Рішення

від 02.09.2019 по справі 520/2922/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

02 вересня 2019 р. Справа № 520/2922/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супруна Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Вязьмітіновій Т.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_3,

представників відповідача - Саєнко Л.І., Майгур О.І.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (надалі за текстом - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просить суд з урахуванням уточненої заяви (збільшення розміру позовних вимог від 23.07.2019 року за вх.№01-26/44361/19, (т.2 а.с.248а-248б)):

- визнати протиправними та скасувати складені Головним управлінням ДФС у Харківській області щодо ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ): рішення про застосування штрафних санкцій від 07 березня 2019 року № 0002191305, рішення про застосування штрафних санкцій від 07 березня 2019 року № 0002201305, рішення про застосування штрафних санкцій від 07 березня 2019 року № 0002211305, рішення про застосування штрафних санкцій від 07 березня 2019 року № 0002221305, рішення про застосування штрафних санкцій від 07 березня 2019 року №0002231305, податкове повідомлення-рішення від 07 березня 2019 року № 0002241305, податкове повідомлення-рішення від 07 березня 2019 року № 0002251305, податкове повідомлення-рішення від 07 березня 2019 року № 0002261305, податкове повідомлення-рішення від 07 березня 2019 року № 0002271305, податкове повідомлення-рішення від 11 липня 2019 року № 0006031305, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 березня 2019 року № Ф-0000021305;

- скасувати податкову вимогу від 01 квітня 2019 року № 33341-56 на суму 7369378,12 грн..

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без руху та надано час позивачу на усунення недоліків. (т. 1 а.с.106-107).

На виконання вищевказаної ухвали суду представником позивача 03.04.2019 року подано до канцелярії суду клопотання з доданим до неї документом з метою усунення недоліків встановлених в ухвали від 29.03.2019 року. (т. 1 а.с.108-109).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу у підготовче засідання. (т. 1 а.с.2-3).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки перевірки не ґрунтуються на вимогах законодавства, оскільки позивачем виконані вимоги Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України), сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, окрім того у позивача не виникав обов`язок зі сплати ПДВ та подання щорічних податкових декларацій, ведення Книги обліку доходів і витрат та сплати ЄСВ.

До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 03.05.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, згідно зі змістом якого ГУ ДФС у Харківській області просило відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. (т. 1 а.с.122-125).

Окрім того до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 14.05.2019 року від відповідача надійшов відзив на заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно зі змістом якого ГУ ДФС у Харківській області просило відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. (т. 1 а.с.138-139).

Також, 14.05.2019 року від відповідача до канцелярії суду надійшло клопотання про залучення додаткових доказів. (т. 1 а.с.140)

До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 22.05.2019 року від представника відповідача надійшло клопотання в порядку ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом - КАС України). (т. 2 а.с.219-220).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 року було зупинено провадження в адміністративній справі № 520/2922/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та вимоги до одержання результатів судово-економічної експертизи згідно з ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22.04.2019 року у справі № 640/18172/18. (т. 2 а.с.226-228).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 року було поновлено провадження у справі. (т. 2 а.с.249б-249г).

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити посилаючись на зміст обґрунтувань адміністративного позову.

Представник ГУ ДФС у Харківській області проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Від представника відповідача 02.09.2019 року надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи судової практики. (т. 3 а.с.11)

Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_1 , з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів із сум доходів від здійснення діяльності, пов`язаної з будівництвом та продажем об`єктів нерухомого майна за період з 01.01.2013 року по 31.12.2017 року.

Результати перевірки оформлені актом від 08.02.2019 року №350/20-40-13-05-08/ НОМЕР_1 (надалі за текстом - Акт перевірки) (т.1, а.с.15-28).

За результатами проведеної перевірки податковим органом встановлені наступні порушення з боку позивача:

- ст. 58 та ч. 6 ст. 128 Господарського кодексу України в частині здійснення господарської діяльності без державної реєстрації фізичної особи-підприємця та незабезпечення ведення обліку результатів підприємницької діяльності;

- ст. 18 Закону України від 15.05.2003 року № 755-ІV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в частині неподання державному реєстратору документів для державної реєстрації фізичної особи-підприємця;

- п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 177.5, п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України) в частині неподання декларацій про майновий стан і доходи за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки;

- п. 177.10 ст. 177 ПК України в частині не ведення платником податків ОСОБА_1 Книги обліку доходів і витрат;

- п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст.164, п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, п. 177.1, 177.2 ст. 177 ПК України в частині заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013 року по 31.12.2017 року в загальній сумі 2 110 303,98 грн., в т.ч. за 2013 рік - 52 079,60 грн., за 2014 рік - 521 499,36 грн., за 2015 рік - 165 443,80 грн., за 2016рік - 426 565,44 грн. та за 2017 - 944 715,78 грн.;

- абз.4 п. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування зі змінами та доповненнями в частині не подання звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки;

- п. 2 ч. 1 ст. 7, ст. 8, ч. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування зі змінами та доповненнями в частині заниження бази нарахування єдиного внеску, в наслідок чого донараховано єдиний внесок в загальній сумі 102 714,26 грн., в т.ч. за 2013рік в сумі 6766,15 грн., за 2014 рік - 36603,29 грн., за 2015 рік - 8128,82 грн., за 2016 рік - 15554,00 грн., за 2017 рік - 35662,00 грн.;

- п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України в частині заниження податкового зобов`язання з військового збору у періоді з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року на суму 114 333,82 грн., в т.ч. за 2015рік - 12453,96 грн., за 2016 рік - 23153,55 грн. та за 2017 рік - 78726,31 грн.;

- п. 181.1 ст. 181, п. 183.4 ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 п. 188.1 ст. 188, п. 200.1 ст. 200 ПК України в частині заниження податку на додану вартість за період з 01.01.2014 року по 31.12.2017 року у загальній сумі 2 139 413,00 грн..

У рамках перевірки контролюючий орган - відповідач встановив, що ОСОБА_1 , в період з 01.01.2013 по 31.12.2017 провадив господарську діяльність, що полягала у будівництві та наступному продажу об`єктів нерухомого майна, доходи від якої не були включені до загального річного оподатковуваного доходу, та з яких не був утриманий податок на доходи фізичних осіб.

Як вбачається з Акта перевірки у період з 01.01.2013 року по 31.12.2017 року позивачем за нотаріально посвідченими угодами купівлі-продажу квартир було реалізовано населенню квартир на загальну суму 11 004 763,00 грн., у тому числі за 2013 рік - 307 700,00 грн., за 2014 рік - 3 074 808,00 грн., за 2015 рік - 830 264,00 грн., за 2016 рік - 1 543 570,00 грн., та за 2017 рік - 5 248 421,00 грн..

Окреслене не заперечувалось з боку представників сторін в ході розгляду адміністративної справи.

Судом встановлено, що на підставі Ухвали Київського районного суду м. Харкова від 12.10.2018 року слідчому управлінню фінансових розслідувань ГУ ДФС у Харківській області надано право тимчасового доступу до документів Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області щодо об`єктів нерухомості, розташованих за адресами: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4.

На підставі вищезазначеної Ухвали отримано засвідчену належним чином копію Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації зареєстрованої 25.02.2014 року за №ХК1431405660019.

Встановлено, що замовником будівництва 9 (дев`яти) трикімнатних квартир за адресою АДРЕСА_1 загальною і площею 986,00 кв. м. виступає ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ). Генеральним підрядником будівництва виступає ПП ДЕМПИКС код за ЄДРПОУ 33606618.

На підставі Ухвали Київського районного суду м. Харкова від 12.10.2018 року слідчому управлінню фінансових розслідувань ГУ ДФС У Харківській області надано право тимчасового доступу до документів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю ХМР щодо об`єктів нерухомості, розташованих за адресами: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4.

На підставі вищезазначеної Ухвали отримано засвідчену належним чином копію Декларації про готовність об`єкта до експлуатації зареєстрованої 24.02.2017 року за №ХК142170541419. Встановлено, що замовником будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_5 загальною площею 149,50 кв. м. виступає ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ).

На підставі Ухвали Київського районного суду м. Харкова від 27.11.2018 року отримано засвідчену належним чином копію Декларації про готовність об`єкта до експлуатації зареєстрованої 24.02.2017 року за №ХК142170541887. Встановлено, що замовником будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_6 загальною площею 121,00 кв. м. виступає ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ).

На підставі Ухвали Київського районного суду м. Харкова від 27.11.2018 року отримано засвідчену належним чином копію Декларації про готовність об`єкта до експлуатації зареєстрованої 27.03.2017 року за №ХК142170831190. Встановлено, що замовником будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_7 загальною площею 121,00 кв. м. виступає ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ).

На підставі Ухвали Київського районного суду м. Харкова від 27.11.2018 року отримано засвідчену належним чином копію Декларації про готовність об`єкта до експлуатації зареєстрованої 23.02.2017 року за №ХК142170532642. Встановлено, що замовником будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_8 загальною площею 149,50 кв. м. виступає ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ).

На підставі Ухвали Київського районного суду м. Харкова від 27.11.2018 року отримано засвідчену належним чином копію Декларації про готовність об`єкта до експлуатації зареєстрованої 23.02.2017 року за №ХК142170532647 Встановлено, що замовником будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_9 загальною площею 149,50 кв. м. виступає ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ).

На підставі Ухвали Київського районного суду м. Харкова від 27.11.2018 року отримано засвідчену належним чином копію Декларації про готовність об`єкта до експлуатації зареєстрованої 23.02.2017 року за № ХК142170532652. Встановлено, що замовником будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_10 загальною площею 121,00 кв. м. виступає ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ).

На підставі Ухвали Київського районного суду м. Харкова від 27.11.2018 року отримано засвідчену належним чином копію Декларації про готовність об`єкта до експлуатації зареєстрованої 23.02.2017 року за № ХК142170532663. Встановлено, що замовником будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_11 загальною площею 121,00 кв. м. виступає ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ).

На підставі Ухвали Київського районного суду м. Харкова від 27.11.2018 року отримано засвідчену належним чином копію Декларації про готовність об`єкта до експлуатації зареєстрованої 24.02.2017 року за № ХК142170541426. Встановлено, що замовником будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_12 загальною площею 121,00 кв. м. виступає ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ).

На підставі Ухвали Київського районного суду м. Харкова від 27.11.2018 року отримано засвідчену належним чином копію Декларації про готовність об`єкта до експлуатації зареєстрованої 24.02.2017 року за № ХК142170541383. Встановлено, що замовником будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_13 загальною площею 149,50 кв. м. виступає ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ).

На підставі Ухвали Київського районного суду м. Харкова від 27.11.2018 року отримано засвідчену належним чином копію Декларації про готовність об`єкта до експлуатації зареєстрованої 24.02.2017 року за № ХК142170541907. Встановлено, що замовником будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_14 загальною площею 149,50 кв. м. виступає ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ).

На підставі Ухвали Київського районного суду м. Харкова від 27.11.2018 року отримано засвідчену належним чином копію Декларації про готовність об`єкта до експлуатації зареєстрованої 24.02.2017 року за № ХК142170541461. Встановлено, що замовником будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_15 загальною площею 149,50 кв. м. виступає ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ).

На підставі Ухвали Київського районного суду м. Харкова від 27.11.2018 року отримано засвідчену належним чином копію Декларації про готовність об`єкта до експлуатації зареєстрованої 27.02.2017 року за № ХК142170541915. Встановлено, що замовником будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_16 загальною площею 121,00 кв. м. виступає ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ).

На підставі Ухвали Київського районного суду м. Харкова від 27.11.2018 року отримано засвідчену належним чином копію Декларації про готовність об`єкта до експлуатації зареєстрованої 30.01.2017 року за № ХК142170271859. Встановлено, що замовником будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_17 загальною площею 121,00 кв. м. виступає ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ).

На підставі Ухвали Київського районного суду м. Харкова від 27.11.2018 року отримано засвідчену належним чином копію Декларації про готовність об`єкта до експлуатації зареєстрованої 24.02.2017 року за № ХК142170542301. Встановлено, що замовником будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_18 загальною площею 121,00 кв. м. виступає ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ).

На підставі Ухвали Київського районного суду м. Харкова від 27.11.2018 року отримано засвідчену належним чином копію Декларації про готовність об`єкта до експлуатації зареєстрованої 27.03.2017 року за № ХК142170831199. Встановлено, що замовником будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_19 загальною площею 159,00 кв. м. виступає ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ).

На підставі Ухвали Київського районного суду м. Харкова від 12.10.2018 року щодо і отримання права тимчасового доступу до документів приватного нотаріуса Кулієвої Л.Л., отримано засвідчену належним чином копію договору договір позики від 21.07.2016 року. Договір позики від 21.07.2016 року укладений між ОСОБА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 і (Позикодавець) та ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 (Позичальник).

Відповідно до змісту пункту 1 договору позики від 21.07.2016 року Позикодавець передав у власність Позичальнику гроші в сумі 1 612 650,00 грн. .

Відповідно до пункту 2 договору позики від 21.07.2016 року Зазначену вище суму позики Позичальник зобов`язується повернути повністю до 02.08.2016 року без відсотків. Факт отримання грошових коштів підтверджується Позичальником в пункті 3 договору позики від 21.07.2016 року.

Відповідно до іпотечного договору від 21.07.2016 року, укладеному між ОСОБА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 (Іпотекодавцем), предметом договору є забезпечення Іпотекодавцем зобов`язання за договором позики від 21.07.2016 року. Предметом іпотеки є 3-х кімнатна квартира в„– 6 по АДРЕСА_1 .

Згідно договору про задоволення вимог заставодержателя від 08.08.2016 року, укладеному між ОСОБА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 (Іпотекодавець) встановлено, що у зв`язку з порушенням Іпотекодавцем умов договору позики від 21.07.2016 року та умов Договору іпотеки Іпотекодавець передає Іпотекодержателю в рахунок виконання зобов`язання за договором позики та іпотеки право власності на предмет іпотеки квартири в„– 6 по АДРЕСА_1 . Вартість вищезазначеної квартири, відповідно Звіту про оцінку майна від 08.08.2016 року становить 786 12,00 грн. Підписами під договором про задоволення вимог заставодержателя від 08.08.2016 року сторони підтверджують, що не мають один до одного претензій майнового характеру. Договір про задоволення вимог заставодержателя від 08.08.2016 року посвідчений приватним нотаріусом Кулієвою Л.Л. та зареєстровано під номером 699. На підставі договору про задоволення вимог заставодержателя від 08.08.2016 року сума доходу у розмірі 786 412,00 грн. є доходом, отриманим у зв`язку із реалізацією квартири, замовником будівництва якої виступав ОСОБА_1 ..

Перевіркою встановлено, що сума у розмірі 826 238,00грн. (різниця між сумою позики та вартістю об`єкта нерухомості (1 612 650,00 - 786 412,00)), яка не була повернута ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ОСОБА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 являється оподатковуваним доходом платника податків ОСОБА_1 за 2016 рік відповідно до положень п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПК України та оподатковується за ставкою податку - 18% бази оподаткування щодо доходу, нарахованого як доходи, прямо визначених відповідними нормами |розд. IV ПК України (п. 167.1 ст. 167 ПК України).

На підставі Ухвали Київського районного суду м. Харкова від 11.10.2018 року, Ухвали Київського районного суду м. Харкова від 12.10.2018 року, Ухвали Київського районного суду м. Харкова від 16.10.2018 року, отримано засвідчені належним чином копії договорів купівлі-продажу об`єктів нерухомості. Встановлено, що платник податків ОСОБА_1 , виступаючи в якості продавця у перевіряє мий період здійснив продаж об`єктів нерухомості (3-х кімнатної квартири, житлові будинки та земельні ділянки), які були побудовані на замовлення платника податків або платником податків особисто.

В ході проведення перевірки з боку податкового органу представника позивача вручено запит ГУ ДФС у Харківській області від 22.1.2019 року № 606/П/20-40-13-05-16 про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо здійснення продажу об`єктів нерухомості, у період з 01.01.2013 року по 31.12.2017 року. З боку представника позивача надано відповідь від 31.01.2019 року та посвідчені копії документів щодо придбання земельних ділянок, а саме:

- земельна ділянка загальною площею 0,1564 гектарів, з цільовим призначенням будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 (згідно рішення ХМР від 20.11.2013 року № 1310/13 нова адреса - АДРЕСА_1) придбана платником податків ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.07.2011 року за суму 25024,00 грн.;

- земельна ділянка загальною площею 0,1563 га, з цільовим призначенням будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_20 (Рішенням 10 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про зміну та впорядкування адрес земельних ділянок від 21.12.2016 року № 453/16 була поділена на окремі ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку) придбана платником податків ОСОБА_1 , згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.02.2016 року за суму 20548,00 грн.;

- земельна ділянка загальною площею 0,1495 га, з цільовим призначенням будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_21 (Рішенням 10 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про зміну та впорядкування адрес земельних ділянок від 21.12.2016 року № 453/16 була поділена на окремі ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку) придбана платником податків ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.02.2016 року за суму 19654,00 грн..

Перевіркою також встановлено здійснення платником податків ОСОБА_1 у періоді, що перевірявся господарської діяльності без державної реєстрації фізичною особою - підприємцем за КВЕД 68.10 - купівля та продаж власного нерухомого майна, що згідно національного класифікатора включає купівлю та продаж власного нерухомого майна: багатоквартирних будівель і житла; нежитлових будівель, у т. ч. виставочних залів, складських приміщень, магазинів і торгових центрів; земельних ділянок.

Беручи до уваги обсяги побудованих житлових та багатоквартирних житлових будинків, реалізованих об`єктів нерухомості (квартир), систематичний характер такої діяльності, контролюючий орган в Акті перевірки дійшов висновку про здійснення позивачем підприємницької діяльності без реєстрації фізичною особою-підприємцем, дохід від якої у загальному розмірі 11 004 763,00 грн., у тому числі за 2013 рік - 307 700,00 грн., за 2014 рік - 3 074 808,00 грн., за 2015 рік - 830 264,00 грн., за 2016 рік - 1 543 570,00 грн. та за 2017 рік - 5 248 421,00 грн., не був задекларований та оподаткований у порядку, що встановлений статтею 177 ПК України.

Крім того встановивши, що сума від здійснення операцій з постачання квартир у 2013, 2014, 2016, 2017 році перевищила 300 000,00 грн., контролюючий орган дійшов висновку, що позивач набув статусу платника ПДВ, у зв`язку з чим операції з постачання об`єктів нерухомості підлягали оподаткуванню податком на додану вартість.

З урахуванням викладеного, контролюючий орган в Акті перевірки до вищенаведених висновків.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, ГУ ДФС у Харківській області прийняті спірні рішення: від 07 березня 2019 року №0002191305, рішення про застосування штрафних санкцій від 07 березня 2019 року №0002201305, рішення про застосування штрафних санкцій від 07 березня 2019 року №0002211305, рішення про застосування штрафних санкцій від 07 березня 2019 року №0002221305, рішення про застосування штрафних санкцій від 07 березня 2019 року №0002231305, податкове повідомлення-рішення від 07 березня 2019 року № 0002241305, податкове повідомлення-рішення від 07 березня 2019 року № 0002251305, податкове повідомлення-рішення від 07 березня 2019 року № 0002261305, податкове повідомлення-рішення від 07 березня 2019 року № 0002271305, податкове повідомлення-рішення від 11 липня 2019 року № 0006031305, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 березня 2019 року № Ф-0000021305; податкова вимога від 01 квітня 2019 року № 33341-56 на суму 7369378,12 грн..

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішенням, позивач звернувся до суду.

Судом встановлено, що у період з 01.01.2013 по 31.12.2017 ОСОБА_1 , на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу відчужив на користь інших осіб квартири на загальну суму 11 004 763,00 грн., у тому числі за 2013 рік - 307 700,00 грн., за 2014 рік - 3 074 808,00 грн., за 2015 рік - 830 264,00 грн., за 2016 рік - 1 543 570,00 грн. та за 2017 рік - 5 248 421,00 грн., що підтверджується матеріалами адміністративної справи.

Визначаючи позивачеві податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, контролюючий орган виходив з того, що діяльність позивача, що полягає у послідовному будівництві об`єктів житлового фонду з наступною їх реалізацією населенню для задоволення його соціальних потреб є підприємницькою, у зв`язку з чим доходи від такої діяльності повинні оподатковуватись за правилами, встановленими для фізичних осіб-підприємців, а не для фізичних осіб, які реалізують власну нерухомість.

Таким чином, правильність вирішення спору між позивачем та контролюючим органом залежить від визначення, чи мають операції позивача, зміст яких полягає у продажі нерухомого майна, ознаки підприємницької діяльності.

У розумінні положень ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 3 Господарського кодексу України (надалі за текстом - ГК України) господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно зі статтею 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного України Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності від 25.04.2003 № 3 під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

Отже, змістом підприємницької діяльності є сукупність постійно або систематично здійснюваних дій щодо виробництва матеріальних і нематеріальних благ, реалізації на ринку товарів, виконання робіт або надання послуг з метою отримання прибутку.

Аналізуючи ознаки, притаманні підприємницькій діяльності, можна зробити висновок про те, що остання передбачає систематичне прийняття особою самостійних рішень щодо здійснення операцій, спрямованих на отримання прибутку, що супроводжується прийняттям взятих на себе ризиків.

У контексті викладеного судом встановлено, що ОСОБА_1 , в охоплений перевіркою період здійснював діяльність, пов`язану із будівництвом за рахунок власних та залучених у інших осіб коштів житлових будинків, у тому числі багатоквартирних, та продажу зазначених будинків та (або) квартир іншим особам для задоволення їх соціальних потреб і отримання прибутку.

Наявними у матеріалах справи деклараціями про готовність об`єкта до експлуатації підтверджується, що у період з 2013 по 2017 рік позивач побудував житлові будинки у місті Харків, Харківської області, за адресами: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4.

Суд зазначає, що виходячи з тривалості діяльності позивача, направленої на створення об`єктів архітектури, їх кількості та площі, мети будівництва, що полягала у задоволенні соціальної потреби населення у власному житлі, зазначене будівництво не може бути кваліфіковане як таке, що мало на меті задоволення власних (особистих) потреб громадянина - позивача.

Разом з цим суд зазначає, що з боку позивача не наведено здійснення будівництва для задоволення власних потреб, адреса прописки позивача не змінювалась, а доказів зміни позивачем місця проживання в ході розгляду адміністративної справи не встановлено.

Таким чином будівництво є безумовним свідченням того, що збудовані об`єкти нерухомості передбачали отримання прибутку від подальшого продажу, що є неодмінною характерною рисою підприємницької діяльності.

При цьому будівництво і продаж в період з 01.01.2013 по 31.12.2017 великої кількості однотипних об`єктів нерухомості є свідченням систематичної діяльності, як ще однієї з ознак підприємництва, що також супроводжувались ризиками, що випливають з ринку нерухомості, як то зміна попиту, що може мати наслідком суттєве зниження ціни або неможливість реалізувати готові об`єкти нерухомого майна.

Таким чином суд приходить до висновку, що комплекс послідовних цілеспрямованих дій, змістом яких є будівництво та подальший продаж ряду однотипних об`єктів нерухомості, з метою отримання прибутку, є свідченням того, що відповідна діяльність для цілей оподаткування має кваліфікуватися як підприємницька.

Відповідно до частини 1 статті 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Частиною другою, третьою статті 50 Цивільного кодексу України встановлено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.

Враховуючи положення статті 50 Цивільного кодексу України, в разі здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації, вказана фізична особа несе такі ж обов`язки, в тому числі щодо сплати податків, як і фізична особа-підприємець, зареєстрована у встановленому чинним законодавством України порядку.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, визначено у статті 177 ПК України.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з пунктом 177.1 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Абзацами першим і третім пункту 167.1 статті 167 ПК України у редакції, чинній до 01.01.2015, було передбачено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Разом з цим в редакції ПК України від 21.12.2016 року пункт 167.4. статті 164 зазначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо перевищення суми пенсії (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону), щомісячного довічного грошового утримання, визначеної у підпункті 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 цього розділу, які отримуються платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом.

Окреслена зміна законодавства врахована з боку контролюючого органу.

Відповідно до абзацу четвертого вказаного пункту, платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Пунктом 167.1 статті 167 ПК України у редакції, чинній після 01.01.2015, передбачено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку 20 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Пунктами 177.5, 177.11 статті 177 ПК України передбачено, що фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що дохід від операцій з продажу об`єктів нерухомого майна на загальну суму 11 004 763,00 грн., є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб за ставкою податку, визначеною у пункті 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, та підлягав включенню до декларації про майновий стан і доходи позивача за 2013-2017 роки.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується позивачем, декларацій про майновий стан і доходи за вказаний період ОСОБА_1 , до органу доходів і зборів не подавав.

За даними відомостей з бази даних Державного реєстру фізичних осіб (ф.1ДФ) у період з 01.01.2013 по 31.12.2015 років по операціях з купівлі-продажу нерухомого майна одночасно з нотаріальним посвідченням відповідних угод позивачем був сплачений податок з доходів фізичних осіб за ставкою 5 відсотків, окреслена обставина не заперечувалась представниками сторін в ході розгляду адміністративної справи.

За таких обставин суд погоджується з висновками контролюючого органу про порушення позивачем вимог пунктів 177.1, 177.2 та 177.5 статті 177 Податкового кодексу України внаслідок не включення до загального річного оподатковуваного доходу суми компенсації, отриманої за продаж об`єктів нерухомості, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2 110 303,98 грн..

Отже, податкові повідомлення-рішення від 07.03.2019 № 0002251305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 2 110 303,98 грн., від 07.03.2019 № 0002241305, яким позивачеві визначено штраф з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 850,00 грн., за неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи, та від 11 липня 2019 року № 0006031305 є обґрунтованими і підстав для їх скасування судом не встановлено.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 07.03.2019 року №0002261305, яким позивачеві визначені грошові зобов`язання з військового збору, суд виходить з наступного.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір.

Підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізичної особи).

Беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджуються висновки контролюючого органу про заниження позивачем загального оподатковуваного доходу за період з 01.01.2013 по 31.12.2017 роки контролюючим органом було обґрунтовано визначено позивачеві податкове зобов`язання з військового збору у розмірі 114 333,82 грн..

Таким чином податкове повідомлення-рішення від 07.03.2019 року №0002261305 є обґрунтованим, а підстав для його скасування судом не встановлено.

З огляду на підприємницький характер діяльності позивача в охоплений перевіркою період суд також погоджується з висновками контролюючого органу про наявність у позивача обов`язку зареєструватись платником ПДВ та утримувати з операцій постачання об`єктів нерухомого майна податок на додану вартість на загальних умовах.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено розділом V Податкового кодексу України.

Підпунктами 1, 2 пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування [ПДВ] платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Вимоги щодо обов`язкової реєстрації осіб як платників податку на додану вартість викладені у статті 181 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Таким чином, якщо протягом року сума операцій з постачання товарів/послуг, які є об`єктом оподаткування ПДВ, перевищила 300 000,00 грн., у постачальника виникає обов`язок зареєструватись платником податку на додану вартість та утримувати з таких операцій ПДВ на загальних підставах.

Як вбачається з матеріалів справи, у результаті підприємницької діяльності позивача, у рамках якої ним здійснювалось будівництво та продаж житла, останній у період з 01.01.2014 по 31.12.2017 отримав компенсацію у грошовому виразі у розмірі 2 139 413,00 грн., у тому числі у 2014 році у розмірі 614 692,00 грн., у 2015 році у розмірі 144 053,00 грн., у 2016 році у розмірі 308 714,00 грн., у 2017 році у розмірі - 1 049 714,00 грн..

Беручи до уваги, що у січні 2014 року обсяг операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню ПДВ, перевищив обсяг 300000 грн., у позивача виник обов`язок зареєструватись платником ПДВ.

Відповідно до пункту 183.10 статті 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Враховуючи, що для цілей оподаткування ПДВ особа, обсяг поставок товарів/послуг якої за останні 12 місяців перевищив 300000,00 грн., прирівнюється до зареєстрованих платників податку на додану вартість, суд погоджується з висновками контролюючого органу про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.1 статті 200 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за період з 2014 року по 2017 рік.

За таких обставин податкове повідомлення рішення від 07.03.2019 року №0002271305 є обґрунтованим, а відтак суд приходить до висновку про відсутність підстав для його скасування.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Зважаючи на те, що позивач не виконав свого обов`язку щодо сплати обов`язкових податків та платежів, відповідно в силу вищенаведених правових норм останній позбавлений права на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями.

За викладених обставин суд не вбачає підстав вважати, що визначені контролюючим органом у спірних податкових повідомленнях-рішеннях податкові зобов`язання та штрафні санкції були б необґрунтованими чи протиправними.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Стосовно позовних вимог: визнати протиправними та скасувати складені ГУ ДФС у Харківській області щодо ОСОБА_1 , (ІПН НОМЕР_1 ): рішення про застосування штрафних санкцій від 07 березня 2019 року № 0002191305, рішення про застосування штрафних санкцій від 07 березня 2019 року № 0002201305, рішення про застосування штрафних санкцій від 07 березня 2019 року № 0002211305, рішення про застосування штрафних санкцій від 07 березня 2019 року № 0002221305, рішення про застосування штрафних санкцій від 07 березня 2019 року №0002231305, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07 березня 2019 року № Ф-0000021305 та скасування податкової вимоги від 01 квітня 2019 року № 33341-56 на суму 7369378,12 грн., суд зазначає, що окреслені позовні вимоги є похідними та тому не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховуючи правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 13.08.2018 року № 826/13138/15 та беручи до уваги зміст ч. 5 ст. 242 КАС України, зазначає, що окреслена правова позиція підлягає застосуванню в рамках розгляду адміністративної справи № 520/2922/19.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Належних і достатніх доказів, які спростували викладені в акті перевірки факти порушення позивачем податкового законодавства, останній не надав.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та вимоги - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12 вересня 2019 року.

Суддя Ю.О. Супрун