Постанова

від 13.09.2019 по справі 805/3130/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 вересня 2019 року

Київ

справа №805/3130/15-а

адміністративне провадження №К/9901/19803/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Добропільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року (головуючий суддя - Кошкош О.О.)

та на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Ляшенко Д.В., судді - Ястрєбова Л.В., Компанієць І.Д.)

у справі №805/3130/15-а

за позовом Добропільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Будкомплект

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Добропільська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - Добропільська ДПІ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будкомплект (далі - Товариства) про стягнення податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог Добропільська ДПІ зазначила, що станом на 14 липня 2015 року за підприємством значиться податковий борг у сумі 103 393 грн 69 коп., що не сплачений Товариством у добровільному порядку, а тому підлягає стягненню з відповідача за відповідним позовом контролюючого органу.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що в силу положень Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції відповідач звільнений від сплати орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності як такий, що зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність у населеному пункті, на території якого здійснювалась антитерористична операція.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що єдиним достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. При цьому вказує на те, що відповідачем жодних сертифікатів до Добропільської ДПІ не подавалось.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.03.0216 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.

09 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами за ТОВ "БУДКОМПЛЕКТ" рахується заборгованість зі сплати орендної плати з юридичних осіб, що утворилась в результаті несплати основної суми орендної плати за землі за грудень 2014 року - травень 2015 року у розмірі 85 571, 24 грн та нарахованої пені за несвоєчасну сплату у розмірі 17 822, 45 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення зазначеної суми заборгованості з відповідача.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) та Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно із підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (пункт 286.2 статті 286 ПК України).

Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року №1669-VІІ (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України №1669-VІІ) визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Статтею 6 Закон України №1669-VІІ встановлено під час проведення антитерористичної операції звільнити суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України (стаття 10 Закону України №1669-VІІ).

Відповідно до пункту 5 статті 11 вказаного Закону Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону: забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону; затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, до яких включене с. Новоторецьке Добропільського району.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України (від 30 жовтня 2014 року № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція , від 05 листопада 2014 року № 1079 Про зупинення дії розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053 ), с. Новоторецьке Добропільського району віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що Закон №1669-VІІ прийнято з метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Під час проведення антитерористичної операції суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками є здійснення суб`єктом господарювання діяльності саме на території проведення антитерористичної операції та в період її проведення.

Інших умов (підстав) для звільнення платника податку від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності нормами Закону №1669-VІІ не передбачено.

Звільнення від сплати податку на землю за певний період унеможливлює нарахування пені з підстав відсутності складу податкового правопорушення.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, ТОВ Будкомплект знаходиться та здійснює свою діяльність на території с. Новоторецьке Добропільського району та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Добропільській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області. Заявлений до стягнення податковий борг виник у відповідача у зв`язку з несплатою самостійно визначених у податковій декларації з плати за землю податкових зобов`язання з земельного податку за період грудень 2014 року- травень 2015 року у сумі 85 571 грн 24 коп. та нарахованої пені у розмірі 17 822 грн 45 коп.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на те, що відповідач перебуває на обліку та здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції, що контролюючим органом не заперечується, а тому в силу ст. 6 Закону № 1669, відповідач звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Доводи податкового органу щодо відсутності порядку застосування податкових пільг є неприйнятними з огляду на пряму дію положень статті 6 Закону №1669 та положення податкового принципу презумпції правомірності рішень платника податку.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Добропільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р.Ф. Ханова