Рішення

від 04.09.2019 по справі 200/9296/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2019 р. Справа№200/9296/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зеленова А.С.

секретаря Кононенко В.В.,

за участю:

представник позивача не з`явився,

представника відповідача Пономарьова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СЛАВСНАБ до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2019 №0003371406, №0003381406,

В С Т А Н О В И В:

25 липня 2019 року шляхом надсилання поштою позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СЛАВСНАБ" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2019 №0003371406, №0003381406/ том 1 а.с.4-18/.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СЛАВСНАБ" за період діяльності з 01.06.2018 по 30.06.2018, з 01.08.2018 по 31.08.2018 з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками: ТОВ АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА АГРО САЙЛЕНС КОМПАНІ (ЄДРПОУ 41481523) за червень 2018 року та ТОВ КІНГСЛІ ГРУП (ЄДРПОУ 41977830) за серпень 2018 року, складено Акт №317/05-99-14-06/41149348. Перевіркою ТОВ "Торговий дім "СЛАВСНАБ" встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, пп. а п. 198.1, абз. 1-3 пп. 198.2 та абз. 1,2 пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі-ПКУ), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 669 477 грн. та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 785 672 грн.

З урахуванням висновків акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0003381406, форми Р , яким ТОВ "Торговий дім "СЛАВСНАБ" збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 836846грн, з яких на 669477грн за основним платежем та на 167369 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0003371406, форми В4 , яким ТОВ "Торговий дім "СЛАВСНАБ" зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 785672грн.

Вважає прийняте податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що реальність господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СЛАВСНАБ" та його контрагентами підтверджується первинними та іншими бухгалтерськими документами.

Просить суд, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 24.04.2019 №0003371406, №0003381406/том 1 а.с.18/.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій між скаржником та ТОВ АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА АГРО САЙЛЕНС КОМПАНІ та ТОВ КІНГСЛІ ГРУП за перевіряємий період.

У зв`язку із чим проведеною переревіркою ТОВ "Торговий дім "СЛАВСНАБ" встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, пп. а п. 198.1, абз. 1-3 пп. 198.2 та абз. 1,2 пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі-ПКУ), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 669 477 грн. та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 785 672 грн.

З огляду на що вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті правомірно та відповідно до чинного законодавства України. Просив суд відмовити у задоволенні позову /том 1 а.с.68-72/.

Ухвалою суду від 25 липня 2019 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання по справі/том 1 а.с.1/.

8 серпня 2019 року відповідачем, через відділ діловодства та документообігу суду надано відзив на позов з додатками /том 1 а.с.1-75/.

8 серпня 2019 року позивачем, через відділ діловодства та документообігу суду надано заяву про розгляд справи без участі представника позивача /том 1 а.с.77-78/.

14 серпня 2019 року позивачем, через відділ діловодства та документообігу суду надано заяву про розгляд справи без участі представника позивача /том 1 а.с.82/.

21 серпня 2019 року позивачем, через відділ діловодства та документообігу суду надано заяву про долучення доказів /том 1 а.с.84-250, том 2 а.с.1-64/.

29 серпня 2019 року позивачем, через відділ діловодства та документообігу суду надано пояснення з додатками /том 2 а.с.78-83/.

4 вересня 2019 року позивачем, через відділ діловодства та документообігу суду надано заяву про розгляд справи без участі представника позивача /том 1 а.с.82/.

4 вересня 2019 року відповідачем, через відділ діловодства та документообігу суду надано заперечення на позов з додатками /том 2 а.с.89-250, том 3 а.с.1-30/.

4 вересня 2019 року ухвалою суду, постановленою без видалення до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у цей же день.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, наддав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та запереченнях. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "СЛАВСНАБ" зареєстровано в якості юридичної особи за адресою: вул. Коцюбинського, 7а, м. Миколаївка, 84180, код ЄДРПОУ 41149348, платника податку на додану вартість, перебуває на обліку в Слов`янському відділенні Головного управління ДФС України в Донецькій області/том 1 а.с.89,90,91-101/.

Відповідач - Головне управління ДФС у Донецькій області, є органом державної влади. Статус державної фіскальної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

11 березня 2019 року наказом Головного управління ДФС у Донецькій області №426 призначено проведення позапланової невиїзної перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СЛАВСНАБ" за період діяльності з 01.06.2018 по 30.06.2018, з 01.08.2018 по 31.08.2018 з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками: ТОВ АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА АГРО САЙЛЕНС КОМПАНІ (ЄДРПОУ 41481523) за червень 2018 року та ТОВ КІНГСЛІ ГРУП (ЄДРПОУ 41977830) за серпень 2018 року, складено Акт №317/05-99-14-06/41149348.

Так, судом встановлено, що в період з 18.03.2019 по 22.03.2019 проведено позапланову невиїзну перевірку Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СЛАВСНАБ".

За наслідками якої, Головним управлінням ДФС у Донецькій області складено Акт №317/05-99-14-06/41149348 від 29.03.2019 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СЛАВСНАБ" за період діяльності з 01.06.2018 по 30.06.2018, з 01.08.2018 по 31.08.2018 з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками: ТОВ АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА АГРО САЙЛЕНС КОМПАНІ (ЄДРПОУ 41481523) за червень 2018 року та ТОВ КІНГСЛІ ГРУП (ЄДРПОУ 41977830) за серпень 2018 року /том 1 а.с.19-39/.

Актом перевірки №317/05-99-14-06/41149348 від 29.03.2019 встановлено порушення податкового законодавства, а саме:

- п. 44.1 ст. 44, пп. а п. 198.1, абз. 1-3 пп. 198.2 та абз. 1,2 пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі-ПКУ), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 669 477 грн. та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 785 672 грн/том 1 а.с.39/.

24.04.2019 Головним управлінням ДФС у Донецькій області на підставі висновків акту перевірки №317/05-99-14-06/41149348 від 29.03.2019, за порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СЛАВСНАБ п. 44.1 ст. 44, пп. а п. 198.1, абз. 1-3 пп. 198.2 та абз. 1,2 пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0003381406, форми Р , яким ТОВ "Торговий дім "СЛАВСНАБ" збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 836846грн, з яких на 669477грн за основним платежем та на 167369 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0003371406, форми В4 , яким ТОВ "Торговий дім "СЛАВСНАБ" зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 785672грн/том 1 а.с.57,5/.

На вказані податкові повідомлення-рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СЛАВСНАБ" було подано скаргу в порядку адміністративного оскарження /том 1 а.с.48-52/.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 04.07.2019 №30728 податкові повідомлення-рішення від 24.04.2019 залишені без змін, а скарга позивача без задоволення /а.с.53-54/.

Позивач, не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 24.04.2019 №0003371406, №0003381406, звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.(ст.71 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність свого рішення, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, пп. а п. 198.1, абз. 1-3 пп. 198.2 та абз. 1,2 пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі-ПКУ), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 669 477 грн. та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 785 672 грн /том 1 а.с.39/.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу, з таких підстав.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України, Верховного Суда та Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СЛАВСНАБ" з його контрагентами, мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність це - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.191 п.14.1 ст.14 14 Податкового кодексу України зазначено, що постачання товарів це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до підпункту 14.1.231 Кодексу вбачається, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, між ТОВ "Торговий дім "СЛАВСНАБ" (покупець) та ТОВ АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА АГРО САЙЛЕНС КОМПАНІ (постачальник) укладений договір поставки нафтопродуктів (бітум) № 52/06-п від 02.06.2018/том 1 а.с.104-107/.

Відповідно до умов зазначеного договору поставки постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти (бітум), найменування, кількість, ціна яких вказується в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору та накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Відповідно до Специфікації №1 від 02.06.2018 до договору №52/06-н від 02.06.2018, ТОВ АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА АГРО САЙЛЕНС КОМПАНІ зобов`язується поставити на адресу TOB ТД СЛАВСНАБ бітум БНД 70/100 у кількості 324 тони /том 1 а.с.108/.

Так в період червня 2018 року на виконання умов договору №52/06-н від 02.06.2018 на адресу позивача постачальник ТОВ АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА АГРО САЙЛЕНС КОМПАНІ , поставляє бітум БНД 70/100 у кількості 324 тони на загальну суму 5232600,02грн.

Вищенаведений договір поставки є чинним, не був визнаний судом недійсним та був діючими на момент, виниклих правовідносин.

Знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА АГРО САЙЛЕНС КОМПАНІ (ЄДРПОУ 41481523) за юридичною адресою, станом на час вчинення правочину, підтверджується відповідним витягом /том 1 а.с.102/.

На підтвердження виконання правочину поставки ТМЦ, позивачем надано наступні документи:

- видаткові накладні: №68 від 23.06.2018 на суму 403750,01грн; №69 від 23.06.2018 на суму 436050грн; №70 від 23.06.2019 на суму 306850грн; №72 від 25.06.2018 на суму 355300грн; №73 від 25.06.2018 на суму 242250грн; №74 від 25.06.2018 на суму 500650,01грн; №76 від 26.06.2018 на суму 323000грн; №77 від 26.06.2018 на суму 419900грн;№78 від 27.06.2018 на суму 484500грн; №94 від 27.06.2018 на суму 274550грн; №95 від 29.06.2018 на суму436050грн; №96 від 29.06.2018 на суму368220грн; №97 від 30.06.2018 на суму 355300грн; №98 від 30.06.2018 на суму 326230грн;

- товарно-транспортні накладні: №68 від 23.06.2018; №69 від 23.06.2018; №70 від 23.06.2019; №72 від 25.06.2018; №73 від 25.06.2018; №74/1 від 25.06.2018; №74/1 від 25.06.2018; №76 від 26.06.2018; №77 від 26.06.2018; №78/1 від 27.06.2018; №78/2 від 27.06.2018; №94 від 27.06.2018; №95 від 29.06.2018; №96 від 29.06.2018; №97 від 30.06.2018; №98 від 30.06.2018;

- податкові накладні: 68 від 23.06.2018 на суму 403750,01грн; №69 від 23.06.2018 на суму 436050грн; №70 від 23.06.2019 на суму 306850грн; №72 від 25.06.2018 на суму 355300грн; №73 від 25.06.2018 на суму 242250грн; №74 від 25.06.2018 на суму 500650,01грн; №76 від 26.06.2018 на суму 323000грн; №77 від 26.06.2018 на суму 419900грн;№78 від 27.06.2018 на суму 484500грн; №94 від 27.06.2018 на суму 274550грн; №95 від 29.06.2018 на суму436050грн; №96 від 29.06.2018 на суму368220грн; №97 від 30.06.2018 на суму 355300грн; №98 від 30.06.2018 на суму 326230грн;

- акт звірки взаєморозрахунків, витяг з Оборотно-сальдової відомоств по рахунку 631 за червень 2018 року /том 1 а.с.104-154/.

Вказані обставини фінансово-господарських взаємовідносин Позивача з ТОВ АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА АГРО САЙЛЕНС КОМПАНІ були відображені у бухгалтерському обліку. ТМЦ було оприбутковано на центральний склад, про що свідчить оборотно-сальдова відомість по рахунку 631, 281 за червень 2018 року.

Придбані ТМЦ були поставлені ТОВ СЛАВ АБЗ та відображено в бухгалтерському обліку.

Видаткові накладні містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції. Отже дані документи підтверджують реальність здійснення операцій та дають всі законні підстави для визнання такої господарської операції.

Щодо твердження контролюючого органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з боку постачальника ТОВ АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА АГРО САЙЛЕНС КОМПАНІ та його постачальника ТОВ ЕЛТ (код ЄДРПОУ 34012244) (обрив ланцюга постачання) не можливо підтвердити реальність здійснення операцій з постачання ТМЦ від ТОВ АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА АГРО САЙЛЕНС КОМПАНІ , дані операції не спричиняють реального настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

Вказане твердження відповідача є його припущенням, ніяких документів на підтвердження свого припущення податковим органом суду не надано. Крім того, позивач не повинен слідкувати за тим як його контрагенти отримують ТМЦ та послуги від інших суб`єктів господарювання. До того ж позивач безпосередньо не мав відносин із ТОВ ЕЛТ (код ЄДРПОУ 34012244), а положення податкового законодавства не пов`язують право платника на податковий кредит та витрати з повнотою відображення безпосереднім контрагентом чи контрагентами по ланцюгу у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою такими контрагентами необхідних сум податків до бюджету. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті. Аналогічна правова позиції викладена в ухвалі ВАСУ від 09.04.2015 у справі №2а/1570/7701/2011.

Поставлені, ТОВ АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА АГРО САЙЛЕНС КОМПАНІ`ТМЦ, використані позивачем у власній господарській діяльності, про що свідчать надані бухгалтерські документи.

За наслідками господарської операції ТОВ АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА АГРО САЙЛЕНС КОМПАНІ видало позивачу податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить відповідний витяг, що міститься в матеріалах справи /том 1 а.с.139-152/.

Суму податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту за червень 2018 року, що відобразив у відповідних податкових деклараціях в розрізі контрагентів, які подано до податкового органу, де в Додатку №5 до декларації , в розділі ІІ Податковий кредит визначено контрагента ТОВ АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА АГРО САЙЛЕНС КОМПАНІ (ЄДРПОУ 41481523).

Між ТОВ ТД СЛАВСНАБ та ТОВ КІНГСЛІ ГРУП укладено договір поставки № 01/08 від 01.08.2019.

Відповідно до Специфікації №1 від 01.08.2018 до договору поставки № 01/08 від 01.08.2018 ТОВ КІНГСЛІ ГРУП зобов`язується поставити на адресу ТОВ ТД СЛАВСНАБ 207 тон бітуму дорожній, марки 70/100 207 тони.

На виконання умов якого останніми, як ТОВ КІНГСЛІ ГРУП , поставлено 207 тон бітуму.

Вищенаведений договір поставки є чинним, не був визнаний судом недійсним та був діючим на момент виниклих правовідносин.

Знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ КІНГСЛІ ГРУП (ЄДРПОУ 41977830) за юридичною адресою, станом на час вчинення правочину, підтверджується відповідним витягом /том 1 а.с.212/.

На підтвердження виконання правочину поставки ТМЦ, позивачем надано наступні документи:

- видаткові накладні: №КГ-308002 від 03.08.2018 на суму 400191,05грн; №КГ-08001 від 03.08.2018 на суму 388361,08грн; №КГ-408002 від 04.08.2018 на суму 386333,09грн; №КГ-408001 від 04.08.2018 на суму 390389,08грн; №КГ-308002 від 03.08.2018 на суму 400191,05грн; №КГ-908003 від 09.08.2018 на суму 402557,05грн; №КГ-908002 від 09.08.2018 на суму 368250,13грн; №КГ-1008003 від 10.08.2018 на суму 368250,13грн; №КГ-1008001 від 10.08.2018 на суму 401543,05грн; №КГ-1008002 від 10.08.2018 на суму 392417,08грн;

- товарно-транспортні накладні: №3/08 від 03.08.2018; №3/08/1 від 03.08.2018; №04/08 від 04.08.2018; №04/08/1 від 04.08.2018; №09/08 від 09.08.2018; №09/08/1 від 09.08.2018; №10/08 від 10.08.2018; №10/08/1 від 10.08.2018; №10/08 від 10.08.2018;

- податкові накладні: №17 від 03.08.2018; №16 від 036.08.2018; №19 від 04.08.2018; №18 від 04.08.2018; №23 від 10.08.2018; №24 від 09.08.2018; №21 від 09.08.2018; №25 від 10.08.2018; №22 від 10.08.2018;

- акт звірки взаєморозрахунків /том 1 а.с.214-250/.

Вказані обставини фінансово-господарських взаємовідносин Позивача з ТОВ КІНГСЛІ ГРУП були відображені у бухгалтерському обліку. ТМЦ було оприбутковано на центральний склад, про що свідчить оборотно-сальдова відомість по рахунку 631, 281 за серпень 2018 року.

Придбані ТМЦ були поставлені ТОВ СЛАВ АБЗ та відображено в бухгалтерському обліку.

За наслідками господарської операції ТОВ КІНГСЛІ ГРУП (ЄДРПОУ 41977830) видало позивачу податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить відповідний витяг, що міститься в матеріалах справи /том 1 а.с.242-250/.

Суму податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту серпня 2018 року, що відобразив у відповідних податкових деклараціях в розрізі контрагентів, які подано до податкового органу, де в Додатку №5 до декларації , в розділі ІІ Податковий кредит визначено контрагента ТОВ КІНГСЛІ ГРУП (ЄДРПОУ 41977830).

Придбані у ТОВ АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА АГРО САЙЛЕНС КОМПАНІ (ЄДРПОУ 41481523) та ТОВ КІНГСЛІ ГРУП (ЄДРПОУ 41977830) ТМЦ не зберігались, а доставлялися покупцю - ТОВ Слав АБЗ відповідно до договору поставки №45/04-п від 02.04.2018. На підставі цього договору позивач передав продукцію покупцю, що підтверджують наступні видаткові накладні та акти приймання-передачі товару: видаткова накладна № 562 від 03.08.2018; акт приймання-передачі товару № 562 від 03.08.2018; видаткова накладна №566 від 04.08.2018; акт приймання-передачі товару № 566 від 04.08.2018; видаткова накладна № 535 від 09.08.2018; акт приймання-передачі товару №535 від 09.08.2018; видаткова накладна № 585 від 10.08.2018; акт приймання-передачі товару №585 від 10.08.2018р/том 2 а.с.29-61/.

Видаткові накладні містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, отже дані документи підтверджують реальність здійснення операцій та дають всі законні підстави для визнання такої господарської операції.

Щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з боку постачальника ТОВ КІНГСЛІ ГРУП та його основних постачальників ТОВ МЕЛЬМАРК (код ЄДРПОУ 41325142) та ТОВ ДАРІОН ПРО (код ЄДРПОУ 41711582) (обрив ланцюга постачання) не можливо підтвердити реальність здійснення операцій з постачання ТМЦ від ТОВ КІНГСЛІ ГРУП та дані операції не спричиняють реального настання правових наслідків суд зазначає наступне.

Так, ТОВ "Торговий дім "СЛАВСНАБ" не перебував у фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ МЕЛЬМАРК (код ЄДРПОУ 41325142) та ТОВ ДАРІОН ПРО (код ЄДРПОУ 41711582), у зв`язку із чим відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, положення податкового законодавства не пов`язують право платника на податковий кредит та витрати з повнотою відображення безпосереднім контрагентом чи контрагентами по ланцюгу у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою такими контрагентами необхідних сум податків до бюджету. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАСУ від 09.04.2015 у справі №2а/1570/7701/2011.

Видаткові накладні містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, а наведені відповідачем недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, отже дані документи підтверджують реальність здійснення операцій та дають всі законні підстави для визнання такої господарської операції.

Самі по собі документи, що підтверджують якість придбаного товару, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів платнику податку, оскільки, містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам, а відтак ґрунтувати на цьому висновок про безтоварність операції є недоцільним.

Контролюючий орган не навів норму чинного законодавства, відповідно до якої ставиться вимога щодо обов`язковості сертифікації придбаних позивачем ТМЦ.

Крім того, в Договорі передбачені умови визначення кількості, асортименту та ціни продукції у видаткових накладних, які за цією умовою являються частиною Договору.

Так, Відповідачем не надано доказів визнання недійсним у судовому порядку даного договору.

Враховуючи, що розглянуті видаткові накладні містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції. Отже дані документи підтверджують реальність здійснення операцій та дають всі законні підстави для визнання такої господарської операції.

Крім того, в позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у постанові від 11.02.2015 в справі №К/800/1217/13 зазначено, що оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому формальні помилки в первинних документах не мають бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій.

Відповідно до статті 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності. Так, відповідно до п.44.1 для цілей оподатковування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподатковування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення ); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку ); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, зв`язаних з вирахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Згідно п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності..

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Згідно ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до статті 4 вказаного Закону бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на основних принципах, серед яких превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно частини 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, визначає, що первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, визначені п. 2.4 Положення: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства; зміст і обсяг господарської операції, одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробка і використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Відповідно до п. 3.7 Положення інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься в згрупованому вигляді в бухгалтерські звіти, порядок складання яких установлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні фінансова звітність підприємства складається на підставі даних бухгалтерського обліку і підписується керівником і бухгалтером підприємства.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ і суб`єктів малого підприємництва) складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростоване відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ позивачем надані до матеріалів справи документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме, договори поставки та укладені з ТОВ АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА АГРО САЙЛЕНС КОМПАНІ (ЄДРПОУ 41481523) та ТОВ КІНГСЛІ ГРУП (ЄДРПОУ 41977830) та видаткові накладні, троварно-транспортні накладні, податкові накладні, що є підтвердженням реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарської операцій за договорами поставки ТОВ АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА АГРО САЙЛЕНС КОМПАНІ (ЄДРПОУ 41481523) та ТОВ КІНГСЛІ ГРУП (ЄДРПОУ 41977830) відповідають наведеним вище вимогам до первинних документів згідно Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Як встановлено судом, ТОВ "Торговий дім "СЛАВСНАБ" здійснює оптова торгівля будівельними матеріалами.

Тобто, саме для використання у виробничому процесі придбавалися матеріали придбані у ТОВ АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА АГРО САЙЛЕНС КОМПАНІ (ЄДРПОУ 41481523) та ТОВ КІНГСЛІ ГРУП (ЄДРПОУ 41977830) для подальшої реалізації кінцевим споживачам.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України визначають зобов`язання (в тому числі господарське зобов`язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу (господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці).

Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Всі правочини із зазначеними контрагентами ТОВ "Торговий дім "СЛАВСНАБ" укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, не суперечать закону, їх предметами є речі, що не обмежені в цивільному обороті, а сторони під час здійснення господарських операцій мали правовий статус платників ПДВ, що зокрема підтверджується даними, розміщеними на офіційному сайті ДФС України Електронний кабінет платника податків : https://cabinet.sfs.gov.ua/cabinet/faces/public/ reestr.jspx

Згідно із ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 зазначеного Закону визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику та державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру таких відомостей, як, зокрема, про відсутність (наявність) заборгованості із сплати податків і зборів тощо.

В свою чергу, статтею 10 цього Закону визначено, що якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. А частина 3 цієї статті визначає, якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До того ж, адміністративна та судова практика за даними питаннями виходить з презумпції добросовісності платника, яка підтримує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника. Тобто, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з`ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов`язковому порядку необхідно з`ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з`ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (чинна назва Реєстру - Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Відповідачем не надано відомостей щодо наявності відомостей про скасування свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість підприємств-контрагентів ТОВ "Торговий дім "СЛАВСНАБ" чи визнання їх недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання відповідних договорів.

Суд звертає увагу на те, що станом на дату укладення і виконання угод з контрагентами, ці суб`єкти господарювання були зареєстровані у передбаченому законодавством порядку і були платниками ПДВ, тобто вони мали спеціальну податкову та цивільну правосуб`єктність.

Окрім того, відповідно до правової позицій Вищого адміністративного суду України, викладеного в ухвалі від 03.05.2012 по справі № К/9991/11271/12, наявність реєстрації контрагента на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб`єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника.

Слід відмітити, що сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами, контрагенти позивача та позивач, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Крім того, пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними наведений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі № К-12509/08.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення Цивільного кодексу України та роз`яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів - договорів поставок та підряду укладених позивачем.

Суд звертає увагу, що вказані правочини не визнавався недійсним у судовому порядку.

Щодо зазначення контролюючим органом про неможливість встановлення реальних джерел походження придбаних ТМЦ позивачем у контрагентів які мали відносини з ТОВ ЕЛТ (код ЄДРПОУ 34012244), ТОВ МЕЛЬМАРК (код ЄДРПОУ 41325142) та ТОВ ДАРІОН ПРО (код ЄДРПОУ 41711582) суд зазначає наступне.

Правовідносини між ТОВ ЕЛТ (код ЄДРПОУ 34012244), ТОВ МЕЛЬМАРК (код ЄДРПОУ 41325142) та ТОВ ДАРІОН ПРО (код ЄДРПОУ 41711582) жодним чином не впливають на ТОВ "Торговий дім "СЛАВСНАБ", оскільки позивач з останніми не мав жодних правовідносин.

Щодо недоліків наданих товарно-транспортних накладних та, як наслідок, відсутність факту перевезення придбаних товарів слід зазначити наступне.

Умовами Договорів поставки передбачено, що Поставка продукції здійснюється на умовах поставки, узгоджених сторонами, згідно Міжнародних Правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року - СPТ.

Вказані умови передбачають доставку товару в пункт призначення, вказаний покупцем.

Крім того, правилами ведення податкового обліку не передбачено обов`язковості ведення і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем ТМЦ.

Враховуючи, що відповідно до умов Договору з ТОВ АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА АГРО САЙЛЕНС КОМПАНІ (ЄДРПОУ 41481523) та ТОВ КІНГСЛІ ГРУП (ЄДРПОУ 41977830), обов`язок доставки був покладений саме на продавця.

Між тим, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Отже, ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Податковий кодекс містить чіткі, прямі правові норми відповідно до яких підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна (пп. 201.10 ПКУ), яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (пп. 198.3 ПКУ), отже Кодекс не містить норм, які б встановлювали додаткову необхідність підтвердження сум, включених до складу податкового кредиту будь-якими іншими документами, окрім податкової накладної, яка повинна містити обов`язкові реквізити, визначені пп.201.1 Кодексу.

Верховний Суд в постанові від 17 квітня 2018 року по справі №815/2578/16 зазначив, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Крім того, суд звертає увагу, що у позивача на час проведення перевірки були всі первинні документи, які підписані усіма сторонами та уповноваженими особами, що не заперечується податковим органом, всі контрагенти на час здійснення операцій перебували на обліку в податкових органах та не припинені, мають усі необхідні реквізити відповідно до Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підприємств . Факт підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами фактичного виконання договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, вказує на фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого останнім ПДВ до податкового кредиту та витрат.

За таких обставин, відповідачем не надано належних доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, отримані позивачем товари були використані в межах господарської діяльності позивача.

Отже, суд вважає, що у даному випадку позивачем надано достатній об`єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв`язок витрат оплати вартості придбаних у ТОВ АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА АГРО САЙЛЕНС КОМПАНІ (ЄДРПОУ 41481523) та ТОВ КІНГСЛІ ГРУП (ЄДРПОУ 41977830) товарно-матеріальних цінностей із господарською діяльністю ТОВ "Торговий дім "СЛАВСНАБ".

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит-сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного ( податкового) періоду, визначена згідно з розділом п`ять цього Кодексу.

Згідно вимог п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредитувважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до статті 201 Податкового Кодексу України передбачено,що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктами 201.4, 201.7 ст.201 Податкового Кодексу України визначено, що податкова накладна складається в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця. У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць. Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі: здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника); виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СЛАВСНАБ" права на формування податкового кредиту, за наслідками господарських операцій з ТОВ АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА АГРО САЙЛЕНС КОМПАНІ (ЄДРПОУ 41481523), ТОВ КІНГСЛІ ГРУП (ЄДРПОУ 41977830) підтверджено відповідними податковими накладними. Податкові накладні позивач включив до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідний період. В акті перевірки немає жодного зауваження податкового органу щодо правильності оформлення податкових накладних.

Тобто, чинним законодавством України, зокрема, Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника; за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов`язання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини у рішеннях, позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби , наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв`язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Згідно ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.

Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02, Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №1991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг знати. Добросовісний платник не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Також, у справі Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Європейський суд з прав людини у п. 38 рішення зазначив: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання .

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що справедливий баланс не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників. Відповідно, Суд констатував факт порушення статті 1 Протоколу №1, якою гарантується право на мирне володіння майном. Право на податковий кредит фактично прирівнюється до права власності на майно платника податків, відшкодування якого останній правомірно очікує від податкового органу.

Таким чином, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак в порушення вимог чинного законодавства, податковою інспекцією таких доказів не наведено та не представлено, а реальність виконання господарських операцій, на підставі яких підприємством сформовано податковий кредит, не спростовано.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов`язковому порядку податкових накладних.

Факт здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується вищенаведеними первинними документами позивача. Суд зазначає, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, про що відповідачем в акті перевірки не зазначається.

В діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновку про заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 669 477 грн. та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 785 672 грн.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за наслідками неналежного виконання контрагентами позивача своїх обов`язків щодо несвоєчасного виконання власних податкових зобов`язань перед бюджетом не повинна бути покладена на добропорядних платників податку та не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Доказів на підтвердження того, що позивач або контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань, відповідачем до суду не надано.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Платіжним дорученням №2113 від 15 липня 2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СЛАВСНАБ" за подання даного позову сплатило 19210грн /том 1 а.с.3/

Згідно частини 2 ст.7 Закону України Про судовий збір у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на що суд присуджує на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СЛАВСНАБ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області 19210(дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень) гривень.

Згідно з ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись Конституцією України, статтями 2,5-14,19-22,72-78,94,132-143,159-165,192-205,241-247,255,295-297, п.п.15.5 ч.1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СЛАВСНАБ"(вул. Коцюбинського,7/А, м. Миколаївка, 84180, ЄДРПОУ 41149348) до Головного управління ДФС у Донецькій області (адреса: вул.130-й Таганрозької дивізії, 114, м. Маріуполь, 87526, ЄДРПОУ 39406028) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2019 №0003371406, №0003381406 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 24.04.2019 №0003371406 В4 , яким Товариству з обмеженою відповідальністю "СЛАВСНАБ" зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у сумі 785672грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 24.04.2019 №0003381406 Р , яким Товариству з обмеженою відповідальністю "СЛАВСНАБ" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 836846грн, з яких 669477грн сума грошового зобов`язання, 167369грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СЛАВСНАБ"(вул. Коцюбинського,7/А, м. Миколаївка, 84180, ЄДРПОУ 41149348) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (адреса: вул. Таганрозької дивізії, 114, м. Маріуполь, 87526, Донецька область, код ЄДРПОУ 39406028) судовий збір в розмірі 19210(дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень)грн.

Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 04 вересня 2019 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13 вересня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.С. Зеленов