Рішення

від 10.09.2019 по справі 640/7595/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 вересня 2019 року № 640/7595/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АБК Квадрат

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АБК Квадрат (далі-позивач/ТОВ АБК Квадрат ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач/ГУ ДФС у м. Києві) в якій просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 15.02.2019 року №00001841402 та №00001851402.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2019 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що всі господарські операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами були реальними (фактично здійснені), що підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, операції пов`язані з господарською діяльністю позивача, учасники володіли спеціальною правосуб`єктністю, а тому, висновок Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про нереальність (фіктивність) операцій з даними контрагентами є таким, що не відповідає дійсності та не ґрунтується на нормах податкового законодавства.

Відповідач подав письмовий відзив на позов в якому проти позову заперечив та просив суд відмовити в його задоволенні. Вважає, що рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства. В обґрунтування відзиву на позовну заяву зазначає, що перевіркою установлено відсутність можливості контрагентів постачати товари (послуги) для позивача, у зв`язку з не підтвердженням операцій по фактичному придбанню такого товару за ланцюгом постачання, а правочини між ними здійснені без цілі настання реальних наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування податком на прибуток, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість і як наслідок несплати податків, так як нереальність первинного формування активу доводить нереальність і послідуючого придбання товарів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, Головним управління ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ АБК Квадрат з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ ТАРТАРОСА ГРУП (код 41679443) за грудень 2017 року, ТОВ ФАВОРИТ-СВ (код 38275537) за жовтень, листопад, грудень 2016 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємства за 2016, 2017 роки.

Перевіркою ТОВ АБК Квадрат було встановлено порушення:

- пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України від 16.07.99 №996-ХІV, п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 245 775 грн., у тому числі за 2016 - 209 775 грн., за 2017 - 36 000 гривень.

- п. 44.1 ст.44, п. 185.1 ст.185, п. 188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 273 084 грн., у тому числі за жовтень 2016 - 16 917 грн.; за листопад 2016 - 152 750 грн.; за грудень 2016 - 63417 грн.; за грудень 2017 - 40 000 гривень.

За результатами перевірки складено акт від 29.12.2018 р. № 872/26-15-14-02-02/34967310 та винесено податкові повідомлення-рішення від 15.02.2019 року:

- №00001851402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 341 355 грн., в тому числі за основним платежем 273 084 грн. та 68 271 грн. за штрафними санкціями;

- №00001841402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 307 219 грн., в тому числі за основним платежем 245 775 грн. та 61 444 грн. за штрафними санкціями.

За результатами оскарження ТОВ АБК Квадрат цих податкових повідомлень-рішень від 15.02.2019 в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, такі рішення відповідача відповідно до рішення Державної фіскальної служби України від 18.04.2019 №18345/6/99-99-11-04-01-25 були залишені без змін.

Позивач, вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Приписами п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та відзиву ГУ ДФС у м. Києві, висновки щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю АБК Квадрат приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю ФАВОРИТ-СВ , ТОВ ТАРТАРОСА у період жовтень-грудень 2016 року та грудень 2017 року.

Аналізуючи норми податкового законодавства України, ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких здійснено висновки акту перевірки, суд зазначає, що в межах даного спору слід встановити саме факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом з урахуванням умов спірних правовідносин.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності за КВЕД-2010 Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія АБК Квадрат (ЄДРПОУ 34967310) є:

43.12 Електромонтажні роботи;

43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування;

46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;

71.11 Діяльність у сфері архітектури (основний);

41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель;

42.21 Будівництво трубопроводів.

Так, фінансово-господарські відносини між позивачем та ТОВ ФАВОРИТ-СВ ґрунтувались на договорах про виконання роботи № 0310/16 від 03.10.2016, №0410/16 від 04.10.2016, №0411/16 від 04.11.2016, № 2410/16 від 24.10.2016.

Відповідно до умов договору №0310/16 від 03.10.2016 ТОВ ФАВОРИТ-СВ (виконавець) зобов`язувалося виконати роботи для розробки проектної документації, а саме: проведення розрахунків залізобетонних конструкцій (фундаментів) для подальшого проектування окремих розділів проектної документації на стадії Робоча документація по об`єкту : Проект офісного центру на вулиці Олеся Гончара, 55-б у Шевченківському районі . За результатом виконаних робіт виконавцем оформлюються розрахунки, інші матеріали у електронному вигляді у форматі PDF та/або DWG та/або інший формат за погодженням сторін, на носії погодженому сторонами, а в разі необхідності за наявності письмової вимоги від Замовника у письмовому вигляді на паперових носіях. Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, визначених даним договором. Вартість робіт за даним договором становила 101 500, 00 грн. з ПДВ.

Виконавець виконав вказані роботи, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 31.10.2016 року.

Відповідно до умов договору №0410/16 від 04.10.2016 ТОВ ФАВОРИТ-СВ (виконавець) зобов`язувалося виконати роботи для розробки проектної документації, а саме: проведення розрахунків (з прив`язкою до раніше зроблених розрахунків) для подальшого проектування окремих розділів проектної документації на стадії Робоча документація по об`єкту: Будівництво житлового комплексу з торгово-розважальним центром, приміщеннями громадського призначення та підземно-наземним паркінгом та проспекті Перемоги, 67 у Святошинському районі м. Києва . За результатом виконаних робіт виконавцем оформлюються розрахунки, інші матеріали у електронному вигляді у форматі PDF та/або DWG та/або інший формат за погодженням сторін, на носії погодженому сторонами, а в разі необхідності за наявності письмової вимоги від Замовника у письмовому вигляді на паперових носіях. Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, визначених даним договором. Вартість робіт за даним договором становила 760 500, 00 грн. з ПДВ.

Виконавець виконав вказані роботи, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 16.11.2016 року.

Відповідно до умов договору №0411/16 від 04.11.2016 ТОВ ФАВОРИТ-СВ (виконавець) зобов`язувалося виконати роботи для розробки проектної документації, а саме: проведення розрахунків (з прив`язкою до раніше зроблених розрахунків) для подальшого проектування окремих розділів проектної документації на стадії Робоча документація по об`єкту : Будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Петра Дегтяренка, 1 (вул. Полярна в межах вул. П. Дегтяренка та М. Майорова у Оболонському районі м. Києва. Друга черга будівництва. П`ятий пусковий комплекс. Житловий будинок №4 . За результатом виконаних робіт виконавцем оформлюються розрахунки, інші матеріали у електронному вигляді у форматі PDF та/або DWG та/або інший формат за погодженням сторін, на носії погодженому сторонами, а в разі необхідності за наявності письмової вимоги від Замовника у письмовому вигляді на паперових носіях. Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, визначених даним договором. Вартість робіт за даним договором становила 380 500, 00 грн. з ПДВ.

Виконавець виконав вказані роботи, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 12.12.2016 року.

Відповідно до умов договору №2410/16 від 24.10.2016 ТОВ ФАВОРИТ-СВ (виконавець) зобов`язувалося виконати роботи для розробки проектної документації, а саме: проведення розрахунків (з прив`язкою до раніше зроблених розрахунків) для подальшого проектування окремих розділів проектної документації на стадії Робоча документація по об`єкту : Коригування проекту Будівництво житлового комплексу з торговим центром і вбудованими приміщеннями офісного та соціально-побутового призначення з підземним паркінгом у 4-му мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому районі м. Києва. Перша черга будівництва. Другий пусковий комплекс Житловий будинок № 2 та Третій пусковий комплекс. Житловий будинок №3 . За результатом виконаних робіт виконавцем оформлюються розрахунки, інші матеріали у електронному вигляді у форматі PDF та/або DWG та/або інший формат за погодженням сторін, на носії погодженому сторонами, а в разі необхідності за наявності письмової вимоги від Замовника у письмовому вигляді на паперових носіях. Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, визначених даним договором. Вартість робіт за даним договором становила156 000, 00 грн. з ПДВ.

Виконавець виконав вказані роботи, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 11.11.2016 року.

Позивачем було здійснено оплату на рахунки ТОВ ФАВОРИТ-СВ за вказаними договорами. Вказана оплата була досліджена контролюючим органом в ході перевірки та викладена в акті перевірки, а також сторонами не заперечується, а тому не потребує доведення.

Також, ТОВ ФАВОРИТ-СВ було виписано на адресу ТОВ АБК Квадрат по зазначеним вище господарським операціям податкові накладні №151 від 12.12.2016, №125 від 16.11.2016, №93 від 11.11.2016, №162 від 31.10.2016.

Фінансово-господарські відносини між позивачем та ТОВ ТАРТАРОСА ГРУП ґрунтувались на договорах виконання робіт №2710/17 від 27.10.2017 року, №2710/17/2 від 27.10.2017 року.

Відповідно до умов договору №2710/17 від 27.10.2016 ТОВ ТАРТАРОСА ГРУП (виконавець) зобов`язувалося за завданням замовника виконати проектні роботи стадії Робоча документація розділу Водопостачання та каналізація для об`єкту: Будівництво житлового комплексу з торгово-розважальним центром, приміщеннями господарського призначення та підземно-наземним паркінгом на проспекті Перемоги,67 у Святошинському районі м. Києва. Житлові будинки №1,2 , а замовник зобов`язується прийняти належно виконані роботи та оплатити в порядку визначеному у договорі. Результатом робіт, виконаних за цим договором, є розрахунки та звіт перевірки у письмовому вигляді на електронному носії в форматі погодженому сторонами. Договірна ціна виконання робіт, що є предметом цього договору складає 91 666,67 грн. без ПДВ.

Виконавець виконав вказані роботи, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 04.12.2016 року.

Відповідно до умов договору №2710/17/2 від 27.10.2017 року ТОВ ТАРТАРОСА ГРУП (виконавець) зобов`язувалося за завданням замовника виконати проектні роботи стадії Робоча документація розділу Водопостачання та каналізація для об`єкту: Будівництво житлового комплексу з торгово-розважальним центром, приміщеннями господарського призначення та підземно-наземним паркінгом на проспекті Перемоги,67 у Святошинському районі м. Києва. Житлові будинки №1,2 , а замовник зобов`язується прийняти належно виконані роботи та оплатити в порядку визначеному у договорі. Результатом робіт, виконаних за цим договором, є розрахунки та звіт перевірки у письмовому вигляді на електронному носії в форматі погодженому сторонами. Договірна ціна виконання робіт, що є предметом цього договору складає 108 333,33 грн. без ПДВ.

Виконавець виконав вказані роботи, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 01.12.2016 року.

В подальшому ТОВ ТАРТАРОСА ГРУП було відступлено право вимоги за вказаними договорами ТОВ АРІАНДА-КОМПАНІ-ПЛЮС відповідно до договору про відступлення права вимоги №22/17Ц від 22.12.2017 року.

Позивачем було здійснено оплату за вказаними договорами. Вказана оплата була досліджена контролюючим органом в ході перевірки та викладена в акті перевірки, а також сторонами не заперечується, а тому не потребує доведення.

Суд звертає увагу, що контролюючим органом під час проведення перевірки було досліджено первинні документи на підтвердження здійснення вищевказаних господарський операцій, а також документи на підтвердження оплати за надані послуги, що відображено в акті перевірки від 29.12.2018 року №872/26-15-14-02-02/34967310.

Слід зазначити, що досліджені під час розгляду справи первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом оформлені відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", всі господарські операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку позивача та доводять наявність змін в активах позивача під час вчинення господарської операції.

Матеріалами справи також підтверджується, що всі фінансово - господарські зобов`язання відображені в податковому обліку позивача, що не спростовано відповідачем.

При цьому, слід враховувати вимоги частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій вказані вище контрагенти позивача були зареєстровані як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Щодо посилань контролюючого органу на те, що контрагенти позивача не надавали/надавали не в повному обсязі податкову звітність, а також щодо відсутності інформації про наявність основних засобів, суд зазначає наступне.

Ознайомившись із такими доводами контролюючого органу, слід зазначити, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.

У відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 30.01.2018 №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Крім того, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків. Таку ж правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13 .

ТОВ АБК Квадрат на вимогу перевіряючих надало для перевірки всі, передбачені чинним законодавством України первинні документи по його взаємовідносинах з постачальниками.

Документи містять відомості, які в повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись в перевіряємому періоді між позивачем та його контрагентами.

Жоден документ ніким, не визнано ні нікчемним, ні таким, що не відповідає чинному законодавству України.

Тим більше, що з огляду на принцип індивідуальної юридичної відповідальності (ст. 61 Конституції України), ознака фіктивного підприємництва з боку контрагента не має правового значення для платника податків.

Тобто, в разі встановлення у визначеному правовими нормами порядку фіктивного підприємництва з боку контрагента - відсутні підстави для визнання документів, що підтверджують оформлення господарських операцій з цим контрагентом недостовірними.

За змістом норм Податкового кодексу України, право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів, робіт, послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником-платником ПДВ, сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на нормування податкового кредиту наступають лише у разі реального фактичного вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування і або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника додатків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксується дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

При цьому вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарський діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту , тому платник податків і покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт отримання позивачем товарів та послуг, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача.

Також, чинне законодавство України не містить вимоги зазначення в актах виконаних робіт/наданих послуг інформації про залучення працівників (їх професійну належність) необхідних для виконання послуг, залучення машин та устаткування. Як зазначено вище, акти виконаних робіт відповідають вимогам чинного законодавства.

Також не заслуговує на увагу посилання відповідача на протокол допиту свідка від 17.01.2018, засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ ФАВОРИТ-СВ в одній особі гр. ОСОБА_1 , відповідно до якого гр. ОСОБА_1 вказує про непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ ФАВОРИТ-СВ , та пояснень від 23.05.2018 засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ ТАРТАРОСА ГРУП ОСОБА_2 про непричетність до реєстрації та фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства, з огляду на наступне.

В рішенні від 5 липня 2016 року по справі № 21-1793а16 Верховний суд України вказав, що сам факт заперечення директором контрагента своєї участі у діяльності товариства та у підписанні товариством від його імені первинних облікових та бухгалтерських документів, за умови, що на час встановлення фактичних взаємовідносин сторін керівником цього товариства в Єдиному реєстрі підприємств і організацій України значився саме цей директор, не може бути, на думку суду, свідченням безтоварності спірних операцій, за умови скасування щодо нього постанови про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України ("Фіктивне підприємництво").

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

За змістом ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 283 Кримінального процесуального кодексу України прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

При цьому суд керується пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - позивача та контрагента за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205, 212 КК України відповідачем не надано, а договори, укладений позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з зазначеними вище контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платник податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами, зокрема, актами виконаних робіт, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень від 15.02.2019 року № 00001841402 та №00001851402 протиправними та такими, що підлягають скасуванню є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення №3449 від 23.04.2019 року позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 9 724,12 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у межах вказаної суми.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 6-11, 73-77, 79, 90, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АБК Квадрат (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21, кв. 406, ЄДРПОУ 34967310) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 15.02.2019 року №00001841402 та №00001851402.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АБК Квадрат (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21, кв. 406, ЄДРПОУ 34967310) сплачений ним судовий збір у розмірі 9 724,12 (дев`ять тисяч сімсот двадцять чотири) гривні 12 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко