Постанова

від 21.08.2019 по справі 392/501/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 392/501/17

провадження № 61-41539св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Маловисківська районна державна адміністрація Кіровоградської області, відділ у Маловисківському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - Селянське (фермерське) господарство Токар Катерина Петрівна ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Відділу у Маловисківському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання права на земельну частку (пай) за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 липня 2018 року у складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Голованя А. М., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, зазначивши, що в період з 21 січня 1997 року до 06 листопада 2005 року він перебував у трудових відносинах з Відкритим акціонерним товариством Ташлицьке (далі - ВАТ Ташлицьке ) і був його акціонером, власником 287 іменних акцій.

21 серпня 1997 року ВАТ Ташлицьке отримало державний акт на право колективної власності на землю.

Як член сільськогосподарського товариства він мав право на земельний пай, але його не було включено до списків, які є додатком до державного акта на землю, і на його ім`я сертифікат на право на земельну частку (пай) не виготовлявся.

На його неодноразові звернення щодо видачі сертифіката до посадових осіб ВАТ Ташлицьке йому обіцяли виправити допущену помилку, проте до часу припинення ВАТ Ташлицьке його не було включено до вказаного списку і сертифікат не видано.

Вважав, що має право на земельну частку (пай), оскільки працював на підприємстві та був його членом.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати за ним право на земельну частку (пай) у ВАТ Ташлицьке площею 7,40 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка розташована на території Плетеноташлицької сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 30 березня 2017 року у складі судді Кавун Т. В. позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) площею 7,40 га в умовних кадастрових гектарах баз визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташовану на території Плетеноташлицької сільської ради Маловсиківського району Кіровоградської області у землі, яка перебувала у колективній власності ВАТ Ташлицьке . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що на час паювання земель колективної власності ВАТ Ташлицьке ОСОБА_1 був власником 287 звичайних акцій цього товариства і перебував з ним у трудових відносинах, а тому відповідно до Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарських підприємств і організацій , він мав право на земельну частку (пай), і його порушене право підлягає захисту.

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 липня 2018 року апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Токар Катерина Петрівна (далі - СФГ Токар Катерина Петрівна ) задоволено. Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 30 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що хоча право позивача на земельну частку (пай) в землях колективної власності ВАТ Ташлицьке і було порушене у зв`язку з невключенням його до списку в додатку до державного акта, проте не підлягає захисту, оскільки ОСОБА_1 пропустив позовну давність, перебіг якої розпочався у 1997 році. При цьому апеляційний суд зазначив, що поважних причин, які перешкоджали б зверненню до суду в межах строку позовної давності, позивач не зазначив.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 липня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням суду першої інстанції вирішувалося питання про передачу земельного паю, а не конкретної земельної ділянки № НОМЕР_1 . Рішення про передачу позивачу у власність конкретної земельної ділянки вирішувалося не судом, а іншим органом і після набрання рішенням суду законної сили. Чинним законодавством визначено, що строк оренди отриманих орендарем земельних ділянок залежатиме від дій власників землі з реалізації ними своїх прав, що відповідає змісту статті 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) . Оскаржуване судове рішення ніяким чином не могло вплинути на права та законні інтереси СФГ Токар Катерина Петрівна , оскільки суд не вирішував питання про передачу земельної ділянки № НОМЕР_1 .

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У квітні 2019 року представник СФГ Токар Катерина Петрівна - адвокат Соколовська Є. В. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що висновок апеляційного суду про застосування до спірних правовідносин позовної давності є правильним, оскільки позивач мав право на одержання земельної частки (паю) із земель колективної власності з 21 серпня 1997 року. Тобто загальна позовна давність для захисту прав позивача спливла 21 серпня 2000 року. Рішення суду першої інстанції безпосередньо вплинуло на права та законні інтереси СФГ Токар Катерина Петрівна , оскільки це судове рішення стало єдиною підставою для прийняття Маловисківською районною державною адміністрацією (далі - Маловисківська РДА) розпорядження від 14 червня 2017 року № 246-р, яким у власність позивача передано спірну земельну ділянку № НОМЕР_1 та припинено право оренди товариства.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 21 січня 1997 року до 06 листопада 2000 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ВАТ Ташлицьке та працював на посаді тракториста.

21 серпня 1997 року ВАТ Ташлицьке отримало державний акт на право колективної власності на землю, серія КР МВ 19 .

Згідно із сертифікатом іменних акцій товариства серії 01-ВИ № 139 та довідки ВАТ Ташлицьке від 19 листопада 1997 року № 620/11/97 ОСОБА_1 є власником 287 звичайних акцій ВАТ Ташлицьке на загальну суму 250 000 карбованців.

07 квітня 2006 року скасовано державну реєстрацію ВАТ Ташлицьке , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

12 лютого 2004 року між Маловисківською РДА та СФГ Токар Катерина Петрівна було укладено договір оренди землі, згідно з умовами якого Маловисківська РДА (орендодавець за договором) передала СФГ Токар Катерина Петрівна (орендар за договором) земельні ділянки загальною площею 106 га в оренду строком на десять років.

23 лютого 2016 року на підставі вказаного договору оренди від 26 травня 2011 року за СФГ Коробейко Василь Іванович у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано, зокрема, право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення №№ 118, 123, 171, 199, 229, 239, 291, 307, 336, 359, 396, 503-522 загальною площею 158,6 га, яку передано в оренду строком на п`ять років.

У подальшому такі договори неодноразово переукладалися.

20 січня 2010 року між Маловисківською РДА та СФГ Токар Катерина Петрівна було укладено договір оренди землі, згідно з умовами якого Маловисківська РДА (орендодавець) передала СФГ Токар Катерина Петрівна (орендар) земельні ділянки неуспадкованих земельних паїв загальною площею 147,6 га в оренду строком з 22 січня 2010 року до 22 січня 2015 року.

10 листопада 2014 року між Маловисківською РДА та СФГ Токар Катерина Петрівна було укладено додаткову угоду до договору оренди землі, за умовами якої сторони змінили строк оренди, збільшивши його до 10 років, тобто до 22 січня 2015 року, та зменшили розмір площі орендованих земельних ділянок до 134,88 га. Сторони також визначили перелік відповідних земельних ділянок, які передаються в оренду, в тому числі земельна ділянка № НОМЕР_1 .

Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3523185200:02:001:0521 площею 6,3648 га зареєстровано у Державному реєстрі речових прав за СФГ Токар Катерина Петрівна на підставі договору оренди від 20 січня 2010 року, укладеного з Маловисківською РДА.

Розпорядженням голови Маловисківської районної державної адміністрації від 23 червня 2017 року № 253-р земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 3523185200:02:001:0521 , згідно із схемою поділу по ВАТ Ташлицьке , виключено з додаткової угоди від 10 листопада 2014 року до договору оренди землі.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 березня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Маловисківського районного суду Кіровоградської області .

02 квітня 2019 року справа № 392/501/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є верховенство права.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що він перебував у трудових відносинах з ВАТ Ташлицьке , проте при розпаюванні земель підприємства не отримав сертифікат на право на земельну частку (пай), тому просив визнати за ним право на земельну частку (пай).

Згідно з розпорядженням голови Маловисківської РДА від 14 червня 2017 року № 246-р підставою для передання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки № НОМЕР_1 , кадастровий номер 3523185200:02:001:0521 , зокрема, визначено рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 30 березня 2017 року та заяву ОСОБА_1

20 квітня 2018 року СФГ Токар Катерина Петрівна оскаржило рішення суду першої інстанції у цій справі з підстав того, що вказаним судовим рішенням було вирішено питання про права та інтереси господарства як орендаря, зокрема, земельної ділянки № НОМЕР_1 з 2004 року.

Пунктом 1 Указу Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва передбачено добровільність передання земель у колективну та приватну власність для виробництва сільськогосподарської продукції, виходячи з того, що земля повинна належати тим, хто її обробляє.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Пунктом 2 цього ж Указу передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Тобто право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: 1) перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства, кооперативу або акціонерного товариства; 2) отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; 3) включення особи до списку, доданого до цього акта.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову, апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про те, що право ОСОБА_1 на земельну частку (пай) з урахуванням наявних доказів у матеріалах справи є порушеним, проте зазначив, що позивач пропустив позовну давність на захист такого права.

До спірних правовідносин мають застосовуватися положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК УРСР.

За загальним правилом, сформульованим у статті 76 ЦК УРСР, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР та статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові.

За змістом пункту 6 Прикінцеві і перехідні положення ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року.

Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до статей 71, 75 ЦК Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється позовна давність в три роки і застосовується судами незалежно від заяви сторін.

Застосовуючи до спірних правовідносин позовну давність, апеляційний суд дійшов висновку, що з часу передачі ВАТ Ташлицьке земель у колективну власність, тобто з часу, коли було видано державний акт на право колективної власності на землю з додатком до нього, позивач мав можливість дізнатися про порушення свого права і, як відомо із змісту позовної заяви, знав про це.

Встановлено, що ОСОБА_1 у заяві вказував на те, що він неодноразово звертався щодо видачі сертифіката до посадових осіб ВАТ Ташлицьке , проте до часу припинення ВАТ Ташлицьке його так і не було включено до списку осіб, які мають право на одержання земельної ділянки, і сертифікат не видано.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини другої статті 80 ЦК УРСР якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Враховуючи викладене, апеляційний суд правильно застосував до спірних правовідносин положення статті 75, частини першої статті 80 ЦК УРСР щодо обов`язковості застосування строку позовної давності, проте не перевірив доводи позовної заяви щодо причин звернення із позовом поза межами строку позовної давності, не встановив, до яких посадових осіб звертався ОСОБА_1 та якими доказами це підтверджується.

Отже, апеляційний суд, застосувавши до спірних правовідносин позовну давність, не дослідив доказів поважності причин пропуску такого строку.

Крім того, апеляційний суд вказував на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 376 ЦПК України, якою визначено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Тому, оскільки СФГ Токар Катерина Петрівна не було залучено до участі у справі, це є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Повноваження апеляційного суду визначені ЦПК України.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив визнати за ним право на земельну частку (пай) ВАТ Ташлицьке .

Вимоги про виділення земельної ділянки із встановленням меж в натурі позивач не заявляв.

Відповідно до статті 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Оскільки позивач не заявляв вимоги про визнання за ним права власності на земельну ділянку з конкретним кадастровим номером, на яку він претендує та яку в подальшому отримав у власність, то висновки апеляційного суду про те, що суд першої інстанції не залучив до участі у справі СФГ Токар Катерина Петрівна , є необґрунтованими.

За таких обставин рішення апеляційного суду в повному обсязі вимогам закону не відповідає, тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК Українипідставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Відповідно до статті 400 ЦПК України Верховний Суд не має процесуальних можливостей з`ясувати дійсні обставини справи та оцінити докази, які не були досліджені апеляційним судом, що перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове судове рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що апеляційний суд не дослідив належним чином зібраних у справі доказів, зокрема доказів пропуску позивачем позовної давності, та порушення прав СФГ Токар Катерина Петрівна , у зв`язку з чим не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскаржуване рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 липня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Сердюк І. М. Фаловська