Ухвала

від 05.09.2019 по справі 910/22414/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

05.09.2019Справа № 910/22414/13

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "САГРУЛ" на дії та бездіяльність Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві у господарській справі № 910/22414/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лукаут

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-БУД-ТЕХНОЛОГІЇ

про стягнення 9 214, 49 грн.

Представники:

від позивача (стягувач): Грищенко О.М.;

від відповідача (боржник): не з`явився.

від Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лукаут" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Технології" про стягнення 9 214, 49 грн. за договором про надання послуг моніторингу № 0710-2/10 від 07.10.2010 р. та договором купівлі-продажу обладнання № 0710-1/10 від 07.10.2010.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 (суддя Ковтун С.А.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Буд-Технології" (01103, м. Київ, вул. Лютеранська, 20, код 33301614) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лукаут" (01024, м. Київ, вул. Богомольця, 7/14, офіс 182, код 36590145) 9214,49 грн. боргу, 1720,50 грн. судового збору.

09.01.2014 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 видано наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2014 (суддя Ковтун С.А.) замінено Товариство з обмеженою відповідальністю "Лукаут" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "САГРУЛ" (03187, м. Кив, вул. Академіка Заболотного, 38 офіс 23, код ЄДРПОУ 38039233) при примусовому виконанні рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 у справі №910/22414/13.

22.07.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "САГРУЛ" на дії та бездіяльність Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якій скаржник просить суд:

- визнати дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві у виконавчому провадженні №46569835 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 по справі №910/22414/13, котрі виразились у винесені Постанови від 24.06.2019 про повернення наказу Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 по справі №910/22414/13 стягувачеві на підставі п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", протиправними, передчасними та незаконними;

- визнати недійсною та скасувати постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 24.06.2019 про повернення наказу Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 по справі №910/22414/13 стягувачеві на підставі п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження";

- визнати за період із 10.02.2019 по 24.06.2019 неправомірною бездіяльність державного Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві у виконавчому провадженні № 46569835 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 у справі № 910/22414/13;

- стягнути із Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія САГРУЛ витрати на правничу допомогу у розмірі 3 400, 00 грн. згідно договору №13-02-2019 про надання адвокатських послуг правової допомоги) від 13 лютого 2019 року.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 № 05-23/1564 у зв`язку з відпусткою судді Ковтуна С.А. проведено повторний автоматичний розподіл скарги, за результатами якого скаргу у справі № 910/22414/13 передано на розгляд судді Щербакова С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2019 прийнято до розгляду скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "САГРУЛ" на дії та бездіяльність Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві у справі № 910/22414/13. Розгляд скарги призначено на 08.08.2019.

08.08.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві на виконання вимог ухвали суду від 25.07.2019 надійшли матеріали виконавчого провадження № 46569835.

У судовому засіданні 08.08.2019 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 05.09.2019.

22.08.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач (стягувач) подав заяву понесення скаржником додаткових судових витрат у майбутньому.

У даному судовому засіданні представники позивача (стягувача) підтримали подану скаргу.

Представники відповідача (боржника) та Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві у судове засідання не з`явилися, однак про час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Обґрунтовуючи подану скаргу, позивач (стягувач) зазначає, що державним виконавцем протиправно винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки у період з 10.02.2019 по 24.06.2019 не вчинялися жодні виконавчі дії передбачені законом у межах виконавчого провадження № 46569835.

Розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "САГРУЛ", суд зазначає наступне.

Згідно ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Приписами частин 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями ст. 129 1 Конституції України, згідно з якою судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 04.07.2017 старшим державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіально управління юстиції у місті Києві винесено постанову про прийняття виконавчого провадження № 46569835 до виконання, з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 № 910/22414/13.

13.12.2017 Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіально управління юстиції у місті Києві виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

26.02.2018 Господарський суд міста Києва визнав неправомірною та скасував постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіально управління юстиції у місті Києві від 13.12.2017 про повернення наказу Господарського суду міста Києва № 910/22414/13 від 09.01.2014.

Тож, 01.08.2018 Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіально управління юстиції у місті Києві відновив виконавче провадження № 46569835.

Проте, 24.06.2019 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіально управління юстиції у місті Києві Нагайчуком М.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 46569835, якою встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України Про виконавче провадження заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, у зв`язку з чим виконавчий документ: наказ Господарського суду міста Києва № 910/22414/13 від 09.01.2014 повернуто стягувачу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження , примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 10 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02.06.2016 під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Частиною 1-2 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження , виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно (ч. 5 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження ).

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження , виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Проте, докази подання державним виконавцем запитів щодо перевірки інформації про майно чи доходи боржника в матеріалах справи відсутні.

Крім того, відповідно до ст. 36 Закону України Про виконавче провадження розшук майна боржника (юридичної особи) організовує виконавець, зокрема, шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (ч. 4 ст. 56 Закону).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Таким чином, необхідними умовами для повернення виконавчого документу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження є відсутність майна у боржника (на яке може бути накладено стягнення за законодавством) та безрезультатність розшуку такого майна.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази застосування державним виконавцем в період з 10.02.2019 по 24.06.2019 усіх можливих (передбачених законом) заходів примусового виконання, в тому числі направлення відповідних запитів щодо розшуку майна боржника.

Тобто, в даному випадку дії державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіально управління юстиції у місті Києві Нагайчуком М.В. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 09.01.2014 № 910/22414/12 не можуть вважатися правомірними та такими, що відповідали вимогам Закону України Про виконавче провадження .

Відтак суд доходить висновку, що всупереч приписам Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіально управління юстиції у місті Києві Нагайчуком М.В. не було належним чином вжито необхідних заходів щодо своєчасного і повного виконання наказу Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 № 910/22414/12 .

З огляду на викладене, постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві ВП№46569835 від 24.06.2019 є такою, що винесена передчасно.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд визнає постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіально управління юстиції у місті Києві Нагайчука М.В. від 24.06.2019 про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" протиправною та такою, що підлягає визнанню недійсною.

В той же час, суд зазначає, що у поданій скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "САГРУЛ" просило суд визнати недійсною та скасувати постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 24.06.2019 про повернення наказу Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 по справі №910/22414/13 стягувачеві на підставі п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Проте, враховуючи що судом вказану постанову визнано недійсною, вимога стягувача в частині скасування постанови Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіально управління юстиції у місті Києві від 24.06.2019 про повернення виконавчого документа стягувачеві не підлягає задоволенню, оскільки дані вимоги є взаємовиключними.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України в разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України , за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

За таких обставин, суд зазначає, що державним виконавцем не було вчинено всіх дій згідно наданих йому законом прав та покладених обов`язків по виконанню наказу, у зв`язку з чим бездіяльність Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіально управління юстиції у місті Києві щодо його невиконання порушує права стягувача на виконання винесеного на його користь рішення суду, що за положеннями ст 124 Конституції України, ст. 18, 326 ГПК України є обов`язковими до виконання, у зв`язку з чим визнає неправомірною бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіально управління юстиції у місті Києві у виконавчому провадженні № 46569835 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/22414/13 від 09.01.2014.

Крім того, позивач просив суд покласти на Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві витрати, пов`язані із правовою допомогою.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

Суд зазначає, що інтереси позивача (стягувача) в судових засіданнях представляв Грищенко О.М., який є адвокатом згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "САГРУЛ" та Адвокатом Грищенко О.О. укладено договір №13-02-2019 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 13.02.2019, зокрема у матеріалах справи наявний акт прийому-передачі документів від 13.02.2019, акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 20.07.2019, квитанція 0.0.1416189858.1 від 21.07.2019, яка підтверджує оплату 3 400, 00 грн. за послуги адвокатів.

Однак, з огляду на те, що такі витрати у сумі 3 400, 00 грн. є неспівмірними із складністю цієї скарги, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченими ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також враховуючи часткове задоволення скарги, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві 1 700, 00 грн. витрат на послуги адвоката.

Керуючись ст.ст. 234, 235, ст.ст. 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, ?

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "САГРУЛ" на дії та бездіяльність Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві - задовольнити частково.

2. Визнати недійсною постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 24.06.2019 про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

3. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіально управління юстиції у місті Києві у виконавчому провадженні № 46569835 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/22414/13 від 09.01.2014.

4. В іншій частині скарги відмовити.

5. Стягнути з Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіально управління юстиції у місті Києві (01011, м. Київ, вул. Різницька, 11-Б, ідентифікаційний код - 34979022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "САГРУЛ" (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38 офіс 23, ідентифікаційний код - 38039233) 1 700 (одну тисячу сімсот) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 10.09.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, протягом десяти днів з дня її проголошення, з урахуванням вимог ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Щербаков С.О.