Рішення

від 28.08.2019 по справі 145/1976/18

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 145/1976/18

Провадження №2/145/146/2019

РІШЕННЯ

іменем України

28.08.2019 р. Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Ратушняка І. О.

при секретарі Тихій О.Н.

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Купрія О.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Тиврів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Селищанське про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, визнання недійсним реєстрації договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій вказує, що він є власником земельної ділянки, яка розташована на території Яришівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області та отримана ним у спадок від матері ОСОБА_3 .

Спадщина складається з земельної ділянки площею 3,1254 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0524587900:01:001:0052. Земельна ділянка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА №108051, виданого Тиврівською РДА від 15 травня 2005 року №191. Акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди на землю за №010687900102.

01 січня 2007 року між (Орендарем) СВК Селищанське Товариством з обмеженою відповідальністю в особі Голови правління СВК Селищанське ОСОБА_4 та його матір`ю ОСОБА_3 було укладено Договір оренди землі в строкове платне користування площею 3,1254 га. Строк його дії на вказану земельну ділянку складає п`ятнадцять років, який закінчується 01 січня 2022 року.

Під час вивчення матеріалів укладеного Договору оренди землі, він прийшов до висновку про те, що Договір укладений з істотними порушеннями норм чинного законодавства, вважає, що суд прийде до висновку, визнати його недійсним.

Як вбачається зі змісту Договору оренди землі, укладеного між СВК Селищанське в особі Голови правління СВК Селищанське та ОСОБА_3 , у ньому не визначено сторону, яка несе ризик випадкового пошкодження, або знищення об`єкта оренди чи його частин, а також відсутні умови щодо індексації, форми внесення та порядку перегляду орендної плати, що є істотними умовами договору оренди землі, та є підставою для визнання його недійсним.

В Акті передачі та прийому земельної ділянки не вказано дати передачі земельної ділянки в оренду, відсутній підпис ОСОБА_3 , не вказано, де саме був складений даний Акт. Паспорт виданий на ім`я ОСОБА_3 , відповідно на який йде посилання при укладенні Договору оренди, не може вважатись дійсним, так як на 1-й сторінці його відсутній підпис його власника.

Вважає, що договір оренди земельної ділянки укладений 01 березня 2017 року його матір`ю ОСОБА_3 не погоджувався та не підписувався, тому є недійсним.

Договір зареєстрований у Тиврівському відділі Вінницької регіональної філії ДП Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах 04.06.2007 року, в той час, коли сам Договір укладено 01 січня 2007 року, тобто з простроченим строком реєстрації понад один місяць після підписання даного Договору.

Просить визнати недійсним договір оренди землі, укладений 01 січня 2007 року між його матір`ю ОСОБА_3 та СВК Селищанське в особі Голови правління СВК Селищанське Дідухом Леонідом Болеславовичем та його реєстрацію у Тиврівському відділі Вінницької регіональної філії ДП Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах 04.06.2007 року за № 040787900150.

Зобов`язати СВК Селищанське повернути йому земельну ділянку загальною площею 31254 га, яка знаходиться на території Яришівської сільської ради Тиврівського району, Вінницької області для виробництва сільськогосподарської продукції.

Стягнути з СВК Селищанське витрати по сплаті судового збору на його користь.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити та пояснив, що відповідач не платив орендної плати йому кілька років, а тому договір оренди є недійсним.

Представник відповідача Купрій О.М. позов не визнав, у задоволені позову ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі недійсним та зобов`язання вчинити дії просить відмовити повністю.

Згідно пояснень представника відповідача та наданого відзиву, 01 січня 2007 року між ОСОБА_3 та СВК Селищанський , правонаступником якого є ТОВ Селищанське , було укладено договір оренди землі загальною площею 3,1254 га, яка знаходиться на території Яришівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області.

При укладені Договору оренди сторони дійшли щодо всіх істотних умов договору оренди землі, зокрема, відповідальність сторін, на незазначення якої посилається позивач, визначено у пунктах 32-33 Договору оренди, тому твердження позивача про недосягнення сторонами під час укладення Договору оренди істотних умов договору оренди землі є безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.

ТОВ Селищанське протягом всього строку дії договору виконувало свої зобов`язання належним чином, використовувало земельну ділянку за її цільовим призначенням та своєчасно сплачувало орендну плату, а орендодавець приймав належне виконання зобов`язань з боку ТОВ Селищанське та отримував орендну плату без будь-яких зауважень.

Щодо відсутності дати у Акті передачі та прийому земельної ділянки, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, тому незалежно від фактичної дати передачі ділянки Договір оренди набув чинності 04 червня 2007 р.

Вважає безпідставними та необґрунтованими домисли позивача щодо недійсності підпису Орендодавця у Договору оренди, оскільки вони не підтверджені жодними належними доказами та засновані на особистій думці позивача.

Крім того, позивач вже не вперше звертається до суду щодо спірного Договору оренди.

Зокрема, 17.07.2017 р. позивач звернувся до ТОВ Селищанське із заявою про розірвання Договору оренди землі у зв`язку з прийняттям спадщини на неї, в якій повідомив, що ОСОБА_3 померла, а він як син померлої, набув право на спадщину та надав копію Свідоцтва про право на спадщину за законом. В заяві позивач вказав, що, на його думку, Договір оренди землі втратив юридичну силу у зв`язку зі смертю орендодавця та закликав ТОВ Селищанське не використовувати спірну земельну ділянку.

В свою чергу, ТОВ Селищанське повідомило, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди.

Не задовольнившись такою відповіддю, позивач звернувся до Тиврівського районного суду Вінницької області із позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди.

Рішенням від 15.03.2018 р., яке набрало законної сили 23.05.2018 р., у позові ОСОБА_1 до ТОВ Селищанське про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди було відмовлено.

Вважає, що позивач, звертаючись до суду з безпідставними позовними заявами, свідомо зловживає своїм правом на звернення до суду.

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно із ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".

Згідно статті 15 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, істотними умовами договору оренди землі є:

об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об`єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін.

Згідно ч. 2 ст. 15 даного Закону відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно з вимогами ст.640 ЦК України, договір вважається укладеним, коли між двома сторонами в потрібній формі досягнуто згоди по усім істотним умовам. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом, або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі статтею 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки) - визначений у пункті 2 Договору оренди; строк дії договору оренди - визначений у пункті 5 Договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату - всі ці умови визначені у пунктах 6-11 Договору оренди; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду - визначені у пунктах 12, 23-26 Договору оренди; умови збереження стану об`єкта оренди - визначені у пункті 26 Договору оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю - визначені у пунктах 13-14 Договору оренди; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві - визначені у пунктах 15-20 Договору оренди; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки -визначені у пунктах 21-22 Договору оренди; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини - визначена у ст.11 Закону України Про оренду землі .

Судом встановлено, що 01 січня 2007 року між СВК Селищанський , правонаступником якого є ТОВ "Селищанське", та матір`ю позивача ОСОБА_3 було укладено Договір оренди земельної ділянки площею 3,1254 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Яришівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, строк дії договору на п`ятнадцять років, тобто до 01 січня 2022 року (а.с.16-17).

04.06.2007 року вказаний договір було зареєстровано в Тиврівському районному відділі Вінницької регіональної філії (Центр ДЗК) внесено у державний реєстр земель та вчинено запис № 040787900150, що стверджується самим Договором.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Студениця Тиврівського району, що стверджується свідоцтвом про смерть (а.с.14).

Позивач ОСОБА_1 - спадкоємець за законом після її смерті, спадщину прийняв, що стверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 01.06.2017 р. (а.с. 19).

Суд вважає, що при укладенні спірного Договору його сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, оскільки згідно із ст. 11 Закону України Про оренду землі ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі, у разі прострочення орендодавцем або орендарем установлених договором оренди землі строків передачі об`єкта оренди ризик його випадкового знищення або пошкодження у цей період несе сторона, яка допустила прострочення його передачі.

Суд вважає, що відповідальність сторін визначено у пунктах 32-33 Договору оренди, а тому твердження ОСОБА_1 про недосягнення сторонами під час укладення Договору оренди істотних умов договору оренди землі є безпідставними.

Крім того, ТОВ Селищанське протягом всього строку дії договору виконувало свої зобов`язання належним чином, використовувало земельну ділянку за її цільовим призначенням та своєчасно сплачувало орендну плату, а орендодавець приймав належне виконання зобов`язань відповідача та отримував орендну плату без будь-яких зауважень, що стверджується касовими ордерами та розрахунково-платіжними відомостями на виплату орендної плати за 2009-2017 рр. (а.с.112-120).

Докази на підтвердження існування претензії від позивача щодо питань орендної плати до суду не подавались.

Дії орендодавця ОСОБА_3 та позивача ОСОБА_1 свідчать про те, що він погоджувався на умови укладеного договору оренди землі, на підставі якого відповідач користувався земельною ділянкою.

Суд не бере до уваги посилання позивача, як на підтвердження своїх вимог, на відсутність дати в Акті передачі та прийому земельної ділянки, оскільки незалежно від фактичної дати її передачі Договір оренди набув чинності з дати його державної реєстрації, тобто з 04 червня 2007 р.

Згідно із пунктом 14 Договору оренди передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі, при чому згідно із ст. 18 ЗУ Про оренду землі договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Крім того, будь-яких доказів на підтвердження посилання позивача на недійсність підпису орендодавця у Договорі оренди суду не надано.

Відповідно до роз`яснень, наданих Судовою палатою у цивільних справах Верховного суду України в постановах від 25 грудня 2013 р. у справі № 6-78цс13 та від 25 грудня 2013 р. у справі №6-94цс13, відповідно до ст.15 ЦК та ст.3 ЦПК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, посилання позивача на формальне порушення закону не є правовою підставою для визнання договору оренди землі недійсним. Суд повинен встановити, чи дійсно порушуються права орендодавців у зв`язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених ст.15 Закону про оренду землі, визначити істотність цих умов, а також з 'ясувати, у чому саме полягає порушення їхніх законних прав .

Відповідно до правового висновку, зробленого у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року № 6-94 цс13, предметом якої був спір про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Також суд вважає, що, несплата орендної плати, на яку посилається позивач, не є підставою для визнання договору недійсним.

Керуючись ст.ст.3, 4, 7, 10, 12, 13, 18, 76, 81, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст.15,16, 638,640, 792 ЦК України, ст.93 ЗК України, Законом України "Про оренду землі", суд

ухвалив:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення, тобто з 06.09.2019 р.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подана протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.

Суддя Ратушняк І. О.