Рішення

від 05.09.2019 по справі 303/6369/17

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №303/6369/17

2/303/6/19

ряд. стат. звіту №46

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.

з участю секретаря судових засідань Славич М.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Огородник О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачево цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 до СТОВ АГРО-ЛУЧКИ про витребування безпідставно набутого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до СТОВ АГРО-ЛУЧКИ про витребування безпідставно набутого майна.

Позов мотивований тим, що 22.04.2017 року позивач дізнався, що нібито між ним та СТОВ Клячанівське укладено договір оренди земельної ділянки №126 від 05.05.2015року, кадастровий номер 2122785400:02:002:0008, загальною площею 0,8234 га, що належить ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №759839. Про даний договір позивач дізнався лише тоді коли представник відповідача приніс копію даного договору. До цього часу йому не було відомо про даний договір, з його умовами ознайомлений не був, строк дії ні з ким не узгоджував та не отримував ніякої орендної плати за землю від відповідача. Зазначає, що 24.04.2017 року він звернувся із заявою про розірвання даного договору оренди земельної ділянки. Також відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, право оренди земельної ділянки діє з 25.08.2015 року. В акті приймання-передачі, вказана дата підписання 05.05.2015 року. Однак позивач акт приймання-передачі не підписував 05.05.2015 року. Тобто орендарем при укладенні договору оренди порушено одну із істотних умов договору - порядок передачі земельної ділянки. Таким чином вважає, що у відповідача відсутні правові підстави утримувати та використовувати належну земельну ділянку. Враховуючи вищезазначене, позивач просить суд зобов`язати СТОВ "Клячанівське" повернути йому - ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,8234 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовану в Закарпатській області, Мукачівського району, Макарівській сільській раді, урочище За мокошем 37 га за межами населеного пункту , кадастровий номер 2122785400:02:002:0008 шляхом розірвання договору оренди землі № 126 від 05 травня 2015 року.

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та просила суд його задоволити та пояснила, що позивач договір про оренду землі не підписував, орендну плату за користування не отримував. Також пояснила, шо відповідач земельною ділянкою не користується, а остання перебуває у користуванні позивача.

Представник відповідача СТОВ АГРО-ЛУЧКИ - Огородник О.В. в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову, на підставах зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №759839, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 2122785400:02:002:0008, загальною площею 0,8234 га, яка розташована в Закарпатській області, Мукачівського району, Макарівська сільська рада, урочище За мокошем 37 га за межами населеного пункту . Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 26.08.2015 року №42813995 за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на вищезазначену земельну ділянку.

Як вбачається із Договору оренди землі №126 від 05.05.2015 року укладено між ОСОБА_3 та СТОВ Клячанівське орендодавець передав в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 0,8234 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Макарівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області в урочищі За мокошем 37 га , за межами населеного пункту.

Згідно п.7 договору Орендарем щороку сплачується орендна плата у розмірі 556,37 гривень.

Відповідно до п.п. 13, 17 договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сількогосподарського виробництва. Передача земельної ділянки Орендарю здійснюється у 7 денний строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Пунктами 32, 35 Договору оренди визначено, що у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку. Дія договору припиняється шляхом його розірвання на підставі взаємної згоди сторін та за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором, внаслідок випадкового знищення, пошкодження а також з інших підстав визначених законом.

24.04.2017 року позивач звертався до відповідача із заявою про розірвання правовідносин щодо використання належної йому земельної ділянки.

Крім цього, із листа за №16-06/72 від 01.02.2019 року наданого СТОВ АГРО-ЛУЧКИ вбачається, що ними неодноразово було запрошено ОСОБА_3 для отримання належної йому орендної плати, згідно до укладеного договору оренди, але останній так і не з`явився.

У відповідності до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1, 2 та ч.3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями ст.41 Конституції України , ст.321 ЦК України право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В ст.1 протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними протоколом №11 передбачено, зокрема, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до приписів ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В п.19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав роз`яснено, що застосовуючи положення статті 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Приписами ст.1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок проводиться за рішенням суду.

Як передбачено в п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , відповідно до статей 90 , 95 , 212 ЗК самовільно зайняті земельні ділянки повертаються їх власникам або землекористувачам з передачею останнім незібраного врожаю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Відповідно до ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. За ч.3 цієї статті, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, проаналізувавши вищенаведене судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 не позбавлений можливості розпоряджатися належною йому на праві власності земельною ділянкою, що і представником позивача було підтверджено в судовому засіданні, оскільки відповідач земельною ділянкою не користується. Всі ці обставини в сукупності дають суду підстави вважати, що вимога позивача повернути йому відповідачем земельну ділянку є необгрунтованою. Крім цього, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи представника позивача про те, що позивач не підписував договір оренди земельної ділянки з СТОВ Клячанівське , оскільки будь-яких належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів останнім суду надано не було.

Згідно ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Керуючись ст.ст. 215, 387, 398, 792, 1212, 1213 ЦК України, ст.ст. 152, 212 ЗК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

РІШИВ:

У задоволенні позову представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 про зобов`язання СТОВ Агро-Лучки повернути позивачу ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,8234 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовану в Закарпатській області, Мукачівського району, Макарівській сільській раді, урочище За мокошем 37 га за межами населеного пункту , кадастровий номер 2122785400:02:002:0008 шляхом розірвання договору оренди землі №126 від 05 травня 2015 року - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України , до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області.

Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: СТОВ АГРО-Лучки , код ЄДРПОУ 30765096, місце знаходження с.Великі Лучки, вул.Мукачівська, 273-Б, Мукачівський район Закарпатська область.

Повний текст рішення суду складено 10.09.2019 року.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір