Ухвала

від 04.09.2019 по справі 500/1819/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питання закриття провадження у справі

Справа № 500/1819/19

04 вересня 2019 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Хрущ В.Л.

за участю:

секретаря судового засідання Осадчука І.О.

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника Тернопільської обласної державної адміністрації, Державного реєстратора управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації - Ігнатюк М.П.,

представника третьої особи - Релігійної організації Парафія Різдва Пресвятої Богородиці села Людвище Шумського району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної церкви України - Ходюк К.М.,

розглядаючи в підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження клопотання Державного реєстратора управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації та Релігійної організації Парафія Різдва Пресвятої Богородиці села Людвище Шумського району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної церкви України про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (Члена Релігійної громади "Парафії Різдва Пресвятої Богородиці" села ОСОБА_3 , Шумського району, Тернопільської єпархії Української Православної Церкви), в особі представника - адвоката Захарчука Андрія Петровича, до:

1) Тернопільської обласної державної адміністрації,

2) Державного реєстратора управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк Марії Павлівни,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Релігійна організація Парафія Різдва Пресвятої Богородиці села Людвище Шумського району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної церкви України

про:

- визнання протиправними дій Тернопільської обласної державної адміністрації щодо проведення реєстрації змін до Статуту Релігійної громади Парафія Різдва Пресвятої Богородиці села Людвище Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви шляхом реєстрації Статуту Релігійної організації Парафія Різдва Пресвятої Богородиці села Людвище Шумського району Тернопільського області Тернопільської єпархії Православної церкви України в новій редакції;

- визнання протиправним та скасування пункту 2 розпорядження Голови Тернопільської обласної державної адміністрації Про статути релігійних організацій ПЦУ сіл Залужжя та Людвище, Шумського району у новій редакції № 261-од від 10.05.2019 року стосовно реєстрації статуту Релігійної організації Парафія Різдва Пресвятої Богородиці села Людвище, Шумського району, Тернопільського області Тернопільської єпархії Православної церкви України в новій редакції з новою юридичною назвою;

- визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк Марії Павлівни, про державну реєстрацію внесення змін до установчих документів юридичної особи - Релігійна громада Парафія Різдва Пресвятої Богородиці села Людвище Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви, на підставі якого внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №16501050005000581 від 15.05.2019 року;

- визнання протиправним та скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №16501050005000581 від 15.05.1019 року, що внесений державним реєстратором Управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк Марією Павлівною щодо державної реєстрації внесення змін до установчих документів юридичної особи - Релігійна громада Парафія Різдва Пресвятої Богородиці села Людвище Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 , як член Релігійної громади "Парафії Різдва Пресвятої Богородиці" села ОСОБА_3 , Шумського району, Тернопільської єпархії Української Православної Церкви, в особі свого представника - адвоката Захарчука Андрія Петровича, з позовною заявою до Тернопільської обласної державної адміністрації, Державного реєстратора управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк Марії Павлівни, третя особа - Релігійна організація «Парафія Різдва Пресвятої Богородиці села Людвище Шумського району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної церкви України» про визнання протиправними дій Тернопільської обласної державної адміністрації, визнання протиправним та скасування пункту 2 розпорядження Голови Тернопільської обласної державної адміністрації «Про статути релігійних організацій ПЦУ сіл Залужжя та Людвище, Шумського району у новій редакції» № 261-од від 10.05.2019 року, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк Марії Павлівни, визнання протиправним та скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №16501050005000581 від 15.05.1019 року щодо державної реєстрації внесення змін до установчих документів юридичної особи - Релігійна громада «Парафія Різдва Пресвятої Богородиці» села Людвище Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви.

Позовна заява обґрунтована тим, що 28.10.2013 за № 16501200001000581 державним реєстратором Собчуком Віктором Констянтиновичем у порядку, визначеному чинним на той час законодавством України, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було включено відомості про Релігійну громаду «Парафія Різдва Пресвятої Богородиці» села Людвище Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви .

Як стало відомо Позивачу, деякі мешканці, які не є членами Релігійної громади, звернулись до Православної Церкви України із заявою про перехід Релігійної громади до названої релігійної структури.

В той же час, за твердженням Позивача, членами Релігійної громади у відповідності до положень Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та Статуту Релігійної громади загальні збори членів релігійної громади - Парафіяльні збори щодо прийняття рішень про внесення змін до Статуту Релігійної громади - не проводились, а відповідні рішення - не приймались.

Поряд із цим, 10 травня 2019 року Тернопільською ОДА було ухвалено Розпорядження №261-од «Про статути релігійних організацій ПЦУ сіл Залужжя та Людвище Шумськоґо району у новій редакції» , яким, зокрема, зареєстровано статут Релігійної громади в новій редакції.

На підставі вказаного розпорядження №261-од, державним реєстратором Управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації, Ігнатюк М.П. було прийнято рішення про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи - Релігійної громади, на підставі чого внесено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №16501050005000581 від 15.05.2019 р. Крім того, також було здійснено внесення запису про зміну керівника Релігійної громади - запис №16501070006000581 від 15.05.2019 року.

Зважаючи на те, що членами Релігійної громади, членом якої є Позивач, у відповідності до положень Статуту загальні збори членів релігійної громади - Парафіяльні збори не проводились та жодні рішення про внесення змін до Статуту Релігійної громади не приймались, у Позивача існують підстави вважати, що Розпорядження, за яким і було зареєстровано Статут Заявника в новій редакції, є протиправним та підлягає скасуванню в частині державної реєстрації змін до Статуту. Так само, на думку Позивача, є протиправним і внесення змін до Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно відповідної юридичної особи.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.08.2019 року поновлено позивачу строк звернення до суду із даним позовом, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами загального провадження.

Також даною ухвалою до участі у справі залучено третю особу - Релігійну організацію «Парафія Різдва Пресвятої Богородиці села Людвище Шумського району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної церкви України» .

28 серпня 2019 року від Державного реєстратора управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації надійшло до суду письмове клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України також 30.08.2019 року подано до суду і представником Релігійної організації «Парафія Різдва Пресвятої Богородиці села Людвище Шумського району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної церкви України» .

В судовому засіданні позивач та представник позивача проти задоволення клопотань про закриття провадження заперечували, просили відмовити в їх задоволенні.

Відповідач - Державний реєстратор, яка є одночасно і уповноваженим представником іншого відповідача, та представник третьої особи подані клопотання підтримали просили їх задовольнити.

Розглядаючи та вирішуючи подані клопотання, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, ратифіковану Законом України від 17 липня

1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) Європейський суд з прав людини констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №29458/04 та № 29465/04) зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Отже, розгляд відповідної справи судом, не встановленим законом, - є перепоною у здійсненні належного судового провадження.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій, а тому під час визначення предметної юрисдикції суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з положеннями частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Тобто, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, - є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих публічно-правових відносин.

Натомість, визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило, але не завжди, майнового) певного конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії чи рішення суб`єкта владних повноважень.

Водночас, юрисдикція адміністративних судів не може поширюватись на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Відтак, при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), враховуючи те, що визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання - є характер правовідносин, з яких виник спір.

При цьому, суд повинен враховувати, що навіть у разі прийняття суб`єктами владних повноважень відповідних рішень, подальша можливість оспорювання правомірності таких рішень - залежить від ряду обставин, які передували їх прийняттю, і часто охоплюється спором про приватне право (чи інтерес), яке могло належати, належало певній особі або могло виникнути чи було порушене в результаті дій, які передували прийняттю та реалізації такого рішення, але захист такого права, безумовно, відбувається у порядку іншого (цивільного, господарського), а не адміністративного судочинства.

Якщо ж в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається відповідного приватного права, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства, залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії та/чи рішення суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи.

Як видно з матеріалів справи та підтверджено в судовому засіданні, Позивач, як член релігійної громади, був призначений настоятелем церкви Різдва пресвятої Богородиці села ОСОБА_3 Шумського благочиння.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, складеному щодо юридичної особи станом на 04.03.2019 року, у відомостях щодо прізвища, імені, по батькові осіб, які обрані (призначені) до органу управління юридичної особи, уповноваженими представляти її у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, - Позивач станом на 04.03.2019 року визначений як керівник та підписант Релігійної громади "Парафії Різдва Пресвятої Богородиці" села ОСОБА_3 , Шумського району, Тернопільської єпархії Української Православної Церкви.

У позовній заяві, Позивач посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження та при реєстрації змін до Статуту не було дотримано норм Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" і Статуту релігійної громади, який визначає певне коло осіб, які можуть скликати парафіяльні збори та порядок внесення змін до Статуту.

Частиною 2 статті 4 ГПК визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 3 наведеної статті також встановлено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із закріпленими в пункті 3 частини першої статті 20 зазначеного Кодексу правилами господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Предметом спору у даній справі, визначеним Позивачем, є правомірність рішення органу виконавчої влади - Тернопільської обласної державної адміністрації щодо реєстрації статусу релігійної організації (позивача) у новій редакції, а також рішення державного реєстратора Управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації про державну реєстрацію внесення змін до установчих документів юридичної особи та запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо державної реєстрації внесення змін до установчих документів юридичної особи.

Проте оскаржуються такі рішення та запис - саме з підстав порушення особами, які подали заяву про реєстрацію змін до статуту, положень закону, статуту в частині дотримання порядку, способу та компетенції реєстрації таких змін. Ці питання належать до внутрішньої діяльності юридичної особи та визначаються статутом, на підставі якого діє релігійна громада.

При цьому, позивач пов`язує таку проведену реєстрацію змін до статуту, власне з незаконними діями осіб, які подали відповідну заяву та документи відповідачам.

Відтак, наведене свідчить, що підставою звернення до суду стали не стільки протиправні дії відповідачів щодо реєстрації змін до статуту, як дії осіб, які скликали відповідні збори, прийняли рішення про зміну підлеглості релігійної громади, подали відповідну заяву та документи відповідачам.

Таким чином, даний спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідачі, приймаючи оскаржувані розпорядження та вчиняючи відповідні дії, хоч і мали владні-управлінські повноваження (в частині зареєструвати або відмовити у реєстрації змін до статуту релігійної громади), проте факт здійсненої реєстрації обумовлений наданими для такої реєстрації документами.

В свою чергу, позивач, власне, і доводить відсутність повноважень у особи, яка подала заяву та документи для внесення змін до статуту, оспорює факт, порядок та спосіб скликання парафіяльної ради, парафіяльних зборів та право участі у них, повноваження приймати рішення про внесення змін до статуту.

Отже, наданню правової оцінки розпорядженню Тернопільської обласної державної адміністрації, рішенню державного реєстратора з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської державної адміністрації та внесеному запису - має передувати встановлення та доказування у даному спорі обставин, які належать до внутрішньої діяльності релігійної громади «Парафія Різдва Пресвятої Богородиці села Людвище Шумського району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної церкви України» .

Окрім того, оскаржувані рішення та запис щодо внесення/зміну відомостей про відповідну юридичну особу, зачіпає не лише права та інтереси самого позивача, але й, безумовно, ряду інших осіб, які є членами відповідної релігійної громади «Парафія Різдва Пресвятої Богородиці села Людвище Шумського району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної церкви України» .

Згідно зі статтею 300 ЦК України особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

В той же час, суд звертає увагу на те, що релігійна належність особи, є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою.

При цьому рішення суб`єкта владних повноважень жодним чином не впливає на вільне обрання релігії, як спосіб самовизначення особи, спосіб вираження її особистої релігійної самобутності.

Відтак, судом не приймаються до уваги посилання позивача та його представника на необхідність захисту у даному спорі в порядку адміністративного судочинства прав позивача, як члена релігійної громади, зокрема щодо представництва прав та обов`язків Релігійної громади виключно повноважними представниками.

Крім того, суд зазначає, що не лише прав, а й обов`язок у керівника відповідної юридичної особи представляти інтереси відповідної юридичної особи - виникають в силу закону.

В даному випадку, Позивачем не доведено, що окрім захисту його особистих прав, - даний позов, предметом спору якого позивач визначив рішення суб`єктів владних повноважень, поданий з метою захисту прав та інтересів будь-кого з інших членів релігійної громади, чи самої релігійної громади як організації, юридичної особи, щодо якої прийнято оскаржувані рішення та внесено зміни.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному випадку підлягають з`ясуванню та доказуванню обставини, які виникли у спорі між членом релігійної громади «Парафія Різдва Пресвятої Богородиці села Людвище Шумського району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної церкви України» , який до прийняття оскаржуваних рішень та внесення до Реєстру відомостей про юридичну особу був керівником такої юридичної особи, та релігійною громадою, яка вирішила змінити канонічне підпорядкування, подавши заяву про реєстрацію змін.

Водночас, адміністративний суд, завдання якого полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного рішення, розглядаючи справи щодо таких рішень, - не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати обставини, які підлягають оцінці за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Відтак, з описаних вище обставин справи вбачається, що спір стосується захисту права, яке не підлягає захисту за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей встановлювати (визнавати) питання, які порушені позивачем у позовній заяві, зокрема, обставини, які стосуються питань/факту проведення чи непроведення загальних зборів членів відповідної релігійної громади, встановлення фактів щодо прийняття чи неприйняття ними рішень (волевиявлення) щодо переходу релігійної громади до іншої релігійної структури та зміни найменування юридичної особи, повноважності осіб, які, за твердженням позивача не мали і не мають права впливати та змінювати підлеглість релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях, підписання та подання заяви про реєстрацію змін.

Натомість, такі питання уповноважений розглядати у відповідному спорі - господарський суд.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спірні правовідносини стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги у даній справі спрямовані на захист цивільного права позивача як учасника юридичної особи та, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, які підлягають захисту в порядку господарського судочинства в силу положень частини 3 статті 20 ГПК України.

Згідно пункту 1 частини першої статті 238 КАС України провадження у справі підлягає закриттю, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відтак, враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та має вирішуватись судом господарської юрисдикції за правилами господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.12.2018 року у справі № 806/3462/14.

Відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, врахування правової позиції Верховного Суду у справі № 806/3462/14 щодо неможливості розгляду в порядку адміністративного судочинства такої категорії справ, - є обов`язковим для суду першої інстанції.

Водночас, суд звертає увагу на те, що порушення правил предметної підсудності є підставою для висновку про розгляд справи неповноважним складом суду, що у відповідності до пункту 1 частини третьої статті 317 КАС обумовлює скасування судового рішення судом апеляційної інстанції та ухвалення нового рішення.

Відповідно до положень статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

В контексті конкретних обставин та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, враховуючи статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, якою, беззаперечно, на суд покладається обов`язок не лише вирішити дане питання у відповідний спосіб, а й забезпечити можливість реалізації позивачем права на належний та реальний спосіб захисту його прав в порядку, визначеному законом, - суд, закриваючи провадження у справі, повинен роз`яснити позивачу, з метою уникнення та недопущення порушення його ж прав на доступ до правосуддя та розгляд спору повноважним судом, - що розгляд даної справи віднесений до юрисдикції місцевого господарського суду.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що подані клопотання відповідача - Державного реєстратора управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації та третьої особи - Релігійної організації «Парафія Різдва Пресвятої Богородиці села Людвище Шумського району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної церкви України» про закриття провадження в адміністративній справі слід задовольнити.

Водночас, суд вважає за доцільне звернути увагу на положення пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір , якою визначено, можливість повернення сплаченого судового збору, за клопотанням особи, яка його сплатила, - за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі.

Тому, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що він має право на повернення сплачених ним сум судового збору за подання даної позовної заяви, - звернувшись до суду із відповідним клопотанням.

Керуючись статтями 19, 180, пунктом 1 частини 1 статті 238, статтями 239, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Клопотання відповідача - Державного реєстратора управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації та третьої ососби - Релігійної організації «Парафія Різдва Пресвятої Богородиці села Людвище Шумського району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної церкви України» про закриття провадження в адміністративній справі - задовольнити.

2. Провадження в адміністративній справі №500/1819/19 за позовом ОСОБА_1 (Члена Релігійної громади "Парафії Різдва Пресвятої Богородиці" села ОСОБА_3 , Шумського району, Тернопільської єпархії Української Православної Церкви) до Тернопільської обласної державної адміністрації, Державного реєстратора управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк Марії Павлівни про визнання протиправними дій Тернопільської обласної державної адміністрації, визнання протиправним та скасування пункту 2 розпорядження Голови Тернопільської обласної державної адміністрації «Про статути релігійних організацій ПЦУ сіл Залужжя та Людвище, Шумського району у новій редакції» № 261-од від 10.05.2019 року, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк Марії Павлівни, визнання протиправним та скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №16501050005000581 від 15.05.1019 року - закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

3. Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесений до юрисдикції місцевого господарського суду.

4. Роз`яснити позивачу. що повторне звернення до адміністративного суду суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав - не допускається.

5. Роз`яснити позивачу право на подання на підставі даної ухвали клопотання про повернення судового збору, сплаченого ним за подання даного адміністративного позову.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд, протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 10 вересня 2019 року.

Головуючий суддя Хрущ В.Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В.Л.