Ухвала

від 11.09.2019 по справі 640/15359/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

11 вересня 2019 року м. Київ № 640/15359/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Добрянська Я.І., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали у справі

за позовом Приватного підприємства "Мірус Компані" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Український професійний банк" Грошової Світлани Василівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити дії та скасування рішення ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне підприємство "Мірус Компані" з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Український професійний банк" Грошової Світлани Василівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в якому просило:

- виключити з переліку активів (майна) Публічного акціонерного товариства Український професійний банк та ліквідаційної маси Публічного акціонерного товариства Український професійний банк право вимоги за кредитними договорами №430 від 29 березня 2011 року, №643 від 30 липня 2012 року та №761 від 19.11.2013 року, укладеними з ПП Мірус Компані ;

- скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №648 від 14.06.2019 про затвердження умов продажу активів в частині продажу права вимоги за кредитними договорами №430, №761 та №643 укладеними з ПП Мірус Компані .

Вирішуючи питання наявності підстав для відкриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Одночасно, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В п. 1-3, 7 ч. 1 ст. 4 КАС України наведено визначення термінів, вжитих у цьому Кодексі, згідно з якими:

- адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

- публічно-правовим спором є спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

- адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ;

- суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Натомість, ч. 1 ст. 19 КАС України наведений перелік публічно-правових спорів, на які розповсюджується юрисдикція адміністративних судів, до яких, зокрема, віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1).

При цьому, суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є характер спору. Публічно-правовим спором, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спір між учасниками публічно-правових відносин, що стосується саме цих відносин.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації, або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Суть спірних правовідносин у цій справі полягає в оспорюванні правомірності дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо включення до переліку активів (майна) Публічного акціонерного товариства Український професійний банк та ліквідаційної маси Публічного акціонерного товариства Український професійний банк права вимоги за кредитними договорами №430 від 29 березня 2011 року, №643 від 30 липня 2012 року та №761 від 19.11.2013 року, укладеними з ПП Мірус Компані .

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VІ). Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб`єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 48 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно (кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу та виконує функції з управління та реалізації майна банку.

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків.

Водночас у розумінні Закону № 4452-VI неплатоспроможним є банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення його до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України від 07 грудня 2000 року № 2121-III Про банки і банківську діяльність . Ліквідацією банку є процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до законодавства (п. 6, 8 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI)

За змістом ч. 1, 3 ст. 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а виконавча дирекція Фонду у цей же строк призначає з числа працівників ФГВФО уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання (ч. 5 ст. 34 Закону № 4452-VI).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, установлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, установлених цим Законом та делегованих ФГВФО, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку.

Згідно з ч. 4 ст. 51 Закону № 4452-VI майно банку (пули активів) може бути реалізоване, зокрема, на відкритих торгах (аукціоні). Вибір способів продажу майна (активів) здійснюється Уповноваженою особою Фонду з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною з урахуванням вимог законодавства. Вибраний спосіб затверджується виконавчою дирекцією Фонду.

Частиною 5 ст. 51 Закону № 4452-VI передбачено, що на відкритих торгах (аукціоні) може, зокрема, продаватися дебіторська заборгованість.

Уповноважена особа Фонду має право самостійно проводити торги на аукціоні або закритих торгах відповідно до законодавства або залучити на підставі договору організатора аукціону - юридичну особу, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги. Організатор аукціону або закритих торгів не може бути заінтересованою особою стосовно банку.

Системний аналіз наведених нормативних приписів дозволяє дійти висновку, що з моменту запровадження у банку тимчасової адміністрації ФГВФО набуває повноваження органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій. При цьому банк зберігає свою правосуб`єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб`єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Такий правовий статус Фонду, визначений Законом № 4452-VI, дає підстави для висновку, що ФГВФО, як юридична особа публічного права, може бути суб`єктом як публічно-правових, так і приватноправових правовідносин. При цьому в приватноправових відносинах, якими є здійснення функцій органу управління банку, де запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, що ліквідується, Фонд не здійснює функцій суб`єкта владних повноважень у розумінні ст. 4 КАС України.

Водночас, суд звертає увагу, що визначений ст. 3 Закону № 4452-VI правовий статус Фонду, відповідно до якої він є, зокрема, юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні, - не впливає на правовий статус банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію або щодо якого розпочато процедуру ліквідації, оскільки Фонд розпоряджається майном такого банку від імені останнього й у межах виконання покладених на нього законодавством функцій щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та не здійснює в цій частині жодних владних управлінських функцій.

З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує дії та рішення Фонду не як суб`єкта владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи щодо реалізації майна банку.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду про що останньою вказано у постановах від 23 січня 2019 року у справах № 803/1273/16, 826/6762/18, від 20 березня 2019 року у справі № 826/1781/17 та інших.

Одночасно, суд наголошує на тому, що підвідомчість господарських справ установлена ст. 20 ГПК України, зокрема, відповідно до п. 1, 10, 15 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 803/1273/16.

Беручи до уваги наведені правові норми, суд приходить до висновку про те, що за суб`єктним складом сторін та характером спірних відносин цей спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, у зв?язку з чим підлягає розгляду у порядку, визначеному ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КАС України, про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі суддя постановляє ухвалу.

На виконання вимоги, зазначеної у ч. 6 ст. 170 КАС України, є необхідним роз`яснити позивачу, що розгляд позовної заяви та клопотання про забезпечення позову останнього має здійснюватися у порядку визначеному ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі вищенаведеного, ч. 1 ст. 170 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Приватному підприємству "Мірус Компані" у відкритті провадження в адміністративній справі.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом з адміністративним позовом та доданими до нього матеріалами невідкладно надіслати особі, яка їх подала.

3. Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, передбачені ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Я.І. Добрянська