Постанова

від 04.09.2019 по справі 912/3314/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2019 року м.Дніпро Справа № 912/3314/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.

секретар судового засідання : Грачов А.С.

представники сторін:

від позивача: Грицик Д.С., довіреність №б/н від 20.12.2018 р., адвокат;

від відповідача: Степанова Н. В., ордер серії КР79674 від 10.06.2019 р., адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цито Оптіма" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.04.2019 року, ухвалене суддею Вавренюк Л.С., повний текст якого складений 02.05.2019, у справі № 912/3314/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цито Оптіма", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант-Постач", м. Кропивницький

про розірвання договору та стягнення 50 556,29 грн упущеної вигоди,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Цито Оптіма" (надалі - ТОВ "Цито Оптіма") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант-Постач" (надалі - ТОВ "Адамант-Постач") про розірвання договору постачання карбаміду на внутрішній ринок України №К21/03-1 від 21.03.2018 та стягнення збитків (упущеної вигоди) в розмірі 50 556,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про невиконання відповідачем умов договору в частині оплати продукції, в розмірах, передбачених умовами договору та в частині вибірки продукції, узгодженої сторонами у договорі. Правовими підставами позову зазначено статті 22, 610, 611, 613, 651, 653 Цивільного кодексу України та ст. 225 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 23.04.2019 року у справі №912/3314/18 у задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків (упущеної вигоди) в розмірі 50 556,29 грн відмовлено; провадження у справі в частині розірвання договору постачання карбаміду на внутрішній ринок України № К21/03-1 від 21.03.2018 закрито.

Не погодившись із вказаним рішенням в частині відмови у стягненні упущеної вигоди у розмірі 50 556,29 грн, Товариство з обмеженою відповідальністю "Цито Оптіма" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, просить рішення господарського суду в цій частині скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що посилання суду першої інстанції на ч. 1 ст. 538 ЦК України є безпідставним, оскільки дана норма містить лише дефініцію (поняття) зустрічного виконання.

Вважає, що застосування Позивачем оперативно - господарської санкції передбачено як п.5.4. Договору, так і ст. 236 ГК України, ч. 3 ст. 538 ЦК України.

Наголошує на тому, що розмір збитків (упущена вигода) ТОВ "Цито Оптіма" складає 50 556 гривень 29 коп., що підтверджується висновком експерта № 95/18 за результатами проведення судово-економічної експертизи.

Суд залишив поза увагою те, що висновком експерта № 95/18 від 14.11.2018 за результатами проведення судово-економічної експертизи досліджувались документи про придбання Позивачем товару об`ємом 1000 тонн. Разом з тим, чинне цивільне та господарське законодавство України в розрізі господарських правовідносин не вимагає встановлення судом обставин про постачання товару не між учасниками спору по ланцюгу поставки товару від виробника товару, оскільки це не входить до меж розгляду справи.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Адамант-Постач", відзив на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив про відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2019 (колегія суддів: Іванов О.Г. (доповідач, головуючий), Дармін М.О., Березкіна О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Цито Оптіма" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.04.2019 у справі №912/3314/18; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 10.06.2019; сторонам наданий строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань.

Ухвалою суду від 10.06.2019 задоволено клопотання скаржника про відкладення розгляду справи; судове засідання з розгляду апеляційної скарги позивача відкладено на 10.07.2019.

09.07.2019 року розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №912/3314/18 у зв`язку з відпусткою судді Березкіної О.В.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2019, справу №912/3314/18 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Широбокова Л.П., та ухвалою суду від 10.07.2019 прийнято до провадження вказаною колегією суддів.

Ухвалою від 10.07.2019 розгляд скарги відкладений на 04.09.2019.

03.09.2019 року розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №912/3314/18 у зв`язку з відпусткою судді Широбокової Л.П.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2019, справу №912/3314/18 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Антонік С.Г., та ухвалою суду від 04.09.2019 прийнято до провадження вказаною колегією суддів.

В судовому засіданні 04.09.2019 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

21.03.2018 ТОВ "Цито Оптіма" (Продавець) та ТОВ "Адамант-Постач" (Покупець) уклали Договір № К21/03-1 постачання карбаміду на внутрішній ринок України (надалі - Договір), відповідно до п. 1 якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця карбамід (надалі - Продукція), а Покупець оплатити і прийняти Продукцію на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 2 Договору Продавець гарантує, що Товар, який буде поставлятися Покупцю на дату поставки належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством.

Кількість Продукції, що постачається за даним Договором, узгоджується Сторонами у специфікаціях до Договору, які є його невід`ємними частинами (п. 2.1. Договору).

Продавець передає, а Покупець приймає Продукцію окремими партіями (власним або орендованим залізничним транспортом), на умовах EXW "Правила Інкотермс-2010" за адресою: Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, З, ПАТ "ОПЗ", та в строки, вказані в специфікаціях на кожну партію товару, що є Додатком до договору (п. 3.1. Договору).

Відпуск Продукції здійснюється в наданий Покупцем залізничним транспортом в Біг-бегах (800 кг) (п. 3.3. Договору).

Право власності на Товар передається з моменту вказаного Сторонами у відповідній специфікації до даного Договору (п. 3.4. Договору).

Ціна на Продукцію установлюється в національній валюті України - гривні, з урахуванням ПДВ та узгоджується Сторонами у специфікаціях до Договору, які є його невід`ємними частинами (п. 4.1. Договору).

Покупець здійснює оплату за Продукцію протягом строків визначених у специфікаціях до Договору (п. 4.2. Договору).

Оплата за Продукцію провадиться безготівковим розрахунком, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Продавця (п. 4.3. Договору).

За порушення господарських зобов`язань за цим Договором Сторони можуть застосовувати один до одного оперативно-господарські санкції, передбачені ст. 236 Господарського кодексу України (п. 5.3. Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2018 року (п. 8.1. Договору).

Договір, в процесі його виконання, може бути розірваний у будь-який час шляхом укладання додаткової угоди Сторін, в якій визначаються майнові вимоги Сторін (якщо такі мали місце) і розрахунки за ними (п. 8.3. Договору).

Якщо з моменту набрання чинності Договором Покупець не приступив до виконання зобов`язань за цим Договором (не здійснив попередню оплату, вибірку Продукції), Продавець має право розірвати Договір в односторонньому порядку, про що направляє Покупцю письмове повідомлення (п. 8.4. Договору).

Додатком № 1 до Договору Сторони підписали Специфікацію № 1, відповідно до якої Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити Товар: Карбамід (марка Б) 1000 тон, за ціною 7833,33 грн за тону, сума без ПДВ - 7 833 330 грн, всього з ПДВ - 9 399 996 грн (п. 1 Специфікації № 1).

Якість Продукції відповідає вимогам ДСТУ 7312:2013, марка "Б", вищого ґатунку (п. 2 Специфікації № 1).

Продавець передає Товар на умовах "Франко-завод" (ЕХW) з місцем поставки за адресою: Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, 3, ПАТ "ОПЗ" (п. 3 Специфікації № 1).

Відвантаження Товару здійснюється Продавцем не пізніше 31 березня 2018 року з моменту підписання даного Договору та Специфікації, в наданий Покупцем залізничний транспорт в Біг-бегах (800 кг). Остаточну дату відвантаження та інструкції по відвантаженню Продукції Сторони узгоджують додатково надаючи (ел. поштою) лист із зазначенням відповідної інформації, після зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Датою переходу права власності на Товар або партію Товару від Продавця до Покупця вважається дата, яка зазначається у видатковій накладній на Товар. Продавець звільняється від відповідальності у випадку якщо у вищевказаний термін Покупцем не поставлено транспортних засобів під завантаження (п. 4 Специфікації № 1).

Умова оплати - 100% на підставі рахунку, виставленого Продавцем, протягом 2-х (двох) банківських днів. Оплата здійснюється шляхом прямого банківського переказу на поточний рахунок Продавця. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Продавця (п. 5 Специфікації № 1).

ТОВ "Цито Оптіма" виставило рахунок № 27 від 22.03.2018 на суму 9 399 996 грн за Товар - Карбамід (марка Б), у кількості 1 000 тон за ціною 7 833,33 грн (без ПДВ) за тону (а.с.19, т.1).

Відповідно до платіжних доручень № 625 від 23.03.2018 та 634 від 28.03.2018 ТОВ "Адамант-Постач" сплатив на рахунок ТОВ "Цито Оптіма" 4 211 200 грн та 526 400 грн відповідно із призначенням платежу в обох платіжних дорученнях: "сплата за карбамід (марка Б) згідно рах. № 27 від 22.03.2018, дог. № 21/03-1 від 21.03.2018" (а.с.88, т.1).

Відповідно до заявки № 290318 від 29.03.2018 (а.с.20, т.1) ТОВ "Адамант-Постач" просив відвантажити карбамід в Біг-бегах 465 т (8 вагонів) залізничним транспортом з ОПЗ в адресу ТОВ "Адамант-Постач" згідно умов:

дата навантаження - 29.03.2018;

найменування товару - Карбамід;

упаковка товару - Біг-бег;

кількість, т +/- 5% - 465 (8 вагонів).

Згідно з видатковою накладною № 57 від 31.03.2018 ТОВ "Цито Оптіма" поставило ТОВ "Адамант-Постач" Товар - Карбамід (марка Б), кількістю 280 тон, на загальну суму з ПДВ 2 631 998,88 грн. Такий товар отримано директором відповідача.

Згідно з видатковою накладною № 59 від 01.04.2018 ТОВ "Цито Оптіма" поставило ТОВ "Адамант-Постач" Товар - Карбамід (марка Б), кількістю 112 тон, на загальну суму з ПДВ 1 052 799,55 грн. Такий товар отримано директором відповідача за довіреністю № 13 від 01.04.2018.

Згідно з видатковою накладною № 66 від 04.04.2018 ТОВ "Цито Оптіма" поставило ТОВ "Адамант-Постач" Товар - Карбамід (марка Б), кількістю 56 тон, на загальну суму з ПДВ 526 399,78 грн. Даний товар отримано директором відповідача за довіреністю № 13 від 01.04.2018.

Також поставка Товару вказаного обсягу та вартості підтверджується залізничними накладними (а.с.26-30, т.1), актами приймання-передачі товару при відвантаженні залізничним транспортом (а.с.34-36, т.1).

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи та не оспорюються жодною зі Сторін.

Відповідач стверджує, що звернувся до позивача з листом №89 від 23.04.2018, який був направлений на електронну адресу позивача, в якому просив останнього повернути грошові кошти в розмірі 526 401,79 грн на розрахунковий рахунок ТОВ "Адамант-Постач". Доказів такого направлення суду не надано.

26.04.2018 відповідачем було направлено на електронну адресу позивача Замовлення на відвантаження товару №260418/1, відповідно до якого ТОВ "Адамант-Постач" із посиланням на Договір просить відвантажити Карбамід залізничним транспортом з ОПЗ в адресу ТОВ "Адамант-Постач"; найменування Товару - Карбамід; упаковка Товару - Біг-Беги; кількість, т +/- 5% - 56т; номер та дата специфікації - № 1 від 21.03.2018; найменування вантажоодержувача - ТОВ "Фрея-Агро", Код ЄДРПОУ вантажоодержувача - 36771943; юридична адреса вантажоодержувача - 19500, Черкаська обл., Городищенський р-н, м. Городище, вул. Панфілова, буд. 94А; код вантажоодержувача по залізниці - 2399; власник вантажу (гр. 15 ж/д накладної) - ТОВ "Фрея-Трейд"; станція призначення - Явкине (Одеська залізниця); код станції призначення - 414902.

Доказів направлення такого електронного листа суду не надано. Водночас, судом враховано, що п. 4 Специфікації передбачено направлення Замовлення на відвантаження товару саме на електронну адресу ТОВ "Цито Оптіма".

Також у відповіді на відзив позивач підтверджує отримання ним 26.04.2018 замовлення № 260418/1 на товар об`ємом 56 тон.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Оскільки обставина щодо направлення 26.04.2018 відповідачем на електронну адресу позивача замовлення № 260418/1 на отримання товару об`ємом 56 тон визнана позивачем у відповіді на відзив, яка відповідно до ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України є заявою по суті справи, то таке направлення замовлення не підлягає доказуванню.

Сторони не надали суду доказів поставки продукції обсягом 56 тон.

Позивач стверджує у своїй відповіді на відзив, що він скористався п. 5.4. Договору і застосував до Покупця оперативно-господарську санкцію у вигляді односторонньої відмови від виконання зобов`язання управненою стороною, а саме, - відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником.

Відповідач стверджує, що ним направлено позивачу листа № 270418/2 від 27.04.2018, у якому повідомляється, що ТОВ "Адамант-Постач" надав ТОВ "Цито Оптіма" можливість обрати спосіб виконання договірного зобов`язання по Договору: повернення попередньої оплати або поставку Продукції, станом на 27.04.2018 від ТОВ "Цито Оптіма" не надійшло повідомлення щодо варіанту виконання Договору. Тому ТОВ "Адамант-Постач" просить терміново повідомити про прийняте рішення: або здійснити відвантаження карбаміду згідно надісланого ТОВ "Адамант-Постач" замовлення на відвантаження в строк до 04 травня 2018 року, або повернути сплачені ТОВ "Адамант-Постач" кошти протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання цього листа. Водночас, доказів направлення такого листа на адресу ТОВ "Цито Оптіма" суду не подано.

Листом № 030518/1 від 03.05.2018 ТОВ "Адамант-Постач" знову просило ТОВ "Цито Оптіма" повернути суму невикористаної передоплати за 56 тон карбаміду в розмірі 526 401,79 грн в строк протягом семи банківських днів з моменту отримання цього листа (а.с. 102, т.1). Як на підтвердження направлення такого листа позивачу, відповідач подав копію Декларації на перевезення, проте, з такої копії неможливо встановити кому, коли і що саме направлено згідно такої декларації.

При цьому позивач надав копію Претензії № 103 від 04.05.2018 (а.с.56-57, т.1), у якій зазначає про невибірку Покупцем Продукції на загальну кількість 496 тон, неоплату на загальну суму 4 662 396 грн та про ненадання транспорту на завантаження. Відтак, ТОВ "Цито Оптіма" просило ТОВ "Адамант-Постач" здійснити вибірку Продукції на загальну кількість 496 тонн, сплатити 4 662 396 грн та надати транспорт на завантаження та прийняти Продукцію протягом п`ятнадцяти календарних днів з дня отримання даної претензії.

У досліджуваній претензії ТОВ "Цито Оптіма" зовсім не згадує про попередню оплату відповідачем 526 401,79 грн, невідвантаження Продавцем Продукції згідно Замовлення №260418/1 від 26.04.2018 на товар об`ємом 56 тон, немає також і згадування про оперативно-господарську санкцію у вигляді односторонньої відмови від зобов`язання шляхом відстрочення відвантаження Продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником. Враховуючи вимогу про вибірку Продукції кількістю 496 тон, як випливає зі змісту Претензії № 103, Продавець вважає, що 56 тон Продукції, на які було Замовлення № 260418/1 від 26.04.2018, Покупцем вибрано.

Претензія № 103 від 04.05.2018 направлена на адресу ТОВ "Адамант-Постач" згідно опису вкладення від 04.05.2018 (а.с.58, т.1).

Відповідачем 23.05.2018 було направлено на поштову адресу Позивача претензію №230518/1 від 23.05.2018 (а.с.105-106, т.1) з вимогою повернути суму невикористаної передоплати в розмірі 526 401,79 грн. Претензія була отримана Позивачем 24 травня 2018 року, що підтверджується декларацією на перевезення (а.с.107, т.1).

Позивач визнає отримання такої претензії та зазначає про надання на неї відповіді (а.с.65, т.1) № 118 від 30.05.2018. Так, Продавець зазначає про необґрунтованість вимог Покупця, оскільки відповідно до п. 4 Специфікації ТОВ "Цито Оптіма" звільняється від відповідальності у разі якщо у термін до 31 березня 2018 року ТОВ "Адамант-Постач" не поставлено засобів під завантаження. Також Продавець наголошує на застосуванні ним п.5.4. Договору і зазначає, що ст. 236 Господарського кодексу України передбачено односторонню відмову від виконання свого зобов`язання управненою стороною, із звільненням відповідальності за це - у разі порушення зобов`язання другою стороною, а саме, - відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником. У цій відповіді на претензію ТОВ "Цито Оптіма" вимагає здійснити вибірку Продукції на загальну кількість 552 т та сплатити на користь позивача суму 4 662 396 грн, а також надати транспорт на завантаження та прийняти Продукцію протягом п`ятнадцяти календарних днів з дня отримання даної відповіді. Така відповідь направлена на юридичну адресу ТОВ "Адамант-Постач" згідно опису вкладення (а.с.68, т.1), втім, повернута органом поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання, на підтвердження чого позивачем надано копію поштового конверту (а.с.68, т.1).

Сторони не вчинили дій задля виконання зобов`язань за Договором. Зокрема, ТОВ "Цито Оптіма" не здійснило ані поставку продукції у кількості 56 тон, ані повернення попередньої оплати у сумі 526401,79 грн; ТОВ "Адамант-Постач" не сплатило попередню оплату у сумі 4 662 396 грн і, як наслідок, не здійснило вибірку продукції.

Позивач стверджує, що ТОВ "Адамант-Постач" істотно порушило умови Договору, у зв`язку з чим ТОВ "Цито Оптіма" було позбавлено того, на що воно розраховувало під час укладення Договору, а вказане є підставою для розірвання Договору відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України та стягнення збитків відповідно до ч. 5 ст. 653 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з того, що матеріалами справи не підтверджено спричинення Покупцем - ТОВ "Адамант-Постач" Продавцю - ТОВ "Цито Оптіма" збитків у сумі 50 556,29 грн, порушенням зобов`язання за Договором та не доведено позивачем вчинення відповідачем такого істотного порушення Договору, яке могло б бути підставою для розірвання Договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Колегія суддів бере до уваги, що на момент вирішення спору по суті Договір припинив свою дію в силу приписів п. 8.1 (31.12.2018).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

В силу зазначеного, відсутній предмет спору в частині розірвання договору, оскільки такий договір припинив свою дію під час розгляду справи в суді, тому провадження у справі в цій частині правомірно закрито господарським судом.

Водночас, оскільки підставою для стягнення збитків позивач зазначає ч. 5 ст. 653 Цивільного кодексу України, тобто можливість стягнення збитків, які завдані розірванням договору у зв`язку з істотним його порушенням відповідачем, колегія суддів вважає за необхідне дослідити наявність та істотність порушення відповідачем договору, що могло призвести до можливості його розірвання в порядку ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України та завдання позивачу збитків у заявленому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч. 3 ст. 626 ЦК України).

У ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Укладаючи Договір Сторони узгодили у п. 2.1, що кількість Продукції, яка постачається за даним Договором, узгоджується Сторонами у специфікаціях до Договору, які є його невід`ємними частинами. Специфікацією № 1 Сторони чітко узгодили свої права та обов`язки щодо поставки та оплати Продукції.

ТОВ "Адамант-Постач", сплативши попередню оплату в сумі 4 737 600 грн (4 211 200 грн -23.03.2018 та 526 400 грн - 28.03.2018) на підставі рахунку № 27 від 22.03.2018, що виставлено позивачем на виконання п. 4 Специфікації надало Замовлення № 290318/1 від 29.03.2018 про відвантаження 465 т карбаміду 29.03.2018.

Перша поставка відбулась лише 31.03.2018 і всього лише на 280 т; друга - 01.04.2018 на 112 т.; третя - 04.04.2018 на 56 т.

Посилання позивача на дату довіреності № 13 - 01.04.2018 є неспроможними, оскільки вказане так і не доводить чому остання поставка відбулась 04.04.2018, крім того, отримувачем є директор, який отримав за видатковою накладною № 57 від 31.03.2018 Продукцію без посилання на довіреність. Позивач прикладає до позову копію довіреності №11 від 31.03.2018, але на неї відсутнє посилання у видатковій накладній № 57 від 31.03.2018.

Отже, незважаючи на попередню оплату Продукції в розмірі 4 737 600 грн (4 211 200 грн - 23.03.2018 та 526 400 грн - 28.03.2018) Покупцем, Продавець здійснював поставку не у відповідності до наданого відповідачем Замовлення від 29.03.2018 № 290318/1. Також у своєму позові ТОВ "Цито Оптіма" не пояснює це відсутністю транспорту на завантаження, що мав забезпечити Покупець, не надає доказів неподання такого транспорту. З огляду на вказане, позивач, як Продавець за Договором, що отримав попередню оплату, невчасно здійснив поставку, чим порушив умови Договору.

Водночас, Покупець прийняв Продукцію 31.03.2018, 01.04.2018 та 04.04.2018, не зважаючи на порушення строків поставки.

Не здійснення відповідачем 100% оплати рахунку № 27 від 22.03.2018 не є підставою для застосування оперативно-господарських санкцій, як стверджує заявник апеляційної скарги, оскільки не здійснення попередньої оплати передбачає певний порядок дій, що чітко визначений ЦК України.

Так, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 693 ЦК України у разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 538 ЦКУ виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

Тобто, у сторін за Договором виникло зустрічне виконання зобов`язання: за умови здійснення попередньої оплати Продукції Продавець поставляє таку Продукцію.

Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про те, що посилання суду першої інстанції на ч. 1 ст. 538 ЦК України є безпідставним, оскільки дана норма містить лише дефініцію (поняття) зустрічного виконання, суперечать абз. 2 ч. 1 ст. 693 ЦК України, яким чітко внормовано, що у разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до п. 8.4. Договору якщо з моменту набрання чинності Договором Покупець не приступив до виконання зобов`язань за цим Договором (не здійснив попередню оплату, вибірку продукції), Продавець має право розірвати Договір в односторонньому порядку, про що направляє Покупцю письмове повідомлення.

Втім, позивач - Продавець за Договором, не скористався своїм правом на одностороннє розірвання Договору, не зважаючи на неповну попередню оплату він поставляв Продукцію, проте сам теж порушував умови Специфікації, що є невід`ємною частиною Договору, в частині строків такої поставки, про що зазначено вище.

Таким чином, Позивач не скориставшись своїм правом, передбаченим ч. 3 ст. 538 ЦК України, п. 8.4. Договору, на одностороннє розірвання Договору, зупинення виконання свого обов`язку або на відмову від його виконання, та, навпаки, поставивши Відповідачу частину товару без 100-відсоткової попередньої оплати всієї партії товару, тим самим погодив зміну умов договору щодо порядку оплати.

Тому, оскільки продукція за Договором є у кількісному вираженні, то, очевидно, що після здійснення попередньої оплати на певну кількість продукції Продавець зобов`язаний поставити продукцію на оплачену Покупцем суму, виконуючи зустрічне зобов`язання.

Стосовно оперативно-господарських санкцій, то дійсно у п. 5.4. Сторони погодили можливість застосування оперативно-господарських санкцій, що передбачені ст. 236 Господарського кодексу України.

Стаття 236 ГК України визначає види оперативно-господарських санкцій:

У ч. 1 вказаної статті зазначено, що у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій:

1) одностороння відмова від виконання свого зобов`язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов`язання другою стороною;

відмова від оплати за зобов`язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;

відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;

2) відмова управненої сторони зобов`язання від прийняття подальшого виконання зобов`язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов`язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);

3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов`язань стороною, яка порушила зобов`язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов`язання.

Частина 2 ст. 236 ГК України визначає, що перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

А згідно з ч. 2 ст. 237 ГК України повторно наголошено, що порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором.

Водночас, сторони не визначили інший перелік оперативно-господарських санкцій, тому можливо було застосовувати лише ті санкції, які передбачені ч. 1 ст. 236 ГК України.

Позивач стверджує, що він відмовився від виконання свого зобов`язання, із звільненням його від відповідальності за це, а саме, - відстрочив відвантаження продукції внаслідок прострочення виставлення акредитива платником.

Втім, сторони ні в Договорі, ні у Специфікації не передбачили порядок здійснення розрахунків за Договором шляхом виставлення акредитива. У п. 5 Специфікації чітко визначено, що оплата здійснюється шляхом прямого банківського переказу на поточний рахунок Продавця.

Отже, сторони не визначили, і в ст. 236 ГК України, на яку є посилання в п. 5.4. Договору, відсутня така оперативно-господарська санкція, як право Продавця на односторонню відмову від виконання зобов`язання - відстрочення відвантаження попередньо оплаченої продукції у зв`язку з неоплатою всього узгодженого у Специфікації обсягу Продукції та її вибірки Покупцем.

Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про те, що застосування Позивачем оперативно-господарської санкції передбачено як п.5.4. Договору, так і ст. 236 ГК України, ч. 3 ст. 538 ЦК України, суперечать змісту Договору та відповідним нормам цивільного законодавства.

Водночас, враховуючи наявність попередньої оплати в сумі 526 401,79 грн Покупець обґрунтовано вимагав поставки Продукції на таку суму, здійснивши у порядку, визначеному п. 4 Специфікації, Замовлення від 26.04.2018. Але Продавець не виконав поставки Продукції на суму 526 401,79 грн, як і не повернув такі кошти Покупцю.

З огляду на вищезазначене, у зв`язку з непоставкою товару на здійснену попередню оплату у Покупця виникло відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що обидві сторони допускали порушення Договору. Водночас, нездійснення подальшої попередньої оплати Покупцем за умови непоставки Продавцем продукції на оплачену суму не може бути істотним порушенням зобов`язання Покупця, оскільки Продавцем вже порушено умови Договору щодо поставки оплаченої Продукції.

Заявник апеляційної скарги посилається на ч. 2 ст. 651 ЦК України, відповідно до якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №912/1385/17.

Обґрунтовуючи право на стягнення збитків, позивач посилається на ч. 5 ст. 653 ЦК України, відповідно до якої якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Очевидно, що укладаючи Договір позивач мав намір отримати прибуток від продажу 1000 тонн Карбаміду (марка Б) на загальну суму 9 399 996 грн, водночас, враховуючи непоставку замовленої партії 56 тон Продукції, у господарського суду виникли обґрунтовані сумніви щодо наявності у Продавця Продукції і, як наслідок, здійснення витрат на придбання такої Продукції у іншого постачальника. Суду не надано доказів наявності у позивача в період, узгоджений сторонами у Специфікації поставки Продукції, Карбаміду (марки Б) кількістю 1000 тон.

Також, порушення самим позивачем умов Договору - непоставку Продукції кількістю 56 тон на суму 526 401,79 грн, попередня оплата якої проведена відповідачем відповідно до п. 4 Специфікації - до 31.03.2018; безпідставне користування такими коштами впродовж більш ніж року, знецінює ту значну міру неотриманого прибутку, на яку розраховував позивач при укладенні Договору.

На доведення завданих збитків позивач подав Висновок експерта № 95/18 від 14.11.2018 за результатами проведення судово-економічної експертизи.

Відповідно до ч. 3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно з ч. 6 цієї ж статті у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по-батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

Частина 7 ст. 98 ГПК України визначає, що у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Стаття 101 ГПК України визначає порядок проведення експертизи на замовлення учасників справи. Так, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення (ч. 1). Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз (ч. 2). У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (ч. 5).

Так, у Висновку експерта № 95/18 від 14.11.2018 визначено, що проведення експертизи доручено ОСОБА_1 В`ячеславу Аркадійовичу - судовому експерту, який має вищу інженерну та вищу економічну освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень "спеціаліст", кваліфікацію судового експерта за спеціальностями:

11.1. "Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності";

11.2. "Дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій";

11.3. "Дослідження документів фінансово-кредитних операцій".

Свідоцтво № 1699, видане Міністерством юстиції України 29.11.2013, Свідоцтво №1867, видане Міністерством юстиції України 10.02.2017 дійсні до 10.02.2020, стаж економічної роботи 18 років, стаж експертної роботи - з 2013 року.

У Висновку вказано, що відповідно до вимог п. 7 ст. 99 Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003, із змінами та доповненнями, експерт про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст. 384 Кримінального кодексу України обізнаний, а згідно з п. 5 ст. 102 Господарського кодексу України, висновок підготовлений для подання до суду.

Як вбачається із зазначеного вище, експерт при складанні висновку послався не на той Закон - на Господарський кодекс України № 436-IV від 16.01.2003, тоді як вимоги до висновку експерта викладені у Господарському процесуальному кодексі України.

Водночас, враховуючи твердження у висновку про обізнаність стосовно кримінальної відповідальності за завідомо неправдивий висновок за ст. 384 Кримінального кодексу України, яка і передбачає таку відповідальність, можна прийти до висновку, що експертом дотримано вимог ч. 7 ст. 98 ГПК України.

При дослідженні Висновку експерта від 14.11.2018 встановлено, що судовий експерт на сторінці 14 посилається на ч. 6 ст. 225 Господарського кодексу України, яку виключено на підставі Закону № 289-VIII від 07.04.2015.

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд дійшов висновку, що вказані вище неточності у посиланнях на норми Законів України у Висновку експерта №95/18 від 14.11.2018 не є достатньою підставою для його відхилення.

У тексті Висновку, що наданий позивачем на підтвердження завданих збитків, судовим експертом неодноразово відзначалось і врешті-решт викладено й у його остаточному висновку таке:

"Збитків (упущена вигода) ТОВ "Цито Оптіма", яка не отримана ТОВ "Цито Оптіма" внаслідок невиконання умов договору постачання карбаміду на внутрішній ринок України №К21/03-1 від 21 березня 2018 року та Специфікації № 1 до договору з боку ТОВ "Адамант-Постач" документально підтверджуються в сумі 50556,29 грн (з урахуванням ПДВ) за умови відвантаження Покупцю - ТОВ "Адамант-Постач" 56 т карбаміду марки "Б", відносно якого підприємством ТОВ "Адамант-Постач" здійснено оплату.".

Тобто, у поданому самим позивачем Висновку зазначено, що документально підтверджені збитки (упущена вигода) у сумі 50 556,29 грн. завдані ТОВ "Адамант-Постач" Товариству з обмеженою відповідальністю "Цито Оптіма", виключно, за умови відвантаження Покупцю - ТОВ "Адамант-Постач" 56 т карбаміду марки "Б", відносно якого підприємством ТОВ "Адамант-Постач" здійснено оплату.

Втім, як встановлено судом і підтверджується сторонами у їх заявах по суті, така поставка не відбулась. Крім того, така поставка не відбулась саме з вини позивача. Відтак, зі змісту Висновку експерта №95/18 від 14.11.2018 вбачається, що, з огляду на невиконання умови позивачем - поставки Карбаміду кількістю 56 тон, останньому не завдано збитків невиконанням зобов`язань за Договором відповідачем.

Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про підтвердження збитків (упущеної вигоди) ТОВ "Цито Оптіма" у розмірі 50 556 гривень 29 коп. висновком експерта № 95/18 за результатами проведення судово-економічної експертизи, спростовуються змістом вищезазначеного висновку експерта.

Колегія суддів погоджується з Позивачем, що чинне цивільне та господарське законодавство України в розрізі господарських правовідносин не вимагає встановлення судом обставин про постачання товару не між учасниками спору по ланцюгу поставки товару від виробника товару.

В той же час, відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до матеріалів справи Позивачем окрім Висновку експерта №95/18 від 14.11.2018, оцінку якому надано вище, не подано жодних доказів на підтвердження як понесених збитків (упущеної вигоди), так і їх розміру.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що матеріалами справи не підтверджено спричинення Покупцем - ТОВ "Адамант-Постач" Продавцю - ТОВ "Цито Оптіма" збитків у сумі 50 556,29 грн. порушенням зобов`язання за Договором та не доведено позивачем вчинення відповідачем такого істотного порушення Договору, яке могло б бути підставою для розірвання Договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Отже, в частині позову ТОВ "Цито Оптіма" про стягнення збитків господарський суд правомірно відмовив в задоволенні позову.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зважаючи на результати вирішення спору, за якими рішення відбулось на користь відповідача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі покладаються на позивача (заявника у апеляційній скарзі).

Крім того, колегія суддів зауважує, що скаржником при поданні апеляційної скарги надмірно сплачений судовий збір, з огляду на наступне.

Згідно з позовною заявою, поданою 13.12.2018, позивачем були заявлені дві вимоги - одна немайнового характеру (про розірвання договору), друга - майнова (про стягнення збитків у сумі 50556,29 грн).

Частиною 1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру заявник має сплатити 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 01 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня. При цьому, визначальним для сплати судового збору є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом саме на 01 січня календарного року.

Позивачем вірно обчислений та сплачений судовий збір у розмірі 3524,00 грн (за одну немайнову вимогу та майнову вимогу, судовий збір за яку не може бути меншим одного прожиткового мінімуму для працездатної особи).

Як вже зазначалось вище, рішенням у цій справі, провадження у справі за немайновою вимогою - закрито, в частині вимог щодо стягнення 50556,29 грн - відмовлено.

Згідно прохальної частини апеляційної скарги, позивач (скаржник) оскаржив в апеляційному порядку рішення господарського суду від 23.04.2019 саме у відмовленій частині вимог (щодо стягнення 50 556,29 грн.).

Згідно ч.4 ст.6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Отже, судовий збір за подачу апеляційної скарги мав бути сплачений позивачем у розмірі 2643,00 грн (1762 грн х150%), лише щодо майнової вимоги у задоволенні якої було відмовлено та в частині якої оскаржив рішення позивач.

Втім, останнім при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 5286,00 грн (3524,00 грн х 150%), тобто, як за оскарження рішення в повному обсязі. Таким чином, апелянтом надмірно сплачений судовий збір у сумі 2643 грн, який за положеннями п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", за наявності відповідного клопотання, підлягає поверненню заявнику.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цито Оптіма", м. Київ на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.04.2019 у справі №912/3314/18 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 23.04.2019 у справі №912/3314/18 - залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Цито Оптіма", м. Київ за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.09.2019.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя С.Г. Антонік