Постанова

від 12.11.2019 по справі 922/2130/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2019 р. Справа № 922/2130/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання Кохан Ю.В.

за участю представників:

позивача - Кухтика В.М. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДН №4813 від 26.04.2017, довіреність № 1-1159 від 06.06.2019)

відповідача - Ващенко Т.Д. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДН №4962 від 31.01.2018, довіреність № 40-17/1 від 02.01.2019)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства Укртрансгаз , м. Київ (вх. №3071 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 04.09.2019 у справі № 922/2130/19

за позовом Акціонерного товариства Укртрансгаз , м. Київ

до Комунального підприємства Харківські теплові мережі , м. Харків

про стягнення 350 569 542,83 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

08 липня 2019 року Акціонерне товариство Укртрансгаз звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства Харківські теплові мережі , в якій просило суд:

- стягнути з Комунального підприємства Харківські теплові мережі суму заборгованості у розмірі 350 569 542,83 грн., з яких: 310 229 108,69 грн. - основна сума заборгованості за надані послуги з транспортування природного газу у листопаді - грудні 2018 року, січні - квітні 2019 року, 32 457 289,91 грн. - пені, 5146875,72 грн. - інфляційні втрати та 2 736 268,50 грн. - 3 % річних від простроченої суми;

- стягнути з Комунального підприємства Харківські теплові мережі витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що відповідач в порушення умов договору взагалі не здійснював оплату послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами протягом листопада 2018 року - квітня 2019 року, що змусило позивача звернутися із даним позовом до господарського суду.

04.09.2019 Господарський суд Харківської області прийняв рішення у даній справі № 922/2130/19, яким позов задовольнив частково та стягнув з Комунального підприємства Харківські теплові мережі на користь Акціонерного товариства Укртрансгаз основний борг у сумі 310229108 (триста десять мільйонів двісті двадцять дев`ять тисяч сто вісім) грн. 69 коп., пеню у сумі 16228644 (шістнадцять мільйонів двісті двадцять вісім тисяч сто шістсот сорок чотири) грн. 45 коп., три відсотки річних у сумі 2736268 (два мільйони сімсот тридцять шість тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 49 коп., інфляційні втрати у сумі 5146875 (п`ять мільйонів сто сорок шість тисяч вісімсот сімдесят п`ять) грн. 74 коп. та судовий збір у розмірі 336175 (триста тридцять шість тисяч сто сімдесят п`ять) грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими. Водночас, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та частини першої статті 233 Господарського кодексу України зменшив розмір пені на 50%.

Позивач не погодився із даним судовим рішенням в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення пені в сумі 16228644,46 грн., вважає його незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права (статті 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України).

Позивач вважає, що задоволення вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних не позбавляє позивача права на задоволення його вимог про стягнення пені в повному обсязі, як санкції за порушення відповідачем господарського зобов`язання. Зазначає, що судом не надано належної оцінки ступеню виконання зобов`язання відповідачем, який з моменту нарахування позивачем неустойки не змінився взагалі, адже відповідач не вживає заходів до виконання зобов`язання.

В контексті такого, позивач вважає, що відповідачем не доведено обставини здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання в умовах дії постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки , адже механізм розподілу коштів передбачає щоденне перерахування уповноваженим банком коштів, отриманих за спожиту теплову енергію, на спеціальні рахунки інших суб`єктів господарювання, які здійснили поставку, транспортування та розподіл природного газу, проте, за час розгляду справи у суді першої інстанції від відповідача жодних грошових коштів не надійшло, ступінь виконання зобов`язання не змінювався. З цього приводу позивач вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за поставлену теплову енергію.

До того ж, позивач вказує на те, що:

-постанова Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217 Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки визначає виключно механізм розподілу коштів, які вже знаходяться на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання, і не впливає не зобов`язання сторін щодо належної оплати послуг за Договором на розподіл природного газу (постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/16072/16);

-встановленим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 02.05.2012 №1000 Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу порядком передбачено конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, і він жодним чином не стосується договірних зобов`язань сторін у частині порядку та строків розрахунків між сторонами та ніяк не впливає на них (постанова Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №918/1395/15);

-з урахуванням висновків Верховного суду у справах №910/16072/16, №918/1395/15 та недоведеності відповідачем обставин, на які він посилається, є достатньо підстав стверджувати про відсутність обставин з ознаками винятковості, з наявністю яких погодився суд першої інстанції, зменшуючи пеню на 50%.

Позивач наголошує, що наведені у клопотанні відповідача доводи не мають ознак виняткових, адже підприємництво - це самостійна на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктом господарювання, тому невиконання відповідачем зобов`язань за договором через несвоєчасні з ним розрахунки його споживачами не свідчить про наявність виняткового випадку, в зв`язку з чим пеня зменшенню не підлягає. З цих підстав не можуть прийняті до уваги доводи відповідача про наявність значної суми заборгованості населення, бюджетних установ, госпрозрахункових підприємств, місцевого бюджету з компенсації пільг перед КП Харківські теплові мережі , як поважні причини неналежного виконання зобов`язання.

Суд першої інстанції, взагалі не надав оцінку майновому стану позивача, хоча фінансове становище позивача є не менш скрутним за відповідача, зокрема відповідно до останніх звітних документів, опублікованих на офіційному веб-сайті, за результатами господарської діяльності АТ Укртрансгаз не отримало прибутку та зазнало збитків на загальну суму 32 627 768 тис. грн., тобто досягає майже 33 млрд. грн., вказане підтверджує збитковість підприємства (підтверджується наявними в матеріалах справи копіями звітів про фінансовий стан на 31.12.2018 року та фінансові результати за 2018 рік).

АТ Укртрансгаз здійснює суспільно-важливу і стратегічну функцію по своєчасному й безперебійному забезпеченню суб`єктів господарювання та соціальної сфери України природним газом, надійного та безпечного функціонування Єдиної газотранспортної системи України, а також забезпечення транзиту газу за міждержавними угодами. Для забезпечення технологічного процесу транспортування природного газу магістральними трубопроводами високого тиску АТ Укртрансгаз використовує природний газ, в зв`язку із чим повинно нести значні затрати на закупівлю його обсягів на власні технологічні потреби. Більше 70% витрат позивача припадає на закупівлю природного газу на власні технологічні потреби, до того ж знедавна, АТ Укртрансгаз , як оператор газотранспортної системи, зобов`язаний ще й закуповувати природний газ для врегулювання дисбалансу обсягів газу в системі, який виникає внаслідок споживання природного газу без виділення постачальниками лімітів (обсягів) газу на потреби споживачів, при цьому має здійснювати таку закупівлю обсягів газу вчасно з метою запобігання негативних наслідків для держави в цілому. Такі дії позивача є обов`язковими заходами забезпечення дисципліни споживання природного газу, стабілізації та надійної експлуатації газотранспортної системи, вжиття яких суттєво вплинуло на фінансове становище позивача і, як наслідок, на сьогодні призвело до вищезазначених показників збитковості. Саме тому найважливішим для позивача є належне виконання зобов`язань перед ним споживачами природного газу, які в разі неналежного виконання грошових зобов`язань мають нести відповідальність, ані будь-яким чином ухилятись від цього. Відтак, невиконанням (неналежним виконанням) взятих на себе договірних зобов`язань, відповідач поставив позивача у вкрай невигідне становище, порушуючи умови Договору, своєчасне та повне виконання якого мало вагоме значення для АТ Укртрансгаз як підприємства газотранспортної системи України, яке має стратегічне значення для держави Україна, що призводить до значних збитків та провокує суттєві ризики сталої роботи газотранспортної системи України та обмеження можливостей інвестування у її розвиток.

Однак відмовляючи в задоволенні позову АТ Укртрансгаз в частині стягнення 16228644,46 грн. пені, суд першої інстанції надав упереджену оцінку обставинам справи та безпідставно відмовив позивачу у стягненні пені за відсутності переліку тих виняткових обставин, за яких у сукупності суд мав би право на зменшення неустойки, тобто суд прийняв таке рішення без урахування інтересів обох сторін, а саме, без урахування інтересів АТ Укртрансгаз , які заслуговують на увагу, не надав належної правової оцінки доказам позивача в частині вимог щодо стягнення з відповідача пені за порушення виконання грошових зобов`язань за Договором №636 від 31.03.2016, чим порушив положення ч.1 ст. 96, ч.1 ст. 550, ч.3 ст.551, ст.617 Цивільного кодексу України, ст. 42, 44, 218, ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України та ст.ст. 42, 76-79, 86, 209, 210, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття судом першої інстанції неправомірного рішення в оскаржуваній частині.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2019 у справі №922/2130/19 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий (суддя-доповідач) Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 922/2130/19. Відповідачу надано строк до 23.10.2019 для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

23.10.2019 відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 10033) та докази його направлення позивачу листом з описом вкладення. Відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на винятковість ситуації стосовно комунального підприємства, що забезпечує тепловою енергією і послугами з теплопостачання споживачів міста Харкова. Свою правову позицію відповідач підтверджує постановами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2019 по справі № 922/3602/18, від 22.07.2019 по справі № 922/3612/18, від 17.09.2019 по справі № 922/3636/18.

Ухвалою суду від 24.12.2019 справу № 922/2130/19 призначено до апеляційного розгляду. Учасників справи повідомлено про те, що апеляційний розгляд справи № 922/2130/19 відбудеться 12.11.2019 о 15:00 год. Явку учасників справи в судове засідання визнано необов`язковою.

У судовому засіданні 12.11.2019 уповноважені представники сторін підтримали своїх правові позиції у справі, що викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї. Представник позивача просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 16228644,45 грн. та прийняти в цій частині нове судове рішення про задоволення позову. Представник відповідач просив рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та поданих на неї заперечень, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, зважаючи на нижченаведене.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11, статті 629 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини, які є обов`язковими для виконання сторонами.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується в ході апеляційного розгляду справи та не оспорюється учасниками даного судового провадження, між сторонами спору існують договірні відносини, які виникли з Договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 636 (далі - Договір), укладеного 31.03.2016.

За змістом пункту 1.1. Договору позивач (газотранспортне підприємство) зобов`язується надати відповідачу (замовнику послуги) з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов`язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.

Цей договір набирає чинності з 01 квітня 2016 року та укладається на строк до 31 грудня 2016 року.

Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 11.1. Договору).

У зв`язку з тим, що сторони по Договору протягом 2016-2018 років не заявляли одне одному про припинення його дії, даний Договір продовжує свою дію до 31.12.2019.

Послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі - акти наданих послуг) (пункт 3.1. Договору).

Газотранспортне підприємство до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства (пункт 3.2. Договору).

Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку.

До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються відповідно до даних газотранспортного підприємства (пункт 3.3. Договору).

Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством (пункт 3.4. Договору).

Розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами з 01.04.2016 здійснюється за тарифом на транспортування газу магістральними трубопроводами за 1000 куб. м. (далі-тариф), затвердженим для газотранспортного підприємства національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) в розмірі 462,40 грн., крім того ПДВ - 92,48 грн., всього в розмірі 554,88 грн. (Постанова НКРЕКП від 24.03.2016 №420) (пункт 5.1. Договору).

Тарифи, визначені в пункті 5.1. Договору, є обов`язковими для сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами договору (пункт 5.2. Договору).

Розрахунковий період за договором становить один місяць з 7-00 години першого дня місяця до 7-00 години першого дня наступного місяця включно.

Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого газу, визначеного згідно з розділом 4 договору, та податку на додану вартість (пункт 5.3. Договору).

Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (пункт 5.4. Договору).

Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

У платіжних дорученнях замовник повинен обов`язково вказувати номер договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У випадку, якщо в платіжних дорученнях замовника не зазначено номер договору, дата його підписання, звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, газотранспортне підприємство зараховує кошти, що надійшли від замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла перша за часом у попередніх періодах (пункт 5.5. Договору).

Газотранспортне підприємство і замовник зобов`язуються здійснювати звірку розрахунків щоквартально до двадцять п`ятого числа першого місяця, наступного за кварталом, на підставі відомостей про фактичну оплату послуг з транспортування газу та актів наданих послуг.

Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки (пункт 5.8. Договору).

Пунктом 6.3.2. Договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість послуг згідно з умовами договору.

Газотранспортне підприємство і замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором несуть відповідальність у межах, передбачених законодавством (пункт 7.1. Договору).

У разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 7.3. Договору).

Із матеріалів справи вбачається і не оспорюється відповідачем, позивач на виконання умов Договору №636 від 31.03.2016 у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року надав, а відповідач отримав послуги з транспортування природного газу в наступному об`ємі:

- у листопаді 2018 року - 89 733,239 тис. м. куб. на суму 49 920 395,52 грн. (акт наданих послуг з транспортування природного газу №11-18-636 від 30.11.2018);

- у грудні 2018 року - 116 763,420 тис. м. куб. на суму 64 957 825,81 грн. (акт наданих послуг з транспортування природного газу №12-18-636 від 31.12.2018);

- у січні 2019 року - 125 093,230 тис. м. куб. на суму 69 591 865,72 грн. (акт наданих послуг з транспортування природного газу №01-19-636 від 31.01.2019);

- у лютому 2019 року - 102 162,246 тис. м. куб. на суму 56 834 900,70 грн. (акт наданих послуг з транспортування природного газу №02-19-636 від 28.02.2019);

- у березні 2019 року - 88 240,735 тис. м. куб. на суму 49 090 085,70 грн. (акт наданих послуг з транспортування природного газу №03-19-636 від 31.03.2019);

- у квітні 2019 року - 35 652,206 тис. м. куб. на суму 19 834 035,24 грн. (акт наданих послуг з транспортування природного газу №04-19-636 від 30.04.2019).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо вартості наданих послуг з транспортування природного газу у листопаді-грудні 2018 року, січні-квітні 2019 року у строки, обумовлені Договором, позивачем заявлено про стягнення основного боргу у сумі 310229108,69 грн., пені в сумі 32457289,91 грн., інфляційних втрат в сумі 5146875,72 грн. та 2736268,50 грн. 3% річних від простроченої суми.

При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції, враховуючи порушення відповідачем свого грошового зобов`язання, визнання відповідачем позовних вимог у цій частині, а також перевіривши надані позивачем розрахунки пред`явлених до стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, дійшов висновку про законність та обґрунтованість вказаних сум та задоволення позовних вимог.

Водночас судом першої інстанції встановлено, що КП Харківські теплові мережі на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 223 Господарського кодексу України просило суд зменшити розмір пені на 50%.

Суд першої інстанції за заявою відповідача зменшив заявлену до стягнення суму пені на 50 %, що дорівнює 16228644,45 грн.

Причиною апеляційного перегляду справи стала незгода позивача із зменшенням судом першої інстанції заявленого до стягнення розміру пені.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені на 50% КП Харківські теплові мережі посилалося, зокрема, на те, що фінансування Комунального підприємства Харківські теплові мережі здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям. Тривалий час Комунальне підприємство Харківські теплові мережі знаходиться у тяжкому фінансовому стані, викликаному зокрема неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. На протязі останніх років господарської діяльності Підприємства заборгованість споживачів за спожиту теплову енергію щомісяця складає сотні мільйонів гривень. З кожним роком ця заборгованість неухильно зростає, незважаючи на заходи, що приймаються по її стягненню. В 2018 році 86,3 % від загального обсягу виробленої теплової енергії споживається населенням. Станом на 01.07.2019 загальна сума заборгованості за теплову енергію складає 3,0 млрд. грн., у тому числі заборгованість населення - 2,7 млрд.грн., бюджетних установ - 173,2 млн.грн., госпрозрахункових підприємств - 113,7 млн.грн., заборгованість місцевого бюджету з компенсації пільг - 49,8 млн.грн.

Зазначені обставини відповідач підтверджує довідкою про заборгованість за спожиту теплову енергію (том 1 аркуш справи 46).

Також вмотивовуючи подане клопотання відповідач зазначив, що господарська діяльність по наданню житлово-комунальних послуг підпадає під сферу дії окремих законів, які спрямовані на захист інтересів споживачів цих послуг, але ущемляють інтереси підприємств, що надають ці послуги.

Так, Законом України Про тимчасову заборону стягненні пені з громадян України за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги № 486/96 від 13.11.1996 до 01.01.2011 було заборонено нараховувати і стягувати із громадян пеню за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, що не ініціювало проведення оплат та позбавляло Комунальне підприємство Харківські теплові мережі джерел погашення по штрафних санкціях. Хоча з 01.01.2011 заборона на нарахування й стягнення пені знята, але стягнення пені з населення передбачено лише з травня 2019 року Законом України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 № 2189-VIII, що унеможливлює її нарахування та стягнення Підприємством. Законом України Про реструктуризацію заборгованості по квартирній платі, платі за житлово-комунальні послуги, спожитий газ і електроенергію дозволяється реструктурувати заборгованість за комунальні послуги строком до п`яти років. Станом на 01.07.2019 сума реструктурованої заборгованості складає 181,9 млн. грн. (том 1 аркуш справи 47).

Важкий фінансовий стан підприємства відповідач підтверджує балансом підприємства на 31.03.2019, у якому відображені збитки підприємства. Сума збитків становить 4,8 млрд. грн. (том 1 аркуш справи 49).

До того ж відповідач вказав, що з листопада 2014 року КП Харківські теплові мережі працює в умовах дії постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217, якою затверджений порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладені спеціальні обов`язки. Згідно цього порядку теплопостачальні організації відкривають в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів населення , релігійні організації , бюджетні установи , інші споживачі . Всі кошти, які надходять на рахунки із спеціальним режимом використання КП Харківські теплові мережі , розподіляються згідно з нормативами, встановленими НКРЕКП, та перераховуються банком на рахунки постачальника природного газу (НАК Нафтогаз України ), оператора газотранспортної системи (AT Укртрансгаз ), оператора газорозподільних систем (ПАТ Харківміськгаз ), постачальника покупної теплової енергії (ПрАТ Харківська ТЕЦ-5 ) та на поточний рахунок КП Харківські теплові мережі .

А тому з огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб`єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, відповідач не має можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за поставлену позивачем теплову енергію, у зв`язку з чим вина відповідача з прострочення платежів за спірними договорами відсутня.

Дослідивши надані до клопотання докази у їх сукупності, суд першої інстанції з огляду на складну економічну ситуацію, що склалася на КП Харківські теплові мережі , погодився із доводами відповідача про винятковість ситуації для зменшення розміру пені на 50%.

З даними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного господарського суду, враховуючи наступне.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд . Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18.

Встановлення конкретного розміру зменшення за умов наявності підстав для його застосування, є дискреційним повноваженням суду, який застосовує таке зменшення. Діюче законодавство не містить норми, яка б визначала конкретну формулу для визначення розміру відсотку зменшення, що зумовлює використання судом загальних принципів, визначених, зокрема, у статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Так, при апеляційному розгляді даної справи колегією суддів встановлено, що в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені на 50 % КП Харківські теплові мережі зазначило, що фінансування його підприємства здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям. Тривалий час підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому становищі, викликаному зокрема відсутністю оплати різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідність тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво.

Колегія суддів апеляційної інстанції приймає до уваги те, що прострочення оплати відповідачем за поставлений газ відбулось не тільки з вини відповідача, оскільки відповідач є комунальним підприємством і основним різновидом господарської діяльності відповідача є надання послуг опалення та постачання гарячої води населенню та іншим споживачам. Основним споживачем послуг відповідача з централізованого теплопостачання є населення. В матеріалах справи містяться довідка про стан заборгованості споживачів за надані послуги з теплопостачання КП Харківські теплові мережі .

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на те, що КП Харківські теплові мережі як виконавець послуг з теплопостачання та підігріву гарячої води у м. Харкові здійснює постачання теплової енергії захищеним категоріям бюджетних організацій (заклади охорони здоров`я, соціальної політики, культури освіти, науки, молоді та спорту, тощо), які мають важливе соціальне значення та в силу особливості своєї діяльності не допускають відключення від теплопостачання в разі існування відповідної заборгованості.

Крім того, відповідач жодним чином не може впливати на розрахунки за надані послуги з транспортування природного газу, оскільки перерахування коштів зі спеціальних рахунків відповідача на рахунки позивача відбувається автоматично згідно реєстрів НКРЕКП. Тобто, державою офіційно визнається неможливість теплопостачальних підприємств забезпечити вчасні розрахунки оскільки вони напряму залежать від надходжень від кінцевих споживачів: населення, бюджетні організації та інші. Таким чином, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами зазнають імперативного регулюючого впливу держави.

Під час вирішення питання про зменшення неустойки колегія суддів також враховує значний розмір нарахованої позивачем до стягнення пені.

Судом першої інстанції обґрунтовано прийнято до уваги, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 636 від 31.03.2016, місцевим господарським судом стягнуто з відповідача на користь АТ Укртрансгаз 3% річних та інфляційні втрати, що також компенсує можливі негативні наслідки для кредитора.

Отже судом першої інстанції було дотримано принцип розумного та справедливого балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи, скрутний фінансовий стан відповідача, специфіка його діяльності, а також інтереси позивача, як об`єкта, що має стратегічне значення для економіки держави.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не враховано інтереси АТ Укртрансгаз , особливі обставини його діяльності, та завдання вказаним зменшенням йому збитків, не приймаються апеляційним господарським судом, оскільки позивачем не підтверджено завдання йому збитків зменшенням розміру пені. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Натомість у вирішенні питання щодо зменшення розміру пені судом першої інстанції було досліджено майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інші фактори, які вплинули на неможливість своєчасної оплати відповідачем вартості наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не обґрунтовано рішення щодо зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені.

На підставі наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, застосовуючи власні повноваження щодо зменшення заявленої до стягнення пені, при повному дослідженні усіх необхідних на те умов, дійшов обґрунтованого висновку, що існують обставини, за яких можливе зменшення стягуваної з відповідача суми пені на 50% на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, тому підстави для скасування судового рішення в цій частині відсутні.

Разом з тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, які викладені ним в апеляційній скарзі та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У рішенні від 28.10.2010 у справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Доводи апеляційної скарги про відсутність виняткового випадку для зменшення неустойки (пені), не спростовують висновку суду першої інстанції щодо наявності зазначених вище підстав для зменшення розміру неустойки.

Звертаючись з апеляційною скаргою, позивач не довів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі судового рішення.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених під час апеляційного розгляду справи обставин колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу Акціонерного товариства Укртрансгаз , м. Київ залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення у справі - без змін як таке, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

Понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Укртрансгаз , м. Київ на рішення Господарського суду Харківської області від 04.09.2019 у справі № 922/2130/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 04.09.2019 у справі № 922/2130/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 14.11.2019

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Н.М. Пелипенко