в АТ "КБ Глобус", до рахунків із спеціальним режимом використання, а також доказів, які підтверджують здійснення останнім виплати заробітної плати своїм працівникам з наведеного рахунку, що також свідчить про недоведеність вимог скаржника.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зняття арешту з грошових коштів скаржника, що містяться на його розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ "КБ Глобус", за наявності чинної постанови приватного виконавця Мельниченка Костянтина Павловича про арешт коштів боржника від 1 серпня 2019 року ВП № 59688924 та за відсутності доказів здійснення Товариством виплати заробітної плати своїм працівникам з наведеного рахунку.

Відповідно до частини 3 статті 343 ГПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, у межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги Товариства на дії приватного виконавця Мельниченка Костянтина Павловича у справі № 910/1350/19.

Керуючись статтями 234, 246, 339, 340, 341, 342 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Київ-Сервіс" на дії приватного виконавця Мельниченка Костянтина Павловича у справі № 910/1350/19 за позовом комунального концерну "Центр комунального сервісу" до товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Київ-Сервіс" про стягнення 464 480,51 грн. відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 ГПК України.

Дата складення повного тексту: 9 вересня 2019 року

Суддя Є.В. Павленко