Ухвала

від 09.12.2019 по справі 520/4455/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 грудня 2019 року

Київ

справа №520/4455/19

адміністративне провадження №К/9901/33575/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2019 року та додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Харківспецакумулятор до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

3 грудня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2019 року та додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року.

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить з такого.

Згідно статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду прийнята у відкритому судовому засіданні 3 вересня 2019 року, повний текст виготовлено 9 вересня 2019 року. Касаційну скаргу подано 28 листопада 2019 року, тобто з пропуском строку, визначеного статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

В касаційні скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Клопотання обґрунтовується тим, що вперше звернувся з касаційною скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2019 року та додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року в строк, передбачений нормами установленими статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України 3 жовтня 2019 року, проте ухвалою Верховного Суду від 7 листопада 2019 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області повернуто, оскільки не виконано вимоги ухвали, якою касаційна скарга залишалась без руху з підстав відсутності документа про сплату судового збору. 28 листопада 2019 року Головне управління ДФС у Харківській області повторно звернулось з касаційною скаргою тобто в найкоротші терміни.

Оцінюючи доводи, викладені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, суд зазначає таке.

Так, відповідно до інформації, що міститься в системі "Діловодство спеціалізованого суду", вперше касаційна скарга рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2019 року та додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року подана до відділення поштового зв`язку 3 жовтня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 7 листопада 2019 року вказана касаційна скарга була повернута, оскільки скаржником не наведено підстав касаційного оскарження рішення.

Статтею 129 Конституції України визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано главою 2 розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 329 якого встановлено строк для подання касаційної скарги.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Так, у пункту 40 та у пункту 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "… якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та з підстав, які видаються непереконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду… Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".

В контексті наведеного, зважаючи на положення вказаних правових норм законодавства, невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Варто зазначити й те, що відповідачем повторно подано касаційну скаргу 27 листопада 2019 року, скаржником ухвалу Верховного Суду від 7 листопада 2019 року відповідно до інформації, що міститься в системі "Діловодство спеціалізованого суду" отримано 15 листопада 2019 року, натомість платіжне доручення про сплату судового збору, додане до касаційної скарги, датоване 12 листопада 2019 року.

Зважаючи на викладене, підстави, наведені в клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, не можуть бути визнані поважними.

Згідно з частиною третьою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, а отже, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Суд вважає за необхідне встановити скаржнику десятиденний строк від дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду касаційної інстанції належних доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції зі скаргою у строк, визначений законом, або вказати інші підстави для поновлення цього строку.

Керуючись статтями 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2019 року та додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Харківспецакумулятор до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без руху.

Встановити скаржнику для усунення недоліків касаційної скарги десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді М.Б. Гусак

Є.А. Усенко