Ухвала

від 11.09.2019 по справі 0440/5281/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 вересня 2019 року м. Дніпросправа № 0440/5281/18 Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Дурасова Ю.В. перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 в адміністративній справі № 0440/5281/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄРМАК ГОЛД" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 в адміністративній справі № 0440/5281/18 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄРМАК ГОЛД" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, 16.11.2018 року Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся з апеляційною скаргою.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2019 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 в адміністративній справі № 0440/5281/18 повернуто заявнику, у зв`язку з неусуненням недоліків, а саме сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

30.08.2019 року Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби повторно звернувся з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 в адміністративній справі № 0440/5281/18, при цьому надав платіжне доручення № 2118 від 20.08.2019 року про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 363 242,87 грн.

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порушуючи питання поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інтанції, відповідач зазначає, що вперше апеляційна скаргу була подана в межах процесуального строку встановленого КАС України, проте ухвалою суду апеляційної інстанції повернута у зв`язку з несплатою судового збору за подання апеляційної скарги. Отже на час подання апеляційної скарги вперше апелянт не мав змоги сплатити судовий збір у розмірі визначеному судом апеляційної інстанції.

Розглянувши наведені доводи клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Приписами ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Разом з тим, поважними причинами пропуску строку на подання апеляційної скарги можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

При цьому, обставини, на які посилається відповідач є суб`єктивними та пов`язані з неналежною організацією роботи суб`єкта владних повноважень.

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» Суд звертав увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу» .

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини « ... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування» . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…» .

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування» , державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов`язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).

Таким чином, неспроможність відповідача належним чином організувати роботу та фінансування витрат на оплату судового збору, обґрунтовано не визнана судом апеляційної інстанції поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Таким чином, зазначені апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними.

Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на вищевикладене, суд дає можливість у десятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали надати заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати інші поважні підстави для поновлення строку.

Керуючись статтями 296, 298, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 в адміністративній справі № 0440/5281/18, наведені Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 в адміністративній справі № 0440/5281/18 залишити без руху.

Запропонувати апелянту протягом 10 днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із наведенням інших поважних причин такого пропуску, якщо такі є.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України та оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. В. Дурасова