Постанова

від 18.12.2019 по справі 160/2597/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 грудня 2019 року м. Дніпросправа № 160/2597/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

судді-доповідача Чумака С.Ю.,

суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу приватного підприємства Адоніс

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2019 року у справі № 160/2597/19 (суддя І інстанції - Неклеса О. М.)

за позовом приватного підприємства Адоніс до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу

В С Т А Н О В И В:

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 28 лютого 2019 року №№ДН695/964/АВ/ТД-ФС/184 від 28.02.2019 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що відносини підприємства з ОСОБА_1 стосовно прибирання останнім приміщення не носили характеру трудових, а тому і укладення трудового договору не вимагалось.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Приватне підприємство Адоніс (далі- позивач, ПП Адоніс , підприємство) є юридичною особою, що зареєстровано за адресою: 49051, м. Дніпро, вул. О. Оцупа, 25.

На підставі наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 01.02.2019 № 135-І та направлення на проведення інспекційного відвідування від 05.02.2019 № 69, головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість та працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровській області Драган Я.А. з 06.02.2019 по 07.02.2019 проведено інспекційне відвідування ПП Адоніс з питань оформлення трудових відносин (т. ІІ, а.с. 38-39).

За результатами інспекційного відвідування ПП Адоніс Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області (далі-відповідач) складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, № ДН695/96/АВ від 07 лютого 2019 року (далі - Акт) (т. І а.с.19-30).

Згідно з Актом зафіксовано порушення вимог ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України щодо укладання трудових відносин, а саме встановлено факт використання найманої праці однієї особи - ОСОБА_1 без оформлення трудового договору.

В Акті зазначено, що під час інспекційного відвідування ПП Адоніс було надано договір цивільно-правового характеру № 01/01-17 Про надання послуг від 1 січня 2017 року (т. І а.с. 30-32), відповідно до якого Приватне підприємство Адоніс , надалі Замовник, в особі директора Смаглюка Д.А. , що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, і фізична особа ОСОБА_1 , надалі Виконавець, з другої сторони, уклали цей договір, що Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги по прибиранню офісного приміщення 73 кв.м. (сухе, вологе прибирання кабінетів, коридорів, меблів, очищення корзин від сміття), 1 раз на тиждень з 17.00 до 19.00. (п. 1.1 Договору).

У п. 1.2 Договору зазначено, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію внутрішнього трудового розпорядку, сам забезпечує себе усім необхідним для виконання роботи.

Також до інспекційного відвідування надані 24 Акти виконаних робіт до Договору № 01/01-17 про надання послуг за період 2017-2018. (т.І, а.с.33-56).

Акти виконаних робіт складаються щомісяця .

З аналізу наведеного вище договору, відповідач дійшов висновку, що Договір про надання послуг з ОСОБА_1 має ознаки трудових відносин, а у діях директора ПП Адоніс вбачаються порушення вимог ч. 1 ст. 21 КЗпП України.

До інспекційного відвідування також надано наказ № 2-0000000076 від 04.01.2017 про прийняття на роботу ОСОБА_1 на посаду менеджера зі збуту до ПП Адоніс .

Згідно з табелями обліку використання робочого часу працівників ПП Адоніс ОСОБА_1 з 04.01.2017 року по 31.12.2018 року працює на посаді менеджера зі збуту у ПП Адоніс (т.1а.с.136-159).

Розгляд справи про застосування фінансових санкцій в порядку ст. 265 КЗпП України проведено 28.02.2019 за результатами прийнято Постанову про накладення на позивача штрафу № ДН695/964/АВ/ТД-ФС/184 на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України в розмірі 125 190,00 грн (т. І, а.с. 13-18).

Ці обставини не заперечувались сторонами.

Позивач звернувся з позовом до суду, оскільки вважає, що постанову № ДН695/964/АВ/ТД-ФС/184 від 28.02.2019 прийнято незаконно та такою, що порушуються його права та законні інтереси, як суб`єкта господарювання, шляхом незаконного та необґрунтованого накладення штрафу за правопорушення, яке , на його думку, ПП Адоніс та його посадові особи не вчиняли.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах позивачем не дотримано вимог статті 24 КЗпП України в частині обов`язкового укладання трудових договорів у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом .

Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877) та іншими нормативно-правовими актами..

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (п. 1 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96).

Згідно з пп. 6 п. 4 вказаного Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до приписів Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27 березня 2015 року № 340 (далі - Положення №340), Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Підпунктом 5 пункту 4 Положення №340 передбачено, що Управління Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

На виконання вимог ст. 259 КЗпП України постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі об`єкт відвідування).

Пунктом 2 Порядку № 295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та не виїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці (п.3 Порядку №295).

Підстави для здійснення інспекційних відвідувань визначені пунктом 5 Порядку № 295, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Пунктами 19, 20 Порядку № 295 встановлено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо фактичного допуску позивачем до роботи працівника без укладення трудового договору з огляду на таке.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

За приписами частини 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з частиною 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Загальне визначення цивільно-правового договору подається у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України): договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.

Цивільно-правовий договір це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу.

Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою.

Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата.

Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, повинен укладатися трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Як встановлено судом позивач утримав з винагород, отриманих ОСОБА_1 за виконання ним послуг передбачених цивільно-правовим договорам, податки і збори.

Аналіз змісту Договору № 01/01-17 дає підстави для висновку, що він перебуває в межах правового регулювання цивільного законодавства, адже, за умовами договору послуги з прибирання надаються в поза робочий час (з 17 до 19 год.), визначається обсяг роботи (сухе та вологе прибирання кабінетів, коридорів, меблів, очищення корзин від смиття один раз на тиждень), визначені умови та порядок оплати за Договором № 01/01-17. Також виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку при наданні послуг прибиральника та сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, тобто процес організації трудової діяльності залишається за межами Договору № 01/01-17, а метою договору є отримання певного матеріального результату.

Також допитаний як свідок ОСОБА_1 повідомив, що виконував роботу прибиральника протягом 2 років. Укладення цивільно-правового договору було за його ініціативою, тому що не хотів щоб у трудовій книжці був запис прибиральник. Оплата за роботу перераховувалася на картку. Податки сплачувало підприємство. Трудовому розпорядку не підпорядковувався, свою роботу організовував сам. Використовував особисті засоби для прибирання. Договір та акти виконаних робіт складала бухгалтер. Матеріальну відповідальність під час виконання робіт не ніс Станом на час розгляду справи договір розірвано, роботи не виконуються. Робота за сумісництвом свідку не пропонувалася.

Оцінюючи докази у сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що спірні відносини, які виникли між позивачем та ОСОБА_1 , підпадають саме під ознаки цивільно-правового договору.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 256 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій, передбачених абз. 2 ч.2 ст. 265 КЗпП України, зважаючи на те, що при розгляді справи не знайшли свого підтвердження висновки, викладені в Акті інспектування щодо допуску позивачем ОСОБА_1 до роботи без оформлення трудового договору прибиральником, а протилежне відповідачем не доведено.

Враховуючи відсутність факту допуску позивачем до роботи без укладення трудового договору працівника, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального і порушені норми процесуального права, його висновки не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.

Оскільки справа відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України відноситься до категорії незначних, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Адоніс задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року у справі № 160/2597/19 скасувати .

Адміністративний позов приватного підприємства Адоніс до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування постанови від 28 лютого 2019 року № ДН695/964/АВ/ТД-ФС/184 від 28.02.2019 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 28 лютого 2019 року № ДН695/964/АВ/ТД-ФС/184 від 28.02.2019.

Стягнути на користь приватного підприємства Адоніс (код ЄДРПОУ 30317066) судові витрати у виді судового збору, сплаченого за подачу позову та апеляційної скарги у розмірі 4 802 (чотири тисячі вісімсот дві) гривні 50 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39788766).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С.Ю. Чумак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко