Рішення

від 04.09.2019 по справі 572/607/19

САРНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 572/607/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2019 року Сарненський районний суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді - ВЕДЯНІНОЇ Т. О.

при секретарі - ВОЗНЮК М. В.

за участю :

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Солодкого О.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сарни справу № 572/607/19 за позовом ОСОБА_3 до ВИЩОГО ПРОФЕСІЙНОГО УЧИЛИЩА №22 м.Сарни Рівненської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ №8-к від 25 січня 2019 року Про звільнення з роботи викладача ОСОБА_1 , поновити його на посаді викладача ВПУ №22 з моменту звільнення, а також стягнути з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 26 січня 2019 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що він працював у ВПУ №22 м.Сарни з 01 вересня 1998 року на посаді викладача спеціальних дисциплін. 25 січня 2019 року ОСОБА_1 було звільнено з посади наказом №8-к - на підставі п.3 ст.41 КЗпП України - за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного із продовженням даної роботи. Позивач вважає, що його звільнення проведено з порушенням вимог КЗпП України. В обґрунтування власної позиції позивачем зазначено, що інцидент, який відбувся між ним та учнями училища, що визначено як аморальний проступок, відбувся 28 листопада 2018 року. Цього дня між позивачем та учнями дійсно відбулась розмова з приводу самовільного залишення ними занять, що мало систематичний характер. Під час розмови позивач дійсно дещо емоційно розмовляв із учнями на підвищених тонах, використовуючи слова, які учні постійно вживають в розмові між собою, однак, вказані вислови не були адресовані конкретним учням та вживались з метою порівняння. З метою з`ясування обставин вказаного конфлікту у ВПУ №22 наказом №230 від 28 грудня 2018 року було створено комісію, яка, на думку ОСОБА_1 не зробила об`єктивного висновку, так як робота комісії мала обвинувальний нахил, оскільки складалась переважно із адміністрації училища. Крім цього, позивач вказував на ті обставини, що у ВПУ №22 створено профспілкову організацію, членом якої він є. Однак, звільнення ОСОБА_1 із профспілкою погоджено не було.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.274 ЦПК України розгляд даної справи здійснювався судом у порядку спрощеного позовного провадження.

За клопотанням сторони судом проведено розгляд справи з викликом сторін.

Позивачем заявлено клопотання про допит свідків, яке судом задоволено.

В свою чергу, представником відповідача заявлено клопотання про виклик свідків, яке судом було відхилено - через несвоєчасність подання такого клопотання.

В судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені ОСОБА_1 вимоги підтримали повністю, дали пояснення відповідно до змісту позовної заяви.

Представник відповідача в суді заявлені позовні вимоги не визнав в повному обсязі, пояснивши, що в ході роботи комісії, створеної відповідачем згідно наказу №230 від 28 грудня 2018 року було встановлено, що ОСОБА_1 при спілкуванні із учнями систематично вживав ненормативну лексику. Крім цього, представник відповідача вважає, що аморальним проступком є, також, надання ОСОБА_1 необ`єктивної характеристики відносно учня ОСОБА_4 . Крім цього, представник відповідача заперечив необхідність отримання дозволу на звільнення ОСОБА_1 у профспілкової організації, посилаючись на те, що адміністрації ВПУ №22 не було відомо про існування такої організації, так як отримані документи не були завірені належним чином.

Отже, правовідносини між сторонами виникли із трудових правовідносин.

Вказані правовідносини регулюються нормами КЗпП України та Закону України Про освіту .

Положеннями ст.43 Конституції України кожному гарантується право на працю та захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч.2 ст.2 КЗпП України - працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до наданих представником відповідача копій Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статуту ВПУ №22 м.Сарни, затвердженого наказом МОН України №341 від 14 березня 2013 року - училище є державним навчальним закладом.

Із наданої позивачем суду копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 1 червня 2000 року на ім`я ОСОБА_1 , судом встановлено, що останнього 1 вересня 1998 року було прийнято наказом №46-к на посаду викладача Сарненського ВПУ-22, а звільнено з посади на підставі ч.3 ст.41 КЗпП України наказом №8-к від 25 січня 2019 року.

Копія вказаного вище наказу №8-к від 25 січня 2019 року підтверджує, що підставою звільнення ОСОБА_1 стало вчинення ним аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Таким чином, наведеними вище доказами доведено, що ОСОБА_1 дійсно був працевлаштований на посаді викладача ВПУ №22 м.Сарни та був звільнений з вказаної посади на підставі п.3 ст.41 КЗпП України.

Відповідно до п.3 ст.41 КЗпП України - крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Таким чином, статтею 41 КЗпП України визначено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов. Така підвищена відповідальність працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливому правовому стані та виконують специфічні функції, не властиві іншим категоріям працівників; їхні дії чи бездіяльність можуть призвести до порушення конституційних прав та свобод громадян, завдати значної шкоди суспільним відносинам та авторитету як самої держави, так і суб`єктів господарювання. Так, відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником. Звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію. Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Зокрема, аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. Таке звільнення допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).

Законом України Про освіту від 5 вересня 2017 року встановлені певні вимоги до педагогічного працівника. Відповідно до ч.2 ст.54 Закону України Про освіту , чинного на момент звільнення позивача - педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов`язані, в тому числі, дотримуватися педагогічної етики, настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства, захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров`ю здобувача освіти, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам.

Частиною 6 цієї ж норми передбачено, що особи, винні в порушенні цієї статті, несуть відповідальність згідно з законом.

Таким чином, норми Закону України Про освіту також пред`являють до педагогічних працівників певні вимоги, в тому числі, щодо моральних якостей, яким має відповідати такий працівник.

Відповідно до змісту позовної заяви - позивач вважає, що його звільнення відбулось виключно на грунті особистих неприязних стосунків із керівництвом навчального закладу - ВПУ №22.

Так, відповідно до наявної в матеріалах справи доповідної №08 від 3 січня 2019 року, поданої на ім`я в.о.директора ВПУ №22 м.Сарни мамою учня групи 128 ОСОБА_5 - остання висловлювала незадоволення роботою класного керівника ОСОБА_1 звинувачуючи останнього в упередженому ставленні до її сина. Крім цього, заявник вважає, що видана класним керівником ОСОБА_1 характеристика щодо її сина є необ`єктивною, а тому вважає, що такий працівник не може бути викладачем ВПУ.

Наказом №230 від 28 грудня 2018 року по ВПУ №22, який видано в.о.директора ВПУ, створено комісію для проведення службового розслідування щодо можливої непедагогічної поведінки викладача ОСОБА_1 під час проведення навчально-виховної роботи, до складу якої в подальшому наказом №2 від 9 січня 2019 року було внесено зміни.

Звільнення позивача відбулось за рекомендацією комісії, більшість членів якої проголосували за звільнення ОСОБА_1 , що проводила службове розслідування відносно обставин, які були повідомлені мамою учня ОСОБА_4 .

Допитані судом в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснили, що були включені до вказаної вище комісії, яка вивчала доповідну мами учня ОСОБА_4 .

При чому свідки пояснили, що на засіданні дійсно прослуховувався запис, який на підтвердження власної доповідної надала мама ОСОБА_9 Однак, якість цього запису не дозволяла з`ясувати його зміст.

Суд вважає, що створення вказаної комісії, а також надання цією комісією рекомендацій для звільнення позивача не ґрунтується на нормах права, оскільки проведення службового розслідування можливе виключно відносно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на підставі Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України Про запобігання корупції прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Постановою КМУ №950 від 13 червня 2000 року.

Судом враховується, що під час роботи комісії, створеної адміністрацією ВПУ жодним чином не приймались до уваги пояснення ОСОБА_1 , подані за вх. №10 від 10 січня 2019 року, а також не перевірялись вказані у цих поясненнях обставини.

В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 зазначав, що він має необхідну освіту, а також високі досягнення у педагогічній сфері, на доведення чого надав суду копії дипломів, подяк та грамот, отриманих ним під час трудової діяльності.

Також судом досліджені копії атестаційних листів, згідно із якими ОСОБА_1 протягом усього часу роботи в ВПУ №22 характеризувався як такий, що користується авторитетом серед колег та учнів, їх батьків, до учнів відноситься доброзичливо і з повагою, загалом відповідає займаній посаді.

Із досліджених судом копій журналу обліку, реєстрації підсумків організації та проведення виховної роботи з учнями ПТУ (група 128 класний керівник ОСОБА_1 ) вбачається, що позивачем щомісяця проводились виховні години із учнями училища на різноманітну тематику.

Стороною для дослідження під час судового провадження надані позивачем письмові клопотання, в яких учні та працівники ПТУ висловили підтримку позивачеві у ситуації, яка склалась та зазначили, що можуть його охарактеризувати як чуйну та толерантну людину, хорошого педагога.

Аналогічну колективну заяву на підтримку ОСОБА_1 було зареєстровано у ВПУ за вх.№36 22 січня 2019 року.

Зазначені обставини підтвердили допитані судом за клопотанням позивача свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які є батьками учнів, класним керівником яких був ОСОБА_1 Вказані особи підтвердили, що жодного разу діти не висловлювали скарг щодо позивача. Свідки підтвердили, що останній до дітей ставився добре, завжди цікавився їх життям.

Свідок ОСОБА_13 , яка є випускницею ВПУ №22 та колишньою ученицею ОСОБА_1 , підтвердила, що позивач при спілкуванні із дітьми завжди поводився виключно тактовно, не дозволяючи собі вживання в розмові нецензурної лайки.

Аналогічно позитивно охарактеризували позивача колеги - ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , при чому останній підтвердив, що за час протягом якого він працював із ОСОБА_1 жодних претензій до нього з приводу навчального та виховного процесу не було.

Вказані вище докази спростовують пояснення представника відповідача стосовно того, що ОСОБА_1 систематично поводився непедагогічно та виражався нецензурною лексикою.

Оцінивши надані сторонами та досліджені судом докази, суд дійшов висновку, що відповідачем звільнення позивача було здійснено виключно на підставі пояснень мами учня ОСОБА_16 , з якою у позивача виник певний конфлікт. Під час з`ясування обставин, за яких ОСОБА_1 ймовірно вчинив аморальний вчинок, не з`ясовано причини наявності розбіжностей між позицією усіх опитаних дітей та батьків, частина з яких заперечувала факт вживання позивачем нецензурної лексики під час спілкування з учнями 28 листопада 2018 року.

Так, долучені позивачем до позовної заяви розписки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 підтверджують, що підставою для звільнення позивача першопочатково стали неприязні стосунки, що склались у ОСОБА_1 із батьками учня ОСОБА_4 .

У письмовому зверненні частини викладачів ВПУ №22, що зареєстроване за №39 від 23 січня 2019 року, вказані особи заперечили факти непедагогічної поведінки ОСОБА_1 в групі 128мех при здійсненні виховної та організаційної роботи.

Враховуючи наведене, суд вважає, що звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 3 статті 41 КЗпП України відбулось без достатніх правових підстав, оскільки відповідачем, відповідно до вимог ст.81 ЦПК України не надано достатніх та беззаперечних доказів вчинення аморального проступку ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог позивачем, окрім іншого, зазначалось, що його звільнення мало бути узгоджено із профспілковою організацією, яка створена в ВПУ №22.

Відповідно до наданого позивачем опису документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії - вказаний опис було сформовано та направлено реєстратору 18 січня 2019 року. Згідно із випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданою суду позивачем - первинну профспілкову організацію ВПУ №22 м.Сарни профспілки працівників освіти і науки України дійсно було внесено до Єдиного державного реєстру 1 лютого 2019 року, тобто, після звільнення позивача. Керівником вказаної профспілкової організації зазначено ОСОБА_1 .

Представник відповідача зазначав, що реєстрацію профспілки було проведено після звільнення ОСОБА_1 , а тому на момент його звільнення такої організації фактично не існувало.

Судом не приймаються до уваги пояснення представника відповідача, оскільки згідно із ч.9 ст.16 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності - профспілка, об`єднання профспілок набувають права юридичної особи з моменту затвердження статуту (положення). Статусу юридичної особи набувають також організації профспілки, які діють на підставі її статуту. Згідно із ч.1 цього ж Закону - профспілки, їх об`єднання легалізуються шляхом повідомлення на відповідність заявленому статусу.

Із наданого позивачем протоколу №1 від 20 грудня 2018 року Установчих зборів по створенню Первинної профспілкової організації ВПУ №22 м.Сарни Профспілки працівників освіти і науки України із додатками (список учасників установчих зборів по створенню профспілкової організації та Положення по Первинну профспілкову організацію ВПУ №22 м.Сарни) вбачається, що вказаним вище протоколом було затверджено вказану профспілкову організацію, яка створюється у ВПУ №22 та обрано органи первинної профспілкової організації, визначено напрямки діяльності.

Створена у ВПУ №22 м.Сарни первинна профспілкова організація Профспілки працівників освіти і науки ВПУ №22 постановою Президії Рівненської обласної організації профспілки працівників освіти і науки №П-30 від 26 грудня 2018 року була прийнята на профобслуговування.

Про створення профспілки ОСОБА_1 повідомляв керівництво ВПУ №22, що доводиться відповідною інформацією за вих.№1 від 2 січня 2019 року, яка надана позивачем суду.

Вказані вище докази, крім цього, спростовують пояснення представника відповідача стосовно того, що адміністрації ВПУ не було відомо про існування профспілкової організації, оскільки як керівник училища, так і безпосередньо представник, який приймає участь в судовому засіданні, були присутні на установчих зборах.

Згідно із ч.1 ст.43 КЗпП України - розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Таким чином, вивільнення ОСОБА_1 мало бути здійснено виключно за згодою профспілкової організації, членом якої є позивач.

Враховуючи наведене вище - наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади є незаконним, а тому підлягає скасуванню, а позивач має бути поновлений на роботі з моменту звільнення.

Крім цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування завданої моральної шкоди.

Частиною 2 статті 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Оскільки суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених позивачем вимог про поновлення на роботі, то вимоги останнього в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також підлягають до задоволення як похідні.

Таким чином, суд стягує на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу (з 26 січня по 4 вересня 2019 року), який обрахований позивачем, виходячи із наданої ОСОБА_1 довідки №01-13/95 від 14 лютого 2019 року про дохід останнього та з урахуванням проведених представником позивача розрахунків - у розмірі 93 789 грн. 12 коп.

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення в повному обсязі.

Враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне покласти судовий збір на відповідача по справі, а тому слід стягнути з ВПУ №22 судовий збір за вимогу майнового у сумі та вимогу немайнового характеру.

На підставі ст.ст. 36, 39-1, 235 КЗпП України, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України,-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_3 (жителя АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , НОМЕР_3) до ВИЩОГО ПРОФЕСІЙНОГО УЧИЛИЩА №22 (м.Сарни вул.Технічна,4 Рівненської області, код ЄДРПОУ 02547116) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволити повністю.

Поновити ОСОБА_3 на посаді викладача ВИЩОГО ПРОФЕСІЙНОГО УЧИЛИЩА №22 з 25 січня 2019 року, визнавши незаконним наказ №8-к від 25 січня 2019 року Про звільнення з роботи викладача ОСОБА_1 .

Стягнути з ВИЩОГО ПРОФЕСІЙНОГО УЧИЛИЩА №22 на користь ОСОБА_3 93 789 грн. 12 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення, відповідно до ч.1 ст.430 ЦПК України, в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в сумі платежів за один місяць звернути до негайного виконання.

Стягнути з ВИЩОГО ПРОФЕСІЙНОГО УЧИЛИЩА №22 1706 грн. 41 коп. судового збору в дохід держави.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: підпис

Копія вірно

Суддя Сарненського районного суду

Рівненської області Т.О.Ведяніна