Постанова

від 09.09.2019 по справі 759/14679/16-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 759/14679/16-а Суддя першої інстанції: Бабич Н.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Літвіної Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,

при секретарі - Григорук В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на прийняте у порядку письмового провадження рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - Відповідач-1, ДФС України), Одеської митниці Державної фіскальної служби (далі - Відповідач-2, Одеська митниця ДФС) про визнання протиправними та скасування постанов ДФС України від 13 жовтня 2016 року та Одеської митниці ДФС від 16 березня 2016 року в справі про порушення митних правил №0166/50000/16, якими ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 826 028,55 грн.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 22 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року, у задоволені позову відмовлено.

Постановою Верховного суду від 24 жовтня 2018 року постанову Святошинського районного суду міста Києва від 22 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд. При ухваленні вказаної постанови, суд касаційної інстанції зазначив, що суди першої та апеляційної інстанції не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, оскільки матеріали справи не містять листів митних органів Туреччини та експортних митних декларацій, зміст яких став єдиною підставою для визнання Позивача винним у порушенні митних правил. Крім іншого, наголосив, що митні органи мають повноваження перевіряти числове значення заявленої митної вартості ввезеного товару після того, як останні погодились із такою вартістю під час проведення процедури митного оформлення товару, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон було допущено порушення законодавства України.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 15 травня 2019 року у задоволені позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що, по-перше, належними та допустимими доказами підтверджується факт надання Позивачем митним органам завідомо неправдивої інформації щодо митної вартості завезеного товару з метою її заниження, по друге, під час прийняття спірної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності процедурних порушень допущено не було, по-третє, чинним законодавством передбачено можливість митного контролю після завершення митного оформлення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідачами не було надано експортні декларації країни відправлення, а подані до суду переклади отриманих від митних органів Турецької Республіки документів є неофіційними. Крім того, наголошує, що у наданих Одеською митницею ДФС документах зазначено невірну інформацію щодо умов доставки імпортованих товарів. Також звертає увагу, що листом турецької компанії підтверджується відсутність ознак порушення митних правил у діях Позивача. Підкреслює, що наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується належне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи про порушення митних правил та наявності у останньої умислу на вчинення адміністративного правопорушення. Крім іншого вказує, що під час проведення процедури декларування митними органами було визнано заявлено митну вартість ввезених Позивачем товарів, а тому відсутні підстави для її зміни.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15 серпня 2019 року, яке у подальшому було відкладено на 09 вересня 2019 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ДФС України просила відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що за результатами опрацювання наданої митними органами Туреччини інформації встановлено, що відомості, вказані у наданих Позивачем до Південної митниці Міндоходів товаросупровідних документах та митній декларації є недостовірними, зокрема, стосовно вартості товарів. Підкреслила, що Одеською митницею ДФС було повністю дотримано процедуру розгляду справи про порушення митних правил, у тому числі, в частині належного повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду питання про притягнення останньої до адміністративної відповідальності. Наголошує, що чинним законодавством передбачено можливість митного контролю після завершення митного оформлення. Крім того зауважує, що посилання Позивача на лист турецької компанії DEKA AUTO TRADING COMPANY LTD не спростовує офіційну інформацію митних органів Туреччини, надану Одеській митниці ДФС.

У судовому засіданні представник Позивача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю.

Представник Відповідача-1 наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник Відповідача-2, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції встановив, що 02 серпня 2013 року між турецькою компанією DEKA AUTO TRADING COMPANY LTD , як Продавцем, та ТОВ Акура Центр , в особі генерального директора ОСОБА_1 , як Покупцем, укладено Контракт №0103 (т. 1 а.с. 76-76-а), згідно, Продавець зобов`язується постачати, а Покупець прийняти і оплатити нові автомобілі, згідно Інвойсу на кожну поставку.

23 серпня 2013 року до Південної митниці Міндоходів від фірми-відправника DEKA AUTO TRADING COMPANY LTD надійшов товар автомобіль легковий, новий, марка - TOYOTA Land Cruiser , який переміщувався через митний кордон України по митній декларації ІМ 40 АА № 500040403/2013/006070 від 23 серпня 2013 року (т. 2 а.с. 122).

З метою митного оформлення зазначених товарів в режимі імпорт митним брокером ПП Імтрекс-Брок , що діяв на підставі договору-доручення №035 від 11 березня 2013 року на здійснення послуг декларанта, укладеного між ТОВ Акура Центр в особі директора ОСОБА_1 і ПП Імтрекс-Брок в особі ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 227), було надано, зокрема, інвойс №08-13 від 19 серпня 2013 року (т. 2 а.с. 75) та контракт №0103 від 01 березня 2013 року (т. 2 а.с. 76).

Відповідно до наданої митної декларації ІМ 40 АА № 500040403/2013/006070 від 23 серпня 2013 року (т. 2 а.с. 122) переміщенню через митний кордон України підлягав товар автомобіль легковий, новий, марка - TOYOTA Land Cruiser 200, країна походження Японія у кількості 5 шт.

23 серпня 2013 року зазначені товари були оформлені в Південній митниці Міндоходів у митному режимі імпорт та випущені у вільний обіг.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідь на запит від 21 жовтня 2014 року № 5456/5/99-99-26-03-03-16 02.12.2015 до Одеської митниці ДФС листом Департаменту аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням ДФС України № 43824/7/99-99-26-03-03-17 надійшла відповідь митних органів Туреччини №29980007/724-01-03/UA/7361904/l 1301660 із наданням експортних митних декларацій, які були підставою для відправки товарів з Туреччини до України (т. 2 а.с. 12-16).

У ході опрацювання інформації, яка надана у листі митних органів Туреччини №29980007/724-01-03/UA/7361904/l 1301660 було встановлено, що фактично товар, оформлений у Південній митниці за декларацією МД ІМ 40 АА №500040403/2013/006070 від 23 серпня 2013 року оформлювався в режимі експорт до України у митних органах Туреччини на умовах поставки CFR - Ulschivskl за наступними деклараціями №13410300RL008375, 13410300RL008375, №13TR41030000160245 (т. 2 а.с. 17-18), №13TR41030000160237 (т. 2 а.с. 19-20) та інвойсу від 14 серпня 2013 № 358366 (т. 2 а.с. 21-22).

Також, відповідно до наданих до Південної митниці документам та згідно декларації МД ІМ 40 АА № 500040403/2013/006070 від 23 серпня 2013 року фактурна вартість товарів складала 252350,00 доларів СІІІА, що становило 2 017 033,55 грн., разом з тим, з аналізу отриманої відповіді митних органів Туреччини, встановлено, що фактична вартість товарів складала 360000,00 доларів США, що на час подання митної декларації становило 2 877 480,00 грн.

Згідно службової записки т.в.о. заступника начальника м/п Іллічівськ № 4041/15-70-62 від 17 грудня 2015 року різниця між фактично сплаченими платежами і нарахованими згідно баз даних митниці за декларацією МД ІМ 40 АА № 500040403/2013/006070 від 23 серпня 2013 року складає 275 342,85 грн (т. 2 а.с. 25-26).

Проведеною перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 надано декларанту ПП ІМТРЕКС-БРОК ОСОБА_2 , неправдиві відомості про умови поставки, покупця, одержувача та про вартість товару, надавши інвойси, які містять неправдиві відомості про цю вартість з метою зменшення їх розміру.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 лютого 2016 року головним державним інспектором Одеської митниці ДФС. Складено відносно ОСОБА_1 протокол про порушення митних правил №0166/5000/1 за ознаками порушення ст. 485 МК України (а.с. 28-30).

Крім того, 16 березня 2016 року Одеською митницею ДФС прийнято постанову у справі про порушення митних правил №0166/5000/16, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 826 028 грн. 55 коп (т.1 а.с. 17-19).

Вказана постанова Одеської митниці ДФС була оскаржена ОСОБА_1 до ДФС України, необхідність скасування зазначеної постанови скаржник обґрунтовував тим, що провадження у справі про порушення митних правил №0166/50000/16 проведено необ`єктивно та неповно (т. 1 а.с. 20-26).

За результатами розгляду вказаної скарги Державною фіскальною службою України 13 жовтня 2016 року прийнято постанову, якою постанову Одеської митниці ДФС від 16 березня 2016 року у справі про порушення митних правил №0166/50000/16 залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 без задоволення (т.1 а.с. 28-33).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 4, 49,264, 269, 271, 276, 277, 279, 320, 336, 459, 485, 494, 495, 531, 540, Митного Кодексу України, ст. 41, 54 Податкового кодексу України, Наказу Міністерства фінансів України №650 від 30.05.2012 року Про затвердження Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України , суд першої інстанції прийшов до висновку, що Позивач вчинив дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, що є порушенням митних правил, а тому оскаржувані постанови скасуванню не підлягають.

З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті на ці товари.

Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 264 МК України, митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 276 МК України, платниками мита є: особа, на яку покладається обов`язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу).

Положеннями ст. 277 МК України передбачено, що об`єктами оподаткування митом, серед інших, є товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 279 МК України, базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита (у відсотках до встановленої бази оподаткування, ст. 280 МК України), є митна вартість товарів.

З урахуванням цього, слід зазначити, що відповідно до ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 459 МК України при вчиненні порушень митних правил підприємствами, суб`єктами відповідальності за порушення митних правил є посадові особи цих підприємств.

Приписами ст. 485 МК України встановлено відповідальність за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а саме заяви в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, за відсутності ознак злочину, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Згідно ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як було встановлено раніше, зазначена Позивачем у митній декларації МД ІМ 40 АА № 500040403/2013/006070 від 23 серпня 2013 року фактурна вартість товарів складала - 252 350,00 доларів СІІІА, що складало 2 017 033,55 грн., однак згідно наданих митними органами Туреччини документів, зокрема, інвойсу від 14 серпня 2013 року № 358366 фактична вартість товарів становила 360 000,00 доларів США, що на час подання митної декларації складало 2 877 480,00 грн.

Судова колегія погоджується з твердженням Апелянта щодо помилкового ототожнення судом першої інстанції документів про вилучення товару з місця їх зберігання № 13 TR41030000160245 та № 13TR41030000160237 із деклараціями вивезення №14410300СВ0000001073 та №14410300СВ0000001073.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що документом, який підтверджує фактичну вартість товарів, є Інвойс серії А номер 358366 від 14 серпня 2013 року, який було отримано ДФС України від митних органів Туреччини. З аналізу копії згаданого Інвойсу вбачається, що на останньому наявні відбитки штампів митних органів Турецької Республіки, компанії DEKA AUTO TRADING COMPANY LTD та підпис посадової особи останньої. При цьому, наданий Позивачем до Південної митниці України Інвойс від 19 серпня 2013 року №08-13 зазначених відбитків штампів та підпису не містить, що викликає обґрунтовані сумніви щодо достовірності вказаної у ньому інформації.

Крім того, аналіз наявної в матеріалах справи копії пакувального листа (а.с. 22) свідчить, що саме Інвойс серії А номер 358366 від 14 серпня 2013 року надавався митним органам Туреччини під час відправки до України п`яти автомобілів TOYOTA LandCruiser .

Крім іншого, доводи Апелянта про відсутність у матеріалах справи офіційного перекладу зазначених вище документів судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки вказані в останніх числові значення перекладу не потребують.

З урахуванням наведеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 надано декларанту ПП ІМТРЕКС-БРОК ОСОБА_2 , неправдиві відомості про умови поставки, покупця, одержувача та про вартість товару, використавши Інвойс, який містить неправдиві відомості про цю вартість з метою зменшення її розміру, чим вчинено порушення митних правил, передбачене ст. 485 МК України.

Посилання Позивача на лист турецької компанії DEKA AUTO TRADING COMPANY LTD та відмінності інформації про умови доставки імпортованих товарів, яку зазначено в наданих Одеською митницею ДФС документах і контракті №0103, колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що вказані обставини не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про подання декларантом до Південної митниці України Інвойсу із неправдивими відомостями про вартість товару з метою зменшення її розміру.

Відповідно до ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Поняття адміністративного правопорушення відображено у ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративне правопорушення та передбачає протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для притягнення особи до відповідальності за заяву в митній декларації недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів, необхідна поряд з іншим наявність в особи спеціальної протиправної мети - неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини. В даному випадку конкретною метою, як обов`язковою ознакою складу правопорушення - є намір особи неправомірно звільнитись від сплати митних платежів чи зменшити їх розмір. Мета - це уявлення особи про суспільно небезпечний наслідок своїх протиправних дій та про ту шкоду, що, як усвідомлює винний, настане для охоронюваних законом відносин і яка є для нього бажаною. Мета дає змогу визначити заради чого, до якого результату спрямована суспільно-небезпечна діяльність особи і вона може бути тільки у правопорушеннях, що вчиняються з прямим умислом, оскільки вона є свідченням бажання певного наслідку.

Як було встановлено вище, Позивачем було надано завідомо неправдиву інформацію щодо митної вартості товару з метою зменшення її розміру, що свідчить про прямий умисел на вчинення передбаченого ст. 485 МК правопорушення.

Щодо доводів Апелянта про недотримання органами ДФС процедури під час розгляду справи про порушення митних правил суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 9 ,10 ст. 494 МК України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Якщо при складенні протоколу особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не була присутня, до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою органу доходів і зборів, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого один примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в органах доходів і зборів адресою (місце проживання або фактичного перебування).

Протокол вважається врученим у тому числі у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею або наявною в органах доходів і зборів адресою або місце проживання чи фактичного перебування, повідомлене такою особою, є недостовірним.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, на адресу ОСОБА_1 Одеською митницею ДФС було направлено листа від 27 січня 2016 року №561/10/15-70-26-07 (т. 2 а.с. 75), в якому зазначалося, що Позивачу необхідно прибути до митниці з метою з`ясування обставин переміщення товару "Автомобіль легковий, новий, марка - Toyota Land Cruiser".

Крім того, листом від 09 лютого 2016 року №986/10/15-70-26-07 (а.с. 65) Одеська митниця ДФС направила на адресу ОСОБА_1 копію складеного відносно неї протоколу про порушення митних правил №0166/50000/16 з роз`ясненням її прав.

Факт направлення зазначених вище документів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями конвертів, повернутих відділенням поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання (т.2 а.с.140-146).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що Відповідачем вчинялися усі передбачені чинним законодавством дії, щодо належного повідомлення Позивача про факт виявлення митницею допущеного правопорушення, час та місце розгляду питання про притягнення її до адміністративної відповідальності. При цьому, доводи Апелянта про щільний робочий графік та неможливість у зв`язку із цим перевіряти поштову кореспонденцію за зареєстрованим місцем проживання судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки згадані обставини не свідчать про наявність фактичних обставин, які б перешкоджали отриманню поштових відправлень.

Крім того, необґрунтованим, на думку суду апеляційної інстанції, є твердження Позивача про відсутність у митних органів повноважень в рамках митного контролю перевіряти числове значення заявленої митної вартості завезеного товару після того, як вона погодилась із такою вартістю під час проведення процедури митного оформленням товару, з огляду на таке.

Відповідно до пп. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, ПДВ, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України.

Положеннями ст. 320 МК України встановлено, що форми та обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються на підставі результатів системи управління ризиками. Форми та обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи та міжнародних договорів України, укладених відповідно до закону, після завершення митного оформлення, визначаються в порядку, встановленому МК України.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 336 МК України встановлено, що однією з форм митного контролю є направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу.

У силу приписів п. 54.4 ст. 54 ПК України, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях (пп. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК України).

З аналізу вказаних вище норм чинного законодавства вбачається, що у митних органів наявні повноваження здійснювати заходи митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Крім того, якщо митний орган самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов`язань, за винятком випадку коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов`язкових платежів.

Аналогічний висновок зазначено у постановах Верховного Суду України від 07 листопада 2011року у справі №21-223а11року, від 26 червня 2012 року у справі №21-130а12 та від 04 липня 2013 у справі №21-202а13.

Крім того, у постанові від 24 жовтня 2018 року у даній справі Верховний суд наголосив, що за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов`язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

З урахуванням наведеного та того, що Південною митницею під час здійснення митного оформлення завезеного товару, заявлена митна вартість не була відкоригована, суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням суду першої інстанції про відсутність підстав вважати протиправними дії Одеської митниці ДФС щодо здійснення митного контролю по завезеному товару підприємством, який випущений у вільний обіг.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що Позивач вчинив протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, що є порушенням митних правил, а процедура притягнення останнього до адміністративної відповідальності порушена не була, а тому постанови органів ДФС, якими ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, є правомірними та скасуванню не підлягають.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 травня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов

Повний текст постанови складено 09 вересня 2019 року.