Постанова

від 02.09.2019 по справі 912/3307/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2019 року м.Дніпро Справа № 912/3307/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач),

суддів: Іванова О.Г., Подобєда І.М.

при секретарі судового засідання Вітко Г.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Томіленка Василя Дем'яновича на рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.04.2019р (суддя Вавренюк Л.С., повне рішення складено 02.05.2019 року), у справі № 912/3307/18

за позовом : Фізичної особи-підприємця Томіленка Василя Дем'яновича,

до відповідача : Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,

про визнання незаконним (недійсним) наказу

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Томіленка Василя Дем'яновича до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання незаконним наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 26 лютого 2018 року № 11-513/14-18-СГ "Про припинення права оренди земельної ділянки".

Рішенням господарського суду в задоволенні позову відмовлено.

В обгрунтування прийнятого рішення, господарський суд зазначив, що з огляду на неукладення додаткової угоди в порядку ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" позивач не довів порушення відповідачем його права на користування земельною ділянкою прийняттям оспорюваного наказу. Також суд вказав, що позивачем не подано до суду доказів звернення до суду із позовом про оскарження відмови чи наявного зволікання в укладенні додаткової угоди

Не погодившись з рішенням господарського суду, Томіленко Василь Дем'янович звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та процесуального права, просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення та задовольнити позов.

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

- суд першої інстнації приходить до висновку про істотне порушення відповідачем прав позивача на поновлення договору, а після цього фактично відмовлено в позові у зв'язку з не вчиненням всіх необхідних дій сторонами для поновлення договору в порядку ч.ч.1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі ;

- докази, які місятяться у справі, підтверджують, що позивач належним чином виконував умови договору, а тому мав обгрунтовані сподівання на продовження договірних відносин після закінчення строку дії договору;

- наказ відповідача, яким припинено право оренди спірної земельної ділянки, жодним чином не мотивований, що суперечить принципу належного урядування , який вимагає прозорості і ясності дій державних органів, що сприяє юридичнній визначеності у цивільних правовідносинах.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі № 912/3307/18 та призначено апеляційну скаргу до розгляду у судове засідання.

Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України , суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

04.02.2008р. між Томіленком Василем Дем'яновичем та Долинською районною державною адміністрацією укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Долинському реєстраційному відділі КРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомітеті по земельних ресурсах" 20 лютого 2008 року книга № 4 за № 040837000056.

Згідно з п.п. 1, 2 Договору, в оренду передана земельна ділянка розміром 51,54 га, що розташована на території Василівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

Відповідно до п. 8 Договору останній укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Орендна плата вноситься в розмірі 3,637% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п. 9 Договору).

Згідно з актом про передачу та прийом земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка надається в оренду від 27.02.2008р. земельна ділянка площею 51,54 га передана в оренду Томіленку В.Д.

На останній сторінці Договору зазначено кадастровий номер земельної ділянки - 3521981900:02:000:9002.

У зв'язку із створенням після 2011 року Державного земельного кадастру (публічної кадастрової карти України) було змінено кадатсровий номер земельної ділянки, а саме: після розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20.01.2017р. земельній ділянці площею 51,54 га було присвоєно новий кадастровий номер 3521981900:02:000:9202, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3505337812018 від 06.02.2018р.; лист № 184/111-19 від 26.03.2019р. відділу у Долинському районі Головного управління Держгкеокадстру у Кіровоградській області.

Позивач листом-повідомленням № 1 від 16.01.2018 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про поновлення договору оренди земельної ділянки, додавши до нього, зокрема, проект додаткової угоди про поновлення договору на той самий строк та на тих самих умовах.

Крім того, в листі-повідомленні зазначено, що орендар погоджується змінити істотні умови договору на будь-яких умовах орендодавця.

Натомість відповідачем направлено на адресу позивача лист від 06.02.2018р. за № Т-102/0-586/0/17-18, яким вимагалось для узгодження істотних умов надати додатково інформацію щодо наявності розробленої технічної документації з нормативної грошової оцінки землі, агрохімічний паспорт поля та належні докази на підтвердження своєчасної сплати орендної плати (а.с.25).

Листом від 13.02.2018 року Томіленко В.Д. направив на адресу Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області копії витребуваних Головним управлінням документів, в тому числі: копію агрохімічного паспорта поля, копію витягу з технічної документації, копія висновку від 11.12.2017р. року № 2324, копії квитанцій про сплату коштів в січні-лютому 2018 року, копії актів Долинського відділення ДФС про сплату коштів в 2015-2017 роках, копію довідки Василівської сільської ради ( а.с.27-36).

Листом від 28.02.2018 року № 31-11-0.63-1918/2-18 Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, керуючись ст. 122 Земельного кодексу України, частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", направило Томіленку В.Д. лист-повідомлення про заперечення в поновленні договору оренди землі, до якого був доданий акт-приймання-передачі земельної ділянки для підписання і повернення до Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області (а.с.37-38).

20.03.2018 року Томіленко В.Д., продовжуючи користуватися земельною ділянкою, повторно направив на адресу Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди землі від 04.02.2008 року (а.с.39-40).

Так як додаткова угода до Договору в добровільному порядку укладена не була позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання укладеною додаткової угоди до Договору на тих самих умовах та на той самий строк.

Ухвалою від 04.04.2018р. Господарським судом Кіровоградської області позовна заява ФОП Томіленка В.Д. була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №912/693/18.

При розгляді справи № 912/693/18 позивачу стало відомо про наявність наказу Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області від 26.02.2018 року № 11-513/14-18-СГ, яким припинене право оренди земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 51,5438 га з кадастровим номером 3521981900:02:000:9202, наданої Томіленку Василю Дем'яновичу та віднесено зазначену земельну ділянку до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності (а.с.46).

Звертаючиись з позовом до суду,позивач зазначив, що в порушення вимог ч. 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі відповідач в місячний термін не розглянув лист-повідомлення №1 від 16.01.2018р., не запропонував свою редакцію істотних умов договору та не вчинив будь-яких законних дій по укладенню додаткової угоди.

Вважає наказ таким, що не грунтується на нормах чинного законодавства та поршує право оренди земельної ділянки останнього.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.

Відповідно до ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Частиною 2 статті 19 Конституції встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п. г) частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 21 ЦК України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації (ч.1 ст.20 Закону). Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст.18 Закону).

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Одночасно, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції Закону України від 17.02.2011 р. N 3038-VI, який набрав чинності з 12.03.2011, передбачено можливість поновлення договору оренди землі.

За наведеною нормою по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч. 1).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч. 2).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч. 6).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (ч. 7).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (ч. 8).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч.11).

В постанові Верховного Суду від 10.09.2018 року у справі № 920/739/17, прийнятій у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, зроблений такий правовий висновок:

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Таким чином, у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов'язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

Відповідно до п.п.41, 44, 52 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86 му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), "Верховенство права" одними з обов'язкових елементів поняття "верховенство права" є юридична визначеність та заборона свавілля .

Принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Він є істотно важливим також і для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ. Аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону (the law) легко доступним. Вона також зобов'язана дотримуватись законів (the laws), які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.

Заборона свавілля означає, що хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватися у свавільний спосіб. Їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.

Крім того, принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний та якомога послідовніший спосіб; зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок, сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (пункт 70 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України").

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України).

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм.

Справедливість як одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин та є одним із загальнолюдських вимірів права.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини стосовно важливості принципу "належного урядування" судом зазначено, що коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ( рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-І, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Цneryэldэz v.Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8.04.2008 , "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15.09.2009 ). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05. 2010 , і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11. 2008 ) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Цneryэldэz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Законодавцем у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отимання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

Позивач листом-повідомленням від 16.01.2018 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк на тих же умовах або на інших, запропонованих орендодавцем.

Відповідач, розглянувши даний лист, не заперечив щодо поновлення договору на новий строк, а в своєму листі від 06.02.2018р. з метою узгодження істотних умов договору запропонував надати додаткові документи.

Такими діями відповідач сприяв тому, що у позивача виникли законні та обґрунтовані сподівання на поновлення договору на новий строк.

Позивач листом від 13.08.2018р. направив відповідачу витребувані документи.

Однак, як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи відповідач, замість узгодження устотних умов договору, наказом від 26.02.2018 року № 11-513/14-18-СГ припинив право оренди позивача земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 51,5438 га з кадастровим номером 3521981900:02:000:9202.

Таким чином, орендодавець не виконав належним чином вимоги ч.5 ст.33 Закону, діяв не у спосіб, що встановлений законом, чим порушив вимоги ч.2 ст.19 Конституції України.

Крім того, наказ відповідача про припинення права оренди та листи-повідомлення про заперечення в поновлені строку договору оренди жодним чином не мотивовані, що суперечить принципу належного урядування , який вимагає прозорості і ясності дій державних органів, що сприяє юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд вказав на те, що позивачем не подано до суду доказів звернення до суду із позовом про оскарження відмови чи наявного зволікання в укладенні додаткової угоди на підставі ч.11 ст.33 Закону України Про оренду землі та не надано доказів укладення додаткової уугоди в порядку ч.ч.1-5 ст.33 Закону України Про оренду землі у добровільному чи у судовому порядку.

Разом з тим, позивач, звертаючись з позовом до суду зазначав про наявність в провадженні господарського суду Кіровоградської області справи №912/693/18 за позовом ФОП Томіленко В.Д. до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди землі від 04.02.2008.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень України господарським судом Кіровоградської області 19.12.2018 провадження у справі №912/693/18 зупинено до вирішення справи №912/3307/18 та набранням законної сили судовим рішенням у цій справі.

Отже, господарський суд дійшов помилкового висновку про відсутність доказів звернення позивача до суду із позовом про оскарження відмови чи наявного зволікання в укладенні додаткової угоди.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що в даному випадку прийняттям відповідачем наказу від 26.02.2018 року № 11-513/14-18-СГ про припинення права оренди земельної ділянки порушено право позивача на поновлення договору оренди за наявності підстав, передбачених ст.33 Закону Про оренду землі .

Наявність даного наказу хоч і не поновлює порушене право позивача, але є обставиною, яка робить неможливим задовлення позову по справі № 912/693/18, при наявності всіх необхідних для цього підстав. Тому вказаний наказ слід визнати незаконним.

За наведених обставин позовнні вимоги підлягають задоволенню.

З цих підстав апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду скасуванню, у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Томіленка Василя Дем'яновича задовольнити.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.04.2019р. у справі № 912/3307/18 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати незаконним наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 26.02.2018 №11-513/14-18-СГ Про припинення права оренди земельної ділянки .

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на користь фізичної особи-підприємця Томіленка Василя Дем'яновича витрати по сплаті судового збору в сумі 4431,43грн., у тому числі за розгляд справи апеляційною інстнацією.

Видачу наказу доручити господарському суду Кіровоградської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст складено 10.09.2019р.

Головуючий:

---

С.Г. Антонік

Судді:

---

І..М. Подобєд

---

О.Г. Іванов