Рішення

від 09.08.2019 по справі 369/1898/18

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/1898/18

Провадження № 2/369/109/19

РІШЕННЯ

Іменем України

09.08.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

Головуючого судді: Дубас Т.В.,

за участю секретаря Мазурик Д.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, мотивуючи його тим, що 21 вересня 2017 року між нею, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір позики грошових коштів у розмірі 60 000 дол. США, що оформлено відповідною розпискою. Позичальник зобов`язалася повернути їй грошові кошти до 23 жовтня 2017 року. Однак, своє грошове зобов`язання не виконала, борг не повернула.

Позивач зазначила, що неодноразово зверталася до неї з вимогою про повернення грошових коштів, однак жодних дій, спрямованих на виконання зобов`язання нею вчинено не було.

Позивач посилаючись на положення статей 524 та 533 ЦК України та офіційний курс долара, встановлений Національним банком України на день подання позову (станом на 19.02.2018) визначений на рівні 26,99 грн. за 1 дол. США, розрахувала розмір заборгованості за договором позики в сумі 1 619400,00 грн.

Посилаючись на ст. 1046, ч. 2 ст. 1047, ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 530 ЦК України позивач просить суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 1 619 400 (один мільйон шістсот дев`ятнадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп. за договором позики від 21 вересня 2017 року та судові витрати.

Представник відповідача ОСОБА_4 за довіреністю ОСОБА_5 подав до суду відзив на позовну заяву.

Представник відповідача вважає, що заявлений ОСОБА_3 позов є незаконною спробою заволодіти грошовими коштами ОСОБА_4 шляхом відвертого обману та шахрайства. Весь зміст позовної заяви ґрунтується на вигаданих обставинах та неправдивих відомостях.

Як зазначає у відзиві на позов представник відповідача, насправді ніяких коштів у ОСОБА_3 в борг відповідач ніколи не брала, а між ними мали місце зовсім інші правовідносини.

З ОСОБА_3 ОСОБА_4 познайомилися в літку 2017 року в момент укладення договору купівлі-продажу, так як покупця знайшла брокер .

21 вересня 2017 року між ними було укладено Договір купівлі-продажу житлового будинку та Договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_3 придбала у власність житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку під будинком площею 0,25 га кадастровим №3222480401:01:001:0082.

За усною домовленістю продаж будинку та земельної ділянки було вчинено за 60000 доларів США, які ОСОБА_4 повністю отримала від ОСОБА_3 до підписання договору. Для зменшення розміру платежів, пов`язаних з укладанням правочинів, сторони вирішили вказати у договорах купівлі-продажу ціну будинку та земельної ділянки на рівні їх оціночної вартості, складеної ТОВ "САБО+", тобто 82500 грн. за будинок та 243700 грн. за земельну ділянку.

Ринкова ж вартість відчуженого житлового будинку та земельної ділянки є набагато більшою, що є очевидним та безсумнівним враховуючи рівень цін аналогічних домоволодінь в с. Білогородка.

Представник відповідача вважає, що укладені Договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки були частково удаваними правочинами в частині ціни.

Посилаючись на роз`яснення викладені в пункті 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 року, щодо удаваних правочинів, представник відповідача вважає, що хоч ціна була навмисно заниженою сторонами у тексті Договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 21.10.2017 року, проте ці правочини є дійсними та повинні бути визнані судом такими, що фактично укладені за ціною 60000 доларів США.

У відзиві на позов також зазначається, що ОСОБА_4 не пам`ятає, щоб під час укладення договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки вона складала чи підписувала розписку, тому можливо додана до позовної заяви копія розписки є цілком підробленою. Однак навіть якщо вона і підписувала розписку про отримання коштів від ОСОБА_3 за продаж будинку і земельної ділянки, то в цьому випадку в текст розписки точно були дописані слова "до 23.10.2017 року". Це видно по змісту самої розписки, в якій одним реченням зазначається про отримання ОСОБА_4 коштів від ОСОБА_3 , а слова "до 23.10.2017 року" явно дописані в кінці речення.

Крім того, дописані слова не підходять за змістом, оскільки не зрозуміло що саме необхідно зробити до 23.10.2017 року: повернути кошти, надати звіт про їх витрачання, передати взамін товар або зробити щось інше.

Представник відповідача звернув увагу на те, що в розписці відсутні такі слова як "взяла кошти у борг", "отримала позику", "зобов`язуюсь повернути" або інші слова, які б свідчили про борговий характер розписки. Навпаки, з тексту розписки вбачається, що нею засвідчується лише факт передачі коштів на виконання іншого правочину. Сама ж по собі розписка не є правочином, оскільки не містить ніяких зобов`язань. Вона не свідчить про укладення між ОСОБА_4 та позивачкою договору позики, оскільки не містить такої істотної умови як зміст договору.

Представник відповідача вважає, що ОСОБА_3 приховує факт існування між ними інших укладених правочинів та не зазначає у своїй позовній заяві про те, що Договір купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку у с. Білогородка були посвідчені в той самий день, в який складена розписка, явно свідчить про її злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами шляхом введення суду в оману щодо фактичних обставин справи.

Посилаючись на викладене, представник відповідача стверджує, що ніяких боргових зобов`язань між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 немає і ніколи не було. Додана позивачкою до позовної заяви копія розписки від 21.09.2017 року є підробленою, а фактичні обставини справи ОСОБА_3 навмисно перекручені і спотворені з корисливою та шахрайською метою.

Позивач подала до суду Відповідь на Відзив, в якій наполягає, що між нею та ОСОБА_6 був укладений договір позики грошових коштів у розмірі 60 000 дол. США, що оформлено відповідною розпискою і що представник відповідача жодним чином не спростував наявність боргової розписки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити з підстав зазначених в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав зазначених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.6 цієї ж статті доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як встановлено в судовому засіданні, в підтвердження позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики, позивач надав до суду копію розписки відповідача ОСОБА_4 від 21 вересня 2017 року.

Позивач ОСОБА_3 своїм підписом завірила копію цієї розписки, із зазначенням - згідно з оригіналом.

В даній копії розписки зазначено, що ОСОБА_4 цією розпискою засвідчує факт отримання нею коштів від ОСОБА_3 у розмірі шістдесят тисяч доларів США до 23.10.2017р.

На вимогу представника відповідача надати до суду оригінал цієї розписки, позивачем оригінал розписки не був наданий, що унеможливило встановити судом достовірність даного документу.

В письмовій заяві від 27.11.2018 позивач ОСОБА_3 повідомила суд, що оригінал розписки у неї відсутній, так як 20 грудня 2018 року вона на зупинці громадського транспорту виявила відсутність гаманця в якому знаходилась боргова розписка ОСОБА_4 До заяви додані докази звернення позивача до Святошинського УП ГУНП України у м. Києві з даного приводу.

Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

В даному випадку копія розписки від 21 вересня 2017 року відповідача ОСОБА_4 про отримання нею коштів від позивача ОСОБА_3 без пред`явлення суду її оригіналу не є достовірним доказом, на підставі якого суд може встановити факт укладення між позивачем та відповідачем договору позики.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно Висновку спеціаліста №ЕD-1726-7-1298.19, почеркознавчого дослідження копії розписки від 21 вересня 2017 року, складеного 25.03.2019 р. судовим експертом Афоніним Д.С. ТОВ "Судова незалежна експертиза України", проведеного за заявою представника позивача ОСОБА_7 за результатом дослідження експертом зазначено:

"В зв`язку з тим, що при дослідженні копії досліджуваного підпису не можливо виявити ознаки технічної підробки, крім цього не можливо за відсутності наявних ознак монтажу елементів об`єктів вважати, що такі відсутні, проведене дослідження наданої копії підпису та дані висновки носять виключно орієнтуючий характер. Підпис від імені ОСОБА_4 у Розписці від 21.09.2017 р. ймовірно виконаний ОСОБА_4 , що, в свою чергу, не можливо розглядати як повний висновок, для отримання якого необхідно дослідити оригінал підпису та в достатній кількості оригінали зразків підпису та почерку ОСОБА_4 ."

З даного почеркознавчого дослідження копії розписки від 21 вересня 2017 року вбачається, що його висновки зроблені як висування припущень і як зазначив сам експерт носять виключно орієнтуючий характер.

Судом встановлено, що зазначена в копії розписки дата її складання - 21 вересня 2017 року співпадає з датою укладення Договору купівлі-продажу житлового будинку та Договору купівлі-продажу земельної ділянки, за якими відповідач ОСОБА_4 продала, а позивач ОСОБА_3 придбала у власність житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку під будинком площею 0,25 га кадастровим №3222480401:01:001: 0082 . Дані договори посвідчені 21.09.2017р. приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного округу Київської області Герасимів Ю.В. та зареєстровані в реєстрі за №4714 та №4715.

Стороною позивача не спростовано належними та достовірними доказами посилання представника відповідача у відзиві на позов про те, що ОСОБА_4 у ОСОБА_3 ніяких грошей у борг не брала, а між ними мали місце зовсім інші правовідносини. Що розписка могла бути написана ОСОБА_4 в підтвердження отримання нею грошей у розмірі 60 000 доларів США за продані нею ОСОБА_3 житловий будинок та земельну ділянку, але в цьому випадку в текст розписки були дописані слова "до 23.10.2017 року".

У Постанові Верховного Суду України від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16-ц зроблено наступний правовий висновок щодо розписки як договору позики: "Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 у справі № 6-1967цс15."

В даному випадку із дійсного змісту копії розписки від 21.09.2017р. суд не вбачає правовідносини між позивачем і відповідачем саме за договором позики, так як відсутні істотні умови такого договору щодо отримання позичальником в борг коштів із зобов`язанням їх повернення. Крім того, дана копія розписки не є достовірним документом, так як стороною позивача не пред`явлено суду його оригіналу.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України, та керуючись ст.ст. ст. ст. 1-18, 78, 79, 81, 83, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - відмовити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.02.2018 року, на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.04.2018 року, на об`єкти нерухомого майна, а саме: земельні ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ) (кадастрові номери: 3222480401: 01:001: 5008, 3222480401 :01: 001:0083, 3222480401 : 00:000 :0908 ), що належали ОСОБА_8 та приймаються в якості спадщини ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Суддя: Дубас Т.В.