Рішення

від 09.09.2019 по справі 826/10763/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 вересня 2019 року № 826/10763/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Гарант Тім до третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет споруДержавної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві, Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Приватне акціонерне товариство Київський картонно-паперовий комбінат про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії

представники учасників справи:позивача - Семенець А.В. , Богуславська Г.А. , відповідача 1 та 2 - Христюк В.Р.; відповідача-3 - не з`явився; третьої особи - Потапова О.К.,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Грант Тім (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг № 4848/41083104/2 від 11.05.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 24 від 22.11.2017; зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну № 24 від 22.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач направив на реєстрацію податкову накладну № 24 від 22.11.2017; 15.12.2017 реєстрацію податкової накладної було зупинено; 25.04.2018 позивач надав фіскальному органу пояснення та документи на підтвердження реальності господарської операції; рішенням відповідача № 673259/41083104 від 02.05.2018 в реєстрації податкової накладної було відмовлено; позивач оскаржив вказане рушення в адміністративному порядку; рішенням Комісії з розгляду скарг № 4848/41083104/2 від 11.05.2018 в задоволенні скарги позивача було відмовлено; такі дії контролюючого органу є порушенням ст. ст. 20, 201, 74 ПК України; в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не вказано конкретної підстави для такого зупинення, а міститься лише загальне посилання не невідповідність обсягів постачання обсягам придбання; можливість надання платником податків вичерпного переліку документів залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Огурцову О.П.

У зв`язку із перебуванням судді Огруцова О.П. у відпустці, розпорядженням в.о. керівника апарату суду № 1287 від 13.07.2018 справу було передано на повторний автоматичний розподіл.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано судді Пащенку К.С.

20.07.2018 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/10763/18; залучено ПрАТ Київський картонно-паперовий комбінат до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та призначено підготовче судове засідання на 29.08.2018.

10.08.2018 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі, в яких третя особа просить суд задовольнити позов. В обґрунтування своєї позиції третя особа зазначає, що 01.08.2017 між позивачем та третьою особою було укладено договір поставки № 1705/45/0717, за умовами якого позивач зобов`язався поставити третій особі дерев`яні піддони; 22.11.2017 позивач поставив третій особі піддони на загальну суму 56 700,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 132 від 22.11.2017; факт оплати за вказані піддони підтверджується платіжним дорученням № 28910 від 20.12.2017; третя особа закуповує дерев`яні піддони щоб потім поставляти в них свою продукцію клієнтам, що, в свою чергу, підтверджує наявність господарської мети в придбанні піддонів у позивача.

04.09.2018 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про залучення до участі у справі Головного управління ДФС у м. Києві в якості співвідповідача по справі.

26.09.2018 до суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивач просив суд визнати протиправним рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, № 673259/41083104 від 02.05.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної № 24 від 22.11.2017; зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 24 від 22.11.2017 датою її фактичного отримання.

В судовому засіданні 27.09.2018 суд, заслухавши пояснення представника третьої особи, проголосив вступну та резолютивну частину ухвали про повернення без розгляду заяви про зміну позовних вимог позивачу; ухвалив залучити до участі у справі Головне управління ДФС у м. Києві та Комісію Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, в якості співвідповідачів по справі; відклав розгляд справи на 23.10.2018.

04.10.2018 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 проти позову заперечує. В обґрунтування своїх вимог відповідач-1 зазначає, що позивачем були надані документи, які неможливо ідентифікувати; за результатами розгляду документів було прийнято рішення № 673259/41083104 від 02.05.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної; процедура зупинення реєстрації податкових накладних з наступним прийняттям рішення про їх реєстрацію або відмову у реєстрації регламентована наказом Міністерства фінансів України № 567 від 13.06.2017 Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування ; після надходження податкової накладної до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється її розшифрування та проводиться перевірка відповідності податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації згідно із п. 201.16 ст. 201 ПК України; підставою для відмови в реєстрації податкової накладної є надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або є недостатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

В додаткових поясненнях, що надійшли до суду 23.10.2018, відповідач-1 заначив, що посилання позивача на невідповідність податковому законодавству рішення Комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг № 4848/41083104/2 від 11.05.2018 є безпідставним, оскільки в даному випадку предметом дослідження є дотримання суб`єктом владних повноважень конкретних юридичних норм при прийнятті спірного рішення; рішення про результати розгляду скарги та викладені у ньому факти не породжують правових наслідків для позивача.

23.10.2018 до суду від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, в якій позивач просив суд визнати протиправним рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, № 673259/41083104 від 02.05.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної № 24 від 22.11.2017; зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 24 від 22.11.2017 датою її фактичного отримання.

В судовому засіданні 23.10.2018 суд, заслухавши пояснення представників сторін, ухвалив закінчити підготовче провадження по справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 27.11.2018.

24.10.2018 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції відповідач-2 зазначає, що позивачем були надані документи, які неможливо ідентифікувати; за результатами розгляду документів було прийнято рішення № 673259/41083104 від 02.05.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної; процедура зупинення реєстрації податкових накладних з наступним прийняттям рішення про їх реєстрацію або відмову у реєстрації регламентована наказом Міністерства фінансів України № 567 від 13.06.2017 Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування ; після надходження податкової накладної до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється її розшифрування та проводиться перевірка відповідності податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації згідно із п. 201.16 ст. 201 ПК України; підставою для відмови в реєстрації податкової накладної є надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або є недостатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

В судовому засіданні 27.11.2018 суд заслухав пояснення представників сторін та третьої особи та поставив на обговорення питання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представники сторін та третьої особи не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження. Суд ухвалив відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

02.11.2017 між ТОВ Інтрейд Актив (постачальник) та ТОВ Гарант-Тім (покупець) було укладено договір поставки № 211, відповідно до п. п. 1.1., 2.1., 2.2. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар; найменування товару, асортимент, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару узгоджуються сторонами та вказуються в рахунках-фактурах на кожну окрему поставку; оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок постачальника згідно виставленого рахунка-фактури, не пізніше 30 днів з моменту поставки товару; моментом поставки товару вважається дата передачі товару у власність покупцю згідно видаткової накладної, що підтверджується підписами відповідальних осіб сторін.

07.08.2017 ТОВ Інтрейд Актив виставило позивачу рахунок на оплату № 8 та поставило піддони у кількості 1600 шт. на загальну суму 112 032,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 8 від 07.08.2017.

Факт оплати придбаних піддонів позивачем підтверджується платіжним дорученням № 180 від 22.11.2017.

Згодом придбаний у ТОВ Інтрейд Актив товар позивач продав ПрАТ Київський картонно-паперовий комбінат .

Так, 01.08.2017 між ТОВ Гарант-Тім (постачальник) та ПрАТ Київський картонно-паперовий комбінат (покупець) було укладено договір № 1705/45/0717, відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 3.2., 4.2. якого постачальник зобов`язується поставити й передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти його й оплатити на умовах даного договору; найменування, асортимент, кількість товару, що поставляється, вказується в додатках до даного договору, що становлять його невід`ємну частину; порядок розрахунків за поставлений товар обумовлюється сторонами в додатках до даного договору; датою виконання постачальником зобов`язань по поставці товару вважається дата здачі товару транспортній організації, а при здачі на складі постачальника або покупця - відповідно дата приймально-здавального акту або відмітки в товарно-транспортній накладній про видачу товару покупцеві; у такому ж порядку право власності на товар переходить від постачальника до покупця; інший порядок поставки товару та/або переходу права власності на нього може бути встановлений у додатках до даного договору.

01.08.2017 сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 1705/45/0717, в якій сторони зазначили найменування товару (піддони дерев`яні), кількість товару, ціну за одиницю товару та загальну вартість товару. В п. 2 вказаної угоди сторони погодили, що товар поставляється на умовах склад покупця, в м. Обухів, вул. Київська, 130.

22.11.2017 позивач поставив, а третя особа прийняла піддон 1200*800, в кількості 700 шт., загальною вартістю 56 700,00 грн. Факт поставки підтверджується видатковою накладною № 132 від 22.11.2017.

При цьому, транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною № Р-132 від 22.11.2017, а факт отримання вказаного товару представником третьої особи - прибутковим ордером № 309365_212 від 22.11.2017.

20.12.2017 третя особа оплатила придбаний у позивача товар, що підтверджується платіжним дорученням № 28910 від 20.12.2017.

Позивачем було складено податкову накладну № 24 від 22.11.2017, яку 15.12.2017 направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкову накладну прийнято ДФС, реєстрацію накладної зупинено з посиланням на п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної, через невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно із УКТ ЗЕД: 4415. Позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

25.04.2018 позивач подав до фіскального органу пояснення щодо спірної господарської операції, в яких, зокрема, зазначив що проданий покупцю товар був придбаний позивачем у ТОВ Інтрейд Актив на підставі договору № 211 від 02.11.2017; для здійснення господарської діяльності позивач орендує складське приміщення загальною площею 1032 кв.м.; шатна чисельність найманих працівників складає 8 осіб.

До пояснення позивачем були додані копії первинних документів на підтвердження господарської операції.

Рішенням № 673259/41083104 від 02.05.2018 в реєстрації податкової накладної № 24 від 22.11.2017 було відмовлено через ненадання платником податку копій документів, а саме: договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податків, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податків для здійснення операцій; первинних документів щодо постачання/придбання товарів, послуг; зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Не погоджуючись із таким рішенням фіскального органу, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача Комісією Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг було прийнято рішення № 4848/41083104/2 від 11.05.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 24 від 22.11.2017.

Не погоджуючись із такими діями відповідачів, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України.

Відповідно до пп. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Відповідно до п.п. 14.1.60. п. 14.1. ст. 14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246).

Згідно із п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Відповідно до п. 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Пунктом 14 Порядку №1246 визначено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до п. 74.2 ст. 74 цього Кодексу.

У свою чергу, відповідно до п. 74.2 ст. 74 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно із пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування;

в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства фінансів України № 567 від 13.06.2017 було затверджено Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Критерії оцінки).

Відповідно до п. 6 Критеріїв оцінки моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями, зокрема, пп. 1: обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 рази більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу постачання такого товару/послуг, зазначеного у податкових накладних розрахунках коригування, зареєстрованих з 01.01.2017 в Реєстрі, та обсягу придбання на митній території України та/або ввезення на митну територію України відповідного товару, зазначеного з 01.01.2017 в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, та митних деклараціях, і переважання в такому залишку товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, більше 75% загального такого залишку та відсутність товару/послуги, зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної/розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу (абз. 5 п. 6 Критеріїв оцінки).

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної на реєстрацію прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація податкової накладної № 24 від 22.11.2017 була зупинена у зв`язку з її відповідністю пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, а саме: за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 4415.

Таким чином, в порушення вимог чинного законодавства, фіскальний орган чітко не зазначив конкретний вид критерію оцінки ступеня ризиків, обмежившись лише загальним посиланням на пункт шостий без наведення відповідного підпункту.

Згідно з положеннями пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Підпунктом 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 ПК України передбачено, що письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про:

- реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту.

Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 190 Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з п. 201.16 статті 201 Кодексу;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до пп. "в" пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку про те, що рішення Комісії Державної фіскальної служби України про відмову в реєстрації податкової накладної повинно містити чітку підставу для відмови.

Як вбачається з матеріалів справи, в порядку, визначеному пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України, позивач надав контролюючому органу копії документів на підтвердження реальності господарської операції з поставки піддонів, реєстрацію податкової накладної по якій було зупинено.

Втім, податковий орган прийняв рішення № 673259/41083104 від 02.05.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 24 від 22.11.2017, причиною відмови зазначивши: ненадання платником податку копій документів, а саме: договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податків, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податків для здійснення операцій; первинних документів щодо постачання/придбання товарів, послуг; зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних .

Таким чином, контролюючий орган не конкретизував підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, не зазначив, яких саме документів не достає для реєстрації податкової накладної, що є порушенням вимог чинного законодавства.

Наведеної позиції притримується і Верховний Суд, який в постанові від 16.04.2019 по справі № 826/10649/17 (адміністративне провадження № К/9901/4895/19), зазначив: Верховний Суд зазначає, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності .

В свою чергу, в ході дослідження первинних документів за договором № 211 від 02.11.2017 та договором № 1705/45/0717 від 01.08.2017, суд дійшов висновку, що вказані документи складені у повній відповідності із вимогами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , містять передбачені законодавством обов`язкові реквізити, видаткові накладні підтверджують факти поставок товару, тощо.

До того ж, суд акцентує увагу, що згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірного рішення.

При цьому, суд акцентує увагу, що в порядку виконання обов`язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачами не надано належних та достатніх доказів в обґрунтування своєї правової позиції по справі.

Оцінюючи вищевикладені обставини та вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку, що рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, № 673259/410083104 від 02.05.2018 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ДФС України зареєструвати податкову накладну № 24 від 22.11.2017, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 201.16.4. п. 201.16 ст. 201 ПК України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З наведеною нормою кореспондуються п. п. 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 № 1246 , відповідно до яких податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день:

1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до ст. 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997.

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Суд вважає, що в даному випадку, зобов`язання відповідача-1 зареєструвати в Єдиному реєстрі подану позивачем податкову накладну № 24 від 22.11.2017 є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд враховує, що чинним законодавством покладено на Комісію ДФС обов`язок щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тобто, фіскальному органу надано право вільно обирати одне з двох рішень, яке на його думку є законодавчо обґрунтованим та правильним. А отже, свобода розсуду фіскального органу, у разі встановлення судом протиправності відмови у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, звужується до єдиного юридично допустимого рішення, в даному випадку рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання Державної фіскальної служби України здійснити дії по реєстрації податкової накладної № 24 від 22.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відтак, оскільки рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про відмову у реєстрації податкової накладної № 673259/41083104 від 02.05.2018 підлягає скасуванню то, відповідно, з урахуванням положень пп. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 ПК України, п.п. 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 № 1246, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині зобов`язання відповідача-1 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 24 від 22.11.2017.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З наведеного випливає, що за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант-Тім - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, № № 673259/41083104 від 02.05.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної № 24 від 22.11.2017, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Гарант-Тім .

3. Зобов`язати Державну фіскальну службу України (ідентифікаційний код 39292197, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 24 від 22.11.2017, подану Товариством з обмеженою відповідальністю Гарант-Тім (ідентифікаційний код 41083104, адреса: 04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 4, оф. 2) датою її фактичного отримання.

4. Стягнути з Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код 39292197, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант-Тім (ідентифікаційний код 41083104, адреса: 04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 4, оф. 2), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, судові витрати у сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко