Постанова

від 04.09.2019 по справі 37/70

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2019 р. Справа№ 37/70

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Калатай Н.Ф.

при секретарі Гуцал О.В.

за участю представників:

від позивача: не з`явились

від відповідача: Багрій Н.В. довіреність № 10 від 15.02.19

від ВДВС: не з`явилсь

розглянувши в відкритому засіданні

апеляційну скаргу Комунального підприємства "Господар Дарницького району м. Києва"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.04.2019р.

за скаргою Комунального підприємства "Господар Дарницького району м. Києва" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві

у справі № 37/70 (головуючий суддя Бойко Р.В.,судді: Ковтун С.А.,

Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій"

до Комунального підприємства "Господар Дарницького

району м. Києва"

про стягнення 8 482 675,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляді господарського суду міста Києва перебували позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Екостандарт", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Екостандарт", про стягнення з Комунального підприємства "Господар Дарницького району м. Києва" (з урахуванням уточнення суми позовних вимог) 8 482 675,78 грн., у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №430132 від 01.01.1998 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, з яких: 8 079 730,03 грн. основного боргу, 150 010,31 грн. інфляційних нарахувань, 41 016,39 коп. 3% річних, 211 919,05 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2012 замінено позивача у справі №37/70 - Публічне акціонерне товариство "Екостандарт" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій", у зв`язку з укладенням договорів факторингу №28/09/12 між Публічним акціонерним товариством "Екостандарт" та Публічним акціонерним товариством "Фортуна-Банк" від 28.09.2012, а також №04/10/12 між Публічним акціонерним товариством "Фортуна-Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" від 04.10.2012.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2013, у справі №37/70 позов задоволено повністю.

14.12.2012 на виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

20.03.2019 через відділ діловодства суду від Комунального підприємства "Господар Дарницького району м. Києва" надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якій скаржник просить суд зобов`язати орган виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом скасування постанови про арешт коштів боржника від 06.02.2019 по виконавчому провадженні №51904819 в частині накладення арешту на кошти Комунального підприємства "Господар Дарницького району м. Києва", що знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ "Кристалбанк", які необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 р. у справі №37/70 у задоволенні скарги Комунального підприємства "Господар Дарницького району м. Києва" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції відмовлено.

Не погодившись із прийнятою ухвалою, Комунальне підприємство "Господар Дарницького району м. Києва" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.04.2019р та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу Комунального підприємства "Господар Дарницького району м. Києва" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2019 р. справу №37/70 передано на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_1 (головуючий суддя), Агрикова О.В., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019р. відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 15.05.2019 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019р. розгляд справи відкладено на 20.05.2019р.

Розпорядженням від 20.05.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи №37/70, у зв`язку з перебуванням судді Агрикової О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на навчанні для підвищення кваліфікації.

Відповідно до витяту з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2019, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя ОСОБА_1 судді: Разіна Т.І., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019р. апеляційну скаргу Комунального підприємства "Господар Дарницького району м. Києва" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.04.2019р. по справі № 37/70 прийнято до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 10.06.2019р.

Розпорядженням від 10.06.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 37/70 у зв`язку з перебуванням судді Коробенка Г.П., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці.

Відповідно до витяту з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2019, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя ОСОБА_1 судді: Разіна Т.І., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2019р. апеляційну скаргу Комунального підприємства "Господар Дарницького району м. Києва" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.04.2019р. у справі № 37/70 прийнято до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 15.07.2019 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019р. розгляд справи відкладено на 05.08.2019 року.

Розпорядження № 09.1-07/355/19 Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 р, у зв`язку з звільненням ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 37/70.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 р. апеляційну скаргу у справі 37/70 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Зубець Л.П., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 року прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства "Господар Дарницького району м. Києва" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.04.2019р. у справі №37/70, розгляд справи призначено на 04.09.2019 року.

Розпорядженням № 09.1-08/3406/19 Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2019 р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від .04.09.2019 р. для розгляду справи № 37/70 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді:, Калатай Н.Ф., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2019 року справу №37/70 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Встановлено, що 04.09.2019р. представники позивача та ВДВС у судове засідання не з`явився. Причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача та ВДВС.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Комунальне підприємство "Господар Дарницького району м. Києва" у своїй скарзі просить суд зобов`язати орган виконавчої служби зняти арешт з коштів скаржника, що знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ "Кристалбанк", які необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників боржника.

Судом першої інстанції встановлено, що Комунальне підприємство "Господар Дарницького району м. Києва" не зазначає, яка саме сума йому необхідна для виплати заробітної плати працівникам. Тобто вимога скаржника є неконкретизованою, що виключає можливість її задоволення.

У своїй скарзі відповідач просить суд зобов`язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гречуха О.Я. скасувати постанову, якою накладено арешт на кошти, які містяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ "Кристалбанк".

Частиною 3 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

З огляду на наведені приписи законодавства, у суду відсутні правові підстави для зобов`язання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гречуха О.Я. скасувати постанову про накладення арешту, що не відповідає визначеному частиною 3 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" порядку скасування відповідних рішень державного виконавця.

В обґрунтування зазначеної скарги, що даною постановою було накладено арешт на кошти, які містяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ "Кристалбанк", який в свою чергу використовується боржником для виплати заробітної плати робітникам підприємства та для розрахунків із бюджетом (з податків та інших обов`язкових платежів), чим порушуються гарантоване ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати, ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю, ст. 24 Закону України "Про оплату праці" право на своєчасне одержання винагороди за працю робітників боржника.

Отже, відповідач просить суд зняти арешт з його поточного рахунку, оскільки останній потребує розрахуватись із своїми працівниками та бюджетом, в той час як остаточне судове рішення у справі №37/70 понад 6 років залишається невиконаним.

Суд враховує судову практику Верховного Суду, яка долучена скаржником, проте зняття арешту для виплати заробітної плати працівникам боржника призведе (може призвести) до порушення аналогічних норм (ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати, ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю, ст. 24 Закону України "Про оплату праці") в частині права на своєчасне одержання винагороди за працю працівників стягувача.

Скаржником не обґрунтовано підстав необхідності поставлення в краще становище працівників боржника за рахунок працівників стягувача.

Таким чином, посилання на норми Конвенції про захист заробітної плати рівною мірою стосуються обох сторін виконавчого провадження, а відтак, самі по собі не створюють підстав для висновку про звільнення (навіть часткове) боржника від обов`язку щодо спрямування наявних в нього коштів для виконання остаточного судового рішення.

Суд не ставить під сумнів норми Конституції України, Конвенції про захист заробітної плати та інших Законів України (вказаних скаржником), якими гарантовано право працівників на одержання заробітної плати, проте вважає за необхідне зазначити, що не меншої сили мають і положення Конституції України, Конвенції про захист справ людини і основоположних свобод, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Господарського процесуального кодексу України в частині обов`язковості судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Приписами частин 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Конституційним Судом України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012, в якому вказано, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування нашою державою права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.

Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - "Конвенція") та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони, яка поважає верховенство права, дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справах "Горнсбі проти Греції", "Бурдов проти Росії", "Ясіун`єне проти Литви", "Руйану проти Румунії", "Совтрансавто-Холдинг" проти України", "Шмалько проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Агрокомплекс проти України" міститься висновок, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України").

Тобто, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід`ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.

Таким чином, суд вважає, що як право на виплату заробітної плати, так і право на суд є невід`ємними та непорушними, однак права стягувача на суд, а також на мирне володінням майном не можуть бути порушені у зв`язку з необхідністю забезпечення виконання боржником своїх зобов`язань перед третіми особами, оскільки саме Комунальне підприємство "Господар Дарницького району м. Києва" має нести несприятливі наслідки у зв`язку з невиконанням ним обов`язкового судового рішення.

З огляду на наведене, суд не вбачає підстав вважати, що приписи ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати, ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю, ст. 24 Закону України "Про оплату праці" право на своєчасне одержання винагороди за працю робітників боржника мають пріоритетніше значення ніж приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 129, ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено обов`язковість виконання остаточного судового рішення як невід`ємного елементу верховенства права в Україні.

Породження ситуації, яка надає боржнику можливість ухилитись від виконання остаточного судового рішення є неприпустимим, оскільки такі дії будуть підривати довіру як до системи органів державної влади на національному рівні, так і шкодитимуть авторитету держави Україна на міжнародній арені.

12.10.2017 Велика палата Європейського суду з прав людини прийняла рішення у справі "Бурмич та інші проти України", яке стосується системної проблеми не виконання державою судових рішень.

Вперше констатація Європейським судом з прав людини системності такої проблеми відбулася у 2009 році у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", саме тоді Суд вперше застосував процедуру "пілотного рішення", щоб спонукати Державу-відповідача до вирішення великої кількості індивідуальних справ, породжуваних однією і тією самою структурною проблемою, що існує на національному рівні.

Як наслідок, Європейський суд з прав людини у справі "Бурмич та інші проти України" постановив, що повторення одних і тих самих висновків у величезній кількості схожих рішень не сприятиме досягненню справедливості, і лише накладе істотний тягар на ресурси Суду. Це не сприятиме жодним чином посиленню захисту прав людини згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Також Європейський суд з прав людини зазначив про те, що ці проблеми можуть бути адекватно вирішені лише між Державою-відповідачем, з одного боку, та Комітетом Міністрів Ради Європи, з іншого, оскільки останній має повноваження, відповідно до п. 2 ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, контролювати виконання рішень Суду.

Тобто, Європейський суд з прав людини ідентифікував системну проблему, констатував порушення права на справедливий суд і надав вказівки щодо заходів, які слід прийняти Україні, а тому на суд, як на орган державної влади, також покладений обов`язок із недопущення порушення права на суд, яке передбачає обов`язковість виконання остаточного судового рішення.

В той же час, задоволення скарги буде матиме зворотні наслідки, ніж покладені на державу обов`язки у наведеному рішення Європейського суду з прав людини, а саме: розмір заробітної плати (за виключенням бюджетних установ) як правило встановлюється за рішення керівного органу юридичної особи (боржника).

Заборона накладення арешту на рахунки, з яких здійснюється виплата заробітної плати, або зняття арешту з коштів, в розмірі, необхідному для виплати заробітної плати, фактично створює сприятливі умови для ухилення недобросовісного боржника від сплати будь-якої присудженої до стягнення заборгованості, оскільки недобросовісний боржник може затвердити надмірно високий (будь-який) розмір заробітної плати та фактично взагалі унеможливити виконання остаточного судового рішення, постановленого проти нього.

Де-факто, недопустимим є створення ситуації, коли можливість примусового виконання остаточного судового рішення ставиться в залежність від боржника за таким рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що арешт з його рахунку може бути знятий після виконання ним рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2012 у справі №37/70 у повному обсязі, що є самостійною і достатньою підставою для закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з коштів на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ "Кристалбанк", у відповідності до положень ст.ст. 39, 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 р. у справі № 37/70 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 129, 255, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Господар Дарницького району м. Києва" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 03.04.2019 р. у справі № 37/70 - без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Комунальне підприємство "Господар Дарницького району м. Києва".

3. Матеріали справи № 37/70 повернути до Господарського суду м. Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 12.09.2019р.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

Н.Ф. Калатай