Рішення

від 29.08.2019 по справі 908/1097/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/73/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2019 Справа № 908/1097/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКСО" (юридична адреса: 03115, м.Київ, пр. Перемоги, буд. 136, кімн. 34; поштова адреса: 03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, буд. 15; адреса представника 08138, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, а/с №2)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (юридична адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімната 207; поштова адреса: 49022, м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, буд. 114)

про стягнення грошових коштів

за участю представників:

від позивача - Кравець Д.М., ордер КС №375870 від 24.04.2019, адвокат;

від відповідача - не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕКСО" з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" про стягнення 256871,00 грн., які складаються з: 239787,00 грн. основного боргу, 14663,14 грн. пені, 1221,93 грн. 3% річних та 1198,93 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №СТМ/12052015 від 12.05.2015, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 239787,00 грн. У зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання, позивач, враховуючи п. 8.10 договору та норми чинного законодавства, нарахував на суму боргу пеню, 3% річних та інфляційні втрати, які просить стягнути з відповідача разом із сумою основного боргу.

В тексті позовної заяви позивач просив визнати дану справу малозначною та розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2019 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Разом із позовом позивач подав заяву про забезпечення позову та клопотання про участь у судовому розгляді справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 07.05.2019 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвалою від 10.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/73/19. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 05.06.2019.

03.06.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заява про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Згідно відзиву відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, просить відмовити позивачу в позові, посилаючись на те, що позивач не надав належних та допустимих доказів здійснення поставки товару на спірну суму та настання строку оплати за договором. Крім того, відповідач подав клопотання про зменшення розміру витрат позивача на правову допомогу адвоката, оскільки вважає ці витрати завищеними та недоведеними.

05.06.2019 від позивача надійшли заперечення проти прийняття відзиву на позовну заяву, а також на виконання вимог ухвали суду надані документи і акт звірки між сторонами за березень - квітень 2019.

В судовому засіданні 05.06.2019 були присутні представники обох сторін, здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами - програмно-апаратним комплексом Оберіг .

Суд розглянув заперечення позивача проти прийняття відзиву на позовну заяву. На підставі ч. 1 ст. 251 ГПК України відмовив у їх задоволенні та долучив відзив до матеріалів справи.

Також суд розглянув заяву відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та на підставі п. 1 ч. 4 ст. 250 ГПК України залишив її без задоволення, оскільки дана справа не є складною, а ціна позову не перевищує встановленого процесуальним законом розміру.

Ухвалою від 05.06.2019 відкладено розгляд справи на 26.06.2019 для надання позивачу можливості підготувати письмову відповідь на відзив.

26.06.2019 позивач заявив клопотання про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 15800,00 грн. та витрат, пов`язаних із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, в розмірі 1249,02 грн.

Ухвалою від 26.06.2019 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Засідання для розгляду справи по суті замінено підготовчим засіданням. Підготовче засідання призначено на 29.07.2019. Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою від 29.07.2019 оголошено перерву в підготовчому засіданні. Судове засідання призначено на 02.08.2019.

Ухвалою від 02.08.2019 закрито підготовче провадження. Справу призначено до судового розгляду по суті на 29.08.2019.

29.08.2019 позивач подав додаткові заяви про стягнення витрат на правову допомогу адвоката в сумі 2500,00 грн. та витрат, пов`язаних із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, в розмірі 1224,08 грн.

В судовому засіданні 29.08.2019 був присутній тільки представник позивача, здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами - програмно-апаратним комплексом Оберіг .

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач не повідомив причин неявки свого представника, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 29.08.2019 суд прийняв рішення, проголосив його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

12.05.2015 товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (покупець, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Лексо" (постачальник, позивач) укладено договір поставки №СТМ/12052015 з протоколом розбіжностей 12.05.2015 (далі - договір).

За умовами п. 1.1 договору постачальник зобов`язується в порядку та строки, встановлені договором, виготовити та передати товар у власність покупцю, у визначеній кількості, відповідної якості та згідно погодженої ціни, а останній - прийняти товар та оплатити його на умовах, визначних у даному договорі.

Згідно з п. 1.2 договору найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється, зазначаються у додатку №2 до даного договору ( Специфікація ), що є невід`ємною частиною даного договору. Орієнтовні річні обсяги закупівлі погоджуються постачальником та покупцем і зазначаються в додатку №6 до даного договору.

В додатку №2.1 сторони погодили специфікацію до договору.

Відповідно до п. 2.1 договору товар поставляється постачальником окремими партіями згідно із замовленнями на поставку.

Сторони погодили у п. 2.2 договору, що замовлення передаються покупцем нарочно, факсимільним зв`язком або електронним зв`язком, а у випадку відсутності таких - телефонограмою.

Пунктом 2.6 договору встановлено, що зобов`язання з поставки вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцю згідно умов даного договору та діючого законодавства України.

Відповідно до п. 3.6 договору разом із товаром постачальник зобов`язаний надати наступні товаросупровідні документи:

- замовлення на поставку з відміткою постачальника (підписом та печаткою) про отримання замовлення;

- товарну накладну;

- товарно-транспортну накладну;

- податкову накладну (крім випадків, передбачених законодавством і договором);

- посвідчення якості товару;

- інші документи на товар, надання яких передбачено законодавством України;

- довіреність на представника постачальника чи перевізника, яка надає право передачі товару, фіксації фактів невідповідності товару та/або супровідних документів умовам договору або законодавства, отримання листів та документів від покупця.

За умовами п. 6.4 до договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Пунктом 12.1 договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін у письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.

До договору укладались додаткові угоди б/н від 01.09.2015, 05.09.2017, 06.09.2017, 16.08.2018.

Сторони не надали суду доказів припинення дії договору. Отже, умови договору є чинними на момент розгляду даної справи судом.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з грудня 2018 року по лютий 2019 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 239787,00 грн., що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними за вказаний період.

04.04.2019 позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату заборгованості в розмірі 239797,00 грн., яка отримана відповідачем 09.04.2019, що підтверджується копією фіскального чека та витягом із сайту Укрпошта .

Оскільки відповідач не оплатив товар у встановлений строк, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 239787,00 грн. основного боргу, 14663,14 грн. пені, 1221,93 грн. 3% річних та 1198,93 грн. інфляційних втрат.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором поставки №СТМ/12052015 від 12.05.2015.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п. 6.4 до договору відповідач мав оплатити товар протягом 30 календарних днів з дня поставки товару.

Пунктом 2.6 договору встановлено, що зобов`язання з поставки вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцю згідно умов даного договору та діючого законодавства України.

На підтвердження поставки товару відповідачу позивач надав суду товарно-транспортні та видаткові накладні, на яких містяться підписи та печатки з боку відповідача про прийняття товару.

Суд зауважує, що відповідач не заперечує факт отримання товару, а заперечує проти позову з підстав надання, на думку відповідача, неналежно оформлених документів на підтвердження факту поставки.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Сторони погодили в п. п. 3.4, 3.5 договору, що якщо при прийманні товару виявиться невідповідність супровідних документів поставленому товару, умовам договору або вимогам законодавства (кількість, ціна, інші обов`язкові реквізити первинних документів), покупець вправі відмовитися від приймання товару або прийняти товар, якщо якість товару відповідає вимогам договору.

Якщо при прийманні товару виявиться невідповідність (помилки) у супровідних документах або невідповідність товару, що приймається, супровідним документам, у момент приймання складається акт розбіжностей з участю представника покупця та особи, яка безпосередньо здійснює поставку (передачу) товару, в якому зазначаються виявлені при прийманні невідповідності.

Акт розбіжностей в порядку п. 3.5 договору відповідачем не складався. Відповідач не повертав товар позивачу, не звертався до позивача з претензіями щодо кількості та якості поставленого товару або відсутності належних товаросупровідних документів на товар.

Пунктом 3.9 договору передбачено, що покупець вправі відмовитись від приймання товару, поставленого постачальником, якщо товар поставлено без відповідного замовлення покупця та/або поставлений постачальником з порушенням умов даного договору.

В даному випадку весь товар згідно спірних накладних відповідачем прийнятий, що свідчить про його згоду з поставленою кількістю та асортиментом товару.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не довів, що з боку позивача були порушені умови договору щодо поставки товару або надання належних товаросупровідних документів на товар.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач виконав зобов`язання з поставки товару відповідно до умов п. 2.6 договору.

Отже, відповідач мав оплатити товар протягом 30 календарних днів з моменту поставки.

У встановлений строк відповідач не здійснив оплату поставленого товару.

В акті звірки взаємних розрахунків за грудень 2018 року - лютий 2019 року сторони підтвердили, що станом на 28.02.2019 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 239787,00 грн.

Станом на 30.04.2019 сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків за березень - квітень 2019 року, в якому засвідчили, що початкове сальдо на 01.03.2019 на користь позивача (заборгованість відповідача) складало 239787,00 грн. За березень 2019 року сторонами відображені додаткові поставки товару, які не входять до спірного періоду. Оплат товару згідно акту звірки не було. З урахуванням цього в акті звірки відображена сума боргу 240970,14 грн.

На час розгляду справи відповідач не надав суду доказів оплати товару за спірний період на суму 239787,00 грн.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи порушення відповідачем умов договору щодо оплати поставленого товару на суму 239787,00 грн., позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений товар в розмірі 239787,00 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.10 договору передбачено, що при порушенні строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки, що діяла на момент порушення, від суми неоплаченого товару, за кожний день прострочення платежу.

Позивач розрахував пеню від суми боргу 239787,00 грн. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 28.02.2019 по 30.04.2019 (62 дні), що склало 14663,14 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач розрахував 3% річних від суми боргу 239787,00 грн. за період з 28.02.2019 по 30.04.2019 (62 дні), що склало 1221,93 грн.

Також на суму боргу 239787,00 грн. позивач нарахував інфляційні втрати за лютий 2019 року (індекс інфляції 100,5%) в розмірі 1198,93 грн.

Суд дійшов висновку залишити без розгляду вказані позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Суд зазначає, що розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат зроблений позивачем в цілому від суми боргу 239787,00 грн., яка узгоджена сторонами в акті звірки станом на 28.02.2019, за період прострочення з 28.02.2019 по 30.04.2019.

Разом із цим відповідно до наданих позивачем спірних накладних, акту звірки та розрахунку основного боргу остання поставка була здійснена 20.02.2019 (згідно товарно-транспортної накладної №УЛ-0004683/ЛКС-001097/359 від 20.02.2019 та видаткової накладної №359 від 15.02.2019). З огляду на встановлені договором строки оплати (30 календарних днів з моменту поставки товару), останнім днем строку оплати такого товару є 22.03.2019. Позивач також вказує цей строк у розгорнутому розрахунку основного боргу по спірних накладних. Тобто прострочення по останній спірній поставці на момент розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат станом на 28.02.2018 ще не настало.

За іншими спірними поставками, які здійснювались в період з 29.01.2019 по 19.02.2019, строки оплати також настали пізніше, ніж визначає позивач (після 28.02.2019). Так, для поставок від 29.01.2019 строк оплати настав 28.02.2019, а прострочення виникло з 29.02.2019. Для поставок від 30.01.2019 строк оплати настав 01.03.2019, а прострочення виникло з 02.03.2019. Для поставок від 31.01.2019 строк оплати настав 04.03.2019 (з урахуванням вихідних днів), а прострочення оплати виникло з 05.03.2019 тощо.

З викладеного вбачається, що пеня, 3% річних та інфляційні втрати за прострочення оплати товару мають розраховуватися з урахуванням строку виникнення прострочення по кожній поставці, а не в цілому від суми боргу 239787,00 грн. станом на 28.02.2019, оскільки прострочення з оплати частини поставок, що були здійснені в період з 29.01.2019 по 19.02.2019, станом на 28.02.2019 ще не виникло.

Щодо вимог про стягнення пені суд додатково зауважує, що пеня згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Приписом ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що період часу, за який нараховується пеня, не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

В договорі сторони не передбачили збільшеного строку нарахування пені, тому пеню слід нараховувати по кожній спірній поставці в межах шестимісячного терміну з дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Це стосується кожної неоплаченої поставки в межах заявленого позивачем спірного періоду з грудня 2018 року по лютий 2019 року.

Суд неодноразово вказував позивачу на необхідність надання детального розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням строків виникнення прострочення по кожній поставці, проте позивач вимог суду не виконав без поважних причин. Вирішення спору поклав на суд.

Суд зазначає, що з огляду на положення ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України обов`язок доведення обставин, на які посилається позивач в обґрунтування позову, в тому числі обставин настання строку оплати по кожній спірній накладній на день розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат покладається на позивача.

Позивач не надав детального обґрунтованого розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат з огляду на строки виникнення прострочення по кожній видатковій накладній.

Розгорнутий розрахунок позивач надав тільки щодо основного боргу по спірним видатковим накладним і цей розрахунок складений не в хронологічному порядку. Як вбачається з цього розрахунку, він закінчується поставками від 01.02.2019, а всередині розрахунку відображені поставки за період з 02.02.2019 по 20.02.2019. Отже, сальдо прострочених сум наведено в розрахунку не в хронологічному порядку.

Суд зауважує, що суд розглядає позовні вимоги в заявлених межах, зокрема це стосується періоду розрахунку позовних вимог. З огляду на неподання позивачем детального обґрунтованого розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат по кожній видатковій накладній та значний обсяг доказів по справі, суд не може вирішити по суті позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Враховуючи викладене, суд ухвалив залишити без розгялду позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 14663,14 грн, 3% річних у розмірі 1221,93 грн., та інфляційних втрат у розмірі 1198,93 грн.

Суд роз`яснює сторонам, що відповідно до ч. 4 ст. 226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

З огляду на положення п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору не повертається позивачу в разі залишення позову без розгляду з підстави неподання позивачем витребуваних судом матеріалів.

Отже, в частині вимог, які залишені судом без розгялду, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

В частині вимог, які розглянуті судом по суті та визнані судом обґрунтованими, витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Так, позивач заявив позовні вимоги на суму 256871,00 грн. Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір за розгляд цих вимог складає 1,5% ціни позову - 3853,07 грн., який сплачений позивачем при поданні позову платіжним дорученням №222 від 24.04.2019.

Пропорційно до задоволених вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату судового збору в сумі: 239 787,00 грн. (задоволені вимоги)/ 256871,00 грн. (заявлені вимоги) х 3853,07 грн.(судовий збір за розгляд заявлених вимог) = 3 596,81 грн. (судовий збір, який покладається на відповідача).

Решта судового збору в сумі: 3853,07 грн. - 3596,81 грн. = 256,26 грн. залишається за позивачем.

Крім того, позивач заявив до відшкодування витрати на правову допомогу в загальному розмірі 20773,10 грн.

Так, 26.06.2019 позивач заявив клопотання про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 15800,00 грн. та витрат, пов`язаних із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, в розмірі 1249,02 грн.

Зазначені витрати складаються із суми 5000,00 грн. за участь адвоката у судових засіданнях, яка оплачена позивачем платіжними дорученнями №308 від 04.06.2019 на суму 2500,00 грн., №323 від 24.06.2019 на суму 2500,00 грн., а також витрат на проїзд адвоката в судові засідання 05.06.2019 та 26.06.2019 з м. Києва до м. Запоріжжя та назад (залізничні квитки на загальну суму 1249,02 грн.).

29.08.2019 позивач подав заяви про стягнення витрат на правову допомогу адвоката в сумі 2500,00 грн. та витрат, пов`язаних із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, в розмірі 1224,08 грн.

Зазначені витрати складаються із суми 2500,00 грн. за участь адвоката у судовому засіданні, яка оплачена позивачем платіжним дорученням №126 від 26.07.2019, а також витрат на проїзд адвоката в судові засідання 29.07.2019 та 29.08.2019 з м. Києва до м.Запоріжжя та назад (залізничні квитки на загальну суму 1224,08 грн.).

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Надання правових послуг підтверджується договором №01/04 від 01.04.2019 про надання правничої (адвокатської допомоги) з додатковою угодою №1 від 01.04.2019, які укладені між позивачем та адвокатським бюро Кравець , звітом про надані послуги №1 від 24.04.2019 та актом приймання-передачі послуг №1 від 24.04.2019.

Так, відповідно до акту приймання-передачі послуг №1 від 24.04.2019 адвокат надав клієнту послуги з надання консультації, складання вимоги, позовної заяви та підготовки копій необхідних документів на загальну суму 5400,00 грн.

Позивач здійснив попередню оплату послуг адвоката в розмірі 5400,00 грн. на підставі рахунку на оплату №03/04 від 03.04.2019, що підтверджується платіжним дорученням №198 від 09.04.2019.

За умовами п. 2 додаткової угоди №1 від 01.04.2019 до договору №01/04 від 01.04.2019 участь адвоката в кожному судовому засіданні поза межами м. Києва оплачується в розмірі 2500,00 грн.

Адвокат Кравець Д.М, повноваження якого підтверджуються ордером КС №375870 від 24.04.2019, виписаним на підставі договору №01/04 від 01.04.2019 про надання правової допомоги, прийняв участь у чотирьох судових засіданнях у справі №908/1097/19 - 05.06.2019, 26.06.2019, 29.07.2019 та 29.08.2019.

Позивач пред`явив до стягнення вартість послуг на участь адвоката в судових засіданнях в загальній сумі 7500,00 грн.

Проїзд адвоката до місця розгляду справи з м. Києва до м. Запоріжжя та у зворотному напрямку підтверджується залізничним квитками на загальну суму 2473,10 грн.

Гонорар адвоката після завершення розгляду справи згідно з п. 3 додаткової угоди №1 від 01.04.2019 до договору №01/04 від 01.04.2019 складає 5400,00 грн.

Таким чином, підтверджуються витрати позивача на правову допомогу в заявленому розмірі: 5400,00 грн. + 7500,00 грн. + 2473,10 грн. + 5400,00 грн. = 20773,10 грн.

Відповідач заявив клопотання про зменшення судом розміру заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, вважаючи їх необґрунтованими.

Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу адвоката є співмірними із складністю справи, з огляду на обсяг поданих у справу доказів, кількість проведених у справі судових засідань. Відповідач, зі свого боку, не довів неспівмірність цих витрат із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати на правову допомогу адвоката в частині вимог, які залишені судом без розгляду, покладаються на позивача, а в частині вимог, що розглянуті судом по суті та задоволені, - на відповідача.

Так, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в сумі: 239 787,00 грн. (задоволені вимоги)/ 256871,00 грн. (заявлені вимоги) х 20773,10 грн. (понесені витрати на правову допомогу) = 19391,52 грн. (витрати на правову допомогу, які покладаються на відповідача).

Решта витрат на правову допомогу в сумі: 20773,10 грн. - 19391,52 грн. = 1381,58 грн. залишається за позивачем.

Керуючись 126, 129, 226, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКСО" основний борг у сумі 239 787,00 грн. (двісті тридцять дев`ять тисяч сімсот вісімдесят сім грн. 00 коп.), витрати зі сплати судового збору в сумі 3 596,81 грн. (три тисячі п`ятсот дев`яносто шість грн. 81 коп.), витрати на правову допомогу адвоката в сумі 19 391,52 грн. (дев`ятнадцять тисяч триста дев`яносто одна грн. 52 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині вимог про стягнення пені в розмірі 14 663,14 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят три грн. 14 коп.), 3% річних у розмірі 1 221,93 грн. (одна тисяча двісті двадцять одна грн. 93 коп.), інфляційних втрат у розмірі 1 198,93 грн. (одна тисяча сто дев`яносто вісім грн. 93 коп.) позов залишити без розгляду.

Витрати на оплату судового збору в розмірі 256,26 грн. (двісті п`ятдесят шість грн. 26 коп.) та на правову допомогу адвоката в сумі 1 381,58 грн. (одна тисяча триста вісімдесят одна грн. 58 коп.) покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09.09.2019.

Суддя О.В.Федорова