Постанова

від 02.09.2019 по справі 601/387/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 601/387/19Головуючий у 1-й інстанції Мочальська В.М. Провадження № 22-ц/817/717/19 Доповідач - Сташків Б.І. Категорія - 311010000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Сташків Б.І.

суддів - Костів О. З., Щавурська Н. Б.,

за участю секретаря - Чукля Д.І.

та сторін - позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , представника відповідача Державного навчального закладу "Кременецький професійний ліцей"- Собчука А.В., представника третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу № 601/387/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 13 травня 2019 року, ухваленого суддею Мочальською В.М., повний текст рішення складено 17 травня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу "Кременецький професійний ліцей", третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Державного навчального закладу Кременецький професійний ліцей , третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 про поновлення на роботі на посаді методиста ДНЗ Кременецький професійний ліцей , виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди в сумі 50000 гривень та стягнення витрат на правничу допомогу.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначала, що рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 13 грудня 2018 року її поновлено на посаду методиста ДНЗ Кременецький професійний ліцей з 21 лютого 2017 року і дане рішення в цій частині допущено до негайного виконання. Вказувала, що ДНЗ Кременецький професійний ліцей не повідомив її про поновлення на роботі, тому вона змушена була звертатись до суду із заявою про видачу виконавчого листа. 21 грудня 2018 року її було ознайомлено з наказом №327 від 13 грудня 2018 року про поновлення на роботі, однак зазначений наказ не відповідав тексту судового рішення, її фактично не було допущено до роботи, а тому 02 січня 2019 року звернулася до Кременецького районного суду Тернопільської області з позовом про зміну формулювання наказу №327 від 13 грудня 2018 року. За її позовом судом було відкрито провадження. Саме це відкриття провадження спонукало відповідача видати наказ про її поновлення на роботі на посаді методиста №118-к нібито від 13 грудня 2018 року, про існування якого їй стало відомо від представника ОСОБА_2 та ознайомилась з цим наказом 23.01.2019 року о 16 год. 45 хв., а отримала 30 січня 2019 року. 24 січня 2019 року приступила до виконання посадових обов`язків методиста. Однак, 30 січня 2019 року її звільнено з посади за прогули на підставі п.4 ст.40 КЗпП України у зв`язку з відсутністю на роботі з 04 січня 2019 року по 23 січня 2019 року.

Позивач зазначала, що її звільнення є незаконним та безпідставним, оскільки її відсутність на роботі з 04 січня 2019 по 23 січня 2019 не можна вважати прогулом, а тому вважає, що у відповідача були відсутні підстави для її звільнення з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 13 травня 2019 року позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на посаду методиста Державного навчального закладу Кременецький професійний ліцей з 30 січня 2019 року.

Стягнуто з Державного навчального закладу Кременецький професійний ліцей 21003 гривень 60 копійок заробітної плати за час вимушеного прогулу без урахування утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з Державного навчального закладу Кременецький професійний ліцей на користь ОСОБА_1 3 608 гривень витрат на правничу допомогу.

Стягнуто з Державного навчального закладу Кременецький професійний ліцей на користь держави 2 461 гривню 16 копійок судового збору.

У задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовлено

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.

Ухвалою Кермецького районного суду Тернопільської області від 22 травня 2019 року виправлено описку у резолютивній частинні рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 13 травня 2019року, вказавши в резолютивній частині рішення Стягнути з Державного навчального закладу Кременецький професійний ліцей на користь ОСОБА_1 25204гривень 32копійки заробітної плати за час вимушеного прогулу без урахування утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів`замість невірного- Стягнути з Державного навчального закладу Кременецький професійний ліцей на користь ОСОБА_1 21003гривень 60копійок заробітної плати за час вимушеного прогулу без урахування утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів ,а також вказати Стягнути з Державного навчального закладу Кременецький професійний ліцей на користь держави 1536 гривень 80копійок судового збору ,замість невірного Стягнути з Державного навчального закладу Кременецький професійний ліцей на користь держави 2 461 гривню 16 копійок судового збору.

Не погодившись із рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 13 травня 2019 року від ОСОБА_3 в інтересах якої діє ОСОБА_4 поступила апеляційна скарга, в якій скаржник просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

У доводах апеляційної скарги, скаржник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права,зокрема вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги того, що рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 13 грудня 2018 року в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі звернуто до виконання негайно в день ухвалення рішення та було видано два накази: кадровий наказ №118-к про поновлення ОСОБА_1 на роботі та наказ з основної діяльності №327 про сплату судового збору.

Також, скаржник вказує, що позивач була присутня при оголошенні рішення і знала, що рішення виконується негайно, однак на роботу прийшла лише 21 грудня 2018 року та ознайомилася з двома наказами, від підпису про ознайомлення з наказом №118-к відмовилася та відмовилася надати трудову книжку для внесення відповідних записів. До виконання своїх посадових обов`язків позивач приступила 24 січня 2019 року. Жодних документів про відсутність на роботі з поважних причин у період з 04 січня 2019 року по 23 січня 2019 року не надала, а тому була звільнена за прогул.

Таким чином, апелянт вважає висновки суду не обґрунтованими та безпідставними, та такими що не відповідають обставинам справи.

Від позивача ОСОБА_1 поступив відзив на апеляційну скаргу , в якому позивач просить апеляційну скаргу ОСОБА_3 - в інтересах якої діє адвокат Булава М.А відхилити, а рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 13 травня 2019 року залишити без змін.

Позивач вважає доводи скаржника не обґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Також зазначає, що в оскаржуваному рішенні, судом першої інстанції було належним чином досліджено обставини на які посилається скаржник, і по даним обставинам судом дано вірну правову оцінку.

У судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підтримала подану апеляційну каргу, просила її задовольнити, посилаючись на мотиви, викладені в ній.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили, просили її залишити без задоволення, а судове рішення без змін, посилаючись на доводи викладені у поданому відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача Державного навчального закладу "Кременецький професійний ліцей"- Собчук А.В. підтримав подану апеляційну скаргу представника третьої особи ОСОБА_3. , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , з підстав викладених в ній.

Заслухавши доповідь судді - доповідача , пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред`явлених у суді першої інстанції вимог, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних обставин.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності до ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення, суд вирішує такі питання:1)чи мали місце обставини (факти),якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;. 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3( які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому в силу ст.79 цього кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. А в порядку ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно до статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї".

Рішення суду оскаржується тільки в частині поновлення на роботі, а тому апеляційна інстанція розглядає апеляційну скаргу в межах заявлених доводів відповідно до статті 370 ЦПК України.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання наказу незаконним та поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача з підстав, передбачених п. 4ст. 40 КЗпП України, було проведено всупереч вимогам чинного трудового законодавства.

З такими висновками суду слід погодитися, оскільки вони грунтуються на вимогах закону відповідають матеріалам справи та зібраним по справі доказам.

Судом встановлено, що рішенням Кременецького районного суду від 13 грудня 2018 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді методиста ДНЗ Кременецький професійний ліцей з 21 лютого 2017 року.

З наказу ДНЗ Кременецький професійний ліцей №118-к від 13 грудня 2018 року Про поновлення на роботі ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді методиста з 20 лютого 2017 року. Визнано недійсним наказ ДНЗ КПЛ №7-к від 20 лютого 2017 року за рішенням суду. Даний наказ вручено ОСОБА_1 30 січня 2019 року о 17 годині 25 хвилин в присутності директора, інспектора кадрів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (а.с.10).

Згідно із наказом ДНЗ Кременецький професійний ліцей №327 від 13 грудня 2018 року Про поновлення на роботі вбачається, що згідно із змінами у штатному розписі від 24.10.2018 року поновлено на роботі ОСОБА_1 Бухгалтерію ліцею зобов`язано виплатити судовий збір в розмірі 1120 грн. З даним наказом ОСОБА_1 ознайомилась 21 грудня 2018 року (а.с.11).

Відповідно із наказом ДНЗ Кременецький професійний ліцей № 8-к від 30 січня 2019 року Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 вбачається, що до методиста ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з 30 січня 2019 року за відсутність без поважних причин на роботі з 04.01.2019 по 23.01.2019 (а.с.7).

Згідно із наказом ДНЗ Кременецький професійний ліцей № 9-к від 30 січня 2019 року Про звільнення за прогул ОСОБА_1 вбачається, що методиста ОСОБА_1 звільнено за прогули без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України. Бухгалтерію зобов`язано провести із ОСОБА_1 повний розрахунок відповідно до чинного законодавства. Підстави: наказ директора ДНЗ КПЛ Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 . від 30.01.2019 №118-к, акти від 04.01.2019 - 23.01.2019 (а.с.8).

З трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що 23 січня 2019 року внесено запис №25 про те, що запис за №24 є недійсним, поновлена на роботі методиста. Підстава Наказ №118-к від 13.12.2018 року. 30 січня 2019 року внесено запис № 26 про те, що звільнена у зв`язку з прогулом без поважних причин п.4 ст.40 КЗпП України. Підстава наказ № 9-к від 30.01.2019 року (а.с.6)

Згідно листа ДНЗ Кременецький професійний ліцей №53 від 11 лютого 2019 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за відпрацьований період з 24 по 30 січня 2019 року, яка становить 1826,40 грн., з яких утримані податки: ПДФО - 328,75 грн., військовий збір - 27,40 грн., до видачі - 1470,25 грн. (а.с.9). нарахована заробітна плата за відпрацьований період з 24 по 30 січня 2019 року, яка становить 1826,40 грн., з яких утримані податки: ПДФО - 328,75 грн., військовий збір - 27,40 грн., до видачі - 1470,25 грн. (а.с.9).

З листа ДНЗ Кременецький професійний ліцей №493 від 13 грудня 2018 року вбачається, що відповідач пропонує ОСОБА_1 з`явитися у відділ кадрів ДНЗ Кременецький професійний ліцей для ознайомлення з наказом №327 від 13 грудня 2018 року про поновлення на роботі згідно з рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 13 грудня 2018 року. ОСОБА_1 отримала лист 25.12.18 о 13 год. 20 хв. (а.с.12).

Відповідно до супровідного листа № 494 від 13 грудня 2018 року начальнику Кременецького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області відповідачем направлено копії наказів про поновлення на роботі ОСОБА_1 (а.с.45).

Листом №503 від 21 грудня 2018 року начальнику Кременецького ВДВС було направлено копію акту про відмову ОСОБА_1 у наданні трудової книжки для внесення запису про поновлення її на роботі (а.с.46).

Згідно актів про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці протягом робочого дня після рішення Кременецького районного суду Тернопільської області про поновлення її на роботі, ОСОБА_1 04.01.2019 року, 08.01.2019 року, 09.01.2019 року, 10.01.2019 року, 11.01.2019 року, 14.01.2019 року, 15.01.2019 року, 16.01.2019 року, 17.01.2019 року, 18.01.2019 року, 21.01.2019 року, 22.01.2019 року, 23.01.2019 року була відсутня на робочому місці (а.с.47-59).

Відповідно до акту про відмову ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення із наказом про поновлення на роботі, 21.12.2018 року ОСОБА_1 відмовилася у приміщенні ДНЗ Кременецький професійний ліцей письмово засвідчити своїм підписом те, що інспектор з кадрів ОСОБА_8 ознайомила її із наказом ДНЗ КПЛ №118-к від 13 грудня 2018 року Про поновлення на роботі ОСОБА_1 , мотивуючи відмову тим, що перед цим засвідчила своїм підписом про ознайомлення з наказом ДНЗ КПЛ з виробничої діяльності №327 від 13.12.2018 року (а.с.60).

Відповідно до акту № 504 від 21.12.2018 ОСОБА_1 , яка згідно рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 13.12.2018 року поновлена на посаду методиста, в присутності працівників ДНЗ відмовилася у приміщенні ДНЗ надати трудову книжку інспектору з кадрів ОСОБА_8 для внесення відповідного запису відповідно до законодавства України (а.с.61).

Згідно табелів виходу на роботу за грудень 2018 та січень 2019 ОСОБА_1 була присутня на роботі 24.01.2019, 25.01.2019, 28.01.2019, 29.01.2019, 30.01.2019.

Відповідно до доповідної записки інспектора з кадрів ОСОБА_8 . від 03.01.2019 ОСОБА_1 21.12.2018 ознайомилася з наказом №327 від 13.12.2018 року,з наказом № 118-к від 13.12.2018 року відмовилася ознайомитися, відмовилася надати трудову книжку та відмовилася пояснити причини не виходу на роботу.

Наказом директора ДНЗ КПЛ за №4 від 4 січня 2019 року створено комісію з розслідування факту систематичного не виходу на роботу ОСОБА_1 (а.с.66).

25 січня 2019 року ОСОБА_1 надала письмові пояснення згідно яких вказала, що наказ №327 про поновлення її на роботі вона вважала нікчемним і звернулась з позовом до суду. Чекала на рішення суду, а тому не виходила на роботу. 22 січня 2019 року адвокат повідомив їй про наявність наказу №118-к, з яким вона ознайомилась 23 січня 2019 року, а 24 січня вийшла на роботу (а.с.67).

Згідно акту за результатами службового розслідування щодо невиходу на роботу методиста ОСОБА_1 після поновлення її на роботі на посаді методиста за рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 30 січня 2019 року, комісія прийшла до висновку про відсутність поважних причин для не виходу на роботу ОСОБА_1 (та порушила перед адміністрацією навчального закладу питання про звільнення з роботи ОСОБА_1 (за п.4 ст.40 КЗпП України (а.с.68-70).

З копії книги наказів ДНЗ Кременецький професійний ліцей вбачається, що 13 грудня 2018 року було винесено наказ № 118-к про поновлення на роботі ОСОБА_1 (а.с.71-72).

Згідно копії книги наказів з основної діяльності ДНЗ Кременецький професійний ліцей 13 грудня було винесено наказ №327 про поновлення ОСОБА_1 на роботі (а.с.73-74).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України.

Частина перша статті 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома стаття 235 КЗпП України).

У статті 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Враховуючи лексичне значення (тлумачення) поняття затримка як зволікання , затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидавання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.

Разом з тим, наведене не означає, що дії по виконанню рішення про поновлення на роботі повинні відбуватися негайно після проголошення рішення незалежно від волі працівника, поновленого судом. Визнане судом право працівника на поновлення на роботі має приватний характер, тому воно не може бути реалізоване без волевиявлення цього працівника.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акту органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

За змістом статті 65 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент поновлення позивача на роботі за рішенням суду) рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення працівника на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки останнього.

Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

Відповідно до пункту 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Зазначена правова позиція з подібними обставинами сформульована у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15, постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №243/2748/16-ц, від 06 грудня 2018 року у справі №465/4679/16.

У відповідності до ч.1ст.76, ч.1 ст. 77 ЦПК Країни, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд першої інстанції встановив, що ознайомлення позивача з наказом про поновлення на роботі та фактичне допущення його до виконання функціональних обов`язків з наданням робочого місця відбулося 23 січня 2018 року, у зв`язку з чим, дійшов обґрунтованого висновку про незаконність звільнення позивача з підстав, передбачених пунктом 4 статті 40 КЗпП України за прогул, вчинений в період з дня винесення наказу про поновлення на роботі - 04 січня по 23 січня 2019 року, тобто до дня ознайомлення працівника з наказом та фактичного його допуску до роботи.

Вчинення прогулу у вказаний відповідачем період під час розгляду суду не доведено.

Доводи апеляційної скарги про те, що фактично позивачку було поновлено по наказу №327 від 13 грудня 2018 року, з яким її було ознайомлено 25 грудня 2018 року є безпідставними, оскільки даний наказ не свідчить про те, що ОСОБА_1 була поновлена на підставі попереднього рішення суду від 13 грудня 2018 року, даний наказ є не конкретним, в якому зазначається що позивачку поновлено на роботі згідно із змінами у штатному розписі, не зазначено з якого часу поновлена, на яку посаду?, яка сума грошей підлягає виплаті за час вимушеного прогулу.

Даний наказ позивачка вважала нікчемним і оспорювала його в судовому порядку.

Судова колегія вважає, що позивачку було поновлено на підставі наказу №118 від 13 грудня 2019 року, з яким вона ознайомилася тільки 30 січня 2019 року, про що свідчить відмітка у наказі, зроблена відповідальним працівником ліцею(11).

Запис про звільнення ОСОБА_1 з посади методиста на підставі наказу №118 від 13 грудня 2019 року зроблена і в трудовій книжці 30 січня 2019 року(а.с.6). В цей же день і було видано наказ №8-к від 30 січня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 із посади методиста на підставі п.4 ст 40 КЗпП України.

А тому, доповідна записка від 03 січня 2019 року про відмову від ознайомлення з наказом №118 від 13 грудня 2019 та акти комісії про відсутність на роботі не свідчать про належне повідомлення позивача про поновлення на роботі(а.с.64).Позивачка стверджувала, що про прийняття такого наказу вона дізналася від адвоката 22 січня 2019 року на його запит

щодо роз`яснення змісту наказу №327 від 13 грудня 2018 року, надавши з цього приводу письмові пояснення (а.с.67).Вона також дала пояснення, що після поновлення на роботі на підставі рішення суду вона виходила на роботу, однак їй не було надано робоче місце і пропонувалася інша посада., у зв`язку з чим вона зверталася до виконавчої служби про примусове виконання рішення суду. Ці доводи підтверджуються і постановою державного виконавця Кременецького міськрайонного відділу державної виконавчої служби від 19 грудня 2018 року яким відкрито виконавче провадження про примусове виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаду методиста Державного навчального закладу Кременецького професійного ліцею.

Встановивши обставини незаконного звільнення позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про наявність правових підстав, відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України для стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Наведений судом першої інстанції розрахунок розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідає приписам статті 27 Закону України Про оплату праці та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду апеляційної інстанції.

Задовольняючи позов, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну правову оцінку доказам.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 у справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, судова колегія приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст.367,375, 381-384,389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 -залишити без задоволення.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 13 травня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного тексту постанови - 09 вересня 2019 року.

Головуючий: Сташків Б.І.

Костів О.З.

Судді: Щавурська Н.Б.