Постанова

від 03.09.2019 по справі 520/4455/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 р.Справа № 520/4455/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представника позивача Шипенко М.С.,

представника відповідача Зекової С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 19.06.19 року по справі № 520/4455/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Харківспецакумулятор"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Харківспецакумулятор" (далі - позивач, ТОВ "ТД Харківспецакумулятор", товариство) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми № 00001551403 від 26 квітня 2019 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки Акту про результати документальної планової виїзної перевірки № 1074/20-40-14-03-06/40420983 від 05.04.2019, на підставі яких винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є безпідставними та необґрунтованими, а також спростовуються наданими до суду доказами. Позивач посилається на те, що зазначені в акті перевірки спірні правовідносини, які виникли між ним та його контрагентами, мали реальний характер та відображені в податковому обліку позивача на підставі належним чином складених первинних документів, а також на те, що позивач мав достатні підстави для відображення у бухгалтерському обліку сум грошових коштів отриманих від контрагента - покупця - ТОВ Герміон Стайл . Висновки контролюючого органу щодо продажу товариством товарів не ТОВ Герміон Стайл , а третім особам не відповідають дійсності та не підтверджуються належними доказами, в акті перевірки також не встановлено і зазначено таких третіх осіб, які отримали від позивача товар замість ТОВ Герміон Стайл , а позивачу сплатили відповідну суму грошових коштів за товар.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року вказаний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 26.04.2019 р. № 00001551403 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Харківспецакумулятор" суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1586726, 25 грн. (один мільйон п`ятсот вісімдесят шість тисяч сімсот двадцять шість гривень 25 копійок), у тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 1269381, 00 грн. (один мільйон двісті шістдесят дев`ять тисяч триста вісімдесят одна гривня) та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 317345, 25 грн. (триста сімнадцять тисяч триста сорок п`ять гривень 25 копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального (п.134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України) та процесуального права.

Зокрема, апелянт посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано: наявність відкритого кримінального правопорушення; наявність протоколу допиту ОСОБА_1 , яким підписана від ТОВ Герміон Стайл первинна документація по господарській операції, в якому він заперечує участь в діяльності підприємства; відсутність трудових ресурсів, основних засобів для здійснення господарської операції.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 03.09.2019 представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Торговий дім Харківспецакумулятор" зареєстроване юридичною особою 13.04.2016 року за № 14801020000069284, перебуває на обліку Індустріальній ДПІ м. Харкова, з 01.08.2016 року зареєстровано в якості платника ПДВ.

З 11.03.2019 по 29.03.2019 року фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Торговий дім Харківспецакумулятор" (ЄДРПОУ 40420983) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.04.2017 року по 31.12.2018 р., валютного - за період з 13.04.2017 року по 31.12.2018 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 13.04.2017 року по 31.12.2018 р.

За результатами проведення перевірки відповідачем складено акт № 1074/20-40-14-03-06/40420983 від 05.04.2019 "Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Харківспецакумулятор", код ЄДРПОУ 40420983, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.04.2017 року по 31.12.2018 р., валютного - за період з 13.04.2017 року по 31.12.2018 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 13.04.2017 року по 31.12.2018 р. (далі - акт перевірки).

Згідно висновку акту перевірки встановлено порушення ТОВ Торговий дім Харківспецакумулятор , зокрема: п.п.14.1.36 п.п.14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п.44.1 ст. 44 п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 1345, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1269381, 00 грн. без ПДВ, у т.ч. за 2017 р. на суму 1269381, 00 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 № 00001551403 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Харківспецакумулятор" суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1586726, 25 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 1269381, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 317345, 25 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту постачання ним товарів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, в основу висновку, що став підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, Головним управлінням ДФС у Харківській області покладені твердження про нікчемність правочинів та нереальність господарських операцій за ними у зв`язку з відсутністю у контрагента платника змоги (трудових ресурсів, матеріально-технічної бази тощо) для здійснення господарської операції.

При цьому, джерелами одержання контролюючим органом інформації щодо діяльності контрагента платника слугували: податкова інформація, відомості з інформаційно-аналітичних баз ДФС, відомості судових актів у досудовому розслідуванні у кримінальному провадженні, звітність 1-ДФ контрагента платника, процесуальні документи складені в межах досудового розслідування кримінального провадження.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб`єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, з урахуванням положень ст. 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Поняття доходів визначено п.п 14.1.54. п. 14.1 ст. 14 ПКУ, згідно якого дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно п. 22.1 ст. 22 ПК України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Підпунктом 134.1.1. п.134.1 ст.134 ПКУ встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1. ст. 135 ПКУ).

Пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 29.11.1999 р. № 290 встановлено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно п. 6 Положення № 290 не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

6.1. Сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов`язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів.

6.2. Сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо.

6.3. Сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг).

6.4. Сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг).

6.5. Сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором.

6.6. Надходження, що належать іншим особам.

6.7. Надходження від первинного розміщення цінних паперів.

6.8. Сума балансової вартості валюти.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

- дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- інші операційні доходи;

- фінансові доходи;

- інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо) (п. 7 Положення № 290).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов`язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ "Торговий дім Харківспецакумулятор" у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ "Герміон Стайл" і останнє за відвантажену продукцію перерахувало позивачу грошові кошти.

Порушення податкового законодавства виявлено контролюючим органом в ході перевірки платника податків по взаємовідносинам з ТОВ Герміон Стайл за період лютий, березень та квітень 2017 року на підстав договору поставки №0902/6 від 09 лютого 2017 року (а.с. 12-15).

Згідно вказаного договору ТОВ ТД Харківспецакумулятор , в особі директора ОСОБА_2 , який діє на підставі Статуту підприємства, з одного боку, та ТОВ Герміон Стайл , в особі директора ОСОБА_1 , що діє на підставі Статуту підприємства, з іншого боку, уклали договір поставки акумуляторної продукції та інших матеріальних цінностей №0902/6 від 09 лютого 2017 року.

Договір підписано та скріплено печаткою з однієї сторони директором ТОВ Герміон Стайл ОСОБА_1 , з іншого боку - директором ТОВ ТД Харківспецакумулятор ОСОБА_2 .

В рамках вищенаведених відносин ТОВ "ТД Харківспецакумулятор" здійснив постачання акумуляторних батарей ТОВ "Герміон Стайл", а останнє розрахувалося за поставлену продукцію.

Загалом поставлено продукції на загальну суму 7052115, 12 грн., в т.ч. ПДВ 1175352,54 грн.

Фактичне виконання укладеного договору підтверджується наданими позивачем копіями: сертифікатів відповідності (а.с. 16-36) видаткових (а.с. 37-49) та податкових (а.с. 74-91) накладних, оборотно-сальдових відомостей (а.с. 92), платіжних доручень (50-74).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ "Герміон Стайл" за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов`язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що обставини реальності господарських відносин на підставі вказаних первинних документів підтверджується постановою Другого апеляційного адміністративного по справі № 2040/7806/18 від 03.04.2019 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Харківспецакумулятор" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, які були винесені на підставі висновків акту №3120/20-40-14-12-11/40420983 від 31.07.2018 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Торговий дім Харківспецакумулятор" (ЄДРПОУ 40420983) з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентом-покупцем ТОВ "Герміон Стайл" (ЄДРПОУ 40934183) за лютий, березень, квітень 2017 року .

Постановою Другого апеляційного адміністративного по справі № 2040/7806/18 від 03.04.2019 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 року по справі № 2040/7806/18 - скасовано. Прийнято постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Харківспецакумулятор" задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Харківській області від 22.08.2018 №00001051412, №00001061412, №00001071412 та від 14.09.2018 №00001231412 (а.с. 164-172).

Згідно ч. 4 ст. 78 КАСУ обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як слідує з матеріалів справи, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами ґрунтуються лише на податковій інформації, з якої встановлено ознаки нереальності здійснення контрагентом позивача господарських операцій.

Зокрема, встановлено, що ТОВ "Герміон Стайл", починаючи з травня 2017 року не подає податкові декларації з податку на додану вартість. Крім того, згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4) починаючи з лютого 2017 року на підприємстві працює 1 особа, а саме директор ОСОБА_1 .

Згідно зареєстрованих податкових накладних підприємством ТОВ "Герміон Стайл" придбано в значних обсягах ТМЦ, які відповідно до санітарних норм відносяться до різних груп товарів та потребують спеціальних приміщень з урахуванням специфічних властивостей товару (вологість, здатність сприймати сторонні запахи, товарне сусідство), а саме: іграшки, цукор, акумулятори, олива, шампунь, фарба, одяг та інше. Отже, для зберігання такої кількості неоднорідних товарів необхідна наявність спеціально обладнаних, складських приміщень (холодильне обладнання, резервуари) великої площі.

Крім того, згідно баз даних ГУ ДФС у Харківській області встановлено, що підприємство ТОВ "Герміон Стайл" не має основних засобів, будь-яких об`єктів оподаткування або зареєстрованих РРО, що свідчить про неможливість здійснення господарських операцій з купівлі-продажу різноманітних товарних груп.

Відповідно до Реєстру облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва, зазначених в підсистемі "Аналітична система" ІС "Податковий блок", наявна інформація щодо, наявності ознак фіктивності по підприємству ТОВ "Герміон Стайл" (податковий номер 40934183) "зар-но (пер-но) у органах держр-ції ф.о. з подальшою передачею (оф-ням) у володіння чи упр-нія підставним (неіснуючим) померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фін-госп-ку діял-ть або реаліз-ти повноваж", (облікова картка суб`єкта фіктивного підприємництва від 29.05.2017 №27976/28-10.-21-15). За ознакою фіктивності порушено кримінальну справу у відношенні службової особи (службових осіб) ТОВ "Герміон Стайл" за фактом скоєння злочину передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України.

Проте, колегія суддів вважає безпідставними посилання податкового органу в обґрунтування висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства на вказану вище податкову інформацію щодо ТОВ "Герміон Стайл", оскільки взаємовідносини мали місце у період з лютого по квітень 2017 року, а контрагент до контролюючого органу не подає податкові декларації з податку на додану вартість починаючи з травня 2017 року.

Крім того, позивач як платник податку не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом або постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Отже, в силу закону отримання податковим органом податкової інформації, акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, узагальнена податкова інформація не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Разом з тим, матеріали справи не містять аналізу конкретних обставин здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також жодних доказів, які свідчили б про безтоварність таких операцій.

Таким чином, не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача та їх контрагентів по ланцюгу постачання або результати автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, оскільки така носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Вказаний висновок відповідає позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 29.03.2019 року по справі № 808/3412/16, який відповідно до вимог ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховується судом при вирішенні даної справи.

Частиною 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом.

Наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні у справі матеріали не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо посилання апелянта на наявність кримінального провадження, процесуальних документів ухвалених слідчим суддею на стадії досудового розслідування, у яких фігурує ТОВ "Герміон Стайл" та протоколу допиту директора ТОВ "Герміон Стайл", колегія суддів зазначає наступне.

Вказане посилання ГУ ДФС у Харківській області є безпідставним, спростовується самим же контролюючим органом вказівкою у Акті перевірки на наявність нотаріально посвідченої заяви директора ТОВ "Герміон Стайл" ОСОБА_1 , який підтвердив, що є директором даного підприємства та повністю спростував інформацію викладену в протоколі допиту.

Крім того, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України).

У частині першій статті 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Матеріали досудового розслідування за вказаним вище кримінальним провадженням не можуть бути враховані як доказ фіктивності ТОВ "Герміон Стайл".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 по справі №822/551/18.

Таким чином, наведені документи за своєю правовою суттю та природою не можуть бути кваліфіковані як докази вчинення особою податкового правопорушення.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарською операцією з придбання товарів сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Вказаний висновок відповідає позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17, який відповідно до вимог ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховується судом при вирішенні даної справи.

З урахуванням досліджених судом первинних документів, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність укладених із контрагентом господарських операцій, та як наслідок, правомірність віднесення до доходів отриманих від контрагента сум, відповідно до первинних бухгалтерських документів, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 року по справі № 520/4455/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді (підпис) (підпис) Я.М. Макаренко О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 09.09.2019 року