Ухвала

від 09.09.2019 по справі 918/303/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА

м. Київ

09.09.2019Справа № 918/303/19 За позовом ОСОБА_1 до 1. Релігійної громадської Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Повча, Дубенського району Рівненської області; 2. Рівненської обласної державної адміністрації; 3. Державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчука Олега Богдановича, про визнання недійсними рішень.

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання: Гукун Н.В.

Представники сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача-1 - Самардак К.В.;

від відповідача-2 - Ганов О.О.;

від відповідача-3 - Кир`янчук О.Б.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа №918/303/19, яка надійшла за виключною підсудністю з Господарського суду Рівненської області, у якій ОСОБА_1 (Позивач) просить суд:

- визнати недійсним рішення, оформлені протоколом від 09.03.2019 парафіяльних зборів Релігійної громади Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Повча Дубенського району;

- скасувати розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації "Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції" № 269 від 28.03.2019 в частині реєстрації статуту Релігійної громади Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Української Православної церкви с. Повча Дубенського району Рівненської області (ідентифікаційний код: 22583930, адреса: 35644, Рівненська область , Дубенський район, с. Повча, вул. Рикуна, 69) в новій редакції з новою юридичною назвою;

- скасувати рішення державного реєстратора Кир`янчука Олега Богдановича про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи №16051050003001400 від 08.04.2019 та про внесення змін до відомостей про юридичну особу № 16051070004001400 від 08.04.2019.

За змістом п. 7 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Слід зазначити, що під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з даним позовом до господарського суду, Позивачем зазначено, що даний спір стосується приватного інтересу Позивача, а саме права Позивача, як учасника релігійної громади Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Повча Дубенського району.

Так, Конституція України у Розділі II Права, свободи та обов`язки людини і громадянина визначає, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання . Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність (стаття 35).

Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб (ст. 275 ЦК України).

За змістом ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Таким чином, оскільки виникнення даного спору мотивоване Позивачем порушенням його особистого немайнового права - права на свободу світогляду і віросповідання, як учасника релігійної громади, то даний позов подано на захист немайнових приватноправових інтересів фізичної особи (Позивача), відтак, спір не є господарським, а тому, за відсутності передбаченої законом норми щодо розгляду такого спору за правилами господарського судочинства, суд доходить висновку, що такий спір не належить розглядати в порядку господарського судочинства, та натомість, належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Окремо, щодо обґрунтувань позову, що даний спір переданий Позивачем до господарського суду, оскільки предметом встановлення та доказування у даному спорі обставин, які є внутрішньою діяльністю юридичної особи (релігійної організації) - Релігійної громадської Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії, і як наслідок, спірні правовідносини стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, суд зазначає наступне.

Як було вказано вище, відповідно до ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Даний позов Позивачем було подано до господарського суду, як учасником релігійної громади - учасником Релігійної Громади Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви с. Повча Дубенського району.

Відповідно до ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Отже, правильне визначення підвідомчості цієї справи також залежить від установлення наявності або відсутності корпоративних відносин між учасниками справи.

Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб`єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об`єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених законом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника. Господарські товариства є юридичними особами.

Згідно зі статтею 80 ГК України до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Відповідно до частини 3 статті 80 ГК України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Разом з тим відповідно до частин 1, 3 статті 167 ГК України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи.

Обґрунтовуючи підстави звернення з даним позовом до господарського суду, Позивачем зазначено, що даний спір стосується приватного інтересу позивача, а саме права позивача, як учасника релігійної громади, а не корпоративного права учасника юридичної особи, тому даний спір не є корпоративним, а отже, не є господарським.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Отже, провадження у даному спорі суд закриває на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, та роз`яснює Позивачу, що даний спір належить до юрисдикції загальних судів та належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Одночасно, судом відхиляється посилання Позивача на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 06.02.2019 у справі №462/2646/17, оскільки там давалася оцінка іншим правовідносинам (оскаржувалась державна реєстрація змін до установчих документів ОСББ), аніж правовідносини, що є предметом даного спору.

Заяви сторін по суті спору, заявлені раніше, але ще не розглянуті судом на даний час, залишаються без розгляду у зв`язку з закриттям провадження у даній справі, у межах вирішення спору по якому ці заяви могли розглядатися.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи відсутність клопотання Позивача про повернення сплаченої суми судового збору, судом у межах даної ухвали питання повернення судового збору не вирішується. Разом з цим, права заявити суду відповідне клопотання Позивач не позбавлений.

Керуючись ст.ст. 231, 232-234, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі № 918/303/19 за позовом ОСОБА_1 до Релігійної громадської Свято-Троїцької парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Повча, Дубенського району Рівненської області, Рівненської обласної державної адміністрації та Державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчука Олега Богдановича, про визнання недійсними рішень.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 ГПК України негайно після її оголошення, і може бути оскаржена в порядку та строк встановлені статтями 254-256 ГПК України.

Суддя Р.Б. Сташків