Постанова

від 09.09.2019 по справі 907/533/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2019 р. Справа № 907/533/18

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Орищин Г.В., Хабіб М.І.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників:

від позивача - Жарський І.Р.

від відповідача-1 - не з`явився

від відповідача-2 (скаржника) - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , б/н від 30 квітня 2019 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 06 листопада 2018 року (підписане 14.11.2018 року), суддя Ушак І.Г.

у справі №907/533/18

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» , м. Київ

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-ресурс» , м. Ужгород

до відповідача-2 Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Ужгород

про стягнення 114 964,04 грн.

в с т а н о в и в :

04 вересня 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-ресурс» та фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення солідарно 114 964,04 грн., з яких: 60 000 грн. - заборгованість за кредитом, 42 556,82 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 7 882,40 - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором та 4 524,82 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 06 листопада 2018 року у справі №907/533/18 позов задоволено в повному обсязі: присуджено до стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-ресурс» та фізичної особи ОСОБА_2 на користь АТ КБ Приватбанк заборгованість на суму 114 964,04 грн. (сто чотирнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири гривні 04 коп.), в тому числі 60 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 42 556,82 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 7 882,40 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 4 524,82 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом) та у відшкодування судових витрат суму 881,00 грн. (вісімсот вісімдесят одну грн. 00 коп.).

Суд у рішенні зазначив, що матеріалами справи та з пояснень представника позивача у ході судового розгляду встановлено, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором від 11.01.2016 р. виконав, надавши відповідачу-1 кредитний ліміт в розмірі 160 000 грн., яким останній користувався з січня 2016 року, не виконуючи власні договірні зобов`язання перед банком, у результаті чого станом на 21.05.2018 року виникла заборгованість відповідача-1 перед банком на суму 134 428, 95 грн., про що свідчить виписка по рахунку з 12.01.2016р. по 21.05.2018р., та яка складається з 60 000,00 грн. - заборгованості за кредитом; 42 556,82 грн. - заборгованості за процентами за користування кредитом (за період з 28.01.2017р. по 21.05.2018р.); 27 347,31 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором (за період з 02.05.2016р. по 21.05.2018р.); 4 524,82 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом (за період з 31.01.2017р. по 21.05.2018р.). Взявши до уваги умови договору поруки від 25 січня 2016 року, укладеного банком та відповідачем-2, суд дійшов висновку про солідарне стягнення заборгованості з позичальника та поручителя. Також судом присуджено до солідарного стягнення з відповідачів судовий збір в розмірі 881 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 06 листопада 2018 року у справі №907/533/18 в частині солідарного стягнення з нього заборгованості та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову до відповідача-2, в решті рішення просить залишити без змін. Зокрема, зазначає, що встановлений банком кредитний ліміт в розмірі 160 000 грн. ним погашено в повному обсязі, щодо встановлення 28 січня 2017 року наступного кредитного ліміту в розмірі 60 000 грн., йому нічого не відомо, оскільки, з 28 грудня 2016 року не є власником та директором ТзОВ Еко-ресурс , а про встановлення нового розміру ліміту він як поручитель за договором поруки від 25 січня 2016 року, банком не повідомлявся. Поряд з тим, у апеляційній скарзі апелянт зазначає, що договір поруки укладений ним, як директором ТзОВ Еко-ресурс , а не як фізичною особою, що підтверджується наявністю печатки підприємства на договорі. Також на думку апелянта договір про встановлення кредитного ліміту є припиненим з 11 січня 2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (б/н від 03.06.2019 року). Зокрема, зазначав, що наявність на договорі поруки печатки ТзОВ Еко-ресурс , не свідчить про те, що такий договір укладено з вказаним підприємством, оскільки з тексту договору вбачається, що поручителем є саме фізична особа ОСОБА_1 , а не ТзОВ Еко-ресурс . Також заперечив твердження апелянта про припинення дії договору 11 січня 2017 року, оскільки, клієнт не звертався із заявою до банку за місяць до закінчення терміну обслуговування ліміту щодо припинення кредитування, відтак, обслуговування ліміту було продовжено банком на той самий строк.

Представник відповідача-1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Слід зазначити, що ухвала про відкладення розгляду справи від 27 серпня 2019 року направлялась на адресу ТзОВ Еко-ресурс (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, площа Кирила і Мефодія, 5, офіс 411), яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також на адресу керівника ТзОВ Еко-ресурс (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Михайла Грушевського, 72/12).

Представник відповідача-2 (скаржника) в судове засідання не з`явився, разом з тим, на вимогу суду подав копію паспорта громадянина України. Одночасно, подав доповнення до апеляційної скарги, в яких зазначив нові доводи щодо скасування рішення суду першої інстанції, однак, колегія суддів такі доповнення відхиляє, оскільки в силу положень ч.2 ст.266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, оскільки такий строк закінчився, суд розглядає справу в межах вимог і доводів, що викладені в апеляційній скарзі.

Оскільки явка відповідачів-1,2 в судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 11 січня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Еко-ресурс оформило та подало до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заяву про відкриття рахунку та заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті банку та котрі разом із зазначеною заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 11 січня 2016 року.

Відповідно до п.3.2.1.1.16. Умов при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту (п.3.2.1.1.1. Умов та правил надання банківських послуг).

Згідно з п.3.2.1.1.3. Умов кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки ) (п.3.2.1.1.8 Умов).

Відповідно до п.3.2.1.4. Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Умовами встановлено наступний порядок розрахунку відсотків - за сумами кредиту, отриманими з 01.01.2016 року, при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 32% річних; за сумами кредиту, отриманими з 01.04.2016 року - у розмірі 30% річних для договорів забезпечених порукою; за сумами кредиту, отриманими з 01.11.2016 року - у розмірі 29 % річних для договорів, забезпечених порукою; за сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017 року - у розмірі 21% річних для договорів забезпечених порукою (п.3.2.1.4.2.2. Умов).

Згідно з п.3.2.1.4.2.3 Умов за сумами кредиту, отриманими з 01.01.2016 року у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 31-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань, клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 64 (шістдесят чотири) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань.

Довідкою ПАТ КБ Приватбанк за вих.№08.7.0.0.0/180718143756 від 18 липня 2018 року підтверджується встановлення ТзОВ Еко-ресурс наступних кредитних лімітів: 26 січня 2016 року - в розмірі 160 000 грн., 28 січня 2017 року - в розмірі 60 000 грн.

В рахунок забезпечення виконання зобов`язання ТзОВ Еко-ресурс , 25 січня 2016 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк (в тексті договору - кредитор) та ОСОБА_1 (в тексті договору - поручитель) укладено договір поруки №POR1453728932883, за умовами якого, а саме: п.1.1 предметом договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТзОВ Еко-ресурс (в тексті договору - боржник) зобов`язань за угодами приєднання, зокрема, до розділу 3.2.1. Кредитний ліміт Умов та правил надання банківських послуг по сплаті процентної ставки за користування кредитом, комісійної винагороди, винагороди за використання ліміту та кредиту в розмірі 160 000 грн.

Поряд з тим, у п.1.1 договору поруки сторони погодили, що якщо під час виконання угоди зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, останній при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за угодою в розмірі таких збільшень; додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Згідно з п.1.5 договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за угодою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п.4.1 договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору.

Апеляційним судом встановлено та сторонами не заперечується виконання відповідачем-1 зобов`язання в частині користування кредитним лімітом в розмірі 160 000 грн. з 26 січня 2016 року по грудень 2016 року.

Поряд з тим, у зв`язку з невиконанням зобов`язання відповідача-1 щодо користування кредитним лімітом в розмірі 60 000 грн., встановленим 28 січня 2017 року, у останнього виникла заборгованість перед банком станом на 21 травня 2018 року в розмірі 114 964,04 грн., з яких: 60 000 грн. - заборгованість за кредитом, 42 556,82 грн. - заборгованість за процентами по користуванню кредитом, 7 882,40 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором та 4 524,82 грн. - комісія за користування кредитом.

З огляду на наведене, у вересні 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з цим позовом до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-ресурс» та фізичної особи ОСОБА_2 про солідарне стягнення 114 964,04 грн.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Статтею 1069 ЦК України визначено, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Поряд з тим, у ст.541 ЦК України визначено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до ст.543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Згідно з ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі (ч.ч.1, 2 ст.553 ЦК України).

Правові наслідки порушення зобов`язання, забезпеченого порукою, визначено у ст.554 ЦК України. Так, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Як встановлено судом, боржником (відповідачем-1) не повернуто кредит в розмірі 60 000 грн., наданий банком 28 січня 2017 року у вигляді встановленого кредитного ліміту, та не сплачено проценти за користування кредитом в розмірі 42 556,82 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором в розмірі 7 882,40 грн. та комісію за користування кредитом в розмірі 4 524,82 грн., які підлягають до стягнення з відповідачів-1,2 як солідарних боржників.

При цьому, судом першої інстанції помилково зазначено в рішенні, що відповідач-1 не виконав зобов`язання перед банком щодо повернення кредиту в розмірі 160 000 грн., наданого в січні 2016 року, оскільки матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується виконання відповідачем-1 зобов`язання в цій частині, однак, зазначене не вплинуло на результат вирішення спору.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на те, що договір поруки укладений ним, як директором ТзОВ Еко-ресурс , а не як фізичною особою, оскільки на договорі міститься печатки підприємства. Слід зазначити, що з преамбули договору поруки вбачається його укладення саме ОСОБА_1 , який діяв на підставі власного волевиявлення, як фізичною особою, яка є поручителем ТзОВ Еко-ресурс . Також у розділі Юридичні адреси та реквізити сторін договору поруки визначено поручителя саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено паспорт, дані щодо реєстрації та ідентифікаційний податковий номер фізичної особи. При цьому, наявність печатки ТзОВ Еко-ресурс на договорі поруки не спростовує укладення останнього саме тими сторонами, які зазначені у самому договорі.

Щодо тверджень апелянта про те, що йому не було відомо про встановлення 28 січня 2017 року кредитного ліміту в розмірі 60 000 грн., оскільки, з 28 грудня 2016 року він не є власником та директором ТзОВ Еко-ресурс , колегія суддів зазначає, що зміна власника (керівника) підприємства боржника не звільняє поручителя від зобов`язань, передбачених договором поруки. Одночасно, у п.1.1 договору поруки сторони погодили, що якщо під час виконання угоди зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, останній при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за угодою в розмірі таких збільшень; додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні. У зв`язку з наведеним, твердження скаржника в цій частині є безпідставними.

Також у апеляційній скарзі апелянт зазначає, що договір про встановлення кредитного ліміту припинився 11 січня 2017 року, однак, судом встановлено, що банком 28 січня 2017 року надано ТзОВ Еко-ресурс кредитний ліміт в розмірі 60 000 грн. (довідка про розмір встановлених кредитних лімітів за вих.№08.7.0.0.0/180718143756 від 18 липня 2018 року), та використання вказаних коштів підприємством (виписки з рахунку відповідача-1), у зв`язку з чим, такі твердження скаржника є помилковими та спростовуються матеріалами справи.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Поряд з тим, судом встановлено, що у рішенні суду першої інстанції неправильно зазначено прізвище відповідача-2, а саме: замість ОСОБА_3 вказано Міхніч . Слід зазначити, що на виконання вимог апеляційного суду, апелянт подав суду копію паспорта громадянина України, який підтверджує, що правильним є прізвище відповідача-2 - Михнич, а не ОСОБА_4 . Судом перевірено матеріали справи в сукупності з поданими скаржником документами, та встановлено, що поручителем за договором поруки є саме ОСОБА_1 .

Крім того, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом неправильно присуджено до солідарного стягнення з відповідачів судовий збір у розмірі 881 грн., оскільки чинним законодавством не передбачено солідарного обов`язку боржників щодо сплати судових витрат, в тому числі і судового збору, який підлягає відшкодуванню позивачу. Поряд з тим, розмір судового збору, який підлягає відшкодуванню становить 1 921 грн., а не 881 грн.

Згідно з ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення .

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4 ст.277 ГПК України).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про зміну резолютивної частини рішення Господарського суду Закарпатської області від 06 листопада 2018 року у справі №907/533/18 в частині зазначення прізвища боржника ( Міхніч змінити на ОСОБА_3 ) та в частині солідарного стягнення судового збору в розмірі 881 грн., виклавши пункти 1.1 та 1.2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-ресурс» (88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Кирила і Мефодія, будинок 5, офіс 411, ідентифікаційний код юридичної особи 32863045) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) заборгованість в сумі 114 964,04 грн. (сто чотирнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири гривні 04 коп.), в тому числі: 60 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 42 556,82 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 7 882,40 грн. - пеня та 4 524,82 грн. - комісія за користування кредитом.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-ресурс» (88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Кирила і Мефодія, будинок 5, офіс 411, ідентифікаційний код юридичної особи 32863045) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 881 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позову.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 881 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позову. .

В решті рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.129, 236, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 06 листопада 2018 року у справі №907/533/18 змінити, виклавши пункти 1.1 та 1.2 його резолютивної частини в такій редакції:

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-ресурс» (88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Кирила і Мефодія, будинок 5, офіс 411, ідентифікаційний код юридичної особи 32863045) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) заборгованість в сумі 114 964,04 грн. (сто чотирнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири гривні 04 коп.), в тому числі: 60 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 42 556,82 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 7 882,40 грн. - пеня та 4 524,82 грн. - комісія за користування кредитом.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-ресурс» (88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Кирила і Мефодія, будинок 5, офіс 411, ідентифікаційний код юридичної особи 32863045) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 881 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позову.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 881 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позову. .

В решті рішення Господарського суду Закарпатської області від 06 листопада 2018 року у справі №907/533/18 залишити без змін.

На виконання постанови місцевому господарському суду видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Матеріали справи №907/533/18 повернути до Господарського суду Закарпатської області .

Повну постанову складено 12 вересня 2019 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Орищин Г.В.

Суддя Хабіб М.І.