Постанова

від 11.09.2019 по справі 192/598/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/562/19 Справа № 192/598/17 Суддя у 1-й інстанції - Стрельников О.О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

Категорія 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 рокуДніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.

при секретарі - Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Солонянська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2

на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Солонянського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Солонянська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно.

З урахуванням уточнень від 26 грудня 17 року, в обґрунтування своїх вимог посилалися на те, що 02 грудня 1961 року Василівською сільською радою Солонянського району Дніпропетровської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

15 березня 1989 року ОСОБА_4 , який є їх дідом та батьком відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , нині померлого, було видано свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , який знадиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, ОСОБА_4 , на підставі розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №763-р від 31 жовтня 2002 року, було видано державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 22 березня 2004 року серії ДП №012924, площею 6,140 га, кадастровий номер 1225084300-01-040-0029, яка розташована на території Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, яка також належала подружжю на підставі спільної сумісної власності.

04 серпня 2000 року ОСОБА_4 склав заповіт, згідно якого все своє майно заповідав відповідачеві ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер у віці 69 років, про що вчинено відповідний запис в книзі реєстрації смертей №27 від 02 жовтня 2007 року.

Після його смерті, відкрилася спадщина на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 , який знадиться за адресою: АДРЕСА_1 , та Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 6,140 га, яка розташована на території Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області.

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 є його дружина ОСОБА_5 , відповідач у справі ОСОБА_3 та позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (діти померлого ОСОБА_6 ).

Вважають, що ОСОБА_5 , крім Ѕ частки в спільному майні подружжя, як непрацездатна особа за віком, має право на обов`язкову частку на майно померлого, яка становить 1/12 частку домоволодіння та 1/12 частку земельної ділянки, оскільки згідно ст. 1270 ЦК України, проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та вважається такою, що прийняла спадщину та не заявила про відмову від неї.

29 листопада 2007 року ОСОБА_5 було складено заповіт за реєстровим номером 102, який посвідчений Микільською сільською радою Солонянського району Дніпропетровської області, згідно якого все її майно, де б воно не було та з чого б не складалося і взагалі все те, що буде їй належати на день її смерті і на що вона за законом матиме право заповідала своїм онукам, позивачам - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, про що 04 жовтня 2013 року було складено відповідний запис №220.

27 листопада 2013 року Солонянською державною нотаріальною конторою була відкрита спадкова справа №494/2013 на майно померлої.

В установлений законом строк позивачі, як онуки померлої ОСОБА_5 , звернулися до Солонянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачі їм свідоцтва про право на спадщину за заповітом на належне померлій майно, а саме: на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , який знадиться за адресою: АДРЕСА_1 .

27 листопада 2013 року Постановою державного нотаріуса Солонянської державної нотаріальної контори Супруненко А.М. їм було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Вважають, що даною постановою порушено їх права, оскільки відповідач ОСОБА_3 в установлений законом строк після смерті діда ОСОБА_4 з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався, тому до ОСОБА_5 перейшло право на спадкування відповідно до ч. 2 ст. 1270 ЦК України. Позивачі, як спадкоємці за заповітом після смерті ОСОБА_5 , мають право на визнання права власності на все майно, яке належало ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Оскільки в позасудовому порядку вирішити даний спір не можливо, вони змушені звернутися з позовом до суду про визнання за кожним в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , права власності кожен на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: житлового будинку літ. А, прибудови літ. а, гаражу літ. Б, літньої кухні літ. В, вбиральні літ. Г, погребу літ. Д, сараю літ. Ж, споруди 1-3, а також кожен на Ѕ частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,140 га, кадастровий номер 1225084300-01-040-0029, яка розташована на території Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області (а.с.124-128 том 1).

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Солонянська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно - відмовлено (а.с. 174-182 том 1).

В апеляційній скарзі позивачі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог (а.с. 203-217 том 1).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, виходячи з таких підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про одруження, виданого Василівським відділом запису актів громадянського стану Солонянського району Дніпропетровської області, серія НОМЕР_1 , актовий запис №44, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знаходилися в зареєстрованому шлюбі (а.с. 69 том 1), у яких народилися діти, зокрема ОСОБА_6 та ОСОБА_3 - відповідач по справі.

Зі змісту свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 12 січня 1995 року, виданого виконкомом Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області вбачається, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_6 (а.с. 39 том 1).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 03 червня 1997 року, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, ОСОБА_2 є сином ОСОБА_6 (а.с. 40 том 1).

Відповідно до витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00016298703 від 10 лютого 2016 року, ОСОБА_6 є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 52 том 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, про що зроблено запис №16 виконавчим комітетом Микільської сільської ради народних депутатів Солонянського району Дніпропетровської області від 02 червня 1997 року (а.с. 44 том 1).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19500062 від 11 липня 2008 року ОСОБА_4 належить на праві приватної власності будинок АДРЕСА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 47 том 1).

Як випливає з державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №012924 від 22 березня 2004 року, виданого на підставі розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №763-р від 31 жовтня 2002 року, ОСОБА_4 належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,140 га, кадастровий номер 1225084300-01-040-0029, що розташована на території Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області (а.с. 48 том 1).

Відповідно до копії паспорта ОСОБА_5 , 1937 року народження, вона була зареєстрована в с. Звонецький Хутір Солонянського району Дніпропетровської області з 15 липня 1978 року (а.с. 67 том 1).

Згідно довідки №642 від 30 травня 2017 року, виданої виконавчим комітетом Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, ОСОБА_5 на день смерті свого чоловіка ОСОБА_4 була зареєстрована та постійно проживала разом з ним (а.с. 68 том 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Звонецький Хутір Солонянського району Дніпропетровської області помер ОСОБА_4 , яким за життя 04 серпня 2000 року було складено нотаріально посвідчений секретарем Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, заповіт, реєстровий №79, за яким все своє майно ОСОБА_4 заповідав відповідачеві ОСОБА_3 (а.с. 43, 46 том 1).

29 листопада 2007 року ОСОБА_5 за життя склала нотаріально посвідчений заповіт, зареєстрований в реєстрі за №102, за яким вона заповідала все своє майно позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (а.с. 45 том 1).

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 Солонянською державною нотаріальною конторою відкрита спадкова справа №25/2008 щодо майна померлого (а.с. 54 том 1).

Постановою державного нотаріуса Солонянської нотаріальної контори Дніпропетровської області Волошину Артуру Юрійовичу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, за правом представлення, на майно померлого ОСОБА_4 за заявою від 14 квітня 2017 року, яка позивачем оскаржена не була (а.с. 55 том 1).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд 1 інстанції виходив з того, що позивачами не надано належних та допустимих доказів для можливості встановлення факту неприйняття або прийняття спадщини ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , у зв`язку з чим суд позбавлений можливості прийти до висновку про задоволення позовних вимог.

Однак, із такими висновками у повній мірі колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частини перша, друга статті 1220 ЦК України).

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно ч. 1 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися на момент його смерті.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Відповідно до ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2018 року було задоволено клопотання позивачів про витребування з Солонянської державної нотаріальної контори спадкової справи за №25/2008 року, заведеної 16 січня 2008 року на ім`я спадкодавця ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спадкової справи за № 494/2013, заведеної на ім`я спадкодавця ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З матеріалів спадкової справи № 25/2008 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який залишив заповіт на все своє майно на ім`я ОСОБА_3 .

Із заявою про прийняття спадщини за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 звернулася дружина померлого - ОСОБА_5 , яка в заяві зазначила, що претендує на одержання свідоцтва на обов`язкову частку у майні померлого, згідно ст. 1241 ЦК України, та на одержання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя. Також із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у передбачений законом строк звернувся його син - відповідач по справі ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, не отримавши свідоцтво про право на обов`язкову частку в майні померлого, та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя.

Після її смерті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини за заповітом, однак 27 листопада 2013 року Постановою державного нотаріуса Солонянської державної нотаріальної контори Супруненко А.М. їм було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. При цьому, з даної Постанови вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом саме на частку в спільно набутому майні подружжя. Вказана постанова ними не оскаржувалася. У видачі свідоцтва на обов`язкову частку зазначеною постановою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відмовлялося.

Згідно ст. 1276 України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Оскільки право на обов`язкову частку у спадщині мають лише визначені законом особи (ст. 1241 Цивільного кодексу України), то право на прийняття обов`язкової частки після смерті цих осіб припиняється і не переходить до їхніх спадкоємців за правилами спадкової трансмісії (ст. 1275 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов?язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_5 після померлого чоловіка - ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину, згідно з ст. 1241 ЦК України, а також свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в державній нотаріальній конторі не отримувала, то право власності на частку жилого будинку в неї не виникло, адже тільки свідоцтва про право власності, в даному випадку, є документами, що підтверджують право власності на обов`язкову частку та на частку у спільному майні подружжя, які підлягають державній реєстрації.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19500062 від 11 липня 2008 року будинок АДРЕСА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на який позивачі просять визнати за ними право власності по 1/2 частки за кожним, належить на праві приватної власності ОСОБА_4 .

За життя 04 серпня 2000 року ОСОБА_4 було складено нотаріально посвідчений заповіт, реєстровий за №79, за яким все своє майно він заповідав відповідачеві ОСОБА_3 , який у передбачені законом строки звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання за ними права власності на будинок не можуть бути задоволені.

Крім того, колегія суддів вважає, що підстави для зупинення провадження у справі, виходячи зі змісту клопотання апелянтів від 02.09.2019 року, відсутні.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання за ними права власності по 1/2 частині на земельну ділянку, колегія суддів звертає увагу на те, що спірна земельна ділянка (пай), надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,140 га, кадастровий номер 1225084300-01-040-0029, розташована на території Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, належала померлому 26 вересня 2007 року ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №012924, не є об`єктом права спільної сумісної власності, оскільки не придбана у шлюбі за спільні кошти, а набута ОСОБА_4 у результаті реалізації права на безоплатну передачу земель сільськогосподарського призначення як членом сільськогосподарського підприємства (Указ Перзидента "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08 серпня 1995 року за №720/95), тому позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Таким чином, рішення суду 1 інстанції підлягає зміні в частині обґрунтування відмови у задоволенні позову, з вище вказаних підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року змінити в частині обґрунтування відмови у задоволенні позову.

В решті рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді :