Рішення

від 22.08.2019 по справі 826/22643/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 серпня 2019 року № 826/22643/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Сталь-Інвест доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення представники позивача - Комісаренко А.В.;

сторін: відповідача-2 - Гайдай В.М.,

(в судовому засіданні 22.08.2019, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення)),

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю Сталь-Інвест (далі - позивач або ТОВ Сталь-Інвест або Товариство) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (надалі - відповідач 1 або Контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.2015 № 0000032802.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2016, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сталь-Інвест задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 № 0000032802.

Постановою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 28.02.2019 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2019 (суддя Пащенко К.С.) дану адміністративну справу прийнято до провадження; призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 06.06.2019.

У підготовчому судовому засіданні 06.06.2019 суд дійшов висновку про необхідність залучити до участі у справі співвідповідача - Головне управління ДФС у м. Києві.

Присутні у судовому засіданні 06.06.2019 представники сторін проти залучення співвідповідача не заперечували.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2019 залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Головне управління ДФС у м. Києві (по тексту - відповідач 2 або ГУ ДФС у м. Києві).

06.06.2019 судом оголошено перерву, справу призначено до розгляду на 04.07.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у день проведення підготовчого судового засідання.

04.07.2019 судом оголошено перерву, справу призначено до розгляду на 22.08.2019.

У судовому засіданні 22.08.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання. Окрім того, підкреслює, що питання формування ним податкового кредиту у грудні 2014 року за відсутності зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних в даному випадку не ставиться через відсутність таких обставин в спірному періоді. Також, посилається на рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015 у справі № 826/7692/15 як на доказ правомірності та законності господарських операцій та ведення податкової звітності, що повторно стали предметом перевірки, за результатами якої відповідачем 1 було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача 2 проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідач 2 у поданих письмових поясненнях від 21.06.2019 б/н підтримує позицію відповідача 1, на думку якого порушення, викладені в акті перевірки, є обґрунтованими, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У період з 05.03.2015 по 19.03.2015 на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України відповідачем 1 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахуваня позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за жовтень 2014 року у сумі 361933,00 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період (вх. № 1500003209 від 19.01.2015) за період з 01.10.2015 по 28.02.2016.

За результатами проведеної перевірки Контролюючим органом складено акт від 26.03.2015 № 442/1-26-50-15-02-24190005.

Згідно висновків акта, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в частині заниження податкових зобов`язань по декларації з ПДВ за вересень 2014 року в сумі 6458416,00 грн., завищення податкових зобов`язань за жовтень 2014 року у розмірі 94295,00 грн., за грудень 2014 року у розмірі 124312,00 грн., завищення податкового кредиту за жовтень 2014 року на суму 364561,00 грн., за грудень 2014 року на суму 13842,00 грн., завищення від`ємного значення за вересень 2014 року у розмірі 6458416,00 грн. за жовтень 2014 року у розмірі 364561,00 грн., завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за грудень 2014 року у розмірі 361933,00 грн., завищення залишку від`ємного значення за грудень 2014 року у розмірі 3154318,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 1 прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 № 0000032802, яким позивачу зменшено розмір бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів) з податку на додану вартість на суму 361933,00 грн., у зв`язку з чим нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 180966,50 грн.

За результатами оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, рішеннями ГУ ДФС у м. Києві від 18.06.2015 № 9676/10/26-15-10-06 та Державної фіскальної служби України від 25.08.2015 № 18073/6/99-99-10-01-04-35 податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 № 0000032802 залишено без змін, скаргу - без задоволення.

Незгода з приміченим рішенням суб`єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду із відповідним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд наголошує на такому.

Як визначено приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (скорочено - ПК України), останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2);

- при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3);

- якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4).

Таким чином, у відповідності до положень пунктів 200.1-200.4 статті 200 ПК України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1 статті 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 ПК України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 ПК України).

Згідно із пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за № 1235/26012 (нижче - Порядок), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту покупця, зареєстрованого як платник податку (пункт 8 Порядку).

Як вбачається з матеріалів справи, під час спірної перевірки відповідачем 1 надавалась оцінка правомірності формування позивачем сум бюджетного відшкодування в розмірі 361933,00 грн., включених до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року (від 19.05.2015 № 1500003209).

При цьому, сума бюджетного відшкодування в розмірі 361933,00 грн. складається із від`ємного значення, фактично сплаченого позивачем та включеного ним до податкових зобов`язань у декларації, у попередніх та звітному податкових періодах та не погашена податковими зобов`язаннями попередніх звітних (податкових) періодів, а саме: вересень 2014 року - 9667,00 грн., жовтень 2014 року - 270266,00 грн.

Наведене підтверджується відомостями додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року (від 19.05.2015 № 1500003209) та не заперечується сторонами.

Позивачем в підтвердження своєї позиції та правомірності формування податкового кредиту за вересень, жовтень 2014 року по взаємовідносинам із ПАТ Сталь , ТОВ Автомобільний дом Вікторія надано в копіях:

- договір від 01.07.2014 № 33, специфікацію від 01.07.2014 № 1 до договору від 01.07.2014 № 33,

- договір купівлі-продажу автомобіля від 28.10.2014 № 46, акт прийому-передачі транспортного засобу від 28.10.2014;

- договір купівлі-продажу автомобіля від 28.10.2014 № 47, акт прийому-передачі транспортного засобу від 28.10.2014;

- договір купівлі-продажу автомобіля від 03.11.2014 № 48, акт прийому-передачі транспортного засобу від 03.11.2014;

- договір купівлі-продажу автомобіля від 03.11.2014 № 49, акт прийому-передачі транспортного засобу від 03.11.2014;

- договір оренди від 29.09.2014 № 53, специфікацію від 29.09.2014 № 1 до договору від 29.09.2014 № 53, акт приймання-передачі від 29.09.2014 до договору від 29.09.2014 № 53;

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2014 № 00000043, від 28.11.2014 № 000000043;

- видаткові накладні від 10.07.2014 № 850, від 10.07.2014 № 851, від 11.07.2014 № 859, від 11.07.2014 № 860, від 15.07.2014 № 865, від 17.07.2014 № 870, від 31.10.2014 № 1/10, від 31.10.2014 № 2/10, від 03.11.2014 № 1/11, від 03.11.2014 № 2/11, від 25.11.2014 № 3903;

- податкові накладні від 10.07.2014 № 19, від 10.07.2014 № 20, від 11.07.2014 № 26, від 11.07.2014 № 27, від 15.07.2014 № 29, від 17.07.2014 № 33, від 31.10.2014 № 43, від 28.11.2014 № 43, від 28.10.2014 № 110, від 03.11.2014 № 111, від 03.11.2014 № 211, від 24.11.2014 № 554, розрахунок від 28.10.2014 № 4 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної;

- рахунки на оплату від 10.07.2014 № 503, від 10.07.2014 № 504, від 11.07.2014 № 506, від 11.07.2014 № 507, від 15.07.2014 № 508, від 17.07.2014 № 521, від 21.11.2014 № У-000005870;

- довідки-рахунки від 06.11.2014 серії ВІА № 817991, від 06.11.2014 серії ВІА № 817992, від 06.11.2014 серії ВІА № 817990, від 06.11.2014 серії ВІА № 817989;

- свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів BMW Е60/550I реєстраційний номер НОМЕР_1 , ROLLS-ROYCE/GHOST реєстраційний номер НОМЕР_2 , BMW ALPINA B7 реєстраційний номер НОМЕР_3 , BMW 550I реєстраційний номер НОМЕР_4 , ROLLS-ROYCE/GHOST реєстраційний номер НОМЕР_5 , BMW 750LI реєстраційний номер НОМЕР_6 , BMW ALPINA B7 реєстраційний номер НОМЕР_7 ;

- рахунки-фактури від 28.10.2014 б/н, від 03.11.2014 № 2/11;

- платіжне доручення від 24.11.2014 № 908.

Наведені первинні документи досліджувались у справі № 826/7692/15, за результатами розгляду якої постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015 встановлено правомірність нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2014 року.

Відповідні обставини згідно приписів частини четвертої статті 78 КАС України не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

При цьому, Верховний Суд, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, наголосив, що при вирішенні цього спору вирішувалось лише питання щодо реальності господарських операцій, поза увагою судів попередніх інстанцій залишена необхідність надання оцінки особливостям формування податкового кредиту на підставі незареєстрованих контрагентом податкових накладних.

Згідно із пунктом 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Із наведених вище норм вбачається, що права покупця в разі нездійснення продавцем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання покупцем до податкової декларації за відповідний звітний податковий період заяви зі скаргою на продавця.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в складі податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2014 року подав заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (додаток 8 до декларацій) у зв`язку з нереєстрацією ПАТ Сталь , ТОВ Автомобільний дом Вікторія податкових накладних від 10.07.2014 № 19, від 10.07.2014 № 20, від 11.07.2014 № 26, від 11.07.2014 № 27, від 15.07.2014 № 29, від 17.07.2014 № 33, від 28.10.2014 № 4, від 28.10.2014 № 110, від 03.11.2014 № 211, від 03.11.2014 № 111.

Таким чином, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України порушення ПАТ Сталь , ТОВ Автомобільний дом Вікторія порядку реєстрації податкових накладних не позбавляє позивача права на включення сум ПДВ, зазначених в накладних, до податкового кредиту.

Окрім того, відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування, тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Виходячи із вказаної норми, застосування штрафних санкцій можливе лише у разі порушення платником податків норм чинного законодавства та самостійним визначенням у зв`язку з цим податкового зобов`язання контролюючим органом.

Відтак, зменшення розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 361933,00 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 180966,50 грн. було здійснено відповідачем протиправно, у зв`язку із чим податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 № 0000032802 підлягає скасуванню.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 8 143,50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сталь-Інвест - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 17.04.2015 № 0000032802.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сталь-Інвест (93118, Луганська обл., м. Лисичанськ, квартал 40 років Перемоги, буд. 3, кв. 191, код ЄДРПОУ 24190005) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) понесені Товариством з обмеженою відповідальністю Сталь-Інвест витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 143,50 грн. (вісім тисяч сто сорок три гривні 50 копійок).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Повне рішення складено 06.09.2019 .

Суддя К.С. Пащенко