Ухвала

від 03.09.2019 по справі 901/2026/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"03" вересня 2019 р., м. Київ Справа № 901/2026/13

Суддя Черногуз А.Ф., у судовому засіданні розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс" на бездіяльність начальника Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Київ вх. №176/19 від 19.08.2019 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс" (65481, Одеська обл., м. Южне, Берегова, буд. 3А, код ЄДРПОУ 26507877) до Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 26, офіс 505, код ЄДРПОУ 00153117) про стягнення суми,

за участю представників:

заявника: Булгаров О.О. (дов. б/н від 25.03.2019);

боржника: Варданян А.А (дов. №4 від 08.01.2019);

ДВС: Шеремет О.В. (дов. б/н від 20.08.2019).

ПОСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.08.2013 (суддя Янюк О. С.) у справі № 901/2026/13 за позовом ТОВ „Южфлотсервіс" до ПАТ „Державне акціонерне товариство „Чорноморнафтогаз" про стягнення 593786,00 позов задоволено частково та вирішено стягнути з ПАТ „Державне акціонерне товариство „Чорноморнафтогаз" на користь ТОВ „Южфлотсервіс" 590651, 71 грн, у т.ч. 589398,00 грн основного боргу, 1253,71 грн трьох процентів річних, а також присуджено до стягнення з ПАТ „Державне акціонерне товариство „Чорноморнафтогаз" на користь ТОВ „Южфлотсервіс" витрати по сплаті судового збору у розмірі 11813, 03 грн.

22.08.2013 на виконання вказаного рішення судом було видано відповідні накази.

19.08.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області Товариством з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс" подано скаргу вх. №176/19 від 19.08.2019 на бездіяльність начальника Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Київ (01032, Київ, вул. Саксаганського,110, e-mail: vdvs.shev@gmail.com) щодо примусового виконання наказів Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.08.2013 у справі № 901/2026/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс" до Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про стягнення суми.

У поданій скарзі заявник зазначає, що ним 08.08.2019 було подано клопотання до начальника Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Київ про подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, необхідних для перерахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс" коштів, які повинні бути стягнені відповідно до рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.08.2013 у справі 91/2026/13 у зведеному виконавчому провадженні №55350921. Проте, заявник станом на день подання скарги відповіді на вказане клопотання не отримав, хоча вважає, що на вчинення дій зазначених у клопотанні є усі передбачені законом підстави.

Отже, заявник просить суд визнати неправомірною бездіяльність начальника Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Київ у зведеному виконавчому провадженні №55350921 щодо неподання до органу центральної виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері Казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, що необхідні для перерахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс" коштів, стягнутих за рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.08.2013 у справі №901/2026/13 та зобов`язати начальника Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Київ у зведеному виконавчому провадженні №55350921 подати до органу центральної виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері Казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс" коштів, стягнутих за рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.08.2013 у справі №901/2026/13.

Згідно ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Ухвалою від 22.08.2019 судом призначено розгляд даної скарги у судовому засіданні на 03.09.2019, поряд з цим, запропоновано боржнику та Державній виконавчій службі подати свої заперечення по суті заявленої скарги.

У судове засідання 03.09.2019 з`явились представник скаржника, боржника та Державної виконавчої служби.

03.09.2019 у судове засідання, через канцелярію суду, представником Державної виконавчої служби (далі ДВС) подано заперечення №дв/32 від 03.09.2019 на скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс", в якому зазначається, що на виконанні у Відділі ДВС знаходиться зведене виконавче провадження №55350921 до складу якого входить 62 виконавчих проваджень на загальну суму стягнення 24307004,35 грн. Державним виконавцем 27.11.2018 винесено постанову про арешт коштів боржника, копії якої направлено для виконання до банківських установ. Згідно відомостей з банківських установ на рахунках боржника відсутні кошти для виконання постанови про арешт. Також по окремим виконавчим провадженням виконавцями виносились постанови про арешт майна боржника. У боржника відсутнє майно, яке підлягає реалізації за рахунок погашення боргу.

Також, в запереченні зазначається, що Верховною Радою України прийнято закон від 22.11.2018 №2618-VIII Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення діяльності Державного акціонерного товариства Черноморнавтогаз , яким встановлено, що 31.12.2019 підлягають зняттю арешти та заборони відчуження майна Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" у виконавчих провадженнях (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування)"

Вказаний закон також встановлює, що на період тимчасової окупації Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" відкриває поточний рахунок із спеціальним режимом використання для:

1) проведення розрахунків із забезпечення виробничої, інвестиційної діяльності, діяльності щодо захисту майнових прав та законних інтересів у судах (арбітражах);

2) погашення заборгованості за договорами, укладеними до початку тимчасової окупації території України, яка підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, а також заборгованості перед бюджетом.

Отже, на кошти, що знаходяться на поточному рахунку із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов`язанням Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз", у зв`язку з цим, органи державної виконавчої служби позбавлені можливості примусового виконання виконавчих документів шляхом звернення стягнення на майно та кошти боржника (накладання арешту, опису, реалізації та списання коштів з рахунку із спеціальним режимом використання.

У судовому засіданні 03.09.2019 суд заслухав пояснення сторін, представника Державної виконавчої служби та встановив наступне.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на усій території України.

Держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Із моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.

Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи встановлено статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", за приписами частини першої якої виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (частина друга статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень").

Між тим, частиною третьою статті 4 вказаного Закону передбачено, що в разі встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, передбачених пунктами 2-4, 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій), керівник органу ДВС протягом десяти днів з дня встановлення такого факту, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті (тобто до, а не після, спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів.

Крім того, надсилання центральному органу, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, необхідних для перерахування стягувачу коштів відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не тільки не є заходом примусового виконання рішення у розумінні статті 10 Закону України "Про виконавче провадження", але й відповідно до пункту 9 частини першої статті 34 цього Закону є самостійною підставою для зупинення здійснення виконавчих дій.

Таке тимчасове зупинення державою лише захищає саме боржника від примусових дій зі стягнення визначених судовим рішенням грошових коштів, але жодною мірою не звільняє/зупиняє обов`язків самої держави перед стягувачем - особою приватного права, які (обов`язки) зумовлені встановленими Законом державними гарантіями.

Відтак, слід керуватися інтересами стягувача, оскільки стягувач вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. У цьому сенсі наявність невиконаного судового рішення не вселятиме стягувачеві надію, що Україна, як держава робить усе, аби наблизити стягувача до бажаної ним законної мети - виконання судового рішення, як стадії реалізації права стягувача на справедливий суд у розумінні Конвенції.

Частина друга статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачає, що виконання рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, у разі якщо дане рішення не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Ніяких інших умов для застосування, в т.ч. визначених частиною третьою статті 4 вказаного Закону, крім спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, вказана частина друга статті 4 Закону не вимагає та не передбачає.

Тобто, частина друга статті 4 Закону підлягає застосуванню саме після спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Підстави, передбачені частиною другою і частиною третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" є окремими та самостійними підставами для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, а саме:

- частина друга статті 4 зазначеного Закону передбачає нічим необумовлений перехід до цієї процедури лише по факту спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто, після закінчення цього строку;

- частина третя статті 4 вказаного Закону передбачає, що в разі встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, передбачених пунктами 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій) керівник органу ДВС протягом десяти днів з дня встановлення такого факту, але не пізніше, тобто, до, а не після, спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, переходить до вказаної процедури.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.08.2019 у справі №905/2986/16.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 у справі №13/156-10 дійшов висновку, що покладення можливості стягувача домогтися виконання судового рішення про стягнення коштів з державного підприємства в залежність від обов`язковості наявності підстав для повернення виконавчого документа згідно з пунктами 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" суперечить частині другій статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", яка не обмежується приписами частини третьої статті 4 цього Закону, а забезпечується процедурною регламентацією здійснення, не сприяє своєчасному виконанню судового рішення, а навпаки, відтерміновує таке виконання на невизначений час, що очевидно не відповідає практиці Європейського суду з прав людини та меті відповідного національного законодавства.

Суд, аналізуючи практику Верховного суду у постановах 19.03.2019 у справі №13/156-10 та у постанові від 12.08.2019 у справі №905/2986/16 дійшов висновку, що вказана практика є сталою та широко застосовується в аналогічних спорах.

Отже, факт невиконання рішення суду протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є самостійною і безумовною підставою для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У зв`язку з наведеним, суд знаходить підставними вимоги заявника в цій частині та доходить висновку про бездіяльність начальника Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Київ у зведеному виконавчому провадженні №55350921 щодо неподання до органу центральної виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері Казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, що необхідні для перерахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс" (65481, Одеська обл., м. Южне, Берегова, буд. 3А, код ЄДРПОУ 26507877) коштів, стягнутих за рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.08.2013 у справі №901/2026/13.

З приводу пункту 2 прохальної частини скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс" в частині прохання заявника щодо зобов`язання державного виконавця на вчинення відповідних дій, суд доводить до відома, що він не вправі зобов`язувати виконавця на вчинення тієї чи іншої дії пов`язаної з виконанням рішення, позаяк, нормами ст. 343 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено, що суд зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), а не зобов`язує вчинити конкретні дії з метою усунення таких порушень, позаяк такі дії будуть втручанням у діяльність державного виконавця, який здійснює свою діяльність виключно в межах Закону України Про виконавче провадження .

Отже, суд вважає за необхідне частково відмовити заявнику в частині вимог, виклавши резолютивну частину ухвали в редакції ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 234, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс" на бездіяльність начальника Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Київ вх. №176/19 від 19.08.2019 задовольнити частково.

2. Визнати неправомірною бездіяльність начальника Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Київ у зведеному виконавчому провадженні №55350921 щодо неподання до органу центральної виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері Казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, що необхідні для перерахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Южфлотсервіс" (65481, Одеська обл., м. Южне, Берегова, буд. 3А, код ЄДРПОУ 26507877) коштів, стягнутих за рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.08.2013 у справі №901/2026/13.

3. Зобов`язати начальника Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві у зведеному виконавчому провадженні №55350921 усунути порушення (поновити порушене право заявника).

4. В решті вимог відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 10.09.2019

Суддя А.Ф. Черногуз