Постанова

від 11.09.2019 по справі 387/210/17(2-а/387/10/17)

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 387/210/17(2-а/387/10/17)

адміністративне провадження № К/9901/2960/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017р. (судді - Баранник Н.П., Малиш Н.І., Щербак А.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Новоукраїнського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У квітні 2017 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила:

визнати протиправними дії відповідача щодо призначення, нарахування та виплати пенсії;

зобов`язати відповідача включити в розрахунок пенсії період роботи з 1976р. по 1982р., виходячи з довідки про доходи в зазначений період;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з 30.05.2007р. і по час здійснення такого перерахунку, з суворим дотриманням вимог чинного законодавства про пенсійне забезпечення.

Просила поновити строк звернення до суду.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач при обчисленні її пенсії порушив норми Законів Про пенсійне забезпечення та Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , обчислив пенсію не за весь період трудового стажу у 34 роки, а лише за 10 років; застосував показник стажу значно нижчий, ніж той, що передбачений чинним на той час законодавством; а при перерахунку пенсії у 2009 році врахував її заробітну плату не за календарний рік, який передує року перерахунку пенсії, а за 2007 рік, що також свідчить про порушення відповідачем норм закону.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 02.06.2017р. поновлено строк звернення до суду із позовом.

Постановою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 02.06.2017р. позов задоволено частково.

Зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком, включивши у розрахунок визначення пенсії період її роботи з 1976 рік по 1982 рік та виходячи із доходів пенсіонера з установленим періодом визначити її на умовах, що є найбільш вигідними для неї.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017р. скасовано постанову суду першої інстанції, позов задоволено частково.

Зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком, включивши у розрахунок визначення пенсії за період її роботи з 1976 по 1982 рік та виходячи із доходів пенсіонера з установленим періодом визначити її на умовах, що є найбільш вигідними для неї, з 24.09.2016р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позовні вимоги за період з 30.05.2007р. по 23.09.2016р. залишено без розгляду.

З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодилась позивач, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою зобов`язати відповідача здійснити перерахунок її пенсії починаючи з 30.05.2007р., включивши до розрахунку визначення пенсії період роботи з 1976 по 1982 рік, та повернути недоплачену суму пенсії згідно законодавства.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судом апеляційної інстанції не повністю усунені допущенні органом Пенсійного фонду порушення, відповідач не пред`явивши розрахунків по обох варіантах перерахунку пенсії позбавив позивача можливість обрати кращий варіант для перерахунку пенсії, а також в порушення вимог статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування при обчисленні пенсії за 24 календарних місяців роботи позивача після перерахунку пенсії виходив із заробітної плати не за рік, що передує перерахунку пенсії - 2008 рік, а за 2007 рік, що не відповідає нормам закону та не усунуто апеляційним судом.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , тут і далі по тексту в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно частини 4 статті 42 цього Закону у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 30.05.2007р. отримує пенсію за віком та перебуває на обліку в Новоукраїнському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Кіровоградської області.

Судами встановлено, що при призначенні пенсії позивачу її розмір обчислено виходячи із заробітної плати позивача за періоди з 01.04.1983р. по 31.03.1988р. та з 01.07.2000р. по 31.05.2007р.

Крім того, встановлено, що при визначенні позивачу коефіцієнта заробітної плати застосовано частину 3 статті 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та виключено з розрахунку невигідні місяці заробітної плати за період з 01.09.2003р. по 31.05.2007р.

Після проведеного розрахунку індивідуальний коефіцієнт заробітної плати позивача склав 0,89007, страховий стаж на момент призначення пенсії складав 37 років 8 місяців 22 дні, а коефіцієнт страхового стажу, розрахований відповідно до статті 25 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , становив 0,37667.

03.08.2009р. позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням нового страхового стажу та заробітної плати, набутих після призначення пенсії, оскільки після виходу на пенсію позивач продовжувала працювати.

На підставі поданої позивачем заяви відповідачем проведено перерахунок її пенсії.

Судами встановлено, що під час проведення перерахунку пенсії позивача відповідачем взято заробітну плату за періоди з 01.04.1983р. по 31.03.1988р. та з 01.07.2000р. по 31.07.2009р. При цьому індивідуальний коефіцієнт заробітної плати із застосуванням періоду оптимізації з 01.07.2003р. по 31.05.2007р. відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування складав 0,82594.

Крім того, страховий стаж позивача після перерахунку пенсії склав 39 років 9 місяців 11 днів, а коефіцієнт страхового стажу, розрахований відповідно до статті 25 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35 %, становив 0.53663.

З 01.08.2011р. позивачу проведено перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу та заробітної плати, набутих після попереднього перерахунку пенсії. При цьому заробітну плату взято за період з 01.04.1983р. по 31.03.1988р. та з 01.07.2000р. по 31.07.2011р.

При цьому індивідуальний коефіцієнт заробітної плати склав 0,83294, страховий стаж склав 41 рік 9 місяців 11 днів, а коефіцієнт страхового стажу розрахований відповідно до статті 25 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35% становить 0,56363.

22.01.2016р. позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, з урахуванням нового страхового стажу, набутого після останнього перерахунку пенсії.

На підставі цієї заяви відповідачем проведено перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого після попереднього перерахунку, тобто обчислення розміру пенсії проведено виходячи із загального страхового стажу 46 років 2 місяці 10 днів.

При цьому коефіцієнт страхового стажу, розрахований відповідно до статті 25 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35 % становить 0,62325; заробітну плату взято за періоди з 01.04.1983р. по 31.03.1988р. та з 01.07.2000р. по 31.07.2011р. (період оптимізації з 01.04.2003 р. по 31.05.2007 р. обчислений відповідно до статі 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , складає 996,48 гривень. (1197,91 грн. х 0,83185 де 1197,91 грн. - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економії України, за 2007 рік; 0,83185 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати).

Розмір пенсії позивача станом на 01.01.2017р. становить 1335,48 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що пенсія позивачу нарахована відповідно до вимог Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , із правильним визначенням коефіцієнту заробітної плати, за найбільш вигідним для пенсіонера варіантів нарахування пенсії. При цьому суд виходив з того, що позивач у заяві про призначення пенсії обрала автоматичний метод нарахування пенсії, що в подальшому і виконано органом пенсійного фонду та автоматичним способом виключено невигідні місяці заробітної плати.

Суд першої інстанції виходив з безпідставності посилань позивача на вимоги статті 65 Закону України Про пенсійне забезпечення щодо можливості взяття для обчислення пенсії середньомісячного заробітку за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності, оскільки зазначені вимоги діяли до 01.01.2004р., тобто до набрання чинності Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , яким передбачено інший порядок визначення середньої заробітної плати для обчислення пенсії.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що показник заробітної плати, який враховується при перерахунку пенсії особи на підставі статей 40, 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування є незмінним, тобто таким, який був на час призначення пенсії.

Суд дійшов висновку про необхідність включення до розрахунку пенсії період роботи позивача з 1976 по 1982 рік виходячи із доходів пенсіонера та з установленим періодом визначити її на умовах, що є найбільш вигідними для неї.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що дії відповідача по визначенню заробітної плати для обчислення пенсії відповідають вимогам Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування . При цьому відповідачем також правильно визначено коефіцієнт заробітної плати за найбільш вигідним для позивача варіантом з урахуванням періодів роботи з 01.04.1983р. по 31.03.1988р. та 01.07.2000р. по 31.07.2011р.

Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, використовується як складова для призначення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування і є величиною постійною і незмінною при перерахунку пенсії, на відміну від інших показників, які використовуються при визначенні заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії.

Залишаючи без розгляду позовні вимоги за період з 30.05.2007р. по 23.09.2016р., суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, встановлений статтями 99, 100 КАС України.

Такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів вважає передчасними з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, із змісту позовної заяви та уточнених позовних вимог вбачається, що позивач оскаржує протиправні на її думку дії відповідача щодо неврахування при призначенні пенсії періоду з 1976 по 1982 рік та просить суд зобов?язати відповідача зарахувати такий період.

Інших вимог в рамках даної справи позивачем заявлено не було.

Судами попередніх інстанцій визнано дії відповідача протиправними та прийнято рішення про зобов?язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з врахуванням спірного періоду..

Водночас позовні вимоги задоволено частково, однак судами першої та апеляційної інстанції не зазначено, в якій частині позовних вимог відмовлено.

Крім того, відповідно до частини першої статті 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

В ході розгляду справи суди дійшли висновку, що під час обчислення пенсії позивачу відповідач обрав найбільш вигідний період роботи, хоча одночасно прийшли до висновку, що відповідачем враховано не всі періоди роботи позивача (з 1976 по 1982 рік).

При цьому, із змісту судових рішень вбачається, що в порушення вимог статті 159 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, інформація про заробіток позивача за спірний період судами попередніх інстанцій не досліджувалась, а відповідно до відповіді відповідача від 04.03.2016р., довідки про заробіток за період з 1976 по 1982 рік при призначенні пенсії також не надавались.

Крім того, із змісту позовної заяви та уточнених позовних вимог вбачається, що позивач просив зобов?язати здійснити перерахунок саме з 30.05.2007р.

Задовольняючи позовні вимоги в межах шестимісячного строку звернення до суду та залишаючи без розгляду позовні вимоги за період з 30.05.2007р. по 23.09.2017р. апеляційним судом не враховано, що ухвалою суду першої інстанції від 02.06.2017р. поновлено строк звернення до суду.

Водночас в суді першої інстанції представник позивача просив поновити строк звернення до суду щодо оскарження листа відповідача від 08.02.2016р. (а.с.50)

Заяви про поновлення строку звернення до суду щодо дій відповідача по призначенні пенсії з 30.05.2007р. із зазначенням поважних причин такого пропуску в матеріалах справи відсутні і такі фактичні обставини з посиланням на відповідні докази судами попередніх інстанцій встановлені не були.

Відповідно до частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно частини 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин рішення судів підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 02.06.2017р. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017р. у даній справі скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук