Постанова

від 10.09.2019 по справі 363/1769/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2019 року м. Київ

Унікальний номер справи № 363/1769/17

Апеляційне провадження № 22-ц/824/1242/2019

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,

при секретарях - Слободяник Ю.О., Савлук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 листопада 2017 року, ухвалене під головуванням судді Рудюк О.Д., по справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах Кабінету Міністрів України до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , третя особа Державне підприємство Димерське лісове господарство , ОСОБА_27 про визнання недійсними розпорядження та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в :

У травні 2017 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що прокуратурою Київської області на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області виявлені порушення вимог земельного законодавства при вилученні з постійного користування ДП Димерське лісове господарство земельних ділянок лісогосподарського призначення, зміни цільового призначення та подальшу передачу їх у власність громадянам. Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 24 травня 2013 року № 189 Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок 27-ми громадянам України (згідно з додатком) для індивідуального дачного будівництва у власність на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області затверджено проект землеустрою та передано 27-ми громадянам безоплатно у власність земельні ділянки загальною площею 2,6900 га для індивідуального дачного будівництва на території Глібівської сільської ради Вишгородського району.

На підставі зазначеного розпорядження у приватну власність земельні ділянки отримали:

- ОСОБА_24 , площею 0,095 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0301;

- ОСОБА_21 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0302;

- ОСОБА_22 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0303;

- ОСОБА_20 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0304;

- ОСОБА_15 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0305;

- ОСОБА_18 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21: 025: 0306;

- ОСОБА_23 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0307;

- ОСОБА_16 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0308;

- ОСОБА_17 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21: 025: 0309;

- ОСОБА_27 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0310;

- ОСОБА_13 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0311;

- ОСОБА_26 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21: 025 :0312;

- ОСОБА_12 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21: 025 :0313;

- ОСОБА_25 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0314;

- ОСОБА_19 площею 0,095 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0315;

- ОСОБА_1 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0316;

- ОСОБА_11 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0317;

- ОСОБА_10 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21: 025 :0318;

- ОСОБА_14 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0319;

- ОСОБА_2 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0320;

- ОСОБА_3 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21: 025 :0321;

- ОСОБА_9 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21: 025 :0322;

- ОСОБА_4 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0323; ОСОБА_6 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21: 025: 0324;

- ОСОБА_5 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21: 025: 0325;

- ОСОБА_8 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0326;

- ОСОБА_7 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0327.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_27 на підставі договору купівлі-продажу від 08 листопада 2013 року № 2604 відчужив земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0310 на користь ОСОБА_22 .

Позивач вважав, що вказане розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації прийнято з порушенням вимог закону, а також договір купівлі-продажу земельної ділянки укладено без додержання законодавства, оскільки вилучення земельних лісових ділянок відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України. Крім того, для вилучення лісових ділянок та зміни цільового призначення обов`язковою підставою є погодження Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, що також не дотримано.

Крім того, виділені земельні ділянки загальною площею 2,6900 га для індивідуального дачного будівництва належать на праві користування Кам`янському лісництву ДП Димерське лісове господарства , що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, згідно з якими спірна лісова ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення. Вказані обставини також підтверджуються рішенням господарського суду Київської області від 18 липня 2014 року у справі №13/081-09/17 за позовом прокурора Вишгородського району в інтересах держави в особі ДП Димерське лісове господарство до Вишгородської районної державної адміністрації та ТОВ Мета К про визнання недійсним розпорядження та договору оренди земельної ділянки. Вказаним рішенням встановлено, що розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 17 липня 2007 року № 544, всупереч вимогам статей 20, 116, 149, 186 Земельного кодексу України, статті 17 лісового кодексу України, відведено в оренду ТОВ Мета К земельну ділянку площею 4,5 га на території Глібівської сільської ради Вишгородського районну за рахунок земель лісового фонду Кам`янського лісництва ДП Димерське лісове господарство (квартал 86, виділ 2, 3, 4,16,17).

Спірні земельні ділянки, які відведено у приватну власність на підставі розпорядження від 24 травня 2013 року № 189, також знаходяться у кварталі 86, виділ 2, 3, 4, 16, 17 Кам`янського лісництва ДП Димерське лісове господарство .

Кабінету Міністрів України, який відповідно до закону є розпорядником спільних земельних ділянок, про факт первинного порушення інтересів держави, саме внаслідок прийняття розпорядження від 24 травня 2013 року № 189, відомо не було, інформація про відведення у власність земельних ділянок за рахунок земель лісогосподарського призначення у загальнодоступних базах даних була відсутня. Про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору стало відомо лише у 2016-2017 роках, за результатами системного аналізу інформацій різних органів державної влади, установ та організацій, а саме Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП Димерське лісове господарство ВО Укрдежліспроект , що підтверджують незаконне відведення у власність земель лісогосподарського призначення єдиним масивом поза волею їх власника, а тому вважав, що строк позовної давності пропущено з поважних причин.

Враховуючи наведене, прокурор просив суд визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його, захистивши право держави в особі Кабінету Міністрів України, визнати недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 24 травня 2013 року № 189 Про затвердження проекту землеустрою та передачу вищевказаних земельних ділянок 27-ми громадянам України (згідно з додатком) для індивідуального дачного будівництва у власність на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області та витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння відповідачів вказані земельні ділянки. (т.1 а.с. 1-25)

Представник Вишгородської районної державної адміністрації Київської області - Бондаренко Р.Г. проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Вказував, що позивачем не надано до суду доказів того, що спірні земельні ділянки незаконно вибули із володіння держави в особі Кабінету Міністрів України, а тому вважав позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Крім цього, просив застосувати строк позовної давності із посиланням на те, що право прокурора на пред`явлення позову виникло у 2004 році, коли йому стало відомо, або повинно було відомо при належному здійсненні своїх повноважень про відчуження земельних ділянок органами державної влади, а тому строк позовної давності за цими вимогами сплив у 2007 році. (т.1 а.с.224-233)

Представник відповідачів ОСОБА_10 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , ОСОБА_23 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_25 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 - ОСОБА_33 також подав заперечення проти позову та заявив про застосування строку позовної давності. Вказував, що позивачем не наведено порушень, вчинених громадянами в процесі приватизації або укладання договорів купівлі-продажу, а також не надано доказів, які б свідчили про неправомірну поведінку громадян під час набуття права власності на спірні земельні ділянки. Вважав, що, прохання прокурора про витребування на підставі ст. 387-388 ЦК України на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельних ділянок, що знаходяться у власності фізичних осіб-співвідповідачів по справі (із збереженням за ними зареєстрованого у встановленому законом порядку права власності на земельні ділянки) не ґрунтується на вимогах закону, є необґрунтованим і не підкріплене належними доказами. Крім цього, із посиланням на положення статті 30 Закону України Про місцеві державні адміністрації зазначив, що місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади, яку очолює Кабінет Міністрів України, в силу наділених повноважень через спеціально створені уповноважені органи в галузі земельних відносин, що здійснюють контроль за використанням та охороною земель, міг довідатися про порушене право з моменту прийняття Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області оспорюваного розпорядження. Оскільки оскаржуване розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації було прийнято у травні 2013 року, вважав, що строк звернення до суду прокурора чи Кабінету Міністрів України сплив ще у травні 2016 року. (т.2 а.с.64-76)

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 листопада 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прокурором не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що спірні земельні ділянки належали до земель лісогосподарського призначення та перебували у постійному користуванні лісового господарства, а також не встановлено порушення відповідачами принципу законності при передачі та набутті у власність спірної земельної ділянки. (т.2 а.с.81, 83-92)

В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Київської області Грабець І.Н. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 листопада 2017 року, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. На обґрунтування скарги зазначив, що суд не врахував вимог законодавства та фактичних обставин на які позивач посилався обґрунтовуючи заявлені вимоги та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову. Вказував, що судом не взято до уваги та не надано належної правової оцінки тій обставині, що спірні земельні ділянки розташовані на землях лісогосподарського призначення лісового фонду Кам`янського лісництва в кварталі 86, виділах 2, 3, 4, 16, 17 та погодження на вилучення лісових ділянок підприємство не надавало. Також судом не надано правової оцінки долученому до матеріалів справи проекту організації та розвитку лісового господарства ДП Димерський лісгосп 2007 року, планово-картографічним матеріалам, а саме викопіюванням з планшету № 6, плану лісонасаджень Кам`янського лісництва Димерського держлісгоспу, які підтверджують факт віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення. Зазначив, що обставини віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення ДП Димерське лісове господарство також підтверджуються рішенням Господарського суду Київської області від 18 липня 2014 року у справі № 13/081-09/17 за позовом прокурора Вишгородського району в інтересах держави в особі ДП Димерське лісове господарство до Вишгородської районної державної адміністрації та ТОВ Мета К про визнання недійсними розпорядження та договору оренди земельної ділянки. Зокрема, судом у вказані справі встановлено, що розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 17 липня 2007 року №544, всупереч вимогам ст.ст. 20, 116, 149, 186 Земельного Кодексу України, ст. 17 Лісового кодексу України, відведено в оренду ТОВ Мета К земельну ділянку площею 4,5 га на території Глібівської сільської ради Вишгородського району за рахунок земель лісового фонду Кам`янського лісництва ДП Димерське лісове господарство (квартал 86, виділи 2,3,4,16,17). Вищевказані докази, на думку прокурора, свідчать про те, що Вишгородська районна державна адміністрація, всупереч вимог ст.ст. 6, 19 Конституції України, ст.ст. 18, 19, 20, 55, 56, 57, 116, 141, 149 Земельного кодексу України, ст.ст. 7, 8, 27, 31, 45, 47, 58, 54 Лісового кодексу України, передала у приватну власність землі лісового фонду з перевищенням повноважень, без згоди постійного лісокористувача та з порушенням порядку зміни цільового призначення спірних земельних ділянок та у вигляді єдиного масиву. (т.2 а.с.122-129)

Представник відповідачів ОСОБА_10 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , ОСОБА_23 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_25 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 - ОСОБА_33 подав відзив, в якому заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим. Зазначив, що подані прокурором докази на підтвердження належності спірних земельних ділянок до земель лісу є неналежними доказами, які не доводять позовних вимог Вважав, що в даному випадку первісне безвідплатне відчуження майна здійснене державою шляхом прийняття рішень державними органами, тобто внаслідок реалізації волі держави на розпорядження державною власністю. Зауважив, що при вирішенні подібних спорів судам слід керуватися не лише національним законодавством, а й практикою застосування Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейським Судом з прав людини, яким було зроблено висновок про те, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця. Державі в особі Кабінету Міністрів України та утвореним ним органам, які мали повноваження щодо розпорядження землями державної власності та контролю за додержанням органами державної влади, місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, було і могло бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу вчинення цього порушення і позивачем не заперечувався факт пропуску строку позовної давності, тому вважав, що окремою підставою для відмови в задоволенні позову прокурора є пропуск ним строку позовної давності, про застосування наслідків якого заявлено відповідачами у справі. (т.2 а.с.174-183)

Представник Вишгородської районної державної адміністрації Київської області - Бондаренко Р.Г. також подав відзив на апеляційну скаргу, в якому із посиланням на необґрунтованість доводів апеляційної скарги просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін. Вважав, що в процесі розгляду справи судом дотримано вимоги матеріального та процесуального права, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 листопада 2017 року є законним та обґрунтованим. Вказував, що позивачем не надано до суду доказів того, що спірні земельні ділянки незаконно вибули із володіння держави в особі Кабінету Міністрів України і оскаржуване розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області ґрунтується виключно на законі, прийняте з дотриманням компетенції та повноважень, приймалося на підставі погодження центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, що окремо підтверджується позитивним висновком відділу Держземагенства у Вишгородському районі Київської області від 20 грудня 2012 року № 338, відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури від 28 грудня 2012 року № 4525. Підставою для відмови в задоволенні позову прокурора вважав також пропуск ним строку позовної давності, оскільки обчислення строку позовної давності у даній справі вважав правильним від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме позивач, а не прокурор. (т.2 а.с.184-191)

Постановою Апеляційного суду Київської області від 25 квітня 2018 року апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задоволено частково, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 листопада 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення. В задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області в інтересах Кабінету Міністрів України до Вишгородської РДА Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , третя особа ДП Димерське лісове господарство , ОСОБА_27 про визнання недійсними розпорядження та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння відмовлено. (т.3 а.с.97-98, 100-115)

Постановою Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено частково, постанову Апеляційного суду Київської області від 25 квітня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. (т.3 а.с.222-228)

Відповідно до пункту 9 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв`язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні прокурор Івашин О.Є., прокурор Підяш О.С., представники Кабінету Міністрів України - Шевчук О.С . , Стовбчатий А . Ю . представник ДП Димерське лісове господарство - Опаріна А.Л. підтримали скаргу і просили її задовольнити.

Представник Вишгородської РДА Київської області - Журавльова С.В., представник відповідачів ОСОБА_38 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 - адвокат Заріцький С.М., представник відповідачів ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_24 , ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_19 , ОСОБА_23 , ОСОБА_39 , ОСОБА_12 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 - адвокат Шумський І.С. заперечували проти скарги і просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Інші особи,які берутьучасть усправі досуду неприбули, прочас тамісце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Крім того, відповідачі ОСОБА_40 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 про розгляд справи судом були сповіщені також врученням повідомлення їх представнику - адвокату Заріцькому С.М., а відповідачі ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_24 , ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_19 , ОСОБА_23 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 про розгляд справи судом були сповіщені врученням повідомлення представнику - адвокату Шумському І.С., цих обставин належного сповіщення представники відповідачів в суді апеляційної інстанції не заперечували про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 3 а.с. 236 т. 4 а.с. 1-25, 30-65, 71-108, 126-161, 166-197, 199-238 т. 5 а.с. 14-39, 47-76, 87-102, 107-109)

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов виходив з тих підстав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що спірна земельна ділянка належала до земель лісогосподарського призначення та перебувала у постійному користуванні лісгоспу, а також не встановлено порушення відповідачами принципу законності при передачі та набутті у власність спірної земельної ділянки.

З таким висновком колегія суддів не погодилась.

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 24 травня 2013 року № 189 Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок 27-ми громадянам України (згідно з додатком) для індивідуального дачного будівництва у власність на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області , розглянувши клопотання директора малого колективного багатопрофільного підприємства Георад (далі - МКБП Георад ) ОСОБА_43 від 23 квітня 2013 року № 7-14/1409 та проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок 27-ми громадянам України (згідно з додатком) для індивідуального дачного будівництва у власність загальною площею 2,6900 га на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області, розроблений на підставі розпорядження Вишгородської районного державної адміністрації від 17 грудня 2012 року № 3008, враховуючи позитивні висновки відділу Держземагенства у Вишгородському районі Київської області від 20 грудня 2012 року № 338, відділу містобудування, архітектури, житлово - комунального господарства та розвитку інфраструктури від 28 грудня 2012 року № 4525:

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок 27-ми громадянам України (згідно з додатком) для індивідуального дачного будівництва у власність загальною площею 2,6900 га на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області, розроблений МКБП Георад ;

- передано 27-ми громадянам України (згідно з додатком) безоплатно у власність земельні ділянки загальною площею 2,6900 га для індивідуального дачного будівництва на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту).

Відділ Держземагенства у Вишгородському районі Київської області зобов`язано внести відповідні зміни до державного земельного кадастру та забезпечити зберігання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.(т. 1 а.с. 27-29)

З додатку до розпорядження від 24 травня 2013 року № 189 вбачається, що відведено земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва у власність на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області 27-ми громадянам, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_27 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_46 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 (т. 1 а.с. 28-29)

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що 21 червня 2013 року та 25 червня 2013 року відповідачі зареєстрували право приватної власності на спірні земельні ділянки. За цією ж довідкою, ОСОБА_27 на підставі договору купівлі-продажу від 08 листопада 2013 року № 2604 відчужив земельну ділянку площею 0.1 га з кадастровим номером: 3221882200:21:025:0310 на користь ОСОБА_21 (т. 1 а.с. 30-56)

Прокуратурою Київської області 08 лютого 2017 року отримано відповідь від ДП Димерське лісове господарство за результатами розгляду листа, з якого вбачається, що це державне підприємство є постійним користувачем земельної ділянки Кам`янського лісництва у кварталі 86 виділ 2, 3,4,16,17, площею 4,6 га, яка знаходиться у власності держави, що підтверджується проектом організації та розвитку лісового господарства ДП Димерський лісгосп Київської області (Кам`янське лісництво), розробленим Українською лісовпорядною експедицією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання у 2007 році. Крім того, з даного листа вбачається, що ДП Димерське лісове господарство не здійснювало/не надавало будь-яких погоджень на вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення з кадастровими номерами: 3221882200:21:025:0301, 3221882200:21:025:0302, 3221882200:21:025:0303, 3221882200:21:025:0304, 3221882200: 21 :025 : 0305, 3221882200 :21 :025 :0306 , 3221882200 :21 :025 :0307 , 3221882200:21: 025 :0308 , 3221882200:21: 025 :0309 , 3221882200:21:025:0310 , 3221882200:21:025:0311 , 3221882200:21:025:0312 , 3221882200:21:025:0313 , 3221882200:21:025:0314 , 3221882200:21:025:0315 , 3221882200:21:025:0316 , 3221882200:21:025:0317 , 3221882200:21:025:0318 , 3221882200:21:025:0319 , 3221882200:21:025:0320 , 3221882200:21:025:0321 , 3221882200:21:025:0322; 3221882200 :21:025:0323; 3221882200 :21:025:0324; 3221882200 :21:025:0325; 3221882200 :21:025:0326; 3221882200 :21:025:0327.(т. 1 а.с. 57-60)

Листом від 06 лютого 2017 року № 04-36/211 Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, на виконання доручення прокуратури Київської області від 03 лютого 2017 року № 05/1-309 щодо надання інформації та копії відповідних документів погодження на вилучення та зміни цільового призначення земельних ділянок із вказаними кадастровими номерами, повідомило , що за інформацією ДП Київське ЛНДС земельні ділянки із зазначеними кадастровими номерами не розташовуються на землях лісогосподарського призначення підприємства відповідно до матеріалів лісовпорядкування ВО Укрдержліспроект 2014 року.

Земельні ділянки із зазначеними кадастровими номерами розташовуються на землях лісогосподарського призначення, які знаходяться у постійному користуванні ДП Димерський лісгосп (Кам`янське лісництво квартал 86 виділ 2, 3, 4, 16, 17 загальною площею 4,6 га) відповідно до матеріалів лісовпорядкування ВО Укрдержліспроект 2014 року. Крім того, управління та постійний лісокористувач ДП Димерський лісгосп не надавали погодження на вилучення і змін цільового призначення на земельні ділянки із вищевказаними кадастровими номерами, які розташовані в адміністративних межах Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області. (т. 1 а.с. 71-72)

З фрагменту кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів Кам`янського лісництва ДП Димерський лісгосп , який наданий ВО Укрдержліспроект за матеріалами лісовпорядкування 2014 року вбачається, що земельні ділянки з вказаними кадастровими номерами розташовані на території ДП Димерський лісгосп , квартал 86 виділ 2, 3, 4, 16.(т. 1 а.с. 73-76)

Відповідно до п. 1 Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2007 року № 848, Державний лісовий кадастр та облік лісів ведеться Державним агентством лісових ресурсів України за єдиною для усіх лісів системою за рахунок коштів державного бюджету з метою забезпечення ефективної організації охорони і захисту лісів, їх раціонального використання та відтворення, здійснення постійного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді України.

За положеннями пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції регламентує процедуру їх виготовлення.

Звернувшись до суду з даним позовом, прокурор в обґрунтування заявлених вимог посилався серед іншого на долучений до матеріалів справи проект організації та розвитку лісового господарства ДП Димерський лісгосп 2007 року, а також планово-картографічні матеріали, зокрема - викопіювання з планшету № 6, плану лісонасаджень Кам`янського лісництва Димерського держлісгоспу, із сукупної оцінки яких вбачається, що спірні земельні ділянки, передані у власність 27-ми громадянам фактично накладаються на землі 86 кварталу Кам`янського лісництва ДП Димерський лісгосп .(т. 1 а.с. 61-70)

Також, відповідно до проекту організації та розвитку лісового господарства ДП Димерське лісове господарство 2007 року (таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків), спірні земельні ділянки є ділянками лісогосподарського призначення, покриті лісовою рослинністю та мають наступні таксаційні характеристики:

Виділ 2: площа 2 га, склад - 10 сосни звичайної, вік 73 року (на момент передачі у приватну власність громадян), середня висота - 24 м., середній діаметр - 26 см., запас на 1 га - 370 метрів кубічних;

Виділ 3: площа 1,3 га, склад 10 сосни звичайної, вік 70 років, середня висота 22 метри, середній діаметр 26 см., запас на 1 га - 319 метрів кубічних;

Виділ 4: площа - 0,5 га, склад 10 сосни звичайної, вік 123 роки, середня висота 24 метри, середній діаметр 42 см., запас на 1 га - 153 метрів кубічних;

Виділ 16: площа - 1,9 га, склад 10 сосни звичайної, вік 122 роки, середня висота 23 метри, середній діаметр 36 см., запас на 1 га - 132 метрів кубічних;

Виділ 17: площа 0,6 га, склад - піски.(т. 1 а.с. 61-70)

За інформацією Українського державного лісовпорядного виробничого об`єднання Укрдержліспроект від 10.02.2017 року № 72, земельні ділянки, надані у власність 27 громадянам розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 24.05.2013 року № 189, відповідно матеріалів лісовпорядкування 2014 року відносяться до лісів Кам`янського лісництва ДП Димерське лісове господарство і накладаються на виділи 3, 4, 5,6 кварталу 86 вказаного лісництва.(т. 1 а.с. 73-74)

Рішенням Господарського суду Київської області від 18 липня 2014 року позов прокурора Вишгородського району в інтересах держави в особі ДП Димерське лісове господарство до Вишгородської районної державної адміністрації, товариства з обмеженою відповідальністю Мета К (далі - ТОВ Мета К ) про визнання недійсним розпорядження та укладеного на його підставі договору задоволено.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Вишгородської районної державної адміністрації Про надання в оренду земельної ділянки ТОВ Мета К під існуючу базу відпочинку на території Глібівської сільської ради від 17 липня 2007 року № 544.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 18 липня 2007 року, укладений між Вишгородською районною державною адміністрацією та ТОВ Мета К .

Зокрема, господарським судом у вказаній справі встановлено, що розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 17.07.2007 року № 544, без зміни цільового призначення земель лісового фонду, всупереч вимогам ст.ст. 20, 116, 149, 186 Земельного кодексу України, ст. 17 Лісового кодексу України, відведено в оренду ТОВ Мета К земельну ділянку площею 4,5 га на території Глібівської сільської ради Вишгородського району за рахунок земель лісового фонду Кам`янського лісництва ДП Димерське лісове господарство (квартал 86, виділ 2,3,4, 16, 17). (т. 1 а.с. 77-86)

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК Україниобставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що право користування Кам`янського лісництва Державного підприємства Димерське лісове господарство лісами площею 2,6900 га підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, згідно з якими спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та відхилила доводи відповідачів про недоведеність належності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації, центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, відповідно до закону (частини перша, друга статті 84 ЗК України; тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються ЗК України, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).

Статтею 13 ЗК України передбачено, що саме до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Повноваження державних адміністрацій з питань земельних та лісових відносин визначаються Законом України "Про місцеві державні адміністрації", нормами земельного та лісового законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статті 32 ЛК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин належить, у тому числі, розпоряджатися землями державної власності відповідно до закону, приймати рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення.

При цьому, на час виділення відповідачам лісових ділянок за вищевказаним розпорядженням, до вищенаведених положень законодавства були внесені зміни, якими виключені повноваження місцевих державних адміністрацій щодо передачі у власність, надання в постійне користування для не лісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного значення та припинення права користування ними.

Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин визначені статтею 27 ЛК України, до яких, зокрема, належить передача у власність, надання в постійне користування для не лісогосподарських потреб земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності.

Стаття 57 ЛК України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства.

Відповідно до частин першої і третьої цієї статті зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами.

Аналогічне положення міститься й у статті 20 ЗК України.

Порядок вилучення земельних ділянок визначено статтею 149 ЗК України, якою встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Частиною п`ятою статті 149 ЗК України встановлено, що районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства;

в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

Відповідно до частини дев`ятої статті 149 ЗК України, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для не лісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що вилучення від постійних користувачів лісових ділянок державної власності для не лісогосподарських потреб, зміна їх цільового призначення з метою використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, та передача таких земельних ділянок у власність або постійне користування належить до повноважень Кабінету Міністрів України.

Не з`ясувавши, що ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання, при цьому в даному випадку жодних дій щодо розпорядження вищезазначеною спірною земельною ділянкою Кабінет Міністрів України не вчиняв, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про недоведеність прокурором права держави на спірні земельні ділянки, у зв`язку із чим помилково відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 24 травня 2013 року № 189 Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок 27-ми громадянам України (згідно з додатком) для індивідуального дачного будівництва у власність на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області , ухвалено рішення щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 27-ми громадянам України (згідно з додатком) для індивідуального дачного будівництва у власність загальною площею 2,6900 га на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області, розроблений МКБП Георад та передано 27-ми громадянам України (згідно з додатком) безоплатно у власність земельні ділянки загальною площею 2,6900 га для індивідуального дачного будівництва на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту), а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_27 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_46 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 (т. 1 а.с. 28-29)

В суді апеляційної інстанції сторони не заперечували того, що на час розгляду справи судом будівельні роботи на спірних земельних ділянках не велися і забудови відсутні.

Відповідно до положень статей 19, 57, 84 ЗК України та статті 5 ЛК України спірні земельні ділянки відносились до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувались для ведення лісового господарства в порядку, визначеному ЛК України.

Оскаржуваним розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 24 травня 2013 року № 189, фактично вилучено земельну ділянку лісогосподарського призначення з постійного користування Кам`янського лісництва Державного підприємства Димерське лісове господарство площею 2,6900 га, тобто вилучено ліси, які знаходились у кварталі 86 виділ 2, 3, 4, 16 Кам`янського лісництва, є єдиним лісовим масивом, використовувались для ведення лісового господарства, та передано у власність громадянам для ведення індивідуального садівництва.

Із прийняттям оспорюваного розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 24 травня 2013 року № 189, фактично відбулась незаконна зміна цільового призначення землі, яку було поділено на окремі ділянки, безоплатно передано громадянам, що призвело до одержання у власність земельних ділянок загальною площею 2.6900 га.

Вказане свідчить про те, що Вишгородська районна державна адміністрація Київської області розпорядилась землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею 2.6900 га., що свідчить про перевищення головою державної адміністрації передбачених законом повноважень.

Доводи представника відповідачів - адвоката Заріцького С.М. із посиланням на: План відведення земельних ділянок, Висновок про наявні обмеження на використання земельних ділянок, Висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок не спростовують встановлених судом обставин і доказів, які свідчать, що розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 24 травня 2013 року № 189, якими остання розпорядилась землями лісу, є незаконним і виданим із перевищенням наданих законодавством повноважень (т. 4 а.с. 116-120).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкових висновків по суті спору, встановивши відсутність порушень з боку Вишгородської районної державної адміністрації Київської області при видачі оскаржуваного розпорядження.

Враховуючи вищевикладене, підлягають задоволенню позовні вимоги прокурора про визнання недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 24 травня 2013 року № 189 Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок 27-ми громадянам України (згідно з додатком) для індивідуального дачного будівництва у власність на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області .

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 20 березня 2013 року у справі № 6-13цс13, в якій зазначено наступне. Відповідно до частини дев`ятої статті 149 ЗК України, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси - площею понад 1 га для не лісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу. Спірні земельні ділянки є землями лісового фонду, віднесені до категорії лісів першої категорії та перебували в державній власності до винесення оскаржуваних розпоряджень і їх передачі відповідачам. Оспорювані розпорядження, якими вилучено земельні ділянки лісогосподарського призначення з постійного користування одного й того самого постійного користувача, видано в один день, ними вилучено ліси першої категорії загальною площею, що значно перевищує 1 га, які знаходилися в межах суміжних кварталів лісництва та використовувалися для ведення лісового господарства, змінено їх цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення й передано у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства. Зважаючи на цю обставину, суду необхідно було визначитись, чи не спрямовані правові акти індивідуальної дії голови обласної державної адміністрації на розпорядження землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищувала 1 га, і в зв`язку із цим чи не свідчать ці дії про перевищення головою обласної державної адміністрації передбачених законом його повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 27 листопада 2007 року у справі "Hamer проти Бельгії" (заява N 21861/03), яка стосувалась питання порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку із зобов`язанням заявниці знести заміський будинок, побудований у лісовій зоні, щодо якої застосовувалась заборона на будівництво, суд встановив, що втручання в право заявниці на мирне володіння своїм майном, яке стало результатом знесення її будинку за рішенням органів влади, було передбачене законом та переслідувало мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів, шляхом приведення відповідного майна у відповідність з планом землекористування. Що стосується пропорційності втручання, то суд зазначив, що навколишнє середовище мало значення, і що економічні імперативи та навіть деякі основні права, включаючи право власності, не повинні превалювати над екологічними міркуваннями, особливо якщо держава прийняла законодавство з цього питання. Відтак обмеження права власності були допустимими за умови, звичайно, що між індивідуальними та колективними інтересами був встановлений розумний баланс. Оскаржувана міра переслідувала законну мету захисту лісової зони, у якій не можна було нічого будувати. Власники заміського будинку могли мирно та безперервно користуватися ним протягом тридцяти семи років. Офіційні документи, сплачені податки та здійснена робота свідчили, що органи влади знали або повинні були знати про існування будинку протягом тривалого часу, а після того, як порушення було встановлено, вони дали сплинути ще п`ятьом рокам, перш ніж пред`явити звинувачення, тим самим допомагаючи закріпити ситуацію, яка могла лише завдати шкоди охороні лісової території, на сторожі якої стояв закон. Однак у національному законодавстві не було жодного положення про узаконення будівлі, побудованої в такій лісовій зоні. Окрім як поновлення місця забудівлі в його початковому стані, жодна інша міра не вбачалася належною з огляду на незаперечне втручання в цілісність лісової зони, у якій не дозволялась жодна забудівля. З урахуванням цих підстав втручання не було непропорційним.

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до незаконно володіючої цим майном особи (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем.

Так, від добросовісного набувача, який оплатно придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно лише в разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадене у того чи іншого, або вибуло з їхнього володіння іншим шляхом не з їхньої волі (частина перша статті 388 ЦК України).

Крім того, згідно зі статтею 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

На момент відведення спірні земельні ділянки перебували на землях лісогосподарського призначення, які знаходилися у постійному користуванні ДП Димерський лісгосп (Кам`янське лісництво квартал 86 виділ 2, 3, 4, 16, 17 загальною площею 4,6 га).

Спірну земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0310 ОСОБА_27 відчужив на користь ОСОБА_22 на підставі договору купівлі-продажу від 08 листопада 2013 року №2604, тобто за відплатним договором.

Суд апеляційної інстанції враховує, що ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання, а в даному випадку жодних дій щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою Кабінет Міністрів України не вчиняв. В матеріалах справи також відсутні рішення уповноважених органів лісового господарства Київської області про переведення спірних земельних ділянок з земель державного лісового фонду до категорії земель нелісових для використання у цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства.

Суд першої інстанції не з`ясував, що право розпорядження спірною земельною ділянкою державної власності було прийняте районною державною адміністрацією з перевищенням повноважень, жодних дій щодо розпорядження цією земельною ділянкою відповідним органом виконавчої влади, яким є Кабінет Міністрів України, не вчинялося, тобто спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - Держави Україна поза його волею, дійшов необґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для витребування зазначених земельних ділянок від добросовісних набувачів в порядку статті 388 ЦК України.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для витребування вказаної земельної ділянки від добросовісних набувачів.

Посилання представників відповідачів на те, що Вишгородська районна державна адміністрація Київської області входить до структури органів виконавчої влади, а тому відповідачі мали обґрунтовані сподівання, що вказаний державний орган діє в межах наданих йому повноважень колегія суддів визнала обґрунтованими, проте такі не спростовують висновків про незаконність оспорюваного розпорядження, виданого із перевищенням повноважень наданих законодавством. При цьому, відповідачі не позбавлені права звертатись з вимогами про відшкодування шкоди в порядку ст. 1174 ЦК України.

Щодо строків позовної давності.

Скасувавши постанову Апеляційного суду Київської області від 25 квітня 2018 року та передавши справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції (постанова Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року) зазначив, що Апеляційний суд Київської області вирішуючи спір, послався на те, що Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель повинна була довідатися про порушення прав держави з моменту здійснення такого порушення, проте матеріальним позивачем є не вказаний державний орган, а Кабінет Міністрів України, тому, не встановивши коли про порушення свого права дізнався саме Кабінет Міністрів України, в інтересах якого прокурор звернувся з позовом до суду, апеляційний суд ухвалив рішення з порушенням наведених норм права. Апеляційний суд дійшов передчасного висновку про початок перебігу позовної давності з 24 травня 2013 року, що не відповідає частині першій статті 261 ЦК України про початок перебігу строку позовної давності від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, вищевказаних положень закону та обставин справи не врахував, доводів прокурора не перевірив. Вказано, що при новому розгляді справи, суду апеляційної інстанції необхідно також врахувати мотиви і висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 14-85цс15, на виконання вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. (т.3 а.с.222-228)

Відповідно до частини 5 ст. 411 ЦПК України, висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" та частиною другою статті 45 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову) передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній на час подання позову і розгляду справи в суді першої інстанції).

За частиною другою статті 3 ЦПК України 2004 року (чинного на час звернення прокурора із зазначеним позовом) у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Одним з таких органів є прокуратура, на яку пунктом 2 статті 121 Конституції України у редакції на час пред`явлення позову покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області та представником ОСОБА_11 , ОСОБА_19 , ОСОБА_23 , ОСОБА_20 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_25 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 - ОСОБА_33 у суді першої інстанції заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності як підставу відмови в позові.(том 1 а. с. 224-233, том 2 а. с. 74-76).

Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

З огляду на положення статті 261 ЦК України, статті 45 ЦПК України 2004 року суд має з`ясувати, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України з вищезазначеним позовом. Це право пов`язане з моментом, коли саме повноважному органу, а саме Кабінету Міністрів України, право якого порушене, стало відомо чи могло стати відомо про таке порушення.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 08 червня 2016 року у справі № 6-3029цс15.

Вказаний правовий висновок повністю узгоджується з правовою позицією в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 14-85цс15 і правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 359/2012/15-ц (провадження № 14-101цс18), в якій вказано, що норми закону про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, в той час, як суди не встановили початку перебігу позовної давності для Кабінету Міністрів України, а сторони не надали жодних доказів у розумінні статей 57-59 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) на підтвердження того, що Кабінету Міністрів України було відомо про порушення його права до моменту звернення прокурора з відповідним позовом до місцевого суду, тоді як згідно із частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звертаючись до суду з позовом, перший заступник прокурора Київської області послався на те, що про допущені Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області порушення, позивач - Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України довідався лише після проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства.

В суді апеляційної інстанції представники Кабінету Міністрів України - Бевх І.І . , Шевчук О.С . зазначили, що Кабінет Міністрів України дізнався про порушення права Держави щодо спірних земельних ділянок 27 червня 2017 року, тобто з часу отримання копії позовної заяви прокурора, що підтверджується відміткою про реєстрацію за № 25628/0/1-17 заяви прокурора із вищевказаною датою, протоколом та звукозаписом судового засідання.(т. 4 а.с. 69-70, 125, 162-165)

Відповідачами не надано доказів на спростування цих доводів Кабінету Міністрів України або доказів на підтвердження того, що Кабінету Міністрів України було відомо про порушення права Держави до моменту звернення прокурора з відповідним позовом до місцевого суду.

Посилання представника Вишгородської районної державної адміністрації Київської області - Журавльової С.В. на доручення голови Київської обласної державної адміністрації щодо направлення копій розпоряджень, не може бути визнано підставою для висновку, що Кабінет Міністрів України до травня 2017 року був обізнаний із оспорюваним позивачем розпорядженням (т. 5 а.с. 4-11).

З огляду на наведене апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового про задоволення позову.

Щодо судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Відповідно до квитанції № 886 від 26 квітня 2017 року прокуратурою Київської області сплачено 3200 грн. судового збору за подачу позову, та за квитанцією № 3096 від 12 грудня 2017 року сплачено 3520 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги, 6 400,00 грн. судового збору за подання касаційної скарги. (т.1 а.с. 26 т.2 а.с. 130 т. 3 а.с. 144)

Отже, з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України та розміру задоволених вимог, з відповідачів підлягають відшкодуванню на користь прокуратури Київської області судові витрати у розмірі 13 120,00 грн. (3 200,00 грн. судового збору за подання позову; 3 520,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, 6 400,00 грн. судового збору за подання касаційної скарги) (т. 1 а.с. 26, т. 2 а.с. 130, т. 3 а.с. 144).

Сторона позивача заявила про розподіл судових витрат. (т. 1 а.с.24-25).

За результатом апеляційного розгляду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, апеляційна скарга підлягає задоволенню, отже позивач має право на відшкодування йому відповідачами судового збору в розмірі по 118 грн. 52 коп. з кожного за розгляд справи районним судом, по 130 грн. 37 коп. з кожного судового збору за розгляд справи апеляційним судом та по 237 грн. 04 коп. судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задовольнити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 листопада 2017 року скасувати, ухвалити нове.

Позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах Держави в особі Кабінету Міністрів України задовольнити.

Визнати недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 24 травня 2013 року № 189 Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок 27-ми громадянам України (згідно з додатком) для індивідуального дачного будівництва у власність на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області .

Витребувати на користь Держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння:

- ОСОБА_24 - земельну ділянку площею 0,095 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0301;

- ОСОБА_21 - земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0302;

- ОСОБА_22 - земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0303 та земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0310;

- ОСОБА_20 - земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0304;

- ОСОБА_15 - земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0305;

- ОСОБА_18 - земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0306;

- ОСОБА_23 - земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0307;

- ОСОБА_16 - земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21: 025 :0308;

- ОСОБА_17 - земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025: 0309 ;

- ОСОБА_13 - земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0311;

- ОСОБА_26 - земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0312;

- ОСОБА_12 - земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0313;

- ОСОБА_25 - земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0314;

- ОСОБА_19 - земельну ділянку площею 0,095 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0315;

- ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0316;

- ОСОБА_11 - земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0317;

- ОСОБА_10 - земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0318;

- ОСОБА_14 - земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200 :21:025: 0319;

- ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0320;

- ОСОБА_3 - земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0321;

- ОСОБА_9 - земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0322;

- ОСОБА_4 - земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0323;

- ОСОБА_6 - земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0324;

- ОСОБА_5 - земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21: 025: 0325;

- ОСОБА_8 - земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0326;

- ОСОБА_7 - земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3221882200:21:025:0327, загальною вартістю 86 000 (вісімдесят шість тисяч) грн., які розташовані на території Глібівської сільської ради Вишгородського району.

Стягнути на користь Прокуратури Київської області (ЄДРПОУ - 02909996, 01014, м. Київ, бул. Л.Українки, 27/2):

- з Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (ЄДРПОУ 23569369, 07300, Київська області, м. Вишгород, пл. Т.Шевченка, 1) 118 (сто вісімнадцять) грн. 52 коп. судового збору за розгляд справи районним судом та 130 (сто тридцять) грн. 37 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, 237 (двісті тридцять сім) грн. 04 коп. судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції;

- ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_23 ) 118 (сто вісімнадцять) грн. 52 коп. судового збору за розгляд справи районним судом та 130 (сто тридцять) грн. 37 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, 237 (двісті тридцять сім) грн. 04 коп. судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції;

- ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_24 ) 118 (сто вісімнадцять) грн. 52 коп. судового збору за розгляд справи районним судом та 130 (сто тридцять) грн. 37 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, 237 (двісті тридцять сім) грн. 04 коп. судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції;

- ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_25 ) 118 (сто вісімнадцять) грн. 52 коп. судового збору за розгляд справи районним судом та 130 (сто тридцять) грн. 37 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, 237 (двісті тридцять сім) грн. 04 коп. судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції;

- ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_26 ) 118 (сто вісімнадцять) грн. 52 коп. судового збору за розгляд справи районним судом та 130 (сто тридцять) грн. 37 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, 237 (двісті тридцять сім) грн. 04 коп. судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції;

- ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_27 ) 118 (сто вісімнадцять) грн. 52 коп. судового збору за розгляд справи районним судом та 130 (сто тридцять) грн. 37 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, 237 (двісті тридцять сім) грн. 04 коп. судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції;

- ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_28 ) 118 (сто вісімнадцять) грн. 52 коп. судового збору за розгляд справи районним судом та 130 (сто тридцять) грн. 37 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, 237 (двісті тридцять сім) грн. 04 коп. судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції;

- ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_29 ) 118 (сто вісімнадцять) грн. 52 коп. судового збору за розгляд справи районним судом та 130 (сто тридцять) грн. 37 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, 237 (двісті тридцять сім) грн. 04 коп. судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції;

- ОСОБА_8 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_30 ) 118 (сто вісімнадцять) грн. 52 коп. судового збору за розгляд справи районним судом та 130 (сто тридцять) грн. 37 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, 237 (двісті тридцять сім) грн. 04 коп. судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції;

- ОСОБА_9 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_31 ) 118 (сто вісімнадцять) грн. 52 коп. судового збору за розгляд справи районним судом та 130 (сто тридцять) грн. 37 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, 237 (двісті тридцять сім) грн. 04 коп. судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції;

- ОСОБА_10 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_32 ) 118 (сто вісімнадцять) грн. 52 коп. судового збору за розгляд справи районним судом та 130 (сто тридцять) грн. 37 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, 237 (двісті тридцять сім) грн. 04 коп. судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції;

- ОСОБА_11 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_33 ) 118 (сто вісімнадцять) грн. 52 коп. судового збору за розгляд справи районним судом та 130 (сто тридцять) грн. 37 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, 237 (двісті тридцять сім) грн. 04 коп. судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції;

- ОСОБА_12 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_34 ) 118 (сто вісімнадцять) грн. 52 коп. судового збору за розгляд справи районним судом та 130 (сто тридцять) грн. 37 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, 237 (двісті тридцять сім) грн. 04 коп. судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції;

- ОСОБА_13 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_35 ) 118 (сто вісімнадцять) грн. 52 коп. судового збору за розгляд справи районним судом та 130 (сто тридцять) грн. 37 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, 237 (двісті тридцять сім) грн. 04 коп. судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції;

- ОСОБА_14 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_36 ) 118 (сто вісімнадцять) грн. 52 коп. судового збору за розгляд справи районним судом та 130 (сто тридцять) грн. 37 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, 237 (двісті тридцять сім) грн. 04 коп. судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції;

- ОСОБА_15 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_37 ) 118 (сто вісімнадцять) грн. 52 коп. судового збору за розгляд справи районним судом та 130 (сто тридцять) грн. 37 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, 237 (двісті тридцять сім) грн. 04 коп. судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції;

- ОСОБА_16 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_38 ) 118 (сто вісімнадцять) грн. 52 коп. судового збору за розгляд справи районним судом та 130 (сто тридцять) грн. 37 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, 237 (двісті тридцять сім) грн. 04 коп. судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції;

- ОСОБА_17 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_39 ) 118 (сто вісімнадцять) грн. 52 коп. судового збору за розгляд справи районним судом та 130 (сто тридцять) грн. 37 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, 237 (двісті тридцять сім) грн. 04 коп. судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції;

- ОСОБА_18 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_40 ) 118 (сто вісімнадцять) грн. 52 коп. судового збору за розгляд справи районним судом та 130 (сто тридцять) грн. 37 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, 237 (двісті тридцять сім) грн. 04 коп. судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції;

- ОСОБА_19 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_41 ) 118 (сто вісімнадцять) грн. 52 коп. судового збору за розгляд справи районним судом та 130 (сто тридцять) грн. 37 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, 237 (двісті тридцять сім) грн. 04 коп. судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції;

- ОСОБА_20 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_42 ) 118 (сто вісімнадцять) грн. 52 коп. судового збору за розгляд справи районним судом та 130 (сто тридцять) грн. 37 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, 237 (двісті тридцять сім) грн. 04 коп. судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції;

- ОСОБА_21 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_43 ) 118 (сто вісімнадцять) грн. 52 коп. судового збору за розгляд справи районним судом та 130 (сто тридцять) грн. 37 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, 237 (двісті тридцять сім) грн. 04 коп. судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції;

- ОСОБА_22 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_44 ) 118 (сто вісімнадцять) грн. 52 коп. судового збору за розгляд справи районним судом та 130 (сто тридцять) грн. 37 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом;

- ОСОБА_23 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_45 ) 118 (сто вісімнадцять) грн. 52 коп. судового збору за розгляд справи районним судом та 130 (сто тридцять) грн. 37 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, 237 (двісті тридцять сім) грн. 04 коп. судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції;

- ОСОБА_24 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_46 ) 118 (сто вісімнадцять) грн. 52 коп. судового збору за розгляд справи районним судом та 130 (сто тридцять) грн. 37 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, 237 (двісті тридцять сім) грн. 04 коп. судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції;

- ОСОБА_25 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_47 ) 118 (сто вісімнадцять) грн. 52 коп. судового збору за розгляд справи районним судом та 130 (сто тридцять) грн. 37 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, 237 (двісті тридцять сім) грн. 04 коп. судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції;

- ОСОБА_26 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_48 ) 118 (сто вісімнадцять) грн. 52 коп. судового збору за розгляд справи районним судом та 130 (сто тридцять) грн. 37 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, 237 (двісті тридцять сім) грн. 04 коп. судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 10 вересня 2019 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

В.М. Ратнікова

О.В. Борисова