Ухвала

від 09.09.2019 по справі 520/98/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

09 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 520/98/19

провадження № 61-16455 ск 19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Воробйової І. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси

від 17 квітня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду

від 02 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Прокуратури Одеської області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів державної влади,

ВСТАНОВИВ :

У січні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Прокуратури Одеської області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про стягнення солідарно

з відповідачів моральної шкоди у розмірі 100 000 грн завданої бездіяльністю органів державної влади.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2019 року,

яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду

від 02 серпня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права , просили оскаржувані судові рішення скасувати

та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (пункт 1 частини шостої, частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у цій справі становить 100 000 грн, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*100=192 100).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону за ціною позову.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадки, передбачені підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню: якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Заявники стверджують, що справа має для них виняткове значення, оскільки дає надію на завершення досудового розслідування

за заявою від 18 січня 2016 року.

Разом з тим, заявниками не додано до касаційної скарги доказів,

які б підтверджували, що справа має для заявників виняткове значення. Сама по собі вказівка на це, не свідчить про те, що справа має виняткове значення. Отже, доводи фактично підтверджують незгоду осіб, які подали касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями та не свідчать про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права

на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ,

які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services

v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною

та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ( Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки заявниками подано касаційну скаргу

на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом

1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Прокуратури Одеської області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів державної влади.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. А. Воробйова