Рішення

від 03.09.2019 по справі 908/24/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/5/16-24/32/17-27/163/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2019 Справа № 908/24/16

м. Запоріжжя Запорізької області

Колегія суддів Господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Топчій О.А., Горохов І.С , при секретарі судового засідання Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» (69068 м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 15).

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство «Движение» (72319 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Воровського, 1/2 адреса для листування: 72309 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Шмідта, 14, кв. 2).

про стягнення 443 944 грн. 50 коп.

за участю

представника позивача: Фофанов Я.Л., дов. № 217 від 01.08.2018

представник відповідача: Кисіль В.І., угода № 03/01/2018 від 03.01.2018

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області на новий розгляд надійшла справа № 908/24/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» до Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство «Движение» про стягнення 443 944 грн. 50 коп., з яких 403585 грн. 75 коп. - сума продукції, 40358 грн. 75 коп. - штраф.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010, автоматичним розподілом справ між суддями від 26.12.2017 р., справу № 908/24/16 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 27.12.2017 суддею Дроздовою С.С. справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/24/16. Присвоєно справі номер провадження 32/5/16-24/32/17-27/163/17. ухвалене розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 31.01.2018.

10.01.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Підприємство «Движение» звернулося до господарського суду Запорізької області з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та визначити Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області відповідальним за проведення відеоконференції.

Ухвалою суду від 11.01.2018 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство «Движение» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Забезпечити проведення відеоконференції 31 січня 2018 року об 11 год. 00 хв. доручено Мелітопольському міськрайонному суду Запорізької області у приміщенні суду за адресою: 72309 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Шмідта, 11, зал судового засідання № 3.

19.01.2018 на адресу Господарського суду представником відповідача було надіслано відзив на позовну заяву (вх. № 08-08/1062/18), з якого вбачається, що відповідач заперечує проти заявлених вимог та просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, вказавши на те, що позивачем пропущено строк спеціальної позовної давності.

Судове засідання 31.01.2018 у режимі відеоконференції не здійснювалось, у зв`язку з тим, що з 10 год. 30 хв. до 11 год. 45 хв. будівлю Господарського суду Запорізької області було знеструмлено, у зв`язку з аварією електричних мереж, про що відповідальними особами господарського суду складено відповідний акт, доданий до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 31.01.2018, відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче засідання відкладено, засідання суду призначено на 26.02.2018.

08.02.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Підприємство «Движение» звернулось до Господарського суду Запорізької області з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та визначити Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області відповідальним за проведення відеоконференції.

Ухвалою суду від 09.02.2018 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство «Движение» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 26.02.2018, відповідно до ст.177 ГПК України, строк підготовчого засідання продовжено на тридцять днів. На підставі ст. 183 ГПК України, підготовче засідання відкладено, засідання суду призначено на 14.03.2018.

Від позивача 13.03.2019 надійшли письмові пояснення (вх. № 08-08/5016/18) та клопотання про призначення експертизи (вх. № 08-08/5019/18). Представник позивача в судовому засіданні 14.03.2019 заявив клопотання щодо призначення у справі судової експертизи підшипників 35-126218р, запропонував перелік питань які вважає за необхідне поставити судовому експерту. Звернувся до суду з усним клопотанням про перенесення судового засідання для надання часу з`ясувати яка експертна установа може провести вказану експертизу.

14.03.2018 в судовому засіданні, відповідно до ст. 183 ГПК України, оголошено перерву до 22.03.2018, про що судом винесено відповідну ухвалу.

22.03.2018 представником позивача підтримано клопотання щодо призначення у справі судової експертизи підшипників 35-126218р, запропоновано перелік питань які вважає за необхідне поставити судовому експерту.

22.03.2018 представник відповідача заявив клопотання щодо залишення позову без розгляду, мотивуючи його тим, що позивачем до теперішнього часу не надано достовірних доказів поставки відповідачем підшипників, експертизу яких позивач просить провести.

В клопотанні позивачем зазначені індивідуальні номери підшипників з посиланням на накладну № 3 від 28.03.2017 та накладні № № 1, 2 від 117.07.2013 та 17.07.2013 відповідно, однак у вищевикладених накладних відсутня інформація про індивідуальні номери підшипників, які поставлялись. Звернув увагу суду на те, що в наданих раніше поясненнях позивачем зазначались інші індивідуальні номери підшипників.

Позивачем також не надані оригінали паспортів та підшипників та достовірної інформації про температурний режим, при якому проходило випробування підшипників, що є суттєвим при проведені експертизи, тому до надання всієї зазначеної інформації та документів, вважає призначення експертизи передчасним.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши клопотання позивача щодо призначення експертизи та заслухавши думку всіх учасників процесу, суд зобов`язав позивача надати всі документи, які є в наявності у позивача стосовно поставлених підшипників, зокрема оригінали паспортів на вказані підшипники, що є предметом спору з перерахуванням індивідуальних номерів.

22.03.2018 в судовому засіданні, відповідно до ст. 183 ГПК України, оголошено перерву до 26.03.2018, про що судом винесено відповідну ухвалу.

26.03.2018 представник позивача підтримав письмове клопотання, в порядку ст. ст. 99-100 ГПК України щодо призначення у справі судової експертизи підшипників 35-126218р, надав суду уточнене клопотання (вх. № 08-08-08/5820/18 від 26.03.2018) щодо призначення експертизи запропонував доручити її проведення ТОВ «Судова незалежна експертиза України» та надав перелік питань які вважає за необхідне поставити судовому експерту, а саме:

1. Чи є кондиційними підшипники 35-126218р у кількості 21 шт.?

2. Чи підтверджується наявність дефекту у підшипниках 35-126218р у кількості 21 шт.?

3. Чи підтверджується інформація вказана у описі відхилень у рекламаційному акті № 201 від 13.11.2013, а саме:

- дефекти виявлені перед постановкою на виріб у підшипниках 35-126218р у

кількості 21 шт.?

- наявність множинних корозійних раковин по біговій доріжці кілець і кулях.

- наявність відсутності радіального люфту.

- наявність геометрії сепаратора та внутрішніх кільцях, які не відповідають ТУ.

4. Чи підтверджується невідповідність продукції ЕТУ 100/1?

Оплату за проведення експертизи просить, до вирішення справи по суті поділити між позивачем та відповідачем рівними частинами.

Крім того, на вимогу суду представником позивача надано витребувані документи, а саме документи, які є в наявності стосовно поставлених підшипників, зокрема оригінали паспортів на вказані підшипники, що є предметом спору з перерахуванням індивідуальних номерів (належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи).

26.03.2018 представник відповідача не заперечив проти клопотання позивача, щодо призначення експертизи. Погодився з запропонованою позивачем експертною установою, а також з переліком питань які необхідно поставити судовому експерту при проведені експертизи.

Проти покладення на сторони оплату за проведення експертизи рівними частинами заперечив, пояснив, що у підприємства відповідача на теперішній час відсутня можливість виділити грошові кошти для здійснення оплати рахунку який буде надано експертною установою.

Ухвалою суду від 26.03.2018 у справі № 908/24/16 призначено судову експертизу підшипників 35-126218 проведення якої доручити експертам Товариства з обмеженою відповідальністю «Судова незалежна експертиза України» , м. Київ. Провадження у справі № 908/24/16 зупинено.

29.03.2018 відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області від 26.03.2018, на підставі ст. ст. 99, 100 ГПК України, матеріали справи № 908/24/16 (номер провадження № 32/5/16-24/32/17-27/163/17) направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Судова незалежна експертиза України» (03179, м. Київ, пр-т Перемоги, 123) для проведення судової експертизу підшипників 35-126218.

21.05.2018 на адресу Господарського суду Запорізької області директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Судова незалежна експертиза України» , м. Київ І.В. Герц направлено клопотання експерта Грицишина П.М. про вчинення дій, пов`язаних з проведенням експертизи (натурного обстеження об`єкта дослідження), а саме для успішного виконання вимог ухвали суду просить надати

- документи, в яких міститься інформація про ТУ та ЕТУ 100/1 підшипників 35-126218р.;

- надати для огляду експертом підшипники 35-126218р у кількості 21 шт., у строк до 21.06.2018 р., за адресою м. Київ, пр-т Перемоги, буд 123, оф. 224 (точну дату та час просить попередньо узгодити за телефоном (044) 392 -14-48).

Крім того, для забезпечення об`єктивної та повної відповіді на питання, поставлені на експертизу в ухвалі від 26.03.2018 р., просить надати дозвіл на розбирання підшипників, адже у відповідності до п. 2.2. ч.6 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5 (у редакції наказу МЮУ від 26.12.2012 р. за № 1950/5 із змінами) одним із обов`язків, які покладаються на експерта є забезпечення збереження об`єкта експертизи. Якщо дослідження пов`язане з повним або частковим знищенням об`єкта експертизи або зміною його властивостей , експерти повинен одержати на це дозвіл від органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Ухвалою суду від 22.05.2018 було задоволено клопотання експерта Грицишина П.М. про вчинення дій, пов`язаних з проведенням експертизи (натурного обстеження об`єкта дослідження). Зобов`язано сторони надати експерту (за наявності з кожної сторони, документи, які в неї є в наявності) документи, в яких міститься інформація про ТУ та ЕТУ 100/1 підшипників 35-126218р.

Позивача зобов`язано надати експерту для проведення експертного дослідження підшипники 35-126218р у кількості 21 шт. (за наявності в заводському пакуванні); документи, які є в наявності стосовно поставлених підшипників, зокрема оригінали паспортів на вказані підшипники, що є предметом спору з перерахуванням індивідуальних номерів.

Надано дозвіл експертній установі на пошкодження (розбирання) наданого на дослідження об`єкту дослідження, а саме підшипники 35-126218р, відповідно до методик дослідження.

01.03.2019 на адресу Господарського суду Запорізької області повернуто матеріали справи № 908/24/16 та надано висновок експерта № СЕ-1212-3-991.18 судової інженерно-технічно експертизи у справі № 908/24/16, відповідно до якого зазначено, що надані на дослідження підшипники в кількості 21 шт. є некондиційними відповідно до вимог ЕТУ 100 Єдині технічні умови. Підшипники для авіаційної техніки . Наявність в підшипниках дефектів (окремих невідповідностей встановленим вимогам ДСТУ 520:2014, ГОСТ 3722-81, ГОСТ 8995-75) та пошкоджень (риски на біговій доріжці елементів кочення, окислення поверхні, корозійні виразки на поверхні кілець і кульок) підтверджується. Інформація, вказана в описі відхилень в рекламаційному акті №201 від 13.11.2013 підтверджується щодо дефектів виявлених у підшипниках 35-126218Р в кількості 21 шт. перед поставкою на виріб; наявності множинних корозійних раковин на елементах кочення (по біговій доріжці кілець і на кулях); невідповідності геометрії внутрішніх кілець вимогам ТУ (ДСТУ 520-2011). Підтвердити відповідність інформації, вказаній в описі відхилень в рекламаційному акті №201 від 13.11.2013 р. щодо наявності відсутності радіального люфту не представилось можливим. Відповідність наданих на дослідження підшипників вимогам ЕТУ 100/1 Підшипники для основних опор двигунів і відповідальних агрегатів не підтверджується, оскільки всі вони (в кількості 21 шт.) бракуються остаточно відповідно до вимог розділу 2 ДСТУ 520:2014 Правила приймання і методи контролю .

Ухвалою суду від 07.03.2019 провадження у справі № 908/24/16 поновлено з 05.04.2019, підготовче засідання призначено на 05.04.2019.

Представником позивача у підготовчому засіданні 04.04.2019 заявлено клопотання № 84/15/Спо від 02.04.2019 р. (вх. № 08-08/6977/19 від 04.04.2019 р.) щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство «Движение» , Запорізька область, м. Мелітополь на користь позивача 28 350 грн. 00 коп. 50% здійсненої оплати за проведення судової експертизи у справі, а також заявив усне клопотання про долученя до матеріалів справи письмових пояснень № 83/15/Спо від 02.04.2019 р. (вх. № 08-08/6979/19 від 04.04.2019 р.) у справі з урахуванням експертного висновку.

Представник відповідача 04.04.2019 звернувся до суду з письмовою заявою б/н від 05.04.2019 (вх. № 08-08/7032/19 від 05.04.2019) щодо застосування строків позовної давності до вимог позивача та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Та надав суду письмові заперечення (вх. № 08-08/7031/19 від 05.04.2019), відповідно до якого зазначено, що висновок експерта не є беззаперечним і таким, що не узгоджується з іншими доказами і встановленими по справі обставинами.

В підготовчому засіданні 05.04.2019, відповідно до ст. 183 ГПК України, судом оголошено перерву до 07.05.2019, про що винесено відповідну ухвалу.

Представником позивача у підготовчому засіданні 07.05.2019 заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи письмових поясненнь № 83/16/Спо від 07.05.2019 (вх. № 08-08/9228/19 від 07.05.2019), відповідно до яких зазначено, що клопотання про застосування строків позовної давності повинно бути залишено без задоволення, гарантійний строк, який був встановлений на підшипники 35-126128р. у кількості 21 шт умовами договору був продовжений до теперішнього часу та не сплинув, про що наголошує відповідач у своїй заяві від 05.04.2019. поставлені на адресу відповідача браковані підшипники не можуть бути використані у виробничій діяльності підприємства, крім того, зазначені вище обставини про бракованість товару є поважними та повинні враховуватись судом при вирішенні питання застосування строків позовної давності.

Представник відповідача 07.05.2019 підтримав письмову заяву б/н від 05.04.2019 (вх. № 08-08/7031/19 від 05.04.2019) щодо застосування строків позовної давності до вимог позивача та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В підготовчому засіданні 07.05.2019, відповідно до ст. 183 ГПК України, судом оголошено перерву до 04.06.2019, про що винесено відповідну ухвалу.

04.06.2019 судом продовжено підготовче засідання у справі № 908/24/16.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність за власною ініціативою призначення колегіального розгляду справи.

Ухвалою суду від 04.06.2019 враховуючи, що справа розглядається в порядку загального позовного провадження та перебуває на стадії підготовчого провадження, а також, враховуючи складність справи, категорію справи, значний обсяг доказів необхідний для подання сторонами та дослідження судом та з метою забезпечення об`єктивного, повного та всебічного розгляду справи, судом з власної ініціативи справу № 908/24/16 передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 04.06.2019, на підставі ухвали Господарського суду Запорізької області від 04.06.2019 справу № 908/24/16, відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України, враховуючи складність справи, категорію справи, значний обсяг доказів необхідний для подання сторонами та дослідження судом, з метою забезпечення об`єктивного, повного та всебічного розгляду справи призначено колегію у складі трьох суддів Господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Топчій О.А., Горохов І.С.

Ухвалою суду від 04.06.2019, справу № 908/24/16 прийнято до провадження колегією в складі трьох суддів: головуючий суддя Дроздова С.С., судді: Топчій О.А., Горохов І.С. та призначено підготовче засідання на 02.07.2019.

05.06.2019 відповідач подав суду додаткове заперечення (вх. № 08-08/11593/19), відповідно до якого вказав, що видаткова накладна № 3 від 28.03.2012 викликає сумнів у її достовірності, повинна бути недопустимим доказом і виключена з числа доказів.

05.06.2019 відповідач подав суду письмову заяву (вх. № 08-08/11594/19 від 05.06.2019) щодо виключення з числа доказів видаткову накладну № 3 від 28.02.2012, оскільки вона викликає сумнів у достовірності та була відсутня в матеріалах справи, в обґрунтування позовних вимог позивач на неї не посилався.

Від позивача 02.07.2019 надійшли письмові пояснення (вх. № 08-08/13382/19), відповідно до якого вказано, що твердження відповідача, викладені в запереченнях позивач просить не приймати до уваги, всі підшипники, які фактично були поставлені на адресу позивача були поставлені саме ТОВ Підприємство Движение , тому твердження в запереченнях представника відповідача про підробки чи надання на дослідження інших підшипників є наклепом, просив заперечення відповідача від 03.06.2019 та заяву від 03.06.2019 залишити без задоволення.

Ухвалою суду від 02.07.2019, відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче засідання відкладено на 07.08.2019.

07.08.2019 сторони звернулися до суду з клопотанням (вх. № 08-08/16236/19 від 07.08.2019) в порядку ч. 6 ст. 183 ГПК України про розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого засідання.

Відповідно до ч. 6 ст. 183 ГПК України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 07.08.2019 клопотання представників сторін задоволено. Підготовче провадження у справі закрито. Призначено справу до розгляду по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання. Оголошено перерву в судовому засіданні до 03.09.2019.

У судовому засіданні 03.09.2019 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу Оберіг .

Головуючим суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам сторін їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

В засіданні суду 03.09.2019 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 03.09.2019, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.

Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

03.09.2019 представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві. Просить суд задовольнити позов.

03.09.2019 представник відповідача підтримав письмову заяву б/н від 05.04.2019 р. (вх. № 08-08/7031/19 від 05.04.2019 р.) щодо застосування строків позовної давності до вимог позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін, після судових дебатів, дослідивши докази, колегія суддів вийшла з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосила вступну та резолютивну частини рішення, повідомивши строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснивши порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.02.2016 у справі № 908/24/16 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.10.2016 рішення господарського суду Запорізької області від 10.02.2016 у справі № 908/24/16 скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2016 рішення господарського суду Запорізької області від 10.02.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 908/24/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.03.2017 у справі № 908/24/16, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2017, в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2017 рішення Господарського суду Запорізької області від 23.03.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2017 у справі № 908/24/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами, 16.04.2010 між ТОВ Підприємство «Движение» (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Мотор Січ» (Покупець) було укладено Договір № 3449/10-Д(УЗ) на поставку продукції, за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобов`язується виготовити та поставити, а Покупець прийняти та оплатити наступну продукцію (товар): спецпідшипники, вільні деталі.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Розгорнута номенклатура (асортимент) продукції (товару) зазначається в специфікаціях, що є додатками до Договору та є його невід`ємними частинами (п. 1.2).

Згідно з розділом 2 Договору, Постачальник гарантує, що продукція (товар), що поставляється відповідатиме ДСТУ, ТУ, ОСТ № ЕТУ 100, ТУ 3900-А та підтверджуватиметься документом якості заводу-виробника, а також копією сертифікату відповідності за ДСТУ 3498-96, затвердженою у встановленому порядку (п. 2.2). Гарантійний строк продукції (товару) становить 24 місяці (п. 2.4.). У випадку недопоставки або виявлення виробничих дефектів в отриманій продукції (товарі), Постачальник здійснює допоставку продукції (товару), усунення дефекту або заміну на якісну продукцію (товар) в 30-денний строк за свій рахунок. Покупець має право вимагати від Постачальника повернення сплачених за продукцію (товар) грошових коштів. Постачальник зобов`язаний повернути на рахунок Покупця суму оплати протягом 10 календарний днів (п. 2.5).

Відповідно до п. 3.1 Договору, датою поставки продукції (товару) вважається дата оформлення транспортної накладної.

Разом з продукцією (товаром) Постачальник направляє Покупцю рахунок-фактуру, документ якості заводу-виробника, засвідчений підписом із вказівкою прізвища та печаткою підприємства Постачальника із зазначенням дати, товарно-транспортну накладну, податкову накладну (п. 3.3).

Пунктом 3.4 Договору сторони обумовили, що Поставка продукції (товару) здійснюється окремими партіями відповідно до заявочної специфікації (п 3.4 Договору).

Згідно з п. 5.1 Договору форма розрахунків за заявлену партію продукції (товару): за фактом поставки протягом 10 днів.

Пунктами 6.2, 6.3 Договору сторони погодили, що у випадку виявлення нестачі або браку в отриманій продукції (товарі), покупець негайно інформує в письмовій формі постачальника про виявлену нестачу або неякісність продукції (товару) та запрошує представника постачальника для участі в прийомці. У випадку відсутності протягом 3-днів представника від постачальника приймання продукції здійснюється без постачальника. Здача-приймання продукції (товару) за кількістю та якістю здійснюється відповідно до Інструкцій П-6 та П-7, затверджених Постановами Держарбітражу при Раді міністрів СРСР відповідно 15.06.1965 року та 25.04.1966 року.

Підставою позову є поставка відповідачем у справі неякісної продукції, що було виявлено під час подальшої експлуатації, а не під час приймання продукції (абз. 2, том 1 арк.спр.5), вимоги Інструкції № П-7 до виниклих правовідносин не застосовуються.

Представник позивача в судових засіданнях під технічну фіксацію судового процесу зазначав, що звертався до відповідача з вимогою про усунення недоліків товару, що підтверджується листами № УЗ/16-33487 від 21.11.2013р. та № УЗ/16-34512 від 05.12.2013 року, факт отримання яких відповідачем заперечується. Належних доказів направлення позивачем на адресу відповідача листів, матеріали справи не містять, рекламаційний акт містить посилання на документ про виклик представника позивача № БВКМК-09/32429 від 13.11.13р., доказів отримання якого відповідачем не надано.

У п. 9.2 Договору передбачено, що Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 10% вартості забракованої продукції (товару), якщо не усуне дефект або не замінить забраковану продукцію на якісну у строк, передбачений п. 2.5 цього Договору.

Претензії щодо кількості та якості поставленої продукції (товару) можуть бути заявлені Покупцем Постачальнику протягом 30 днів з моменту виявлення невідповідності отриманої продукції (товару) документам (п. 9.4 Договору).

Цей Договір згідно з п. 12.1 набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2010р.

За згодою сторін він може бути пролонгований на наступний рік. Про намір розірвати Договір сторона зобов`язана повідомити іншу сторону не пізніше, ніж за один місяць до розірвання Договору. Будь-які зміни та доповнення до цього Договору мають силу у випадку оформлення їх у письмовій формі та підписання обома сторонами (п. п. 12.2, 12.3, 12.4 Договору).

Позивач вказує, що на виконання умов договору, відповідач поставив, а позивач оплатив товар - підшипники 35-126128р, що підтверджується видатковими накладними: № 07 від 20.04.2011, № 09 від 22.04.2011, № 13 від 23.05.2011, № 14 від 25.05.2011, № 15 від 27.05.2011, № 16 від 28.05.2011, № 17 від 29.05.2011. Проте, товар виявися неякісним, у зв`язку з чим, 28.03.2013 року (видаткова накладна № 3) та 11.07.2013 року (видаткові накладні № № 1, 2) відповідач поставив позивачу підшипники 35-126128р у загальній кількості 21 шт. на заміну раніше поставленим підшипникам.

Під час подальшої експлуатації були виявлені виробничі дефекти в продукції та в продукції, яка була поставлена на заміну, про що було складено рекламаційний акт № 201 від 13.11.2013.

Неодноразово позивач звертався до відповідача з листами (вих. № УЗ/16-33487 від 21.11.2013 та вих. № УЗ/16-34512 від 05.12.2013), якими просив підтвердити отримання вищезазначених підшипників з підприємства позивача.

Претензією № 714/СПО від 23.12.2013 р., направленою на адресу відповідача, позивач вимагав здійснити заміну поставленого товару неналежної якості або сплатити збитки від браку в сумі 403 585,75 грн. До претензії позивач долучив рекламаційний акт № 201 від 13.11.2013.

Відповідач претензію залишив без відповіді, заміну товару неналежної якості не здійснив та не повернув його вартість у розмірі 403 585 грн. 75 коп., у зв`язку з чим позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 403 585 грн. 75 коп., сплачених за поставлену забраковану продукцію та 40 358 грн. 75 коп. штрафу за поставку продукції неналежної якості відповідно до п. 9.2 Договору.

Договір, відповідно до стаття 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 стаття 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що ідентифікують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву підприємств від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2. 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (із змінами та доповненнями) (надалі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, фактом підтвердження отримання товару або послуг є виключно первинні документи, які відображаються в регістрах бухгалтерського обліку відповідно до вимог діючого законодавства.

До первинних документів, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов`язковою, згідно зі змістом договору купівлі-продажу (поставки) відносяться: накладні, акти приймання-передачі товару, специфікація, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, які свідчать про реальність здійснення операції.

Якщо ж сторони не погодили асортимент товару в договорі, він буде визначатися на підставі частини 2 статті 671 Цивільного кодексу України, де наведено два варіанти поведінки продавця: 1) передати покупцеві товар в асортименті, виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладання договору, або 2) відмовитися від договору. Тому у визначенні асортименту товарів повинен бути зацікавлений перш за все покупець, оскільки умова договору про асортимент відображає саме його потреби. Умова про асортимент товару не обов`язкова, а тому не обов`язково має бути встановлена в договорі купівлі-продажую Однак, якщо договір укладають суб`єкти господарювання, то згідно з ч.4 ст.180 ГК України асортимент є властивістю предмета договору, а тому обов`язково повинен бути у договорі.

Колегія суддів зазначає, що позивач не надав належних доказів поставки відповідачем неякісного товару, що було б законною підставою для стягнення спірної суми. Також позивач не надав суду належних документальних доказів, що товар не відповідає стандартам виробника.

Приписами статті 680 ЦК України передбачено право покупця пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв`язку з його недоліками може бути пред`явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах трьох років, а щодо нерухомого майна в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк. Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупе6ць має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.

Протягом 24 місяців з моменту поставки товару, позивач претензій щодо якості продукції не заявляв, належних доказів не надав.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2017 встановлено, що суди в оскаржуваних рішенні та постанові не зазначили доказів, які були долучені ними до справи та свідчили б про наявність чи відсутність недоліків поставленого товару. В той же час, не зважаючи на відсутність у матеріалах справи таких доказів, суди не скористались своїм правом на призначення у справі судової експертизи та не встановили відповідних обставин щодо якості товару, встановлення яких є необхідним для правильного вирішення спору, суди попередніх інстанцій не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об`єктивно в їх сукупності, зокрема, факту наявності чи відсутності недоліків товару. Невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спорів у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов`язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Виконуючі вказівки Вищого господарського суду України, дослідивши надані сторонами докази, з`ясувавши обставини, що мають суттєве значення для вирішення господарського спору, судом встановлено наступне.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Відповідно до ст. 679 ЦК України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Ст. 680 ЦК України передбачено право покупця пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, які буди виявлені протягом цього строку.

Вимогами п.п. 6.2, 6.3 Договору сторони погодили, що у випадку виявлення нестачі або браку в отриманій продукції (товарі), відповідач негайно інформує в письмовій формі позивача про виявлену нестачу або неякісність продукції (товару) та запрошує представника позивача для участі в прийомці. У випадку відсутності протягом 3-днів представника позивача, приймання продукції здійснюється без останнього. Здача-приймання продукції (товару) за кількістю та якістю здійснюється відповідно до Інструкцій П-6 та П-7, затверджених Постановами Держарбітражу при Раді міністрів СРСР 15.06.1965 року та 25.04.1966 року відповідно.

Пунктом 1 Інструкції Держарбітражу при Радміні СРСР від 25.04.1966 року № П-7 (із подальшими змінами та доповненнями) (далі - Інструкція № П-7) встановлено, що вона застосовується в усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки або іншими обов`язковими для сторін умовами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю та комплектністю, а також тари під продукцією або товарами.

Оскільки підставою позовних вимог є поставка відповідачем неякісної продукції, що було виявлено під час подальшої експлуатації, а не під час приймання продукції (абз. 2, а.с. 5, т. 1), вимоги Інструкції № П-7 до виниклих правовідносин не застосовуються.

На підтвердження звернення до відповідача з вимогою про усунення недоліків товару, позивач посилається на листи № УЗ/16-33487 від 21.11.2013 та № УЗ/16-34512 від 05.12.2013, факт отримання яких відповідачем заперечувався. Однак, сам факт повернення поштового відправлення з відміткою про закінчення строку зберігання свідчить про невручення відповідачу цього повідомлення, однак також це свідчить про належне повідомлення позивачем відповідача.

Умовами п. 2.4 Договору сторони передбачили дворічний гарантійний строк зберігання та придатності продукції.

Неякісність поставленої відповідачем продукції підтверджує лише рекламаційний акт № 201 від 13.11.2013, проте він складений в односторонньому порядку та не може бути оцінений як належний доказ постачання неякісної продукції. За змістом зазначеного рекламаційного акту № 201 від 13.11.2013, невідповідність якості підшипників 35-126128 р в кількості 21 шт. виявлена на "операції вхідного контролю" з метою перевірки відповідності продукції вимогам технічної документації.

Дата надходження цієї продукції на склад позивача зазначена 01.04.2013 та 23.07.2013 відповідно, отже на момент складання рекламаційного акту продукція вже була прийнятою згідно даних відповідних накладних.

Сам зміст акту свідчить про відсутність на момент його складання досліджень щодо причин виникнення дефектів, а отже й доказом вини постачальника в наявності виниклих дефектів, зокрема, кількісних корозійних раковин по біговій доріжці - не містить.

Також не уявлялось можливим встановити вартість поставленого товару, який позивач вважав неякісним, оскільки вартість спірних підшипників вказана у специфікаціях № 10 від 10.05.2011, № 11 від 08.06.2011 та № 18 від 05.06.2013 до Договору, проте накладні № 3 та № 2 взагалі не містять ціни товару, а у специфікаціях, підписаних сторонами до Договору, вартість підшипників 35-126128р є різною: 17 856 грн. (специфікація № 10 від 10.05.2011), 18 130 грн. (специфікація № 11 від 08.06.2011) та 23 577 грн. 95 коп. (специфікація № 18 від 05.06.2013).

Позивачем не надано належних доказів поставки відповідачем неякісного товару, що було б законною підставою до стягнення спірної суми, що була внесена позивачем за відповідний товар. Належних доказів, що товар не відповідає стандартам виробника позивачем не надано.

В зв`язку з чим, як вже було встановлено вище, 29.03.2018 відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області від 26.03.2018, на підставі ст. ст. 99, 100 ГПК України, матеріали справи № 908/24/16 (номер провадження № 32/5/16-24/32/17-27/163/17) направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Судова незалежна експертиза України» (03179, м. Київ, пр-т Перемоги, 123) для проведення судової експертизи підшипників 35-126218.

01.03.2019 на адресу Господарського суду Запорізької області повернуто матеріали справи № 908/24/16 та надано висновок експерта № СЕ-1212-3-991.18 судової інженерно-технічної експертизи у справі № 908/24/16, відповідно до якого зазначено, що надані на дослідження підшипники в кількості 21 шт. є некондиційними відповідно до вимог ЕТУ 100 Єдині технічні умови. Підшипники для авіаційної техніки . Наявність в підшипниках дефектів (окремих невідповідностей встановленим вимогам ДСТУ 520:2014, ГОСТ 3722-81, ГОСТ 8995-75) та пошкоджень (риски на біговій доріжці елементів кочення, окислення поверхні, корозійні виразки на поверхні кілець і кульок) підтверджується. Інформація, вказана в описі відхилень в рекламаційному акті №201 від 13.11.2013 підтверджується щодо дефектів виявлених у підшипниках 35-126218Р в кількості 21 шт. перед поставкою на виріб; наявності множинних корозійних раковин на елементах кочення (по біговій доріжці кілець і на кулях); невідповідності геометрії внутрішніх кілець вимогам ТУ (ДСТУ 520-2011). Підтвердити відповідність інформації, вказаній в описі відхилень в рекламаційному акті №201 від 13.11.2013 р. щодо наявності відсутності радіального люфту не представилось можливим. Відповідність наданих на дослідження підшипників вимогам ЕТУ 100/1 Підшипники для основних опор двигунів і відповідальних агрегатів не підтверджується, оскільки всі вони (в кількості 21 шт.) бракуються остаточно відповідно до вимог розділу 2 ДСТУ 520:2014 Правила приймання і методи контролю .

Як наголосив відповідач та встановлено судом, експерт звертався з клопотанням про надання документів, в яких міститься інформація про ТУ та ЕТУ 100/1 підшипників марки 35-126218р, як зазначив експерт в своєму висновку зазначив, що йому було надані ЕТУ 100, замість ЕТУ 100/1. За таких обставин, суд не може ідентифікувати вірність висновку проведеної експертизи, в зв`язку з наданим іншими технічними умовами.

Також розглянувши клопотання про застосування строків позовної давності, колегія суддів вважає за необхідне його задовольнити, в зв`язку з наступним.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 ст. 32 цієї Конвенції) наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національному законодавстві держав - учасниць Конвенції виконує кілька завдань у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитися у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія "Юкос" проти Росії, п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполучених Королівства).

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені), у зв`язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу).

Частиною 8 ст. 269 ГК України передбачено, що позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред`явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Відповідно до ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як встановлено судом, під час експлуатації були виявлені виробничі дефекти в продукції та в продукції, яка була поставлена на заміну, про що було складено рекламаційний акт № 201 від 13.11.2013. Позивач звертався до відповідача з листами (вих. № УЗ/16-33487 від 21.11.2013 та вих. № УЗ/16-34512 від 05.12.2013), якими просив підтвердити отримання вищезазначених підшипників з підприємства позивача.

За змістом ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідачем заявлено про сплив позовної давності і господарським судом встановлено, що право та охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушені, однак строк позовної давності сплив.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

За змістом п. 2.2 постанови Пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів" позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст. 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Судом встановлено, що позивачем пропущений строк для звернення до суду, клопотання позивача про поновлення процесуального строку матеріали справи не містять.

Отже, суд дійшов висновку про застосування позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі «Горнсбі поти Греції» зазначено: «…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» не підлягають задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір залишається за позивачем.

Клопотання позивача про стягнення з відповідача 50 % суми за проведення судової експертизи суд залишає без задоволення, в зв`язку з відмовою в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» , м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство «Движение» , м. Мелітополь, Запорізька область відмовити .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення оформлено та підписано 09.09.2019.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя С.С. Дроздова

Судді О.А. Топчій

І.С. Горохов