Постанова

від 06.02.2020 по справі 922/2130/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 922/2130/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І.

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського суду Харківської області

у складі судді Пономаренко Т.О.

від 04.09.2019

та постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Барбашова С.В. , Істоміна О.А. , Пелипенко Н.М.

від 12.11.2019

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"

про стягнення 350 569 542,83 грн

за участю представників:

позивача: Васійчук Л.Ф.

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

08 липня 2019 року Акціонерне товариство Укртрансгаз звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства Харківські теплові мережі про стягнення з Комунального підприємства Харківські теплові мережі суму заборгованості у розмірі 350569542,83 грн, з яких: 310229108,69 грн - основна сума заборгованості за надані послуги з транспортування природного газу у листопаді - грудні 2018 року, січні - квітні 2019 року, 32457289,91 грн - пені, 5146875,72 грн - інфляційні втрати та 2736268,50 грн - 3 % річних від простроченої суми.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що відповідач в порушення умов договору взагалі не здійснював оплату послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами протягом листопада 2018 року - квітня 2019 року, що змусило позивача звернутися із даним позовом до господарського суду.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

31 березня 2016 року між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (газотранспортне підприємство) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (замовник) було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №636.

Пунктом 1.1. зазначеного договору визначено, що газотранспортне підприємство зобов`язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов`язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.

Цей договір набирає чинності з 01 квітня 2016 року та укладається на строк до 31 грудня 2016 року.

Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.11.1.Договору).

Послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі - акти наданих послуг) (п.3.1.Договору).

Газотранспортне підприємство до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства (п. 3.2.Договору).

Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку.

До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються відповідно до даних газотранспортного підприємства (п. 3.3.Договору).

Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством (п. 3.4.Договору).

Розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами з 01.04.2016 здійснюється за тарифом на транспортування газу магістральними трубопроводами за 1000 куб. м. (далі-тариф), затвердженим для газотранспортного підприємства національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) в розмірі 462,40 грн, крім того ПДВ - 92,48 грн, всього в розмірі 554,88 грн (Постанова НКРЕКП від 24.03.2016 №420) (п. 5.1.Договору).

Тарифи, визначені в пункті 5.1 договору, є обов`язковими для сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами договору (п. 5.2.Договору).

Розрахунковий період за договором становить один місяць з 7-00 години першого дня місяця до 7-00 години першого дня наступного місяця включно.

Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого газу, визначеного згідно з розділом 4 договору, та податку на додану вартість (п. 5.3.Договору).

Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (п.5.4.Договору).

Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

У платіжних дорученнях замовник повинен обов`язково вказувати номер договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У випадку, якщо в платіжних дорученнях замовника не зазначено номер договору, дата його підписання, звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, газотранспортне підприємство зараховує кошти, що надійшли від замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла перша за часом у попередніх періодах (п. 5.5.Договору).

Газотранспортне підприємство і замовник зобов`язуються здійснювати звірку розрахунків щоквартально до двадцять п`ятого числа першого місяця, наступного за кварталом, на підставі відомостей про фактичну оплату послуг з транспортування газу та актів наданих послуг.

Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки (п. 5.8.Договору).

Пунктом 6.3.2. Договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість послуг згідно з умовами договору.

Газотранспортне підприємство і замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором несуть відповідальність у межах, передбачених законодавством (п. 7.1.Договору).

У разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.3.Договору).

Як вбачається з актів наданих послуг з транспортування природного газу підписаних і скріплених печатками сторін, позивач на виконання умов договору №636 від 31.03.2016 у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року надав, а відповідач отримав послуги з транспортування природного газу в наступному об`ємі:

-у листопаді 2018 року - 89733,239 тис. м. куб. на суму 49920395,52 грн (акт наданих послуг з транспортування природного газу №11-18-636 від 30.11.2018);

-у грудні 2018 року - 116 763,420 тис. м. куб. на суму 64957825,81 грн (акт наданих послуг з транспортування природного газу №12-18-636 від 31.12.2018);

-у січні 2019 року - 125093,230 тис. м. куб. на суму 69591865,72 грн (акт наданих послуг з транспортування природного газу №01-19-636 від 31.01.2019);

-у лютому 2019 року - 102162,246 тис. м. куб. на суму 56834900,70 грн (акт наданих послуг з транспортування природного газу №02-19-636 від 28.02.2019);

-у березні 2019 року - 88240,735 тис. м. куб. на суму 49090085,70 грн (акт наданих послуг з транспортування природного газу №03-19-636 від 31.03.2019);

-у квітні 2019 року - 35652,206 тис. м. куб. на суму 19 834 035,24 грн. (акт наданих послуг з транспортування природного газу №04-19-636 від 30.04.2019).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав послуги з транспортування природного газу, але, як зазначає позивач, свої зобов`язання за договором не виконав, послуги з транспортування природного газу у встановлений договором строк не оплатив. Як свідчить розрахунок суми основного боргу, наданого позивачем, у відповідача станом на 10.06.2019 існує заборгованість у розмірі 310229108,69 грн, що й стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.09.2019 у справі №922/2130/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 позов задовольнив частково та стягнув з Комунального підприємства Харківські теплові мережі на користь Акціонерного товариства Укртрансгаз основний борг у сумі 310229108 грн 69 коп., пеню у сумі 16228644 грн 45 коп., три відсотки річних у сумі 2736268 грн 49 коп., інфляційні втрати у сумі 5146875 грн 74 коп. та судовий збір у розмірі 336175 грн 00 коп.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими. Водночас, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та частини першої статті 233 Господарського кодексу України зменшив розмір пені на 50%.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" 02.12.2019 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 04.09.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 у справі № 922/2130/19, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 04.09.2019 у справі №922/2130/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Витрати по сплаті судового збору за касаційною скаргою покласти на відповідача.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду, скаржник зазначає, що задоволення вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних не позбавляє позивача права на задоволення його вимог про стягнення пені в повному обсязі, як санкції за порушення відповідачем господарського зобов`язання. Зазначає, що судом не надано належної оцінки ступеню виконання зобов`язання відповідачем, який з моменту нарахування позивачем неустойки не змінився взагалі, адже відповідач не вживає заходів до виконання зобов`язання.

Відповідачем не доведено обставини здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання в умовах дії постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки , адже механізм розподілу коштів передбачає щоденне перерахування уповноваженим банком коштів, отриманих за спожиту теплову енергію, на спеціальні рахунки інших суб`єктів господарювання, які здійснили поставку, транспортування та розподіл природного газу, проте, за час розгляду справи у суді першої інстанції від відповідача жодних грошових коштів не надійшло, ступінь виконання зобов`язання не змінювався. З цього приводу позивач вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за поставлену теплову енергію.

Постанова Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217 Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки визначає виключно механізм розподілу коштів, які вже знаходяться на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання, і не впливає не зобов`язання сторін щодо належної оплати послуг за Договором на розподіл природного газу (постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/16072/16);

Встановленим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 02.05.2012 №1000 Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу порядком передбачено конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, і він жодним чином не стосується договірних зобов`язань сторін у частині порядку та строків розрахунків між сторонами та ніяк не впливає на них (постанова Верховного Суду України від 17.04.2018 у справі №918/1395/15);

З урахуванням висновків Верховного суду України у справах №910/16072/16, №918/1395/15 та недоведеності відповідачем обставин, на які він посилається, є достатньо підстав стверджувати про відсутність обставин з ознаками винятковості, з наявністю яких погодився суд першої інстанції, зменшуючи пеню на 50%.

Позивач наголошує, що наведені у клопотанні відповідача доводи не мають ознак виняткових, адже підприємництво - це самостійна на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктом господарювання, тому невиконання відповідачем зобов`язань за договором через несвоєчасні з ним розрахунки його споживачами не свідчить про наявність виняткового випадку, в зв`язку з чим пеня зменшенню не підлягає. З цих підстав не можуть прийняті до уваги доводи відповідача про наявність значної суми заборгованості населення, бюджетних установ, госпрозрахункових підприємств, місцевого бюджету з компенсації пільг перед КП Харківські теплові мережі , як поважні причини неналежного виконання зобов`язання.

Суди, не надали оцінку майновому стану позивача, хоча фінансове становище позивача є не менш скрутним за відповідача, зокрема відповідно до останніх звітних документів, опублікованих на офіційному веб-сайті, за результатами господарської діяльності АТ Укртрансгаз не отримало прибутку та зазнало збитків на загальну суму 32 627768 тис. грн, тобто досягає майже 33 млрд. грн., вказане підтверджує збитковість підприємства (підтверджується наявними в матеріалах справи копіями звітів про фінансовий стан на 31.12.2018 року та фінансові результати за 2018 рік).

АТ Укртрансгаз здійснює суспільно-важливу і стратегічну функцію по своєчасному й безперебійному забезпеченню суб`єктів господарювання та соціальної сфери України природним газом, надійного та безпечного функціонування Єдиної газотранспортної системи України, а також забезпечення транзиту газу за міждержавними угодами. Для забезпечення технологічного процесу транспортування природного газу магістральними трубопроводами високого тиску АТ Укртрансгаз використовує природний газ, в зв`язку із чим повинно нести значні затрати на закупівлю його обсягів на власні технологічні потреби. Більше 70% витрат позивача припадає на закупівлю природного газу на власні технологічні потреби, до того ж знедавна, АТ Укртрансгаз , як оператор газотранспортної системи, зобов`язаний ще й закуповувати природний газ для врегулювання дисбалансу обсягів газу в системі, який виникає внаслідок споживання природного газу без виділення постачальниками лімітів (обсягів) газу на потреби споживачів, при цьому має здійснювати таку закупівлю обсягів газу вчасно з метою запобігання негативних наслідків для держави в цілому. Такі дії позивача є обов`язковими заходами забезпечення дисципліни споживання природного газу, стабілізації та надійної експлуатації газотранспортної системи, вжиття яких суттєво вплинуло на фінансове становище позивача і, як наслідок, на сьогодні призвело до вищезазначених показників збитковості. Саме тому найважливішим для позивача є належне виконання зобов`язань перед ним споживачами природного газу, які в разі неналежного виконання грошових зобов`язань мають нести відповідальність, ані будь-яким чином ухилятись від цього. Відтак, невиконанням (неналежним виконанням) взятих на себе договірних зобов`язань, відповідач поставив позивача у вкрай невигідне становище, порушуючи умови Договору, своєчасне та повне виконання якого мало вагоме значення для АТ Укртрансгаз як підприємства газотранспортної системи України, яке має стратегічне значення для держави Україна, що призводить до значних збитків та провокує суттєві ризики сталої роботи газотранспортної системи України та обмеження можливостей інвестування у її розвиток.

Однак відмовляючи в задоволенні позову АТ Укртрансгаз в частині стягнення 16228644,46 грн пені, суди надали упереджену оцінку обставинам справи та безпідставно відмовили позивачу у стягненні пені за відсутності переліку тих виняткових обставин, за яких у сукупності суд мав би право на зменшення неустойки, тобто суд прийняв таке рішення без урахування інтересів обох сторін, а саме, без урахування інтересів АТ Укртрансгаз , які заслуговують на увагу, не надав належної правової оцінки доказам позивача в частині вимог щодо стягнення з відповідача пені за порушення виконання грошових зобов`язань за Договором №636 від 31.03.2016, чим порушив положення ч. 1 ст. 96, ч. 1 ст. 550, ч. 3 ст. 551, ст. 617 Цивільного кодексу України, ст. 42, 44, 218, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та ст.ст. 42, 76-79, 86, 209, 210, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття судом першої інстанції неправомірного рішення в оскаржуваній частині.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на винятковість ситуації стосовно комунального підприємства, що забезпечує тепловою енергією і послугами з теплопостачання споживачів міста Харкова. Свою правову позицію відповідач підтверджує постановами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2019 по справі № 922/3602/18, від 22.07.2019 по справі № 922/3612/18, від 17.09.2019 по справі № 922/3636/18.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанцій.

Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом касаційного оскарження та, відповідно, касаційного розгляду у цій справі є ухвалені судові рішення в частині відмови у стягненні пені у розмірі 16228644,46, у зв`язку зі зменшенням судом її розміру.

Враховуючи встановлені приписами ст. 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд переглядає судові рішення в межах вимог касаційної скарги.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені на 50% КП Харківські теплові мережі посилалося, зокрема, на те, що фінансування Комунального підприємства Харківські теплові мережі здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям. Тривалий час Комунальне підприємство Харківські теплові мережі знаходиться у тяжкому фінансовому стані, викликаному зокрема неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. На протязі останніх років господарської діяльності Підприємства заборгованість споживачів за спожиту теплову енергію щомісяця складає сотні мільйонів гривень. З кожним роком ця заборгованість неухильно зростає, незважаючи на заходи, що приймаються по її стягненню. В 2018 році 86,3 % від загального обсягу виробленої теплової енергії споживається населенням. Станом на 01.07.2019 загальна сума заборгованості за теплову енергію складає 3,0 млрд. грн., у тому числі заборгованість населення - 2,7 млрд. грн, бюджетних установ - 173,2 млн. грн, госпрозрахункових підприємств - 113,7 млн. грн, заборгованість місцевого бюджету з компенсації пільг - 49,8 млн .грн.

Зазначені обставини відповідач підтверджує довідкою про заборгованість за спожиту теплову енергію (том 1 аркуш справи 46).

Також вмотивовуючи подане клопотання відповідач зазначив, що господарська діяльність по наданню житлово-комунальних послуг підпадає під сферу дії окремих законів, які спрямовані на захист інтересів споживачів цих послуг, але ущемляють інтереси підприємств, що надають ці послуги.

Так, Законом України Про тимчасову заборону стягненні пені з громадян України за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги №486/96 від 13.11.1996 до 01.01.2011 було заборонено нараховувати і стягувати із громадян пеню за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, що не ініціювало проведення оплат та позбавляло Комунальне підприємство Харківські теплові мережі джерел погашення по штрафних санкціях. Хоча з 01.01.2011 заборона на нарахування й стягнення пені знята, але стягнення пені з населення передбачено лише з травня 2019 року Законом України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 № 2189-VIII, що унеможливлює її нарахування та стягнення Підприємством. Законом України Про реструктуризацію заборгованості по квартирній платі, платі за житлово-комунальні послуги, спожитий газ і електроенергію дозволяється реструктурувати заборгованість за комунальні послуги строком до п`яти років. Станом на 01.07.2019 сума реструктурованої заборгованості складає 181,9 млн. грн (том 1 аркуш справи 47).

Важкий фінансовий стан підприємства відповідач підтверджує балансом підприємства на 31.03.2019, у якому відображені збитки підприємства. Сума збитків становить 4,8 млрд. грн (том 1 аркуш справи 49).

З огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб`єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, відповідач не має можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за поставлену позивачем теплову енергію, у зв`язку з чим вина відповідача з прострочення платежів за спірними договорами відсутня.

Прострочення оплати відповідачем за поставлений газ відбулось не тільки з вини відповідача, оскільки відповідач є комунальним підприємством і основним різновидом господарської діяльності відповідача є надання послуг опалення та постачання гарячої води населенню та іншим споживачам. Основним споживачем послуг відповідача з централізованого теплопостачання є населення. В матеріалах справи містяться довідка про стан заборгованості споживачів за надані послуги з теплопостачання КП Харківські теплові мережі .

КП Харківські теплові мережі як виконавець послуг з теплопостачання та підігріву гарячої води у м. Харкові здійснює постачання теплової енергії захищеним категоріям бюджетних організацій (заклади охорони здоров`я, соціальної політики, культури освіти, науки, молоді та спорту, тощо), які мають важливе соціальне значення та в силу особливості своєї діяльності не допускають відключення від теплопостачання в разі існування відповідної заборгованості.

Судами вірно зазначено, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 636 від 31.03.2016, місцевим господарським судом стягнуто з відповідача на користь АТ Укртрансгаз 3% річних та інфляційні втрати, що також компенсує можливі негативні наслідки для кредитора.

Отже судами було дотримано принцип розумного та справедливого балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи, скрутний фінансовий стан відповідача, специфіка його діяльності, а також інтереси позивача, як об`єкта, що має стратегічне значення для економіки держави.

Позивачем не підтверджено завдання йому збитків зменшенням розміру пені. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Натомість у вирішенні питання щодо зменшення розміру пені судами було досліджено майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інші фактори, які вплинули на неможливість своєчасної оплати відповідачем вартості наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суди, застосовуючи власні повноваження щодо зменшення заявленої до стягнення пені, при повному дослідженні усіх необхідних на те умов, дійшли обґрунтованого висновку, що існують обставини, за яких можливе зменшення стягуваної з відповідача суми пені на 50% на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, тому підстави для скасування судових рішень в цій частині відсутні.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі колегією суддів відхиляються, оскільки останні є такими, що не спростовують висновку суду першої та апеляційної інстанції та зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

9. Судові витрати

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 04.09.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 у справі №922/2130/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Мамалуй

В. Студенець