Рішення

від 01.08.2019 по справі 160/2597/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2019 року Справа № 160/2597/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Неклеса О.М. за участі секретаря судового засідання Колесника І.О. за участі: представника позивача представника відповідача Шостак А.П. Лейченко І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства Адоніс до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Адоніс (далі - позивач, ПП Адоніс ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнень прийнятих судом, просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповнаваженими посадовими особами №ДН695/964/АВ/ТД-ФС/184 від 28.02.2019 року за підписом Першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Осадчого І.М. про накладення на ПП Адоніс штрафу у розмірі 125190,00 грн.;

- у разі задоволення позову стягнути з відповідача на його користь судові витрати;

- у разі задоволення позову зобов`язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05.03.2019 року він отримав постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН695/964/АВ/ТД-ФС/184 від 28.02.2019 року ОСОБА_1 про накладення на ПП Адоніс штрафу у розмірі 125 190 грн. 00 коп. за порушення законодавства України про працю (вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України), яку вважає незаконною та необгрунтованою. Зауважив, що відповідно до умов договору № 01/01-17 про надання послуг від 01.01.2017 року, виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію внутрішнього трудового розпорядку, сам забезпечує себе усім необхідним для виконання роботи; послуга надається 1 раз на тиждень, протягом дня, який обирається виконавцем самостійно; послуга, яка надається за договором, споживається в момент її надання; характер послуг, які надаються за договором, не потребує наявності у виконавця певних професійних знань, вмінь та навичок; оплата наданих послуг здійснюється зі сплатою всіх податків та зборів, передбачених законодавством України; у разі порушення однією із сторін зобов`язань за Договором, інша сторона має право розірвати договір в будь-який момент в односторонньому порядку. Всі ці умови договору, на думку позивача, вказують на те, що Договір є договором (двостороннім правочином), який укладений та регулюється нормами цивільного законодавства України. Відповідно до ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину (договору як двостороннього правочину), відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вказані обставини не були враховані суб`єктом владних повноважень під час прийняття оскаржуваної постанови про накладення на ПП Адоніс штрафу за наявність нібито неоформлених трудових відносин. Будь-яких посилань на інші докази, що мають значення для прийняття рішення, крім документів, що були добровільно надані ПП Адоніс , оскаржувана постанова не містить. На підставі вищевикладеного вважає, що незаконно прийнятою постановою №ДН695/964/АВ/ТД-ФС/184 від 28.02.2019 року порушуються його права та законні інтереси, як суб`єкта господарювання, шляхом незаконного та необґрунтованого накладення штрафу за правопорушення, яке ПП Адоніс та його посадові особи не вчиняли.

Адміністративний позов не відповідав вимогам ст. 160 КАС України, тому ухвалою суду від 22.03.2019 року був залишений без руху, з наданням строку для усунення недоліків. На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки та надав позовну заяву в новій редакції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року відкрито провадження по вказаній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження на 25 квітня 2019 року о 10 год. 20 хв.

25.04.2019 року підготовче судове засідання було відкладено до 21.05.2019 року на 11:00 год.

06 травня 2019 року від Приватного підприємства Адоніс надійшла заява про забезпечення адміністративного позову, в якій заявник просить забезпечити позов шляхом зупинення стягнення з Приватного підприємства Адоніс на підставі постанови про накладення штрафу № ДН695/964/АВ/ТД-ФС/184 від 28.02.2019 року шляхом зупинення вчинення виконавчих дій державним виконавцем (державними виконавцями) в рамках виконавчого провадження № 58961276, відкритого 23.04.2019 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року заяву Приватного підприємства Адоніс про забезпечення позову - задоволено, забезпечено позов у адміністративній справі №160/2597/19 шляхом зупинення стягнення з Приватного підприємства Адоніс на підставі постанови про накладення штрафу №ДН695/964/АВ/ТД-ФС/184 від 28.02.2019 року шляхом зупинення вчинення виконавчих дій державним виконавцем (державними виконавцями) в рамках виконавчого провадження № 58961276, відкритого 23.04.2019 року, до прийняття рішення по вказаній справі.

21.05.2019 року відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому проти позову заперечував та просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що під час інспекційного відвідування директором ПП Адоніс було надано договір цивільно-правового характеру №01/01-17 Про надання послуг від 01 січня 2017 року та 24 типові Акти виконаних робіт до Договору №01/01-17 Про надання послуг за період 2017-2018 року. З огляду на надані документи у діях директора ПП Адоніс вбачаються порушення вимог ч.1 ст. 21 КЗпП України: відсутній результат праці, працівник виконував обов`язки прибиральника, тобто, регламентовано процес праці, що характерно для трудового договору, який згідно з ч.1 ст.21 КЗпП є угодою між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку. Згідно із специфікою роботи, послуги прибиральника повинні виконувати штатні працівники ПП АДОНІС за причиною того, що дані роботи мають постійний характер виконання, відсутній певний результат праці. ОСОБА_2 з яким укладено цивільно-правову угоду протягом 2017- 2018 років, фактично виконував обов`язки прибиральника. Разом з тим, до інспекційного відвідування було надано наказ №2-0000000076 від 04.01.2017 про прийняття на роботу ОСОБА_2 на посаду менеджера зі збуту до ПП Адоніс . Згідно табелів обліку використання робочого часу працівників ПП Адоніс ОСОБА_2 протягом 2017-2018 років працює менеджером зі збуту у позивача та суміщює виконання робіт прибиральника. Отже, директором ПП Адоніс фактично було допущено 1 фізичну особу ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що є порушенням вимог ч.1, ч.3 ст. 24 КЗпП України. Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Враховуючи вищевикладене, вважає, що Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН695/964/АВ/ТД-ФС/184 від 28.02.2019 року є законною та обґрунтованою, а тому відсутні підстави для її скасування.

21.05.2019 року в підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву до 13.06.2019 року 10 год. 40 хв.

13.06.2019 року підготовче судове засідання було продовжено на 30 днів, в засіданні оголошено перерву до 04.07.2019 року 09:00 год.

04.07.2019 року розгляд справи за клопотаннями сторін було перенесено на 01.08.2019 року о 10 год. 30 хв.

01 серпня 2019 року підготовче судове засідання було закрито, суд перейшов до розгляду справи по суті в цьому судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засідання просив позов задовольнити посилаючись на доводи викладені у адміністративному позові.

Представник відповідача в судовому засідання проти задоволення позову заперечував посилаючись на доводи викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін та свідка, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 06.02.2019 року по 07.02.2019 року, відповідно до ст.259 Кодексу законів про працю України, ч.3 ст.36 Закону України Про місцеве самоврядування , п.19, п.31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295, посадовою особою відповідача було проведено інспекційне відвідування у Приватному підприємстві Адоніс (код ЄДРПОУ 30317066).

За результатами зазначеного інспекційного відвідування відповідачем складено акт іспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ДН695/964/АВ від 07.02.2018 року, в якому встановлено порушення позивачем вимог ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України.

До висновків про порушення позивачем вимог ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України відповідач прийшов з огляду на наступні обставини.

Під час інспекційного відвідування директором ПП Адоніс було надано договір цивільно-правового характеру № 01/01-17 Про надання послуг від 01 січня 2017 року, згідно якого Приватне підприємство Адоніс , надалі Замовник, в особі директора ОСОБА_3 , що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, і фізична особа ОСОБА_2 , надалі Виконавець, з другої сторони, уклали цей договір про наступне:

1. Предмет Договору.

1.1. Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги по прибиранню офісного приміщення 73 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 (сухе, вологе прибирання кабінетів, коридорів, меблів, очищення корзин від сміття), 1 раз на тиждень з 17.00 до 19.00.

1.2. Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію внутрішнього трудового розпорядку, сам забезпечує себе усім необхідним для виконання роботи.

1.3. Замовник зобов`язаний своєчасно прийняти та оплатити виконану Виконавем роботу.

2. Розмір та порядок оплати.

2.1. За виконану роботу Замовник повинен сплатити

Виконавцеві винагороду у розмірі 1200, 00 грн. (одна тисяча двісті гривень 00 копійок) за місяць.

З суми винагороди Замовник утримує та перераховує податки, згідно діючого законодавства, а саме: Податок на доходи фізичних осіб 18% - 216, 00 грн., Військовий збір 1,5% - 18, 00 грн.

Після утримання податків та зборів Виконавцю до сплати належить 966, 00 грн.

2.2. Оплата виконується однарозово не пізніше 20-ти діб з дня прийняття Замовником роботи за актом виконаних робіт.

3. Відповідальність сторін та вирішення спорів.

3.1. Сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на них зобов`язань згідно з чинним Законодавством.

3.2. Бережливо ставитись до майна Замовника. Відшкодовувати Замовнику шкоду, заподіяну його майну та шкоду, заподіяну життю та здоров`ю працівників Замовника внаслідок ненадання або неналежного надання Послуг. Факт завданої шкоди підтврджується актом підписаним уповноваженими представниками Сторін.

3.3. Сторони не несуть відповідальність за порушення своїх зобов`язань за цим Договором, якщо вони сталися не з їх вини. Сторона вважається невинною, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання.

3.4. Усі спори, що пов`язані з цим Договору, вирішуютьсяшляхом переговорів між представниками Сторін. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку.

4. Дострокове розірвання Договору.

4.1. Договір може бути розірвано за погодження Сторін.

4.2. У разі порушення однією із сторін зобов`язань за Договором, інша сторона має право розірвати в односторонньому порядку.

5. Строк дії Договору.

5.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

5.2. Зміни до цього Договору можуть бути внесені за взаємною згодою Сторін, що оформляється додатковою угодою до цього Договору.

5.3. Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід`ємними частининами і мають юридичну силу, якщо вони укладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками Сторін.

5.4. Усі правовідносини що виникають у зв`язку з виконанням умов цього Договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного в Україні Законодавства.

Разом з тим, до інспекційного відвідування були надані 24 Акти виконаних робіт до Договору № 01/01-17 Про надання послуг, за період 2017-2018 р. Акти виконаних робіт складаються кожного місяця. Зазначені Акти є типові.

З аналізу наведеного вище договору, відповідач прийшов до висновку, що Договір про надання послуг з ОСОБА_2 має ознаки трудових відносин, а у діях директора ПП Адоніс вбачаються порушення вимог ч.1 ст. 21 КЗпП України:

- відсутній результат праці, працівник виконував обов`язки прибиральника, тобто, регламентовано процес праці, що характерно для трудового договору, який згідно з ч.1 ст.21 КЗпП є угодою між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку;

- роботи по договору мають системний характер на протязі 2017-2018 рр., договір з ОСОБА_2 не переукладався.

- отримання фізичною особою плати за виконану ним роботу здійснюється щомісячно (п.2.1 договорів). Фактично, оплата здійснюється за відпрацьовані дні/години, з урахуванням виконаних робіт, що характерно для виплати заробітної плати та передбачено вимогами ст.94 КЗпП, статтею 24 ЗУ № 108, згідно з якою заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені нормативним актом роботодавця та ст. 115 КЗпП;

- виконавець зобов`язаний бережливо ставитись до майна Замовника. Відшкодовувати Замовнику шкоду, заподіяну його майну та шкоду, заподіяну життю та здоров`ю працівників Замовника внаслідок ненадання або неналежного надання Послуг (п. 3.2 договору). Сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на них зобов`язань згідно з діючим законодавством (п.3.1 договорів). Така позиція характерна для укладення трудового договору та міститься в п. 6 частини першої статті 134 КЗпП, відповідно до якої на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків. Слід зазначити, що загальні підстави і умови матеріальної відповідальності визначені ст.130 КЗпП України, а саме: Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків , при цьому законодавець чітко визначив у ст. 138 КЗпП України, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст.130 КЗпП України, тобто у розумінні КЗпП України, матеріальна відповідальність має бути при трудових відносинах;

- згідно із специфікою роботи, послуги прибиральника повинні виконувати штатні працівники ПП Адоніс за причиною того, що дані роботи мають постійний характер виконання, відсутній певний результат праці.

Таким чином, ОСОБА_2 , з яким укладено цивільно-правову угоду протягом 2017-2018рр., фактично виконував обов`язки прибиральника.

Разом з тим, до інспекційного відвідування було надано наказ № 2-0000000076 від 04.01.2017 року про прийняття на роботу ОСОБА_2 на посаду менеджера з збуту до ПП Адоніс .

Згідно табелів обліку використання робочого часу працівників ПП Адоніс ОСОБА_2 з 04.01.2017 року по 31.12.2018 року працює на посаді менеджера зі збуту у ПП Адоніс . Тобто ОСОБА_2 на протязі 2017-2018 р.р. працює менеджером зі збуту у ПП Адоніс та суміщює виконання робіт прибиральника у ПП Адоніс .

Отже, директором ПП Адоніс фактично було допущено 1 фізичну особу ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Даний факт, на думку відповідача, є порушенням вимог ч.1, ч.3 ст. 24 КЗпП України, згідно якої Працівник не може бути допущений до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України .

28 лютого 2019 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області, на підставі висновків про порушення позивачем вимог ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України, було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН695/964/АВ/ТД-ФС/184 від 28.02.2019 р., якою на позивача накладено штраф у розмірі 125 190,00 грн. на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Не погоджуючись з наведеною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до преамбули Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 20.09.2007 року № 877-V (далі - Закон України № 877-V) цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно з ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

16 травня 2017 року набув чинності Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 (далі - Порядок № 295), положення якого узгоджуються з нормами Закону № 877-V та були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.1 Порядку № 295 цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Згідно з п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, в тому числі Держпраці та її територіальних органів.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності до статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як вбачається з цивільно-правового договору № 01/01-17 Про надання послуг від 01 січня 2017 року, укладеного позивачем з фізичною особою ОСОБА_2 , предметом цього договору є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізична особа ОСОБА_2 повинен був виконувати систематично певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладеному договорі не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги).

В самому договорі не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, лише визначено перелік завдань роботи.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що фізична особа ОСОБА_2 працював протягом 2017-2018 років більше року, що свідчить про системний, тривалий та постійній характер виконуваних робіт, проте трудовий договір про прийняття на посаду прибиральника з ОСОБА_2 не переукладався.

Слід зазначити, що відповідно до п.2.1 договору № 01/01-17 Про надання послуг від 01 січня 2017 року отримання фізичною особою плати за виконану ним роботу здійснюється щомісячно. Фактично, оплата здійснюється за відпрацьовані дні/години, з урахуванням виконаних робіт, що характерно для виплати заробітної плати та передбачено вимогами ст.94 КЗпП, статтею 24 Закону України № 108, згідно з якою заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені нормативним актом роботодавця та ст.115 КЗпП.

Також, пунктами 3.1 та 3.2 наведеного вище договору визначено, що: сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на них зобов`язань згідно з діючим законодавством виконавець зобов`язаний бережливо ставитись до майна Замовника; відшкодовувати Замовнику шкоду, заподіяну його майну та шкоду, заподіяну життю та здоров`ю працівників Замовника внаслідок ненадання або неналежного надання Послуг. Проте, наведені особливості праці характерні для укладення трудового договору та міститься в п.6 частини першої статті 134 КЗпП, відповідно до якої на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків.

Слід зазначити, що загальні підстави і умови матеріальної відповідальності визначені ст.130 КЗпП України, а саме: Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків , при цьому законодавець чітко визначив у ст.138 КЗпП України, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст.130 КЗпП України, тобто у розумінні КЗпП України, матеріальна відповідальність має бути при трудових відносинах.

Отже, згідно із специфікою роботи, послуги прибиральника повинні виконувати штатні працівники ПП Адоніс , проте як було встановлено під час інспекційного відвідування та доведено під час розгляду справи в суді, ОСОБА_2 протягом 2017-2018 років працював менеджером зі збуту у ПП Адоніс та суміщював виконання робіт прибиральника у ПП Адоніс без укладення відповідного трудового договору щодо прийняття на посаду прибиральника.

Отже, директором ПП Адоніс фактично було допущено 1 фізичну особу ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У судовому засіданні 01.08.2019 року було заслухано в якості свідка ОСОБА_2 , який повідомив, що виконував роботу прибиральника протягом 2 років. Укладення цивільно-правового договору було за його ініціативою, тому що не хотів щоб у трудовій книжці був запис - прибиральник. Оплата за роботу перераховувалася на картку. Податки сплачувало підприємство. Трудовому розпорядку не підпорядковувався, свою роботу організовував сам. Використвовував особисті засоби для прибирання. Договір та акти виконаних робіт складала бухгалтер ОСОБА_4 . Матеріальну відповідальність під час виконання робіт не ніс Станом на час розгляду справи договір розірвано, роботи не виконуються. Робота за сумісництвом свідку не пропонувалася.

Враховуючи вищевикладене, оскільки пояснення свідка ОСОБА_2 не спростовують виявлені Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області порушення, суд вважає правомірним висновок відповідача про порушення позивачем ч. 1 та 3 ст. 24 КЗпП України, оскільки зазначений працівник фактично допущений до роботи без укладання трудового договору (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами першою, другою статті 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України).

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення , визначено постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 17 липня 2013 року № 509 (далі по тексту - Порядок № 509).

Відповідно до п. 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відповідно до п. 3 Порядку № 509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Згідно з п. 8 Порядку № 590, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Аналізуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що у межах спірних правовідносин позивачем не дотримано вимог статті 24 КЗпП України в частині обов`язкового укладання трудових договорів у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу дотримано вимоги Порядку №509, а отже постанова №ДН695/964/АВ/ТД-ФС/184 від 28.02.2019 року за підписом Першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Осадчого І.М. про накладення на ПП Адоніс штрафу у розмірі 125 190,00 грн. є правомірною, тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень рішення якого оскаржується, належним чином доведено правомірність прийняття спірної постанови, постанова прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в той час, як доводи позивача не ґрунтуються на законі.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат та подання звіту про виконання судового рішення, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору, а також підстави для подання звіту щодо виконання судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 72, 77, 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства Адоніс (49051, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Олександра Оцупа, буд.25, код ЄДРПОУ 30317066) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (місцезнаходження: (49107, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Казакова, 3, код ЄДРПОУ 39788766) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено та підписано 06.08.2019р.

Суддя О.М. Неклеса