Постанова

від 03.12.2019 по справі 500/1819/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/11177/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Попка Я.С, Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання Коваль Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 (Член Релігійної громади "Парафії Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище, Шумського району, Тернопільської єпархії Української Православної Церкви на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року про закриття провадження у справі № 500/1819/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 (Член Релігійної громади "Парафії Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище, Шумського району, Тернопільської єпархії Української Православної Церкви до Тернопільської обласної державної адміністрації, Державного реєстратора управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк Марії Павлівни , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Релійна організація "Парафія Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище Шумського району Тернопільської області Тернопільської єпархії Української Православної Церкви України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

суддя в 1-й інстанції - Хрущ В.Л.,

час ухвалення рішення - 04.09.2019 року,

місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення - 10.09.2019 року,

В С Т А Н О В И В :

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 , як член Релігійної громади "Парафії Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище, Шумського району, Тернопільської єпархії Української Православної Церкви, в особі свого представника - адвоката Захарчука Андрія Петровича, з позовною заявою до Тернопільської обласної державної адміністрації, Державного реєстратора управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк Марії Павлівни, третя особа - Релігійна організація «Парафія Різдва Пресвятої Богородиці села Людвище Шумського району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної церкви України» про визнання протиправними дій Тернопільської обласної державної адміністрації, визнання протиправним та скасування пункту 2 розпорядження Голови Тернопільської обласної державної адміністрації «Про статути релігійних організацій ПЦУ сіл Залужжя та Людвище, Шумського району у новій редакції» № 261-од від 10.05.2019 року, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації Ігнатюк Марії Павлівни, визнання протиправним та скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №16501050005000581 від 15.05.1019 року щодо державної реєстрації внесення змін до установчих документів юридичної особи - Релігійна громада «Парафія Різдва Пресвятої Богородиці» села Людвище Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви.

Позовна заява обґрунтована тим, що 28.10.2013 за № 16501200001000581 державним реєстратором Собчуком Віктором Констянтиновичем у порядку, визначеному чинним на той час законодавством України, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було включено відомості про Релігійну громаду «Парафія Різдва Пресвятої Богородиці» села Людвище Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви .

Як стало відомо Позивачу, деякі мешканці, які не є членами Релігійної громади, звернулись до Православної Церкви України із заявою про перехід Релігійної громади до названої релігійної структури.

В той же час, за твердженням Позивача, членами Релігійної громади у відповідності до положень Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та Статуту Релігійної громади загальні збори членів релігійної громади - Парафіяльні збори щодо прийняття рішень про внесення змін до Статуту Релігійної громади - не проводились, а відповідні рішення - не приймались.

Поряд із цим, 10 травня 2019 року Тернопільською ОДА було ухвалено Розпорядження №261-од «Про статути релігійних організацій ПЦУ сіл Залужжя та Людвище Шумськоґо району у новій редакції» , яким, зокрема, зареєстровано статут Релігійної громади в новій редакції.

На підставі вказаного розпорядження №261-од, державним реєстратором Управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації, Ігнатюк М ОСОБА_2 було прийнято рішення про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи - Релігійної громади, на підставі чого внесено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №16501050005000581 від 15.05.2019 р. Крім того, також було здійснено внесення запису про зміну керівника Релігійної громади - запис №16501070006000581 від 15.05.2019 року.

Зважаючи на те, що членами Релігійної громади, членом якої є Позивач, у відповідності до положень Статуту загальні збори членів релігійної громади - Парафіяльні збори не проводились та жодні рішення про внесення змін до Статуту Релігійної громади не приймались, у Позивача існують підстави вважати, що Розпорядження, за яким і було зареєстровано Статут Заявника в новій редакції, є протиправним та підлягає скасуванню в частині державної реєстрації змін до Статуту. Так само, на думку Позивача, є протиправним і внесення змін до Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно відповідної юридичної особи.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року закрито провадження у справі.

Ухвалу суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що у позовній заяві він чітко вказує на такі підстави позову, що виключно пов`язані із допущеними відповідачем порушеннями процедури та порядку здійснення державної реєстрації статуту релігійного об`єднання, що визначені законодавством України.

Просить скасувати ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

02.12.2019 року на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від представника позивача про відкладення розгляду справи, у зв`язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Однак, це клопотання задоволеним бути не може, оскільки жодних доказів обґрунтованості відкладення розгляду справи адвокатом Захарчук А.П. не надано. Крім того, виходячи з положень ч. 4 ст. 196 КАС України присутність осіб, які беруть участь у справі, є не обов`язковою та судом така обов`язковою не визнавалася, а відкладення справи, призведе до необґрунтованого затягування апеляційного розгляду, коли таку може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та наданих письмових пояснень позивача викладених у позовній заяві та апеляційній скарзі.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що Предметом спору у даній справі, визначеним Позивачем, є правомірність рішення органу виконавчої влади - Тернопільської обласної державної адміністрації щодо реєстрації статусу релігійної організації (позивача) у новій редакції, а також рішення державного реєстратора Управління з питань внутрішньої політики, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації про державну реєстрацію внесення змін до установчих документів юридичної особи та запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо державної реєстрації внесення змін до установчих документів юридичної особи.

Проте оскаржуються такі рішення та запис - саме з підстав порушення особами, які подали заяву про реєстрацію змін до статуту, положень закону, статуту в частині дотримання порядку, способу та компетенції реєстрації таких змін. Ці питання належать до внутрішньої діяльності юридичної особи та визначаються статутом, на підставі якого діє релігійна громада.

При цьому, позивач пов`язує таку проведену реєстрацію змін до статуту, власне з незаконними діями осіб, які подали відповідну заяву та документи відповідачам.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку підлягають з`ясуванню та доказуванню обставини, які виникли у спорі між членом релігійної громади «Парафія Різдва Пресвятої Богородиці села Людвище Шумського району Тернопільської області Тернопільської єпархії Православної церкви України» , який до прийняття оскаржуваних рішень та внесення до Реєстру відомостей про юридичну особу був керівником такої юридичної особи, та релігійною громадою, яка вирішила змінити канонічне підпорядкування, подавши заяву про реєстрацію змін.

Враховуючи вищезазначене, спірні правовідносини стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільного права позивача. З огляду на характер спірних правовідносин такий спір має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач, як член релігійної громади, був призначений настоятелем церкви Різдва пресвятої Богородиці села Людвище Шумського благочиння.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, складеному щодо юридичної особи станом на 04.03.2019 року, у відомостях щодо прізвища, імені, по батькові осіб, які обрані (призначені) до органу управління юридичної особи, уповноваженими представляти її у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, - Позивач станом на 04.03.2019 року визначений як керівник та підписант Релігійної громади "Парафії Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище, Шумського району, Тернопільської єпархії Української Православної Церкви.

У позовній заяві, Позивач посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження та при реєстрації змін до Статуту не було дотримано норм Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" і Статуту релігійної громади, який визначає певне коло осіб, які можуть скликати парафіяльні збори та порядок внесення змін до Статуту.

Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

При цьому, КАС України регламентує порядок розгляду не усіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. При визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб`єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

На переконання апеляційного суду, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про припинення державної реєстрації юридичної особи, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем.

Оскаржуване рішення про державну реєстрацію припинення державної реєстрації юридичної особи було прийняте відповідачем за зверненням іншої особи, а не позивача.

Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги порушенням його прав, як керівника юридичної особи - настоятеля церкви Різдва пресвятої Богородиці села Людвище Шумського благочиння.

Такий критерій визначення юрисдикції спору, як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації припинення юридичної особи, не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою. Окрім того, скасування державної реєстрації припинення юридичної особи у порядку адміністративного судочинства у даному випадку не дозволяє остаточно вирішити спір по суті, а отже не виконує основного завдання судочинства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність закриття провадження, однак вважає, що цей спір не є спором корпоративним з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до положень ст.15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Отже, правильне визначення підвідомчості цієї справи залежить від установлення наявності або відсутності корпоративних відносин між учасниками справи.

Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб`єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об`єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника. Господарські товариства є юридичними особами.

Згідно зі статтею 80 Господарського кодексу України до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Відповідно до частини третьої статті 80 Господарського кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Разом з тим відповідно до частин першої, третьої статті 167 ГК України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи.

Оскільки підстави звернення з даним позовом стосуються приватного інтересу позивача, а саме права позивача як учасника релігійної громади, порушеного, на думку позивача, державним реєстратором, то під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. При цьому, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, виходячи з суті спору, враховуючи, що даний позов подано на захист приватних інтересів фізичної особи (позивача), даний спір не є господарським, не є корпоративним спором, а тому, за відсутності передбаченої законом норми щодо розгляду такого спору за правилами господарського судочинства, такий спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Аналогічний правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 910/8132/19.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі РуїзТорія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

З огляду на вищевикладене, згідно ч. 4 ст. 317 КАС України є підстави для зміни мотивувальної частини оскаржуваного рішення в частині підсудності справи.

Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (Член Релігійної громади "Парафії Різдва Пресвятої Богородиці" села Людвище, Шумського району, Тернопільської єпархії Української Православної Церкви) залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року про закриття провадження у справі № 500/1819/19 змінити в частині визначення підсудності.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Я. С. Попко Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 05.12.2019 року