Рішення

від 03.09.2019 по справі 357/3161/17

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/3161/17

Провадження № 2/357/930/19

Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя - Цукуров В.П.,

секретар судового засідання - Александрова А.С.,

за участю відповідача - ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біла Церква Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки та поділ подружнього майна, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 (далі - Позивач ) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач ), третя особа - ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки та поділ подружнього майна.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на наступні обставини.

З травня 2014 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з Відповідачем як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. Від цих відносин ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області від 18.03.2016 року, актовий запис №400.

За час спільного проживання сторони набули рухоме та нерухоме майно.

Оскільки Відповідач в добровільному порядку ділити майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності, не бажає, Позивач просила суд встановити факт спільного проживання з Відповідачем як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з 01.05.2014 року по 01.12.2016 рік та провести поділ майна.

Збільшивши розмір позовних вимог Позивач просила суд:

1. Встановити факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як чоловіка і дружини без реєстрації шлюбу з 01 травня 2014 року по 01 грудня 2016 року.

2. Визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 наступні транспортні засоби:

Автомобіль HYUNDAI SANTA FE, ЛЕГКОВИЙ УНІВЕРСАЛ-В, 2007 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , дата реєстрації 05.05.2016 року.

Автомобіль МАЗ 53366, ВАНТАЖНИЙ БОРТОВИЙ, 1999 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , дата реєстрації 01.03.2016 року.

Автомобіль МАЗ 5334, ВАНТАЖНИЙ АВТОКРАН 10-20Т-С, 1991 року випуску, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , дата реєстрації 03.02.2016 року.

3. Визнати за ОСОБА_3 право власності на автомобіль марки МАЗ 53366, ВАНТАЖНИЙ БОРТОВИЙ, 1999 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , дата реєстрації 01.03.2016 року.

4. Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки МАЗ 5334, ВАНТАЖНИЙ АВТОКРАН 10-20Т-С, 1991 року випуску, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 , дата реєстрації 03.02.2016 року.

5. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію за 1/2 частину автомобіля марки HYUNDAI SANTA FE, ЛЕГКОВИЙ УНІВЕРСАЛ-В, 2007 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , дата реєстрації 05.05.2016 року, що становить 173 029 грн. 62 коп.

6. Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину наступного майна:

Нежитлова будівля, загальною площею 257,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (бокс) літ. "Р", дата реєстрації: 10.06.2016 року.

Земельна ділянка площею 0,0553 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер: 3210300000:04:001:0107, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , дата реєстрації земельної ділянки: 24.11,2014 року.

Земельна ділянка площею 0,17 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер: 3224087201:02:001:0013, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , дата реєстрації земельної ділянки: 29.12.2014 року.

Земельна ділянка площею 0,25 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер: 3224087201:02:001:0007, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , дата реєстрації земельної ділянки: 29.12.2014 року.

7. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1/2 частину одержаних доходів як учасника в наступних господарських товариствах: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРТЕПЛОПОСТАЧ 2014", ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕПЛОБУД 2014", ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРО ЛАЙФ ПЛЮС", ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРУТИЛЬЕНЕРГІЯ".

8. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 4 134 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 02.11.2018 року справу було прийнято до провадження даним складом суду.

10.01.2019 року у підготовчому судовому засіданні за участю представників сторін, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на боці Відповідача - ОСОБА_4 Задоволені заяви як представника позивача, так і представника Відповідача про виклик свідків, приєднано до матеріалів справи письмові докази, явку сторін та третьої особи у всі наступні судові засідання визнано обов`язковою (т.2 а.с.136-142).

Відповідно до свідоцтва про зміну імені прізвище ОСОБА_4 змінено на ОСОБА_4 , у зв`язку з чим ухвалою суду від 11.07.2019 року уточнено прізвище третьої особи (т.2 а.с. 209, 215).

01.02.2019 року на адресу суду від Відповідача надійшов відзив на позов, разом із підтвердженням його направлення Позивачу. У відзиві Відповідач зазначив, що повністю заперечує проти позовних вимог (т.2 а.с.147-149).

У зв`язку з неявкою у судові засідання Позивача та її представника, повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, судові засідання неодноразово відкладалися або у них оголошувалася перерва (а.с. 39, 41, 136-142, 152, 153-155, 161, 178-179, 192-198).

07.06.2019 року у присутності представників Позивача та Відповідача підготовче судове засідання було закрито, справу призначено до розгляду, а також ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, повторно визнано явку Позивача та Відповідача у всі наступні судові засідання обов`язковою (т.2 а.с.198).

07.06.2019 року в судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Пояснила суду, що спільне проживання сторін однією сім`єю підтверджується наявністю у них спільної дитини, яку Відповідач визнає як свою, їх вінчанням, рішенням суду про стягнення з Відповідача аліментів на утримання дитини та іншими доказами, які є у матеріалах справи. Під час таких відносин сторони стали співзасновниками низки підприємств та придбали певне рухоме і нерухоме майно. Проживали вони разом у квартирі сестри Позивача, але про те, що вказаної нею вулиці не існує, вона не знає. Більш детальні пояснення надасть суду Позивач, коли з`явиться у судове засідання. Також такі обставини підтвердять свідки з боку Позивача. Просила позов задовольнити.

03.09.2019 року у судове засідання ані Позивач, ані Відповідач не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Через канцелярію суду Позивач подала заяву про розгляд справи без її участі та без участі її представника.

03.09.2019 року у судовому засіданні Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. Пояснив суду, що з Позивачем вони познайомилися в 2014 році по справах бізнесу. На той час Позивач ще перебувала в іншому шлюбі. Не оспорював ту обставину, що вони з Позивачем кілька разів їздили відпочивати до Туреччини та західної України. Втім, разом вони не проживали, спільного господарства не вели, а лише іноді зустрічалися та проводили час. У 2015 році він їздив на відпочинок ще з іншою жінкою, з якою у нього також були відносини. У 2016 році у сторін народився спільний син. Але Позивач знала, що він проживав зі своєю дружиною та їх сином. З літа 2016 року Позивач почала вимагати від нього, щоб він кинув дружину, тоді ж у них почалися конфлікти. З лютого 2017 року Позивач почала подавати проти нього позови до суду. На цей час він сплачує аліменти на дитину відповідно до судового рішення. Наполягав, що до спірного майна Позивач відношення не має, оскільки воно було придбано на спільні кошти і є спільною власністю його та третьої особи ОСОБА_4 , що підтверджується рішенням Сквирського районного суду Київської області від 22.08.2018 року, яке набрало законної сили. В період з 2014 року по 2016 рік Позивач проживала у власній квартирі у будинку АДРЕСА_7, а він у квартирі у будинку АДРЕСА_4 , яка була і є на цей час власністю третьої особи у справі. У задоволенні позову просив відмовити повністю.

Представник Відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог. Пояснив, що факт спільного відпочинку не є підтвердженням проживання сторін однією сім`єю. У задоволенні позову просив відмовити повністю.

03.09.2019 року у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив наступне. Він добре знайомий з Відповідачем приблизно з 2004 року, але Позивача він особисто не знає. Він тісно співпрацює з Відповідачем багато років, бачить його майже кожного дня. Знає, що той протягом всього часу їх знайомства проживає однією сім`єю з третьою особою - ОСОБА_4 (до зміни прізвища - ОСОБА_4 ). У період з 2014 року по 2016 рік вони проживали по АДРЕСА_4 . Він знає це, оскільки сам у той час проживав у будинку 42 , що знаходиться недалеко . У той час вони були в гостях один у одного. Під час знаходження у їх квартирі він бачив, що вони ведуть спільне господарство, разом роблять ремонт у квартирі, там знаходяться його особисті речі, вони проживають як чоловік та жінка разом зі своїм сином. Свідку відомо, що майно, яке придбавалося Відповідачем, було їх спільною власністю, той заробляв та утримував сім`ю.

Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення сторін та їх представників, приходить до висновку про те, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини та зміст спірних правовідносин.

З 2014 року Позивач перебувала у відносинах з Відповідачем, від яких у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області від 18.03.2016 року, актовий запис №400 (т.1 а.с.17).

14.02.2018 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та коштів на особисте утримання задоволено - стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 15.02.2017 року і до повноліття дитини. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 кошти на ї особисте утримання в розмірі ? частини всіх видів доходів, починаючи з 15.02.2017 року і до досягнення дитиною трьох років. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини відмовлено (т.2 а.с.118-121).

21.06.2018 року постановою Апеляційного суду Київської області апеляційну скаргу Відповідача залишено без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.02.2018 року залишено без змін (т.2 а.с.122-125).

22.08.2018 року рішенням Сквирського районного суду Київської області за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 позов задоволено у повному обсязі. Встановлено юридичний факт того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 дійсно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 02.03.2011 року по 20.02.2018 року. Також вирішено спір про майно, яке набуто за час спільного проживання (т.2 а.с.132-134).

Розглядаючи дану цивільну справу суд керується наступними нормами матеріального та процесуального права України.

Частиною 2 ст.3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно із частиною першою статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст.74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановленні рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

А ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Втім, подані Позивачем докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна.

Тому за відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені ст.74 СК України вважати майно таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, та, відповідно, відсутні й підстави для поділу майна.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суд має встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

При цьому суд ураховує принцип диспозитивності цивільного процесу та засади змагальності сторін, відповідно до яких позивач зобов`язаний довести обставини, на які посилається на підтвердження позову, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про недоведеність факту спільно проживання однією сім`єю сторін без реєстрації шлюбу та набуття спірного майна сторонами під час ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, внаслідок спільної праці або за спільні кошти.

До такого правового висновку щодо правильного застосування норм права прийшов Верховний Суд у постанові від 15.08.2019 року у справі № 588/350/15, який в силу положень ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та ч.4 ст.263 ЦПК України суд має врахувати при виборі і застосуванні норм права для вирішення даного спору.

Таким чином, Позивачем не надано суду належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження його позовних вимог. Доводи Позивача спростовуються як показаннями свідка, так і наданим Відповідачем судовим рішенням, яке набрало законної сили. Не зважаючи на визнання двічі судом явки Позивача у судове засідання обов`язковою, такі процесуальні рішення суду нею були проігноровані: вона до суду не з`явилася, явку свідків зі свого боку не забезпечила, надала клопотання про розгляд справи без її участі та без участі її представника. Тому правових підстав для задоволення позовних вимог у суду немає.

Справу розглянуто в межах заявлених позовних вимог з урахуванням обраного Позивачем способу захисту права та з урахуванням наданих сторонами суду доказів.

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні основних позовних вимог, не підлягають задоволенню й вимоги про стягнення з Відповідача судових витрат.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.3, 12, 13, 76, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_7 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_8 , РНОКПП: НОМЕР_5 ), третя особа - ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки та поділ подружнього майна - відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційну скаргу може бути подано до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повне судове рішення складено 12 вересня 2019 року.

Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської областіВ. П. Цукуров