Рішення

від 04.09.2019 по справі 922/2130/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2130/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; код ЄДРПОУ: 30019801) до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"(61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, б. 11; код ЄДРПОУ: 31557119) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Кухтик В.М. (довіреність №1-1159 від 06.06.2019);

відповідача - Ващенко Т.Д. (довіреність №40-17/1 від 02.01.2019).

ВСТАНОВИВ:

08 липня 2019 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", в якій просить суд:

- стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" суму заборгованості у розмірі 350 569 542,83 грн., з яких: 310 229 108,69 грн. - основна сума заборгованості за надані послуги з транспортування природного газу у листопаді - грудні 2018 року, січні - квітні 2019 року, 32 457 289,91 грн. - пені, 5146875,72 грн. - інфляційні втрати та 2 736 268,50 грн. - 3 % річних від простроченої суми;

- стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору взагалі не здійснював оплату послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами протягом листопада 2018 року - квітня 2019 року. Тому позивач вимушений звернутися з позовною заявою до суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Зазначено, що справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24 липня 2019 року об 11 годині 00 хвилин. Відповідачеві, згідно ст. 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов, також роз`яснено, що відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Позивачеві, згідно статті 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання, а відповідачу - строк 5 днів на подання заперечень на відповідь позивача на відзив, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України.

22 липня 2019 року через канцелярію господарського суду Харківської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №17595 від 22 липня 2019 року).

Разом з відзивом на позовну заяву представником відповідача було надано клопотання про зменшення пені на 50%.

Присутній в підготовчому засіданні 24 липня 2019 року представник відповідача позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за транспортування природного газу за договором № 636 від 31.03.2016 за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року, нараховані суми пені, інфляційних та 3% річних визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив суд застосувати частину 1 статті 130 ГПК України та стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 50 %, а 50% судового збору повернути позивачу з державного бюджету. Разом з цим, просив суд зменшити розмір пені на 50%, посилаючись на те, що тривалий час Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" знаходиться в тяжкому фінансовому стані, викликаному зокрема неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. Разом з тим, представник відповідача зазначив, що з листопада 2014 року Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" працює у умовах дії постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217, якою затверджено порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладені спеціальні обов`язки. З огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб`єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, відповідач не мав можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за поставлену позивачем теплову енергію, у зв`язку з чим вина відповідача з прострочення платежів за спірним договором відсутня.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 24 липня 2019 року підготовче засідання на підставі статті 183 ГПК України відкладено на 19 серпня 2019 року об 11 годині 30 хвилин.

Частиною 3 статті 185 ГПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

В підготовчому засіданні 19 серпня 2019 року без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 04 вересня 2019 року об 11 годині 00 хвилин.

30 липня 2019 року через канцелярію господарського суду Харківської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №18303 від 30 липня 2019 року), в якій, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, заперечував проти задоволення клопотання про зменшення розміру пені та просив суд врахувати майнові інтереси позивача з огляду на його фінансовий стан.

Присутній в судовому засіданні 04 вересня 2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав та позов просив задовольнити у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.

Присутній в судовому засіданні 04 вересня 2019 року представник відповідача проти позову не заперечував. Просив суд врахувати тяжкий фінансовий стан підприємства та зменшити розмір пені.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано під час розгляду справи, обумовлені чинним Господарським процесуальним кодексом України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

31 березня 2016 року між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (газотранспортне підприємство) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (замовник) було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №636 (а.с.11-16,т.1).

Пунктом 1.1. зазначеного договору визначено, що газотранспортне підприємство зобов`язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов`язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.

Цей договір набирає чинності з 01 квітня 2016 року та укладається на строк до 31 грудня 2016 року.

Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.11.1.Договору).

Послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі - акти наданих послуг) (п.3.1.Договору).

Газотранспортне підприємство до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства (п.3.2.Договору).

Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку.

До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються відповідно до даних газотранспортного підприємства (п.3.3.Договору).

Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством (п.3.4.Договору).

Розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами з 01.04.2016 здійснюється за тарифом на транспортування газу магістральними трубопроводами за 1000 куб. м. (далі-тариф), затвердженим для газотранспортного підприємства національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) в розмірі 462,40 грн., крім того ПДВ - 92,48 грн., всього в розмірі 554,88 грн. (Постанова НКРЕКП від 24.03.2016 №420) (п.5.1.Договору).

Тарифи, визначені в пункті 5.1 договору, є обов`язковими для сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами договору (п.5.2.Договору).

Розрахунковий період за договором становить один місяць з 7-00 години першого дня місяця до 7-00 години першого дня наступного місяця включно.

Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого газу, визначеного згідно з розділом 4 договору, та податку на додану вартість (п.5.3.Договору).

Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (п.5.4.Договору).

Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

У платіжних дорученнях замовник повинен обов`язково вказувати номер договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У випадку, якщо в платіжних дорученнях замовника не зазначено номер договору, дата його підписання, звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, газотранспортне підприємство зараховує кошти, що надійшли від замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла перша за часом у попередніх періодах (п.5.5.Договору).

Газотранспортне підприємство і замовник зобов`язуються здійснювати звірку розрахунків щоквартально до двадцять п`ятого числа першого місяця, наступного за кварталом, на підставі відомостей про фактичну оплату послуг з транспортування газу та актів наданих послуг.

Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки (п.5.8.Договору).

Пунктом 6.3.2. Договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість послуг згідно з умовами договору.

Газотранспортне підприємство і замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором несуть відповідальність у межах, передбачених законодавством (п.7.1.Договору).

У разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.7.3.Договору).

Як вбачається з актів наданих послуг з транспортування природного газу підписаних і скріплених печатками сторін, позивач на виконання умов договору №636 від 31.03.2016 у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року надав, а відповідач отримав послуги з транспортування природного газу в наступному об`ємі:

- у листопаді 2018 року - 89 733,239 тис. м. куб. на суму 49 920 395,52 грн. (акт наданих послуг з транспортування природного газу №11-18-636 від 30.11.2018) (а.с.19,т.1);

- у грудні 2018 року - 116 763,420 тис. м. куб. на суму 64 957 825,81 грн. (акт наданих послуг з транспортування природного газу №12-18-636 від 31.12.2018) (а.с.12,т.1);

- у січні 2019 року - 125 093,230 тис. м. куб. на суму 69 591 865,72 грн. (акт наданих послуг з транспортування природного газу №01-19-636 від 31.01.2019) (а.с.21,т.1);

- у лютому 2019 р. - 102 162,246 тис. м. куб. на суму 56 834 900,70 грн. (акт наданих послуг з транспортування природного газу №02-19-636 від 28.02.2019) (а.с.22,т.1);

- у березні 2019 року - 88 240,735 тис. м. куб. на суму 49 090 085,70 грн. (акт наданих послуг з транспортування природного газу №03-19-636 від 31.03.2019) (а.с.23,т.1);

- у квітні 2019 року - 35 652,206 тис. м. куб. на суму 19 834 035,24 грн. (акт наданих послуг з транспортування природного газу №04-19-636 від 30.04.2019) (а.с.24 ,т.1).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав послуги з транспортування природного газу, але, як зазначає позивач, свої зобов`язання за договором не виконав, послуги з транспортування природного газу у встановлений договором строк не оплатив. Як свідчить розрахунок суми основного боргу, наданого позивачем, у відповідача станом на 10.06.2019 існує заборгованість у розмірі 310 229 108,69 грн (а.с.25,т.1), що й стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 629 ЦК України зазначено, що Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 45 частини 1 статті 1 Закону України Про ринок природного газу визначено, що транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

Статтею 1 Закону України Про нафту і газ встановлено, що транспортною послугою є виробничі операції з приймання, переміщення, здавання, тимчасового зберігання і перевантаження нафти, газу та продуктів їх переробки.

Пунктом 5 глави 1 розділу 1 Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 визначено, що договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).

Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами за своєю правовою природою є самостійним видом договору про надання послуг, поняття якого визначено спеціальним законодавством, зокрема, у Кодексі газотранспортної системи, Законі України Про ринок природного газу та зміст якого, визначений на основі типового договору, затвердженого органом державної влади.

При цьому, на правовідносини як з договору перевезення, так і з договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами поширюються загальні положення щодо договорів про надання послуг, визначені главою 63 ЦК України, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Таким чином, укладення сторонами договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами було спрямоване на надання АК Укртрансгаз за замовленням Комунальному підприємству "Харківські теплові мережі" відповідних послуг та обов`язку останнього здійснювати їх оплату.

Частиною 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В частині 1 статті 903 ЦК України зазначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок суми заборгованості, беручи до уваги те, що відповідач заборгованість за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №636 від 31 березня 2016 року визнав в повному обсязі, суд дійшов висновку, що заборгованість за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №636 від 31 березня 2016 року належним чином доведена, у зв`язку із чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки суми, на яку збільшується сума основного боргу внаслідок інфляційних процесів за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання (а.с.27,т.1) та 3% річних від заборгованості за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №636 від 31 березня 2016 року (а.с.26,т.1) суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірним та здійснений у відповідності до умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №636 від 31 березня 2016 року.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що відповідач інфляційні втрати за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у розмірі 5 146 875,72 грн. та 3% річних від заборгованості у розмірі 2 736 268,50 грн. визнав в повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Разом з цим, позивачем заявлено вимоги про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №636 від 31 березня 2016 року.

Так, за приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, визначених договором, передбачена пунктом 7.3. договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №636 від 31 березня 2016 року.

Разом з тим, відповідач просить суд врахувати тяжкий фінансовий стан підприємства та зменшити розмір пені на 50%.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені на 50% відповідач зазначив, що причиною неналежного виконання зобов`язань в частині оплати є той факт, що фінансування Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям. Тривалий час Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" знаходиться у тяжкому фінансовому стані, викликаному зокрема неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. На протязі останніх років господарської діяльності підприємства заборгованість споживачів за спожиту теплову енергію щомісяця складає сотні мільйонів гривень. З кожним роком ця заборгованість неухильно зростає, незважаючи на заходи, що приймаються по її стягненню. В 2018 році 86,3 % від загального обсягу виробленої теплової енергії: споживається населенням . Станом на 01.07.2019 загальна сума заборгованості за теплову енергію складає 3,0 млрд. грн., у тому числі заборгованість населення 2,7 млрд. грн., бюджетних установ 173,2 млн. грн., госпрозрахункових підприємств 113,7 млн. грн., заборгованість місцевого бюджету з компенсації пільг 49,8 млн. грн. Зазначені обставини підтверджуються довідкою про заборгованість за спожиту теплову енергію (а.с.46,т.1).

Господарська діяльність по наданню житлово-комунальних послуг підпадає під сферу дії окремих законів, що спрямовані на захист інтересів споживачів цих послуг, але ущемляють інтереси підприємств, що надають ці послуги.

Так, Законом України "Про тимчасову заборону стягненні пені з громадян України за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" № 486/96 від 13.11.96р. до 01.01.2011 було заборонено нараховувати і стягувати із громадян пеню за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, що не ініціювало проведення оплат та позбавляло Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" джерел погашення по штрафних санкціях. Хоча з 01.01.2011 заборона на нарахування й стягнення пені знята, але стягнення пені з населення передбачено лише з травня 2019 року. Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, що унеможливлює її нарахування та стягнення. Законом України "Про реструктуризацію заборгованості по квартирній платі, платі за житлово-комунальні послуги, спожитий газ і електроенергію" дозволяється реструктуризовати заборгованість за комунальні послуги строком до п`яти років. Станом на 01.07.2019 сума реструктуризованої заборгованості складає 181,9 млн. грн. (а.с.47,т.1).

Важкий фінансовий стан підприємства підтверджується балансом підприємства на 31.03.2019, у якому відображені збитки підприємства. Сума збитків становить 4,8 млрд. грн. (а.с.49,т.1).

Крім того, з листопада 2014 року підприємство працює в умовах дії постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217, якою затверджений порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладені спеціальні обов`язки. Згідно цього порядку теплопостачальні організації відкривають в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів "населення", "релігійні організації", "бюджетні установи", "інші споживачі". Всі кошти, які надходять на рахунки із спеціальним режимом використання КП "Харківські теплові мережі", розподіляються згідно з нормативами, встановленими НКРЕКП, та перераховуються банком на рахунки постачальника природного газу (НАК «Нафтогаз України» ), оператора газотранспортної системи (AT «Укртрансгаз» ), оператора газорозподільних систем (ПАТ «Харківміськгаз), постачальника покупної теплової енергії (ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» ) та на поточний КП «Харківські теплові мережі» .

З огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб`єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, відповідач не мав можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за поставлену позивачем теплову енергію, у зв`язку з чим вина відповідача з прострочення платежів за спірними договорами відсутня.

Дослідивши надані до клопотання докази у їх сукупності, суд погоджується з доводами відповідача про винятковість ситуації для зменшення розміру пені та вважає за необхідне зменшити розмір пені на 50%. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 16 228 644,45 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи те, що відповідач до початку розгляду по суті визнав позов, у відповідності до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у розмірі 336 175,00 грн., а 336 175,00 грн. судового збору повернути позивачу з державного бюджету.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 130, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, б.11; код ЄДРПОУ: 31557119) на користь Акціонерного товариства Укртрансгаз (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; код ЄДРПОУ: 30019801) основний борг у сумі 310 229 108 (триста десять мільйонів двісті двадцять дев`ять тисяч сто вісім) грн. 69 коп., пеню у сумі 16 228 644 (шістнадцять мільйонів двісті двадцять вісім тисяч сто шістсот сорок чотири) грн. 45 коп., три відсотки річних у сумі 2 736 268 (два мільйони сімсот тридцять шість тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 49 коп., інфляційні втрати у сумі 5 146 875 (п`ять мільйонів сто сорок шість тисяч вісімсот сімдесят п`ять) грн. 74 коп. та судовий збір у розмірі 336 175 (триста тридцять шість тисяч сто сімдесят п`ять) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "12" вересня 2019 р.

Суддя Т.О. Пономаренко