Постанова

від 09.09.2019 по справі 759/3881/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 759 /3881/17

провадження № 61-18486 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Укрбуд Девелопмент

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову

Апеляційного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Пікуль А. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбуд Девелопмент (далі -

ТОВ Укрбуд Девелопмент ) про захист прав споживачів.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що 20 січня 2015 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Житло-капітал (далі - ТОВ ФК Житло-Капітал , управитель) було укладено договір

№ 37-2001/2015-1 про участь у Фонді фінансування будівництва житлового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до умов договору, ТОВ Укрбуд Девелопмент як забудовник, замовник будівництва житлового комплексу , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , взяв на себе зобов`язання за замовленням організувати виготовлення та затвердження у встановленому порядку проектно-кошторисної документації, спорудження об`єкта будівництва на підставі цієї проектно-кошторисної документації, ввести об`єкт будівництва в експлуатацію та передати об`єкти інвестування довірителям у строк та в порядку визначені договором.

Пунктом 1.9. договору сторони погодили планово-орієнтовний термін введення об'єкта будівництва в експлуатацію - 30 червня 2016 року.

На виконання умов договору, з метою отримання у власність квартири АДРЕСА_1 ,

закріпленої за довірителем згідно з договором про участь у Фонді фінансування будівництва № 37-2001/2015-1 від 20 січня 2015 року, позивач 29 січня 2015 року внесла на рахунок Фонду фінансування будівництва у довірче управління

ТОВ ФК Житло-Капітал 761 862,00 грн.

Того ж дня між ОСОБА_1 та ТОВ ФК Житло-Капітал укладено договір про відступлення майнових прав № М37-2001/2015-1, за умовами якого позивач отримала майнові права на об 'єкт інвестування - квартиру

АДРЕСА_1 (1 черга будівництва, 1 пусковий комплекс).

Посилаючись на те, що у визначені договором строки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, не ввів в експлуатацію житловий будинок АДРЕСА_1 та не передав до

30 вересня 2016 року об`єкт інвестування довірителю для заселення,

ОСОБА_1 просила стягнути з ТОВ Укрбуд Девелопмент пеню за неналежне виконання умов договору у розмірі 5 553 973,98 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28 листопада

2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ТОВ Укрбуд Девелопмент на користь ОСОБА_1 пеню за невиконання умов договору про участь у Фонді фінансування будівництва № 37-2001/2015-1 від 20 січня 2015 року, договору про спорудження житла

№ 25/06/14-1 від 25 червня 2014 року за участю ТОВ ФК Житло-Капітал у розмірі 5 553 973,98 грн

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ Укрбуд Девелопмент неналежним чином виконало свої зобов`язання за договором про участь у Фонді фінансування будівництва № 37-2001/2015-1 від 20 січня 2015 року та договором № 25/06/14-1 управителя із забудовником від 25 червня 2014 року, не здало будинок в експлуатацію у визначений договором строк - до 30 червня 2016 року, з огляду на що, та на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України Про захист прав споживачів ОСОБА_1 . має право на стягнення пені у розмірі трьох відсотків від вартості об`єкту інвестування за кожен день прострочення, за період з 01 липня 2016 року по 01 березня 2017 року у сумі 5 553 973,98 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року апеляційну скаргу ТОВ Укрбуд Девелопмент задоволено, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 листопада 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано відсутністю між довірителем та забудовником на етапі до введення будинку в експлуатацію договірних правовідносин, що виключає можливість покладення на ТОВ Укрбуд Девелопмент обов`язку зі сплати ОСОБА_1 пені за порушення умов договору № 37-2001/2015-1 про участь у Фонді фінансування будівництва від

20 січня 2015 року. Відповідно до положень зазначеного договору та Правил Фонду фінансування будівництва виду А ЖК АКАДЕМ-ПАРК , затверджених наказом директора ТОВ ФК Житло-Капітал № 104 від 25 червня 2014 року, у разі порушення забудовником строків спорудження об`єкта будівництва довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів. У свою чергу, у разі виявлення управителем ризику порушень умов договору управитель має право припинити фінансування будівництва, вимагати розірвання договору, повернення забудовником усіх спрямованих на фінансування будівництва цього об`єкта коштів, відшкодування заподіяних забудовником збитків, перерахування на рахунок Фонду фінансування будівництва коштів, необхідних для розрахунків з довірителями, що виходять з Фонду фінансування будівництва у зв`язку з розірванням договору про участь у Фонді фінансування будівництва, а також здійснювати інші заходи щодо виконання забудовником своїх зобов`язань за договором.

Ураховуючи, що додатковою угодою № 8 від 10 серпня 2016 року між управителем та забудовником внесено зміни до укладеного між ними договору № 25/06/14-1 від 25 червня 2014 року, пунктом 5.3. якого планово-орієнтовний строк прийняття в експлуатацію об`єкту будівництва (1 секція) перенесено на

20 грудня 2016 року, апеляційний суд вважав необгрунтованими висновки суду першої інстанції про порушення ТОВ Укрбуд Девелопмент строків спорудження будинку АДРЕСА_1 .

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У квітні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій вона просила скасувати постанову Апеляційного суду м. Києва від

20 лютого 2018 року і залишити в силі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 листопада 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд залишив поза увагою те, що предметом правовідносини між довірителем та забудовником є замовлення виконання робіт зі спорудження житла для особистих потреб, з огляду на, що на них поширюються положення статті 10 Закону України Про захист прав споживачів , якою визначено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку у розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Посилання апеляційного суду, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, на зміну забудовником, за погодженням з управителем, планово-орієнтовних строків введення в експлуатацію об`єкту будівництва, на підтвердження чого апеляційний суд прийняв докази на порушення вимог статті 367 ЦПК України, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки

30 червня 2016 року, як кінцевий термін введення будинку в експлуатацію, сторони погодили у договорі № 37-2001/2015-1 про участь у Фонді фінансування будівництва від 20 січня 2015 року.

Крім того, за змістом статті 11 Закону України Про фінансово-кредитні механізми і управління майном та операціях з нерухомістю для Фонду фінансування будівництва виду А саме забудовник приймає на себе ризик щодо недостатності залучених коштів на спорудження об`єкта будівництва та зобов`язаний своєчасно ввести його в експлуатацію відповідно до проектної документації і виконати усі необхідні роботи для дотримання технічних характеристик об`єктів інвестування та об`єкта будівництва незалежно від обсягу фінансування, що спростовує висновок апеляційного суду про відсутність визначених законом підстав для покладенням на ТОВ Укрбуд Девелопмент цивільно-правової відповідальності, оскільки чинне законодавство не передбачає можливості зміни забудовником строків введення будинку в експлуатацію.

Самостійною підставою для скасування рішення апеляційного суду є допущені судом апеляційної інстанції процесуальні порушення, зокрема неповідомлення строку складання судом повного тексту судового рішення, та порушенням строків його виготовлення, передбачених статтею 272 ЦПК України.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ Укрбуд Девелопмент , посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, просило касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Зазначило, що оскільки відповідальність за порушення строків введення об`єкта будівництва в експлуатацію чітко врегульовано статтею 18 Закону України Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю , як спеціальним нормативно-правовим актом, на спірні правовідносини у відповідній частині не поширюється дія Закону України Про захист прав споживачів . Крім того, законодавчо визначено, що сторонами договору про участь уФонді фінансування будівництва є лише управитель та довіритель, відтак саме управитель несе відповідальність за своєчасне повідомлення довірителю про перенесення строків введення об'єкта будівництва в експлуатацію, право на продовження яких передбачено пунктом 5.4 договору № 25/06/14-1 управителя із забудовником від 25 червня 2014 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами установлено, що 25 червня 2014 року ТОВ ФК Житло-Капітал (управитель) уклало з ТОВ Укрбуд Девелопмент (забудовник) договір

№ 25/06/14-1 про організацію будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 , кадастровий номер (8000000000:75:057:0003) (І черга будівництва, І пусковий комплекс), фінансування якого здійснює управитель в інтересах довірителів та в межах отриманих від них в управління коштів відповідно до умов договору про участь у Фонді фінансування будівництва.

20 січня 2015 року між ТОВ ФК Житло-Капітал (управитель) та ОСОБА_1 (довіритель) укладено договір № 37-2001/2015-1 про участь у Фонді фінансування будівництва, об'єктом інвестування за яким є квартира в„– 51 ( номер секції 1, поверх розташування 10 , кількість кімнат 2 , попередньо визначена загальна кількість вимірних одиниць 65,2 кв. м).

Пунктом 1.9. зазначеного договору сторони погодили планово-орієнтовний термін введення об'єкта будівництва в експлуатацію - 30 червня 2016 року.

На виконання умов зазначеного договору 29 січня 2015 року позивач сплатила ТОВ ФК Житло-Капітал повну вартість об`єкту інвестування - квартири в„– 51 (номер секції 1, поверх розташування 10 , кількість кімнат 2 , попередньо визначена загальна кількість вимірних одиниць 65,2 кв. м) за

будівельною адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер (8000000000:75:057:0003) (І черга будівництва, І пусковий комплекс) у розмірі 761 862,00 грн, що підтверджується виданим ОСОБА_1 . свідоцтвом НОМЕР_1 про участь у Фонді фінансування будівництва виду А ЖК АКАДЕМ-ПАРК ,

Того ж дня між ТОВ ФК Житло-Капітал та ОСОБА_1 укладено договір

№ М37-2001/2015-1 відступлення майнових прав, за умовами якого довіритель прийняла майнові права на об'єкт інвестування, що підлягає передачі їй після завершення забудовником будівництва, у порядку та на умовах договору про участь у Фонді фінансування будівництва.

Додатковою угодою № 8 до договору управителя із забудовником від 10 серпня 2016 року, ТОВ Укрбуд Девелопмент погодило з ТОВ ФК Житло-Капітал зміну планово-орієнтовного строку прийняття в експлуатацію об`єкту будівництва (секція 1) на 20 грудня 2016 року.

Згідно додаткової угоди № 10до договору управителя із забудовником від

07 липня 2017 року, планово-орієнтовний строк прийняття в експлуатацію об`єкту будівництва (секція 1) перенесено на 31 травня 2017 року.

На час звернення до суду із зазначеним позовом, об 'єкт будівництва в експлуатацію не введено.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Спеціальним законом, який встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами є Закон України Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю (далі - Закон № 978-IV від 19 червня 2003 року).

З метою отримання довірителями у власність житла фінансова установа, як управитель, створює фонд фінансування будівництва (ФФБ), управління яким здійснює відповідно до затверджених Правил фонду та договору управління майном (статті 5, 6, 7, 9 Закону № 978-IVвід 19 червня 2003 року ).

Відповідно до частини другої статті 12 Закону № 978- IV від 19 червня 2003 року правила ФФБ визначають вид ФФБ, процедуру створення ФФБ, порядок організації взаємовідносин забудовника, управителя та довірителів, порядок встановлення управління майном, умови, особливості та обмеження здійснення управління майном, напрями та порядок використання залучених коштів, порядок участі у фонді та відмови від участі в ньому, типи вимірних одиниць об`єктів інвестування, порядок та умови закріплення об`єкта інвестування за довірителем, розмір винагороди управителя, відповідальність управителя і забудовника за невиконання прийнятих на себе зобов`язань, порядок отримання довірителем страхового відшкодування у разі несвоєчасного введення об`єкта будівництва в експлуатацію, невиконання робіт, передбачених договором між управителем і забудовником та договором між управителем і установником фонду, або неналежного виконання таких робіт та інші умови функціонування ФФБ.

Частинами першою, другою статті 18 Закону № 978-IV від 19 червня 2003 рокупередбачено, що управитель здійснює контроль за дотриманням забудовником умов та зобов`язань за договором з метою своєчасного запобігання виникненню ризикових ситуацій у процесі будівництва внаслідок дій забудовника, що можуть призвести до: змін технічних характеристик об`єктів будівництва та/або об`єктів інвестування; погіршення споживчих властивостей об`єктів будівництва та/або об`єктів інвестування; зростання вартості будівництва більше ніж на двадцять відсотків; збільшення строків будівництва більше ніж на дев`яносто днів.

У разі виявлення управителем ризику порушень умов договору управитель має право припинити фінансування будівництва, вимагати розірвання договору, повернення забудовником усіх спрямованих на фінансування будівництва цього об`єкта коштів, відшкодування заподіяних забудовником збитків, перерахування на рахунок ФФБ коштів, необхідних для розрахунків з довірителями відповідно до вимог статті 20 цього Закону, що виходять із ФФБ у зв`язку із розірванням договору про участь у ФФБ, а також здійснювати інші заходи щодо виконання забудовником своїх зобов`язань за договором, визначені цим Законом.

Положеннями пунктів 2.1.1.12, 2.1.1.13 договору № 37-2001/2015-1 про участь у Фонді фінансування будівництва, на управителя додатково покладено обов`язки: у разі зміни умов договору, укладеного між управителем та забудовником, укласти з довірителем додатковий договір (внести зміни, викласти у новій редакції); письмово повідомити довірителя про внесення змін до умов договору управителя із забудовником щодо перенесення строків здачі в експлуатацію об`єкта будівництва більш ніж на 90 днів та у випадку зміни забудовника.

Установивши, що заявлені позивачем вимоги про стягнення пені грунтуються на обставинах недотримання ТОВ Укрбуд Девелопмент планово-орієнтовного строку введення в експлуатацію об`єкта інвестування, передбаченого пунктом 1.9 договору № 37-2001/2015-1 про участь у Фонді фінансування будівництва, укладеного між ТОВ ФК Житло-Капітал та ОСОБА_1 , та пунктом 5.3 договору № 25/06/14-1 управителя із забудовником від 25 червня 2014 року, апеляційний суд обгрунтовано виходив з того, що умови зазначених договорів не визначають цивільно-правової відповідальності забудовника перед довірителем, зважаючи на відсутність безпосередньо між ними договірних правовідносин.

За змістом статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов 'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання. До моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, і навпаки, з моменту порушення - являє собою міру відповідальності.

Твердження заявника про безпідставне не застосування апеляційним судом до правовідносин сторін при вирішенні питання відповідальності забудовника за порушення строків будівництва положень Закону України Про захист прав споживачів не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України Про захист прав споживачів визначено, що споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України Про захист прав споживачів у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої у разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання у натурі.

Оскільки Закон України Про захист прав споживачів не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини, щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

Наведене дає підстави для висновку, що норми Закону України Про захист прав споживачів застосовуються до правовідносин фінансового-кредитних механізмів при будівництві житла та операціях з нерухомістю в частині, не врегульованій спеціальним законом.

Ураховуючи, що Закон № 978- IV від 19 червня 2003 року, як спеціальний нормативно-правовий акт, передбачає, що контроль за дотриманням забудовником умов та зобов`язань за договором про участь у Фонді фінансування будівництва, у тому числі у частині збільшення строків будівництва більше ніж на дев`яносто днів, віднесено до повноважень управителя, який від свого імені та за встановлену плату здійснює управління коштами з метою забезпечення досягнення довірителем мети - отримання у власність житла (об'єкта інвестування), та наділяє управителя правом, зокрема, але не виключно, у разів виявлення ризику порушення умов договору: припинити фінансування будівництва, вимагати розірвання договору, повернення забудовником усіх спрямованих на фінансування будівництва цього об`єкта коштів, відшкодування заподіяних забудовником збитків, перерахування на рахунок фонду фінансування будівництва коштів, необхідних для розрахунків з довірителями, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку, що на спірні правовідносини, у частині регулювання відповідальності забудовника щодо виконання робіт зі спорудження житла, не поширюється дія Закону України Про захист прав споживачів .

Посилання заявника на те, що апеляційний суд неправильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню до них, є безпідставними, оскільки за умовами договору № 37-2001/2015-1 про участь у Фонді фінансування будівництва від

20 січня 2015 року, позивач є споживачем послуг ТОВ ФК Житло-Капітал з управління грошовими коштами, внесеними нею на рахунок Фонду фінансування будівництва, у той час як ТОВ Укрбуд Девелопмент не є стороною зазначеного договору, що виключає його відповідальність відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України Про захист прав споживачів , а тому внесення забудовником за згодою управителя змін до договору № 25/06/14-1 від 25 червня 2014 року у частині визначення планово-орієнтовного строку прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва (секція № 1) шляхом перенесення початкової дати з

30 червня 2016 року на 20 грудня 2016 року, та у подальшому на 31 травня

2017 року, не може свідчити про порушення ТОВ Укрбуд Девелопмент прав ОСОБА_1 щодо об'єкту інвестування, а відтак - про наявність підстав для стягнення з відповідача пені за порушення договору.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції щодо установлених ним обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та належної оцінки суду. В силу статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини, надавати оцінку та здійснювати переоцінку доказів.

Зважаючи на те, що правильне по суті і законне рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з підстав нетривалого порушення апеляційним строків виготовлення повного тексту судового рішення та не зазначення дати складення такого у його короткому тексті, що відповідно до статті 411 ЦПК України не є підставою для його обов 'язкового скасування.

Щодо постановлення окремої ухвали

Відповідно до частини десятої статті 262 ЦПК України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

З аналізу зазначеної норми слідує, що вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду. Судом касаційної інстанції не встановлено порушень апеляційним судом норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи та давали б підстави для постановлення окремої ухвали.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак