Постанова

від 05.09.2019 по справі 908/1501/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 908/1501/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Васьковський О.В., Пєсков В.Г.

за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергоконтракт"

відповідач - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш"

представник - адвокат Верба С.О. (ордер серія ЗП №093373 від 22.08.2019)

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергоконтракт"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 18.04.2019

у складі колегії суддів: Кузнецова І.Л. (головуючий), Кощеєв І.М., Подобєд І.М.

та рішення Господарського суду Запорізької області

від 20.12.2018

у складі судді Боєвої О.С.

у справі №908/1501/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергоконтракт"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш"

про зобов`язання прийняти продукцію за договором у кількості 4,135 т, стягнення 543 446, 52 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 08.07.2019 поштовим відправленням Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергоконтракт" через Центральний апеляційний господарський суд звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2019 та рішення Господарського суду Запорізької області від 20.12.2018 у справі №908/1501/18 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №908/1501/18 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Банасько О.О., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.08.2019.

3. Ухвалою від 09.08.2019 Верховний Суд поновив Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергоконтракт" строк на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2019 та рішення Господарського суду Запорізької області від 20.12.2018 у справі №908/1501/18, відкрив касаційне провадження у справі №908/1501/18 Господарського суду Запорізької області за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергоконтракт" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2019 та рішення Господарського суду Запорізької області від 20.12.2018, призначив розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергоконтракт" на 05.09.2019 о 09:30.

4. У зв`язку з відпусткою судді Банаська О.О. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №908/1501/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий - Катеринчук Л.Й., Васьковський О.В., Пєсков В.Г. Ухвалою від 03.09.2019 Верховний Суд у зазначеному складі прийняв справу до розгляду, розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергоконтракт" визначено здійснити 05.09.2019 о 09:30.

5. Від ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" (далі - відповідач, ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Атоменергомаш") надійшов відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергоконтракт" (далі - позивач, ТОВ "Дніпроенергоконтракт").

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

6. До Господарського суду Запорізької області 03.08.2018 звернулось ТОВ "Дніпроенергоконтакт" з позовною заявою до ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Атоменергомаш" про зобов`язання прийняти продукцію за договором у кількості 4,135 т, стягнення основного боргу на суму 396 960 грн., інфляційних втрат на суму 64 713, 63 грн., процентів річних на суму 15 596, 23 грн. та пені на суму 66 176, 66 грн.

6.1. Позовна заява мотивована тим, що відповідно до умов договору поставки №20/05/51 від 04.05.2017 та додаткової угоди до нього №1 від 29.08.2017 позивачем за видатковою накладною №ТОВ-000003 від 11.09.2017 поставлено відповідачу дріт вуглецевої сталі у кількості 20,1 т на загальну суму 1 929 600 грн. Враховуючи умови пункту 4.1 договору та відсутність підстав для продовження строків вхідного контролю, остаточна оплата продукції повинна була відбутися 12.11.2017. Разом з тим, у встановлені договором строки ні остаточне приймання продукції, ні її оплата здійснені не були, а частина продукції у кількості 9,41 т на суму 903 360 грн. оплачена відповідачем тільки 19.02.2018, тобто з порушенням строку, що є підставою для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних згідно із статтею 625 ЦК України.

Також, позов обґрунтовано з посиланням на умови договору поставки №20/05/51 від 04.05.2017 щодо порядку прийняття продукції за якість та відповідністю її ГОСТ 7348-81, ГОСТ 29799-88, порушеннями Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технологічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7, необхідністю застосування норм матеріального права відповідно до статей 20, 173, 216, 217, 222, 230, 231, 265 ГК України, статей 526, 530, 549, 612, 625 ЦК України, які надають йому право на одночасне заявлення вимоги про зобов`язання прийняти поставлену йому продукцію, оплатити її вартість та стягнути пеню, річні та інфляційні втрати за порушення строків розрахунку.

Короткий зміст рішення першої інстанції

7. Рішенням від 20.12.2018 Господарський суд Запорізької області позов задовольнив частково, стягнув з ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" (код ЄДРПОУ 26444970) на користь ТОВ "Дніпроенергоконтракт" (код ЄДРПОУ 39095262) 6 533, 89 грн. - 3% річних, 31 054, 22 грн. інфляційних втрат, 685, 70 грн. витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

7.1. Місцевий суд встановив, що 04.05.2017 між ТОВ "Дніпроенергоконтракт" та Відокремленим підрозділом "Атоменергомаш" ДП "НАЕК "Енергоатом" укладено договір поставки №20/05/51, згідно з умовами якого постачальник зобов`язався поставити до 01.09.2017 покупцю продукцію: дріт 5В1400-Р1 ст. 85 ГОСТ 7348-81 в кількості 20,5 т, загальною вартістю 1 968 000 грн., а покупець прийняти та оплатити вказану продукцію (пункт 1.1). Крім того, судом встановлено, що 29.08.2017 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №20/05/51 від 04.05.2017, що є його невід`ємною частиною, відповідно до якої сторони домовились продовжити строк поставки продукції до 30.09.2017.

7.2. Згідно з пунктами 2.1-2.3, 2.5 договору, якість продукції, що поставляється за даним договором, повинна відповідати ГОСТ 7348-81 та підтверджуватися документом про якість з інформацією про виконаний контроль, виданим підприємством-виробником або іншим правомочним органом . Постачальник зобов`язаний дотримуватися у процедурі виготовлення та поставки продукції встановлених для неї технічних норм та стандартів (ГОСТ, ОСТ, ДСТУ, ТУ тощо), у тому числі тих, що вказані в договорі. Продукція, що постачається за цим договором, повинна відповідати наступним вимогам: дріт повинно бути покрито маслом И-20 за ГОСТ 20799-88, кожен моток повинно бути запаковано у відповідності з п. 5.2 ГОС 7348-81 для попередження дії вологи та агресивних середовищ, нормоване значення прямолінійності - у відповідності з п. 2.6 ГОСТ 7348-81. Постачальник гарантує відповідність продукції вимогам ГОСТ 7348-81.

7.3. Місцевий суд встановив, що на виконання умов договору, позивач здійснив поставку, а відповідач прийняв дріт 5В 1400-Р1 ст. 85 ГОСТ 7348-81 в кількості 20,1 т, вартістю 1 929 600 грн. з ПДВ., що підтверджується видатковою накладною №ТОВ-000003 від 11.09.2017, довіреністю №330 від 11.09.2017, прибутковим ордером №ПН-0000618 від 11.09.2017.

7.4. Місцевим судом встановлено, що відповідно до Положення про організацію вхідного контролю обладнання, матеріалів, напівфабрикатів та комплектуючих виробів ПЛ-Д.43.19.001-14 (далі - Положення) та Процедури проведення вхідного контролю проволоки круглої діаметром 5,00 мм з вуглецевої сталі для армування попередньо напруженої захисної оболонки АЕС ПЦ-Д-43:26.019-17 (далі - Процедура) відповідачем запроваджено спеціальну процедуру контролю якості продукції, а умови розрахунку за поставлену продукцію пов`язані із завершенням процедури контролю якості поставленої продукції, так як оплата поставленої відповідно до заявки покупця продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника … протягом двох місяців після отримання продукції, але не раніше завершення приймання продукції за якістю (зокрема, проходження вхідного контролю за прийнятою у покупця процедурою) (пункт 4.1 Договору, том 2, а.с. 16).

7.5. Місцевим судом досліджено Положення та Процедуру та встановлено, що відповідачем оформлено результати вхідного контролю закупленої продукції виробничо-технічного призначення та встановлено, що із загальної кількості 20,1 т вимогам щодо якості згідно з укладеним договором відповідало тільки 9,41 т отриманої продукції, та 11.10.2017 відповідачем складено довідку про виявлені невідповідності №28 (етап ВК-2) щодо 18 мотків дроту по 9 пунктах, аркуші усунення невідповідностей до даної довідки не містять відмітки про їх врегулювання (том 2, а.с. 53-60). А також згідно зі складеною відповідачем Довідкою про виявлені невідповідності №29 від 10.11.2017 після додаткового контролю 9 мотків дроту, а зокрема №№170625001, 170625002, 170625003, 170625005, 1706250013, 170625018, 170625004, 170625015, 170625017 виявлено корозійні пошкодження поверхні, сліди іржі, викривлення проволоки в декількох місцях, вихід їх діаметру за мінімальний допуск. Внаслідок чого 22.11.2017 відповідачем оформлено Ярлик на придатну продукцію №226 та прийнято її до використання (9,41 т дроту). Зазначена кількість продукції була оплачена відповідачем платіжним дорученням №631 від 16.02.2018 (том 2, а.с. 90).

7.6. Суд встановив, що 01.12.2017 відповідачем складено Акт на невідповідну продукцію №647-а в кількості 10,69 т, який підписаний з боку постачальника ОСОБА_1 (директором позивача). А відповідно до Акта №11 від 01.12.2017 про приймання матеріалів за кількістю та якістю (Форми №М-7) зазначена продукція була прийнята на відповідальне зберігання. Згідно з накладною-вимогою 11.04.2018 позивач отримав з відповідального зберігання 6,555 т дроту, а щодо решти зазначив про доцільність їх залишення на складі відповідача до врегулювання розбіжностей у класифікації даної продукції. Судом встановлено, що відповідач неодноразово (листами вих. №430/14 від 26.01.2018, №1626/14 від 05.04.2018) звертався до позивача з проханням забрати решту продукції (4,135 т), однак позивачем продукція не забрана до цього часу і знаходиться на підприємстві відповідача на зберіганні.

7.7. Місцевий суд встановив, що ТОВ "Дніпроенергоконтракт" направило на адресу відповідача претензію вих. №0203-18 від 22.03.2018 про сплату суми 393 600 грн. за поставку 4,1 т дроту, а також 3% річних, інфляційного збільшення та пені, в тому числі позивачем здійснено нарахування на суму 903 360 грн. вартості продукції, яка була оплачена відповідачем 19.02.2018 з порушення строку, встановленого в пункті 4.1 договору, із простроченням на 100 днів (з 11.11.2017 по 18.02.2018). Також ВП "Атоменергомаш" ДП НАЕК "Енергоатом" направлялися на адресу позивача претензії за вих. №2847/15 від 18.06.2018 та за вих. №3260/15 від 16.07.2018 про заміну продукції неналежної якості протягом 45 днів з дати отримання претензії та сплату штрафних санкцій за порушення умов договору поставки.

7.8. Місцевий суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про зобов`язання відповідача прийняти продукцію за договором у кількості 4,135 т є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки обидві сторони підтвердили, що частина продукції в кількості 4,135 т щодо якої виник спір, входила до загальної кількості продукції в обсязі 20,1 т, поставленої позивачем та отриманої відповідачем за видатковою накладною №ТОВ-000003 від 11.09.2017, на даний час знаходиться у відповідача на території підприємства на зберіганні, як така, що не відповідає вимогам щодо якості поставки за укладеним договором. Крім того, місцевий суд зазначив, що оскільки відповідно до пункту 4.1 договору поставки виникнення обов`язку здійснити оплату за поставлену продукцію напряму залежить від завершення приймання продукції за якістю, за результатами проведення якої продукцію визнано відповідачем невідповідною, підстави для її оплати відсутні.

7.9. Місцевий суд вважав висновки позивача щодо визначення остаточного терміну, до якого відповідач мав здійснити оплату прийнятої продукції в кількості 9,41 т необґрунтованими, оскільки процедура приймання продукції за якістю за прийнятою у відповідача процедурою завершена 22.11.2017, що підтверджується Ярликом на придатну продукцію №226, за змістом якого за проходженням етапу ВК-2 8 мотків дроту 5В 1400Р1 вагою 9 410 кг прийнято до використання 22.11.2017. Тому, місцевий суд зазначив, що оскільки в договорі чітко визначено та узгоджено сторонами, що оплата здійснюється не раніше завершення приймання продукції за прийнятою у відповідача процедурою вхідного контролю, а приймання продукції в кількості 9,41 т завершено 22.11.2017, обов`язок з оплати її вартості виник у відповідача починаючи з 23.11.2017. За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок інфляційних та річних та дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає сума 6 533, 89 грн. - 3% річних за період з 23.11.2018 по 18.02.2018 та сума 31 054, 22 грн. інфляційних втрат з грудня 2017 року (з місяця, наступного за тим, в якому виникло зобов`язання) по лютий 2018 року включно (оскільки фактична оплата відбулась після 15 числа місяця).

7.10. Суд відмовив у задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача 35 268, 16 грн. пені, мотивуючи тим, що сторонами у договорі не передбачено конкретного розміру пені за порушення строків виконання грошових зобов`язань.

7.11. Місцевим судом при прийнятті рішення застосовано положення частини 1 статті 13, частини 1 статті 14, статей 15 ,16, 20, 509, 525, 526, 530, 547-551, 599, 610-612, 625 627, 629, 655, 692, 712 ЦК України, статей 173, 193, 265, 268-269, 343 ГК України, статей 7, 13, 74, 76, 86 ГПК України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

8. Постановою від 18.04.2019 Центральний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу залишив без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 20.12.2018 залишив без змін.

8.1. Апеляційний суд, перевіривши встановлені місцевим судом обставини справи та проаналізувавши висновки, викладені у рішенні, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку про обґрунтованість та законність прийнятого місцевим судом рішення. Водночас, апеляційний суд зазначив, що представником позивача не надано належних і допустимих доказів, які б спростовували невідповідність якості поставленої продукції умовам договору, а також невжиття позивачем заходів врегулювання розбіжностей в класифікації даної продукції, про що йдеться в листі №03/03-18 від 22.03.2018. Також, апеляційний суд зазначив про відсутність в матеріалах справи документів стосовно використання відповідачем неоплаченої продукції, тому вимоги в частині стягнення з відповідача її вартості та нарахованих на цю вартість 3% річних і втрат від інфляції є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Крім того, апеляційний суд, з посиланням на статтю 664 ЦК України, зазначив, що позовна вимога про зобов`язання відповідача прийняти продукцію за договором у кількості 4,135 т є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

8.2 Апеляційний суд, з посиланням на частину 2 статті 625 ЦК України, зазначив, що обов`язок щодо сплати вартості продукції в кількості 9,41 т на суму 903 360 грн. виник у відповідача, починаючи з 23.11.2017, тому господарський суд дійшов правильного висновку щодо стягнення з відповідача 3% річних за період з 23.11.2018 по 18.02.2018 на суму 6 533, 89 грн. та інфляційних втрат за період грудень 2017 року - лютий 2018 року.

Крім того, апеляційний суд погодився з необґрунтованістю вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені на суму 35 268, 16 грн., оскільки договором, укладеним сторонами, відповідальність покупця за порушення грошового зобов`язання у вигляді пені не передбачена.

8.3. Доводи скаржника про те, що під час проведення торгів та укладення договору він не був повідомлений відповідачем про конкретну мету придбання товару, у зв`язку з чим, поставка товару відбувалася виходячи із загальних вимог по якості, колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки відповідні вимоги встановлені укладеним сторонами пунктом 2.3. договору, згідно з яким дріт повинен був покритий маслом И-20 за ГОСТ 20799-88 для попередження вологи та агресивних середовищ.

8.4. Доводи скаржника про те, що підпис представника товариства на акті №647а від 01.12.2017 свідчить лише про отримання його у відповідача визнані апеляційним судом необґрунтованими, оскільки відповідних відміток вказаний акт не містить і при його підписанні представник не був позбавлений можливості надати зауваження або заперечення стосовно якості продукції.

8.5. Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про невідповідність ГОСТ 7348-81 та ГОСТ20799-88 спірної частини поставки у кількості 4,135 т, зазначивши про те, що згідно з Актом №647а про невідповідність продукції від 01.12.2017 встановлено: на бухтах №170625004, №170625012, №170625015, №170625017 виявлено корозійні пошкодження у вигляді виразок, глибина корозійних виразок менш 0,1 мм, а діаметр 0,5-2.0мм, в той час як ГОСТ 7348-81 допускає відхилення в діаметрі не більше 0,05 мм. Отже, виявлені корозійні виразки (0,1мм) були більшими, ніж відхилення в допустимому діаметрі дроту (0,05 мм) допустимі державним стандартом.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (позивач у справі)

9. Скаржник доводив, що акт №647а не можна вважати достовірним та достатнім доказом невідповідності продукції в кількості 4,135 т умовам Договору щодо якості поставленого дроту, оскільки він не дає змогу дійти висновку щодо поставки Позивачем товару більш низької якості, ніж вимагалося стандартом. Крім того, скаржник зазначив, що жодним іншим документом, складеним сторонами відповідно до процедур вхідного контролю відповідача, невідповідність вказаної продукції вимогам ГОСТ 7348-81 встановлена не була. Тому, на думку скаржника, ним у повній мірі виконані вимоги закону, передбачені статтею 526 ЦК України, частиною 1 статті 268 ГК України, а судом за таких обставин порушено статті 73, 74, 78, 79 ГПК України.

9.1. Скаржник аргументував, що матеріалами справи підтверджується затягування відповідачем власних процедур вхідного контролю в порушення встановлених ним регламентів, які в повній мірі дозволяли здійснити всі необхідні процедури в межах строку, визначеного сторонами в Договорі для оплати продукції, закінчення якого припадає на 11.11.2017 (два місяці з моменту поставки продукції).

Разом з тим, судами попередніх інстанцій, в порушення статей 269, 282 ГПК України, не зазначено мотиви відхилення таких доводів позивача, а апеляційний суд обмежився лише посиланням на зміст акта про приймання матеріалів №11, в якому визначені причини затримки приймання продукції, без надання їм відповідної оцінки, виходячи з аргументів позивача.

9.2. Скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій повинні були задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплати продукції у кількості 9,41 г на суму 903 360 грн., розрахованої на підставі та в порядку частини 6 статті 231 ГК України.

Доводи інших учасників справи

10. У відзиві ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" на касаційну скаргу ТОВ "Дніпроенергоконтракт" зазначено, що пунктом 4.1 договору поставки №20/05/51 передбачено проходження продукцією приймання за якістю (зокрема, проходження вхідного контролю за прийнятою у Покупця процедурою) як необхідна умова здійснення її оплати. Водночас відповідач зазначив, що ним дотримано порядок здійснення приймання продукції та строки такого приймання з урахуванням часу призупинення приймання та повторною проведення приймання з початку після усунення виявлених невідповідностей, а також проведення спеціальних (додаткових) випробувань та додаткового обстеження акредитованою лабораторією за домовленістю із постачальником. Разом з тим, тривалість проведення вхідного контролю дроту 5В1400-Р1 ст.85 ГОСТ 7348-81 обумовлена тим, що зазначений дріт призначений для армування попередньо напружених залізобетонних конструкцій АЕС та використовується для виготовлення канатів арматурних системи переднапруження захисних оболонок ядерних реакторів атомних електростанцій. Обладнання, для виготовлення якого закуповувався дріт, є елементом АЕС, важливим для безпеки, відноситься до І (найвищої) категорії відповідальності за ядерну та радіаційну безпеку та має середній строк служби не менше 30 років. У зв`язку з цим вказаний дріт повинен повністю відповідати жорстким вимогам до якості. За результатами вхідного контролю встановлено невідповідність якості щодо половини поставленої продукції (з 20,1 т отриманого дроту прийнято тільки 9,41 т).

10.1. Відповідач зазначив, що відповідно до пункту 6.2. договору поставки №20/05/51 від 04.05.2017 у випадку поставки неналежної якості покупець має право відмовитися від прийняття та оплати продукції. На виконання вказаної умови договору позивачу листами №5714/14 від 11.12.2017, №430/14 від 26.01.2018, №1626/14 від 05.04.2018 запропоновано направити представника з транспортом для вивезення забракованої продукції. Тому, судами першої та апеляційної інстанцій позивачу обґрунтовано відмовлено у задоволенні його позовних вимог щодо зобов`язання відповідача прийняти та оплатити продукцію неналежної якості.

10.2. Відповідач, з посиланням на частину 6 статті 231 ГК України та статтю 611 ЦК України, аргументував, що законом передбачено обов`язкове визначення в договорі виду забезпечення виконання зобов`язання та розміру штрафних санкцій за невиконання зобов`язань. Разом з тим, умовами договору розмір та стягнення пені не передбачено.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

11. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 626 - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 712 - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

12. Господарський кодекс України

Частина 6 статті 231 - штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина 1 статті 264 - матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Частина 1 статті 265 - за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 268 - якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Частина 5 статті 268 - у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

13. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 1 статті 73 - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частина 5 статті 236 - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

14. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статті 625 ЦК України, частини 6 статті 231, частини 1 статті 268 ГК України, статей 73, 74, 78, 79, 269, 282 ГПК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

15. Відповідно до частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. За приписами частин 1, 5 статті 268 ГК України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів , а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Як встановлено судами, відповідач відмовився від оплати частини поставленої йому продукції, мотивуючи невідповідністю такої продукції вимогам до якості, що були передбачені умовами договору. З огляду на встановлення судами першої та апеляційної інстанцій обставини дотримання відповідачем процедури оформлення акта про невідповідність частини поставленої продукції вимогам ГОСТ 7348-81 щодо якості, отримання копії такого акта керівником відповідача та відсутність належних доказів, якими були б спростовані висновки про виявлені дефекти продукції, колегія суддів касаційного суду вважає обґрунтованими та такими, що відповідають нормам матеріального права висновки місцевого та апеляційного судів про відмову у стягненні вартості 4,135т дроту за спірним договором поставки.

Також колегія суддів касаційного суду зазначає про те, що вимога позивача про зобов`язання прийняти 4,135 т спірної поставки не відповідає сутності договору постачання (купівлі-продажу), оскільки кінцевою метою постачальника за договором постачання є отримання оплати за поставлену ним продукцію, а покупця - отримання продукції. Отже, вимога про отримання продукції покупцем, заявлена постачальником (продавцем), може бути складовою частиною вимоги про оплату, однак не є самостійним способом захисту порушеного права постачальника.

16. Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечувалось сторонами, що із загальної кількості 20,1 т отриманої продукції відповідач розрахувався за частину продукції у кількості 9,41 т. Також, судами встановлено, що відповідач неодноразово направляв акти щодо невідповідності даної продукції встановленим у договорі поставки вимогам (довідка №469 від 12.09.2017, довідка №23 від 27.09.2017 (том 1, а.с. 30-32), довідки про виявлені невідповідності №28 та 29 від 11.10.2017, протокол №38-18/119920 від 29.11.2017, акт №647а від 01.12.2017 (том 2, а. с. 79)) та листами вих. №430/14 від 26.01.2018 (том 2, а. с. 85), №1626/14 від 05.04.2018 (том 2, а.с. 87), претензією від 16.07.2018 №3260/15 (том. 2, а.с. 101-105), претензією від 18.06.2018 №2847/15 (том 2, а.с. 96-99) звертався до відповідача з проханням забрати продукцію в кількості 10,69 т.

Отже, відповідач реалізував власне право, передбачене пунктом 6.2. договору та частиною 5 статті 268 ГК України, щодо можливості відмовитись від оплати товару, який не відповідає стандартам, технічним умовам чи зразкам.

17. Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що акт №647а не можна вважати достовірним та достатнім доказом невідповідності продукції вимогам щодо якості, передбаченим договором, як такі, що не відповідають вимогам частини 2 статті 300 ГПК України, відповідно до яких суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Разом з тим, в контексті наведених доводів скаржника Суд зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті за результатами оцінки довідки №469 від 12.09.2017 (том 2, а.с. 41-43), довідки №23 від 27.09.2017 (том 1, а.с. 47-50), довідки про виявлені невідповідності №28 та 29 від 11.10.2017 (том 2, а.с. 53-60), протоколу №38-18/119920 від 29.11.2017 (том 2, а.с. 75-77), акта №647а від 01.12.2017 та листів вих. №430/14 від 26.01.2018, №1626/14 від 05.04.2018 (том 2, а.с. 87), а також інших доказів, які у сукупності суди визнали належними та достатніми в розумінні статей 76-77 ГПК України на підтвердження здійснення поставки позивачу відповідачем продукції (Дроту) не належної якості. В той час, як позивач у справі інших доказів на спростування висновків про неякісну поставку продукції в кількості 4,135т дроту не надав.

Отже, враховуючи положення статті 74, частини 3 статті 86 ГПК України, доводи скаржника та посилання на оцінку судами лише одного з багатьох доказів у справі є необґрунтованими та такими, що не спростовують належними доказами висновки судів попередніх інстанцій, прийняті за наслідком оцінки сукупності доказів у справі та з дотриманням принципу змагальності господарського судочинства.

18. Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника, викладені в пункті 9.1. описової частини постанови, оскільки, пунктом 4.1. договору поставки сторони прямо передбачили, що перерахування грошових коштів здійснюється протягом двох місяців після отримання покупцем партії продукції, не раніше приймання продукції за якістю (проходження вхідного контролю за прийнятою у покупця процедурою).

Відтак, сторони узгодили певну процедуру контролю якості поставки, а судами не встановлено фактичних обставин зловживання відповідачем своїми правами при проведенні такого контролю.

З огляду на таке, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками місцевого та апеляційного судів, про те, що прострочення відповідача в розрахунку за отриману продукцію слід обчислювати з наступного дня після завершення контролю якості продукції ярликом на придатну продукцію №226 від 22.11.2017.

За таких обставин, доводи скаржника про те, що останньою датою для сплати заборгованості за оплачений товар є 11.11.2017 (завершення двомісячного строку з моменту поставки продукції) не відповідають сукупності передбачених пунктом 4.1 Договору умов про оплату. З огляду на визначення судами строку прострочення за поставлену продукцію з 23.11.2017 по 15.02.2018, оскільки фактична оплата поставки, визнаної такою, що відповідає вимогам щодо якості, мала місце 16.02.2018, Суд погоджується з частковим задоволенням вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в порядку статті 625 ЦК України.

19. За змістом частини 2 статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу частини 1 статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Отже, законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, сторони не передбачили в умовах договору можливість сплати пені та не визначали її розмір. Разом з тим, частиною 6 статті 231 ГК України, на яку посилався скаржник, визначено можливість встановлення у відсотках до облікової ставки НБУ розміру санкцій за порушення грошових зобов`язань, як одиницю вимірювання такої санкції. Однак, саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення пені з відповідача у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не передбаченому законом.

20. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Касаційним судом не встановлено порушення судами норм матеріального та процесуального права, які б мали наслідком безумовне скасування прийнятих судових рішень, висновки судів є достатньо мотивованими та обґрунтованими з посиланням на норми права, а доводи скаржника зводяться до необхідності переоцінки доказів, яким уже була надана відповідна оцінка судами першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на зазначену практику Європейського суду з прав людини, Верховний Суд дійшов висновку про відповідність рішення та постанови судів попередніх інстанцій вимогам статей 269, 282 ГПК України.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

21. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 9-9.2. описової частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 15-20 мотивувальної частини постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

22. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача та залишення без змін постанови апеляційного суду та рішення суду першої інстанції.

В. Судові витрати

23. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергоконтракт" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2019 та рішення Господарського суду Запорізької області від 20.12.2018 у справі №908/1501/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді О.В. Васьковський

В.Г. Пєсков