ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" вересня 2019 р. Справа№ 925/442/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Дідиченко М.А.
Коротун О.М.
секретар судового засідання: Вайнер Є.І.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 09.09.2019
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кролікофф"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2019 (повне рішення складено 26.06.2019)
у справі № 925/442/19 (суддя - Спаських Н.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Орісіл-Фарм"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кролікофф"
про стягнення 234 900,00 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Орісіл-Фарм" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кролікофф" (далі - відповідач) про стягнення 234 900,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №280217 від 28.02.2017 щодо оплати отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого позивач просив суд стягнути з відповідача 234 900,00 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.06.2019 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кролікофф" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Орісіл-Фарм" - 231 900,00 грн. боргу та 3 523,50 грн. судового збору.
У решті вимог в частині стягнення 3000,00 грн. провадження у справі закрито.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач своє зобов`язання щодо оплати отриманого товару у повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кролікофф" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2019 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.
Апелянт вказує, що не надав відзив до суду з поважних причин, а саме у зв`язку з тим, що позивач не направив позов на адресу відповідача, про що повідомив суд у копотанні від 03.06.2019. Апелянт наголошує, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки не розглянув вказане клопотання та прийняв рішення, що, на думку скаржника, являється недопуском відповідача до правосуддя.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 05.09.2019, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Орісіл-Фарм" вказує, що на виконання статті 164 Господарського процесуального кодексу України позивачем було направлено на адресу відповідача позов цінним листом №7900726758014, що підтверджується накладною, описом вкладення та копією конверту. З довідки поштового відділення с. Іваньки, Черкаської області вбачається, що поштове відправлення №7900726758014 повернуто "за закінченням встановленого строку зберігання". Отже, на думку позивача, днем надання відповідачу позову є дата оформлення поштовим відділенням довідки про повернення поштового відправлення, а саме 10.05.2019.
Позивач також зазначає, що відповідач мав право ознайомитися з матеріалами справи, проте свідомо не скористався своїми правами.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2019 справу №925/442/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кролікофф" на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2019 у справі № 925/442/19 залишено без руху. Роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю "Кролікофф", що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 5 285 грн. 25 коп.
06.08.2019 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Кролікофф" надало клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого додане платіжне доручення № 3833 від 02.08.2018 на суму 5 286 грн.
Розпорядженням №09.1-08/2656/19 від 07.08.2019 Північного апеляційного господарського суду у зв`язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, відповідно до підпункту 2.3.25. пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/442/19.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2019 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кролікофф" на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2019 у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М. та Дідиченко М.А. до провадження; поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Кролікофф" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2019 у справі № 925/442/19; відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду на 09.09.2019.
Явка учасників у судове засідання
09.09.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Орісіл-Фарм" подано заяву про розгляд справи без участі представника.
Представник відповідача у судове засідання, призначене на 09.09.2019, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, наявним у матеріалах справи.
Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників позивача та відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначених представників за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
28.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Орісіл-фарм" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кролікофф" (далі - покупець) укладено договір поставки №280217 (далі - договір) (т. 1; а.с. 16-22), за умовами пункту 1.1 якого постачальник постачає покупцю товар в кількості та на умовах передбачених цим договором.
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 договору кількість товару, що поставляється за цим договором, визначається покупцем при замовленні товару та зазначається в накладних на окрему поставку товару. Сума цього договору відповідає сумам вартості товару, що поставляється покупцеві із всіма накладними за цим договором.
Пунктами 2.1-2.3 договору передбачено, що поставка товару здійснюється зі складу продавця відповідно до попереднього замовлення покупця протягом 3 (трьох) календарних днів з дати узгодження замовлення продавцем. Поставка товару здійснюється транспортним засобом і за власний рахунок продавця на склад покупця. Продавець повинен надати рахунок-фактуру, накладну, податкову накладну по одному екземпляру.
Згідно з пунктом 2.7 договору право власності від продавця до покупця переходить у момент передачі товару. Моментом передачі товару сторони вважають належне оформлення (підписання і скріплення печаткою) уповноваженою особою покупця накладної.
Покупець зобов`язаний сплачувати постачальнику гроші за товар на умовах та в терміни, що вказані в договорі. Оплата здійснюється в національній валюті України шляхом сплати грошових коштів на банківський рахунок продавця (пункт 5.1 договору).
Сторони в пункті 5.2 договору встановили, що оплата поставленого товару проводиться на таких умовах: відтермінування оплати строком на 14 (чотирнадцять) календарних днів.
Пунктами 10.1, 10.2 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2017 включно. Термін дії договору може бути продовжений за згодою сторін, про що укладається відповідна додаткова угода.
22.03.2019 позивач надіслав відповідачу вимогу вих. №0321-01 з проханням в семиденний строк з моменту отримання даної вимоги перерахувати на розрахунковий рахунок позивача заборгованість в розмірі 234 900,00 грн. (т.1; а.с. 23- 24). Проте, відповідач залишив зазначену вимогу поза увагою.
Звертаючись з позовними вимогами до суду, позивач послався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо здійснення оплати за поставлений товар у 2018 та просив стягнути 234 900 грн. боргу.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Так, договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Орісіл-фарм" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кролікофф", за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (статті 655 Цивільного кодексу України).
Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки позивачем було поставлено відповідачу товар (препарат "Атоксіл ВП плюс"), що підтверджується видатковими накладними за період з 28.02.2017 по 31.12.2017 (т. 1; а.с. 40-48). Заборгованість за поставлений товар за 2017 відповідач повністю оплатив, що підтверджується платіжними дорученнями та рахунками на оплату за період з 28.02.2017 по 31.12.2017 (т. 1; а.с. 49-105).
У відповідності до статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Правочин згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Суд першої інстанції встановив, що сторони на виконання вимог пункту 10.2 договору не укладали додаткову угоду про продовження строку дії договору на період після 31.12.2017, однак договірні стосунки між сторонами були продовжені у 2018.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 242 000,88 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: №32 від 30.01.2018 на суму 22 000,08 грн.; №59 від 20.02.2018 на суму 33 000,12 грн.; №82 від 23.03.2018 на суму 55 000,20 грн.; №216 від 26.06.2018 на суму 33 000,12 грн.; №311 від 17.08.2018 на суму 33 000,12 грн.; №373 від 13.09.2018 на суму 33 000,12 грн.; №449 від 30.10.2018 на суму 33 000,12 грн. (т. 1; а.с. 26-32).
Заборгованість відповідача перед позивачем на суму 242 000,88 грн. також підтверджується підписаним сторонами актом звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2018 по 24.12.2018 (т. 1; а.с. 25).
Як вірно встановлено судом першої інстанції та відповідно до матеріалів справи, відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 7 100,88 грн., відповідно до платіжного доручення №25516 від 04.01.2019 (т. 1; а.с. 34).
Таким чином, в порушення статті 610 Цивільного кодексу України, свої зобов`язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі відповідач не виконав, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 234 900 гривень (242 000,88 грн. (поставлений товар) - 7 100,88 грн. (оплачений товар) =234 900,00 грн.).
Також, місцевий господарський суд встановив, що в ході вирішення спору в суді, відповідач оплатив заборгованість за товар відповідно до рахунку №30 від 30.01.2018 на суму 3 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 26467 від 16.04.2019 (т. 1; а.с. 137).
У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі за відсутністю предмету спору.
Враховуючи викладене, Господарський суд Черкаської області правомірно закрив провадження у справі щодо стягнення частини основного боргу в сумі 3 000,00 грн. за відсутності предмету спору.
З огляду на вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути залишок заборгованості за поставлений товар у сумі 231 900,00 грн. (234 900,00 грн. - 3 000,00 грн.).
Посилання апелянта на те, що місцевий господарський суд порушив норми процесуального права, оскільки не розглянув клопотання від 03.06.2019, в якому відповідач просив відкласти підготовче засідання та продовжити термін на подання відзиву, визнаються колегією суддів безпідставними, з огляду на наступне.
Так, колегія суддів встановила, що позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до відповідача. Відповідно до статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позову позивачем були додані докази відправлення позовної заяви на адресу відповідача (т. 1; а.с. 7).
14.05.2019 відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, яке мотивовано неотриманням позовних матеріалів та неможливістю складення відзиву на позов.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 15.05.2019 відкладено підготовче засідання у справі та зобов`язано позивача забезпечити вручення відповідачу копії позовних матеріалів.
На виконання вимог вказаної ухвали позивач надав докази направлення позовної заяви відповідачу, що підтверджується описом вкладення та квитанцією (т. 1; а.с. 136).
Тобто, позивач повторно виконав вимоги статті 164 Господарського процесуального кодексу України, а саме направив відповідачу позовні матеріали.
Проте, 03.06.2019 відповідач знову звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, яке також мотивовано неотриманням позовних матеріалів та неможливістю складення відзиву на позов.
Згідно зі статтею 165 Господарського процесуального кодексу України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до пунктів 1-3 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
З огляду на вищевказане, колегія суддів зазначає, що відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідач мав право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, брати участь у судових засіданнях, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, проте відповідач також не скористався своїми процесуальними правами.
Більш того, суд апеляційної інстанції вказує, що згідно з частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники процесу та їх представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що неподання відзиву на позовну заяву та невиконання відповідачем своїх процесуальних прав мало виключно суб`єктивний характер.
Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Окрім того, частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначені основні засади (принципи) господарського судочинства, зокрема, розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).
Таким чином, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що Господарський суд Черкаської області правомірно не задовільнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення у даній справі відповідає приписам процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Таким чином, місцевий господарський суд правильно зазначив, що, оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких той звернувся до суду, порушено відповідачем, то позовні вимоги про стягнення 231 900,00 грн. підлягають задоволенню частково.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Кролікофф" на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2019 у справі № 925/442/19 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2019 у справі № 925/442/19 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кролікофф" на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2019 у справі № 925/442/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2019 у справі № 925/442/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи №925/442/19 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 10.09.2019.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді М.А. Дідиченко
О.М. Коротун
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 09.09.2019 |
Оприлюднено | 11.09.2019 |
Номер документу | 84122221 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Майданевич А.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні