Постанова

від 10.12.2019 по справі 826/10763/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10763/18 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Ганечко О. М., Василенка Я. М.,

за участю секретаря Кірієнко Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант Тім до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, третя особа Приватне акціонерне товариство Київський картонно-паперовий комбінат про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2019, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг № 4848/41083104/2 від 11.05.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 24 від 22.11.2017 та зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну № 24 від 22.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2019 задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання з`явилися учасники процесу.

Представник апелянта та ДФС України підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її вимоги. Представник позивача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на доводи викладені у письмовому відзиві на апеляційну скаргу. Також з`явився представник третьої особи, просив відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін та заслухавши пояснення представника третьої особи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2017 між ТОВ Інтрейд Актив (постачальник) та ТОВ Гарант-Тім (покупець) було укладено договір поставки № 211, відповідно до п. п. 1.1., 2.1., 2.2. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар; найменування товару, асортимент, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару узгоджуються сторонами та вказуються в рахунках-фактурах на кожну окрему поставку; оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок постачальника згідно виставленого рахунка-фактури, не пізніше 30 днів з моменту поставки товару; моментом поставки товару вважається дата передачі товару у власність покупцю згідно видаткової накладної, що підтверджується підписами відповідальних осіб сторін.

07.08.2017 ТОВ Інтрейд Актив виставило позивачу рахунок на оплату № 8 та поставило піддони у кількості 1600 шт. на загальну суму 112 032,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 8 від 07.08.2017.

Факт оплати придбаних піддонів позивачем підтверджується платіжним дорученням № 180 від 22.11.2017.

Згодом придбаний у ТОВ Інтрейд Актив товар позивач продав ПрАТ Київський картонно-паперовий комбінат .

01.08.2017 між ТОВ Гарант-Тім (постачальник) та ПрАТ Київський картонно-паперовий комбінат (покупець) було укладено договір № 1705/45/0717, відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 3.2., 4.2. якого постачальник зобов`язується поставити й передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти його й оплатити на умовах даного договору; найменування, асортимент, кількість товару, що поставляється, вказується в додатках до даного договору, що становлять його невід`ємну частину; порядок розрахунків за поставлений товар обумовлюється сторонами в додатках до даного договору; датою виконання постачальником зобов`язань по поставці товару вважається дата здачі товару транспортній організації, а при здачі на складі постачальника або покупця - відповідно дата приймально-здавального акту або відмітки в товарно-транспортній накладній про видачу товару покупцеві; у такому ж порядку право власності на товар переходить від постачальника до покупця; інший порядок поставки товару та/або переходу права власності на нього може бути встановлений у додатках до даного договору.

01.08.2017 сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 1705/45/0717, в якій сторони зазначили найменування товару (піддони дерев`яні), кількість товару, ціну за одиницю товару та загальну вартість товару. В п. 2 вказаної угоди сторони погодили, що товар поставляється на умовах склад покупця, в м. Обухів, вул. Київська, 130.

22.11.2017 позивач поставив, а третя особа прийняла піддон 1200*800, в кількості 700 шт., загальною вартістю 56 700,00 грн. Факт поставки підтверджується видатковою накладною № 132 від 22.11.2017.

При цьому, транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною № Р-132 від 22.11.2017, а факт отримання вказаного товару представником третьої особи - прибутковим ордером № 309365_212 від 22.11.2017.

20.12.2017 третя особа оплатила придбаний у позивача товар, що підтверджується платіжним дорученням № 28910 від 20.12.2017.

Позивачем було складено податкову накладну № 24 від 22.11.2017, яку 15.12.2017 направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкову накладну прийнято ДФС, реєстрацію накладної зупинено з посиланням на п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної, через невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно із УКТ ЗЕД: 4415. Позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

25.04.2018 позивач подав до фіскального органу пояснення щодо спірної господарської операції, в яких, зокрема, зазначив що проданий покупцю товар був придбаний позивачем у ТОВ Інтрейд Актив на підставі договору № 211 від 02.11.2017; для здійснення господарської діяльності позивач орендує складське приміщення загальною площею 1032 кв.м.; шатна чисельність найманих працівників складає 8 осіб.

До пояснення позивачем були додані копії первинних документів на підтвердження господарської операції.

Рішенням № 673259/41083104 від 02.05.2018 в реєстрації податкової накладної № 24 від 22.11.2017 було відмовлено через ненадання платником податку копій документів, а саме: договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податків, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податків для здійснення операцій; первинних документів щодо постачання/придбання товарів, послуг; зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Не погоджуючись із таким рішенням фіскального органу, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача Комісією Державної фіскальної служби України з питань розгляду скарг було прийнято рішення № 4848/41083104/2 від 11.05.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної № 24 від 22.11.2017.

Не погодившись з рішеннями Комісії ДФС про відмову у реєстрації податкових накладних, та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення не містять конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття таких рішень, а лише містить загальну фразу про те, що причиною прийняття такого рішення є: неподання платником податку первинних документів. Контролюючий орган не конкретизував підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, не зазначив, яких саме документів не достає для реєстрації податкової накладної, що є порушенням вимог чинного законодавства.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.60 п. 14 ст. 14 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29 грудня 2010 року (Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. (п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України).

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Відповідно до п. 201.16 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 201.16.1 ПК України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Згідно з положеннями пп. 201.16.2 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті в пп. 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Наказом Міністерства фінансів України № 567 від 13.06.2017 було затверджено Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Критерії оцінки).

Відповідно до п. 6 Критеріїв оцінки моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями, зокрема, пп. 1: обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 рази більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу постачання такого товару/послуг, зазначеного у податкових накладних розрахунках коригування, зареєстрованих з 01.01.2017 в Реєстрі, та обсягу придбання на митній території України та/або ввезення на митну територію України відповідного товару, зазначеного з 01.01.2017 в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, та митних деклараціях, і переважання в такому залишку товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, більше 75% загального такого залишку та відсутність товару/послуги, зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної/розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу (абз. 5 п. 6 Критеріїв оцінки).

Таким чином, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної на реєстрацію прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що рішення Комісії Державної фіскальної служби України повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Прийняття оскаржуваного рішення та зупинена реєстрації податкової накладної № 24 від 22.11.2017 відбулося у зв`язку з її відповідністю пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, а саме: за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 4415.

Проте, фіскальний орган чітко не зазначив конкретний вид критерію оцінки ступеня ризиків, обмежившись лише загальним посиланням на пункт шостий без наведення відповідного підпункту.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 190 Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з п. 201.16 статті 201 Кодексу;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до пп. "в" пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

У зв`язку із зупиненням реєстрації податкових накладних позивачем було надано контролюючому органу повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК, письмові пояснення щодо діяльності підприємства, а також копії документів на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ПАТ Київський картонно-паперовий комбінат . Вказані документи складені у повній відповідності із вимогами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , містять передбачені законодавством обов`язкові реквізити, видаткові накладні підтверджують факти поставок товару, тощо.

Однак, Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення якими відмовлено у реєстрації згадуваної податкової накладної з тих підстав, що платником податку не надано первинних документів, а саме: договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податків, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податків для здійснення операцій; первинних документів щодо постачання/придбання товарів, послуг; зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Разом з тим, контролюючим органом в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України не вказано щодо причин та підстав для прийняття таких рішень, а лише містить загальну фразу про те, що причиною прийняття такого рішення є: неподання платником податку первинних документів.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень не містить чіткої підстави його прийняття, що свідчить про його необґрунтованість.

Згідно з постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18 загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів, як актів правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Отже, відповідач не надав належних та достатніх доказів відповідності дій щодо зупинення реєстрації податкових накладних положенням пункту 201.16. статті 201 ПК України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а тому, рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації є протиправним та підлягаю скасуванню.

Приписами пункту 20 Порядку №1246 передбачено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог про зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, подану позивачем податкову накладну, що є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Щодо аналізу господарських операцій між позивачем та його контрагентом в даній справі суд не надає оцінку реальності їх здійснення, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суд дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності та в межах апеляційної скарги, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з`ясувавши обставини справи.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант Тім до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, третя особа Приватне акціонерне товариство Київський картонно-паперовий комбінат про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2019 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: О. М. Ганечко

Я. М. Василенко

Повний текст постанови виготовлено 16.12.2019