Постанова

від 31.07.2019 по справі 160/291/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 липня 2019 року м. Дніпросправа № 160/291/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Дурасової Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю А-Старс на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 р. (суддя Бондар М.В., повний текст рішення складено 02.05.2019 р.) по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю А-Старс до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

в с т а н о в и В:

10.01.2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю А-Старс звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, де, посилаючись на те, що в зв`язку з ліквідацією підприємства, ГУ ДФС України в Дніпропетровській області призначено документальну перевірку діяльності підприємства, за результатами чого встановлено порушення ПК України, в наслідок чого 19.10.2018 р. прийнято податкові повідомлення- рішення (форми Р ) № 0028601423 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 891 648,00 грн з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, (форми Р № 0028521423 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість на суму 1 004 070,00 грн з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій та (форми П ) № 0028571423 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 710 304,00 грн.

Оскільки не погодилися з прийнятим рішенням, просили суд визнати протиправними висновки, викладені в акті від 28.09.2018 р. № 58269/04-36-14-23/38434206 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2015 р. по 30.06.20178 р. та з питань дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2018 р. неправомірними та такими, що не відповідають дійсним обставинам ведення господарської діяльності ТОВ А-Старс ; акт від 28.09.2018 р. № 58269/04-36-14-23/38434206 - скасувати, податкові повідомлення - рішення від 19.10.2018 р. (форми Р ) № 0028601423, (форми Р ) № 0028521423 та (форми П ) № 0028571423 - скасувати.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 р. відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання протиправним висновку, викладеного в акті від 28.09.2018 р. № 58269/04-36-14-23/38434206 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2015 р. по 30.06.20178 р. та з питань дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2018 р. неправомірними та такими, що не відповідають дійсним обставинам ведення господарської діяльності ТОВ А-Старс та скасування акту від 28.09.2018 р. № 58269/04-36-14-23/38434206.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду обгрунтовано тим, що проведеним аналізом даних податкової звітності постачальників позивача відповідачем встановлена відсутність достатньої кількості трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, складських та офісних приміщень, основних фондів, в зв`язку з чим контролюючим органом зроблено правомірний висновок про відсутність у контрагентів позивача умов для здійснення господарської діяльності.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, де просили скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 р. та ухвалити нову постанову, де скасувати податкові повідомлення - рішення від 19.10.2018 р. (форми Р ) № 0028601423, (форми Р ) № 0028521423 та (форми П ) № 0028571423.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача просив суд задовольнити апеляційну скаргу, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ А-СТАРС зареєстровано як юридична особа 27.11.2012 р. та перебуває на обліку у Дніпровській ОДПІ м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, встановлено, що фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті від 28.09.2018 р. № 58269/04-36-14-23/38434206 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2015 р. по 30.06.20178 р. та з питань дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2018 р., де зазначені виявлені порушення:

- п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 803 256 грн. у т.ч. вересень 2015 - 52461 грн., жовтень 2015 - 43162 грн., листопад 2015 - 31148 грн., грудень 2015 - 52061 грн., січень 2016 - 31410 грн., лютий 2016 - 31824 грн., березень 2016 - 77 968 грн., квітень 2016 - 6327 грн., травень 2016 - 57 483 грн., червень 2016 - 42 806 грн., липень 2016 - 41 165 грн., серпень 2016 - 21 797 грн., вересень 2016 - 36 194 грн., жовтень 2016 - 40 034 грн., листопад 2016 - 44 085 грн., грудень 2016 - 41 465 грн., січень 2017 - 25 017 грн., лютий 2017 - 50 033 грн., березень 2017 - 41 667 грн., квітень 2017 - 18 389 грн., травень 2017 - 16 760 грн.;

- п.п 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 736064 грн., у т.ч. 2015 - 113733 грн., 2016 425093 грн., 2017- 197 239 грн.

Судом встановлено, що на підставі акту перевірки від 28.09.2018 року №58269/04-36-14-23/38434206 19.10.2018 р. відповідачем сформовані та направлені позивачу ППР:

- №0028601423, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за податковим зобов`язанням у розмірі 736065 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 155583 грн.,

- №0028521423, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням у розмірі 803256 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 200814 грн.,

- №0028571423, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 710303 грн.

Не погоджуючись з прийнятими ППР, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДФС України, але рішенням від 28.12.2018 р. вказані ППР від 19.10.2018 р. залишені без змін.

Як вбачається з акту перевірки, за період з 01.01.2015 р. позивач отримував послуги по ремонту та ТМЦ від постачальників ТОВ Велнест , ТОВ Байер Компані , ТОВ Сфера - Груп , ТОВ Амаро Трейд , ТОВ Арена Інтернешинал , ТОВ Норт -Платт , ТОВ Трейд Трейдінг , ТОВ Атлант Сіті Плюс , ТОВ Тайгер Альянс , ТОВ Аніта - Буд , ТОВ Техас Трейд , ТОВ Лінгел , ТОВ Фантом Ардо , ТОВ Роял - Тайм , ТОВ Трансфергруп , ТОВ Компанія - Смак , ТОВ ТД Лекор , ТОВ Лідгер , ТОВ Бартон Плюс , ТОВ Остінг та з вищепереліченими постачальниками на адресу ТОВ А-Старс у ЄРПН зареєстровані податкові - накладні на загальну суму 5 679 888,00 грн, у т.ч. ПДВ - 946 648,00 грн.

До перевірки надані акти виконаних робіт та видаткові накладні.

Однак, за результатами аналізу податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних на вищеперелічених постачальників, контролюючим органом не встановлено отримання ТМЦ, переданих ТОВ А-Старс при здійсненні робіт, що свідчить про відсутність джерела їх законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва товарів (робіт, послуг). Згідно бази даних ДФС, здебільшого дані постачальники декларували фінансово - господарську діяльність, лише, протягом незначного періоду, а саме, протягом періоду, в якому здійснювалося декларування взаємовідносин з ТОВ А-Старс , а в період надання послуг ТОВ А-Старс , по постачальникам відсутня податкова звітність, яка б свідчила про нарахування заробітної плати найманим працівникам та з врахуванням вищевикладених обставин, відстані та часу, постає питання фактичного отримання послуг з ремонту від перелічених постачальників.

Крім того, згідно акту перевірки, встановлено, що проведеним аналізом даних податкової звітності контролюючий орган встановив відсутність достатньої кількості трудових ресурсів, відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів, відсутність трудових ресурсів та офісних приміщень, основних фондів, що дає змогу підставити під сумнів факт здійснення наведеними суб`єктами господарювання задекларованого виду діяльності, та відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині надання робіт на адресу ТОВ А-Старс .

Таким чином, основною підставою для прийняття оскаржуваних рішень відповідача слугували висновки про нереальність господарських операцій позивача в зв`язку з відсутністю достатньої кількості трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, трудових ресурсів та офісних приміщень, основних фондів контрагентів, однак, на підтвердження зазначених фактів, контролюючим органом не проведено зустрічних перевірок контрагентів та не перевірено первинно - бухгалтерські документи контрагентів, наявність договорів оренди щодо основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів, а також наявність правовідносин щодо зберігання матеріальних цінностей, цивільно - правових угод з іншими суб`єктами господарювання.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей чи послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як вбачається з акту перевірки, взаємовідносини позивача з постачальниками здійснювалися на підставі договорів на технічне обслуговування та ремонт автотранспорту, а також договорів поставки, що підтверджується наданими до перевірки договорами. Виконання договорів підтверджено наданими до перевірки актами виконаних робіт та видатковими накладними.

Крім того, перевіркою встановлено, що отриманий товар та послуги оплачені позивачем в повному обсязі, товар та послуги оприбутковані та відображені в бухгалтерському обліку позивача на рахунку № 631, виписка чого надавалася на перевірку.

Також судом встановлено, що отримані товари та послуги використані позивачем у господарській діяльності позивача, так як реалізовані іншим контрагентам, що підтверджується наданими до перевірки видатковими накладними та товарно - транспортними накладними.

Згідно акту перевірки встановлено, що зауваження контролюючого органу щодо форми чи змісту наданих позивачем первинних документів відсутні.

Таким чином, судоми встановлено, що під час перевірки позивач надав перевіряючому усі первинні документи, що підтверджують факт реального здійснення господарських операцій, а також документи на підтвердження подальшого використання у господарській діяльності придбаних товарів чи послуг.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки, саме, щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані, лише, про фактично здійснені господарські операції.

Крім того, суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суд враховує, що відповідно до вимог ст.77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 826/11879/13-а (К/9901/4022/18).

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності) і дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі № 815/3526/17 (К/9901/579/17).

Крім того, відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), а основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу, але дана інформація не перевірялася контролюючим органом та не доведена під час розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі № 814/937/15 (К/9901/28682/18).

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника, а тому, відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагентів з іншими суб`єктами господарювання, не свідчать про нереальність господарських операцій за умови підтвердження їх належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 802/1155/17-а (К/9901/4402/17).

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Також відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, а саме, пояснень посадових осіб щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності позивача, судових рішень, вироків, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене та той факт, що відповідачем, всупереч ст. 77 ч.2 КАС України, не доведено правомірність своїх рішень, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, та вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень - рішень.

Керуючись статтями ст.ст. 315,317 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю А-Старс - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 р. - скасувати та прийняти нову постанову.

Скасувати податкові повідомлення - рішення від 19.10.2018 р. (форми Р ) № 0028601423, (форми Р ) № 0028521423 та (форми П ) № 0028571423.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня викладення повного тексту постанови.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя А.В. Суховаров

суддя Ю. В. Дурасова